04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"24" травня 2016 р. Справа№ 910/14475/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
За участю представників:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Відділу освіти Барської районної державної адміністрації
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2016
у справі № 910/14475/15 (головуючий суддя Прокопенко Л.В.)
за позовом Відділу освіти Барської районної державної адміністрації
до Приватного акціонерного товариства Холдингова компанія "Укртехнопром"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна фінансова інспекція у Вінницькій області
про стягнення 33 956,15 грн.
Відділ освіти Барської районної державної адміністрації звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства Холдингова компанія "Укртехнопром" про стягнення 33 956,15 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2016 в задоволенні позовних вимог Відділу освіти Барської районної державної адміністрації до Приватного акціонерного товариства Холдингова компанія „Укртехнопром" про стягнення 33 956, 15 грн. відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов Відділу освіти Барської районної державної адміністрації до ПАТ ХК "Укртехнопром" про стягнення в сумі 33 956,15 грн. повністю.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Відділу освіти Барської районної державної адміністрації у справі № 910/14475/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2016 апеляційну скаргу Відділу освіти Барської районної державної адміністрації прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.05.2016.
19.05.2016 через відділ документального забезпечення суду від третьої особи надійшли пояснення по справі, які колегією суддів були оглянуті та долучені до матеріалів справи.
24.05.2016 представники позивача, відповідача та третьої особи у вказане судове засідання не з'явилися.
Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 лютого 2013 року № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.
Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.
Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвали Київського апеляційного господарського суду були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвали.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача та відповідача.
Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.10.2011 між позивачем та відповідачем було укладено 2 договори про закупівлю робіт за державні кошти: 1) договір року № 83 на виконання робіт з газопостачання міні - котельні ЗОШ № 1 по вул. Гагаріна № 15 в м. Бар, Вінницької області. І черга на загальну суму 554 071 грн. 2) договір від 21 жовтня 2011 року № 84 на виконання робіт з газопостачання міні - котельні ЗОШ № 3 по вул. Соборній № 22 в м. Бар, Вінницької області. І черга на загальну суму 734658,00 грн.
Згідно з п. 4.1 Договору № 83 на виконання робіт з газопостачання міні - котельні ЗОШ № 1 по вул. Гагаріна № 15 в м. Бар, Вінницької області, сторонами погоджено ціну договору, що становить 554 071,00 грн.
Відповідно до п. 4.1 Договору № 84 на виконання робіт з газопостачання міні - котельні ЗОШ № 3 по вул. Соборній № 22 в м. Бар, сторонами було погоджено ціну договору, а саме визначено, що ціна договору становить 734 658,00 грн.
Частиною 1, 2, 3 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Державною фінансовою інспекцією в у Вінницькій області за період з 01.03.2012 по 01.06.2014 було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності відділу освіти Барської районної державної адміністрації та зустрічну звірку ПАТ ХК "Укртехнопром" відповідно до яких фінансовим експертом в акті ревізії фінансово-господарської діяльності було вказано порушення допущено з вини підрядника ПАТ ХК "Укртехнопром" яким завищено вартість виконаних ремонтно-будівельних робіт. Внаслідок оплати відповідачу завищеної вартості робіт з газопостачання міні-котельні ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 м. Бара та ЗОШ І-ІІІ ступенів № 3 м. Бара, відділу освіти завдано матеріальної шкоди ( збитків) на суму 33 956,15 грн.
Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, та ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Пунктами 1, 7, 10 частини 1 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на приведення роботи підконтрольної організації у відповідність із вимогами законодавства у майбутньому і є обов'язковою до виконання. Що ж стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово відшкодовані шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом.
Орган державного фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути кошти на відшкодування виявлених в ході перевірки збитків.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2014 №21-63а14.
Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 ГК України).
Таким чином, для застосування такого виду господарської санкції як стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення:
- протиправної поведінки;
- збитків;
- причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками;
- вини.
При відсутності хоча б одного з цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено наявність всіх елементів складу правопорушення, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню про що вірно вказав суд першої інстанції.
Заперечення скаржника з цього приводу, які містяться в матеріалах справи, в апеляційній скарзі, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, тому є необґрунтованими.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Скаржником належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.
Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку досліджені всі наявні в матеріалах справи докази, рішення місцевого господарського суду, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Відділу освіти Барської районної державної адміністрації залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2016 у справі № 910/14475/15 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/14475/15 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Б.В. Отрюх
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко