79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
25.05.16 Справа № 914/4373/15
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Бонк Т. Б.
суддів Бойко С. М.
ОСОБА_1
розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ ЛАЙФ» про відновлення строку на подання апеляційної скарги № БЦП -13/05/16-1 від 13 травня 2016 року та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ ЛАЙФ» № БЦП -13/05/16-1 від 13 травня 2016 року
на рішення господарського суду Львівської області від 13.04.2016 року (головуючий суддя Кітаєва С.Б., судді - Ділай У.І, ОСОБА_2В,)
у справі № 914/4373/15
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами “ІЗІ ЛАЙФ”, м.Київ,
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Бізнес-центр“ ПІДЗАМЧЕ”, м.Львів,
за участю третьої особи -1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк, м.Київ
за участю третьої особи -2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Прикарпатпромарматура”, м.Львів
про: стягнення заборгованості по Кредитному договору №859/05-К від 15 серпня 2007 на загальну суму 42 193 537,76 грн.
13.05.2016 року (згідно відтиску штампу канцелярії місцевого господарського суду) Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ ЛАЙФ» подано апеляційну скаргу № БЦП -13/05/16-1 від 13 травня 2016 року на рішення господарського суду Львівської області від 13.04.2016 року.
Статтею 93 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу .
Строк подання апеляційної скарги обчислюється не з дня фактичного отримання стороною повного тексту рішення, а з дня оголошення рішення місцевим господарським судом, відповідно до ч.1 ст.93 ГПК України (постанова Вищого господарського суду України від 18.07.2012 року у справі № 5015/507/12), чи також з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.04.2016 року у судовому засіданні в суді першої інстанції було проголошено вступну та резолютивну частини оскаржуваного рішення у присутності представника позивача (скаржника) - ОСОБА_3, та представника третьої особи -1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: - ОСОБА_4
Повний текст оскаржуваного рішення господарського суду Львівської області від 13.04.2016 року, у справі за № 914/4373/15 був виготовлений та підписаний 15.04.2016 року.
Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати чи настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно ст. 5 Європейської Конвенції про обчислення строків - при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються.
Отже, останнім днем для подання апеляційної скарги згідно вимог ст. 93 ГПК України був - 25.04.2016 року.
З матеріалів поданої апеляційної скарги у даній справі вбачається, що така подана до місцевого господарського суду Львівської області наручно 13.05.2016 року, тобто після спливу законодавчо встановленого процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення суду, із пропуском такого строку, встановленого ст.93 ГПК України.
Згідно ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.
Отже, реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться у залежність від окремих положень процесуального закону, а вданому випадку від тих, які регулюють порядок поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
На реалізацію свого права, до апеляційної скарги скаржником подано клопотання про відновлення строку на подання апеляційної скарги № БЦП -13/05/16-1 від 13 травня 2016 року.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску процесуального строку на подання апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що вступна та резолютивна частини оскаржуваного рішення були оголошені в судовому засіданні 13.04.2016 року, а повний текст було виготовлено 15.04.2016 року, про що Банк дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень. Повний текст рішення позивачу не надходив. Для отримання повного тексту рішення місцевого господарського суду позивач звернувся лише 11.05.2016 року і отримав його того ж дня.
Від відповідача надійшли письмові заперечення на заяву скаржника про поновлення строку для подачі апеляційної скарги на рішення господарського суду Львівської області від 13.04.2016 року, та додаткові пояснення до зазначених заперечень, які мотивовані тим, що 1). Представник позивача (скаржника) 13.04.2016 року був присутній у судовому засіданні при оголошенні вступної та резолютивної частин оскаржуваного рішення суду, а відтак йому судом було роз'яснено порядок оскарження рішення суду. 2). Статтею 87 ГПК України встановлено обов'язок суду надсилати повний текст рішення особам, представники яких не були присутні в судовому засіданні. 3). Можливість своєчасного отримання представником позивача повного тексту оскаржуваного рішення залежала від його волі та носила виключно суб'єктивний характер; 4). Оскаржуване рішення було отримано наручно одним із представників позивача, який діяв одночасно як представник третьої особи - 1 у даній справи, - 19.04.2016 року, тобто до спливу строку на апеляційне оскарження,
Відповідно до статті 93 ГПК України апеляційний господарський суд може поновити пропущений строк у разі наявності поважних причин пропуску цього строку.
Згідно ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
Слід також відзначити, що лише факт подання клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду відновити цей строк, оскільки клопотання про поновлення строку для подання апеляційної скарги з огляду на приписи ч. 1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку.
Таким чином, відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується, виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником.
При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Суд у кожному випадку повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску процесуального строку оцінити доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску.
Відповідно до чинного законодавства поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
У клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Заявник зазначає, що він дізнався про оскаржуване рішення суду лише з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Проте матеріали справи свідчать про те, що представник позивача (скаржника) був присутній при оголошенні вступної та резолютивної частин оскаржуваного рішення 13.04.2016 року, а тому ще 13.04.2016 року позивачу було відомо про прийняте у справі № 914/4373/15 рішення суду.
Згідно ст. 85 ГПК України у разі проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин судового рішення, господарський суд повідомляє коли буде складено повний текст рішення.
Отже, у даному випадку присутні представники позивача та третьої особи-1 у судовому засіданні при оголошенні оскаржуваного рішення були повідомлені про строк виготовлення повного тексту рішення, від якого обраховується десятиденний строк на оскарження рішення.
А тому представнику скаржника було відомо про строки оскарження рішення у даній справі та їх сплив.
Відповідно до ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні в судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Відтак, судом першої інстанції прийняте оскаржуване рішення надсилалось лише учасникам процесу, які не були присутні в судовому засіданні.
Крім того, згідно ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.
Скаржник зазначає, що Банк дізнався про виготовлення повного тексту рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень, проте не надає доказів на підтвердження календарної дати, коли він дізнався про таке.
Також, з матеріалів справи вбачається, що представник позивача (скаржника) - ОСОБА_3 подав заяву про отримання копії повного тексту оскаржуваного рішення суду лише 11.05.2016 року (Т.2.а.с. 93).
Слід зазначити, що повний текст оскаржуваного рішення за вищеподаною заявою отримав інший представник позивача (скаржника) за довіреністю, а саме ОСОБА_5, який, у свою чергу, отримав копію повного тексту цього ж рішення суду ще 19.04.2016 року, тобто у строк, встановлений для апеляційного оскарження рішення суду (Т.2 ас. 91, 94).
З Довіреності на ОСОБА_5, вбачається, що ТОВ «Компанія з управління активами «ІЗІ ЛАЙФ» уповноважила ОСОБА_5В, також на оскарження рішень суду першої інстанції (Т.2 а.с. 94). Отже, ОСОБА_5 був представником також і скаржника - ТОВ «Компанія з управління активами «ІЗІ ЛАЙФ» і станом на момент отримання ним повного тексту рішення як представника третьої особи -1 у даній справі та мав право подавати, підписувати та підтримувати апеляційні скарги.
А отже, з аналізу вищенаведеного вбачається те, що можливість вчасного подання Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ ЛАЙФ» апеляційної скарги на рішення господарського суду Львівської області від 13.04.2016 року залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що скаржником не наведено поважних причин пропуску строку для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Львівської області від 13.04.2016 року, які мали б об'єктивний характер та свідчили б про існування дійсних непереборних перешкод для подання апеляційної скарги у межах встановленого процесуального строку.
Наявність права на оскарження рішення суду не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття апеляційної скарги, поданої з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі "ОСОБА_6 проти України", заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 року, та "ОСОБА_4 проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14.10.2003 року).
За таких обставин, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для задоволення поданого скаржником клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Львівської області від 13.04.2016 року у справі № 914/4373/15, а тому згідно з приписами ст.93 ГПК України скаржнику слід відмовити у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.
Згідно з п.4 ч.1 ст.97 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо вона подана після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.
Згідно ст. 7 Закону України "Про судовий збір" в разі повернення заяви або скарги сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Керуючись ст.ст. 53, 86, 93, 97 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ ЛАЙФ» № БЦП - 13/05/16-1 від 13 травня 2016 року про поновлення строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Львівської області від 13.04.2016 року у справі № 914/4373/15 - відмовити.
2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ ЛАЙФ» № БЦП -13/05/16-1 від 13 травня 2016 року на рішення господарського суду Львівської області від 13.04.2016 року - повернути скаржнику.
3. Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий Т.Б. Бонк
Судді С.М. Бойко
ОСОБА_1