26.05.2016 Справа № Б24/71-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кузнецова В.О.,
суддів: Науменка І.М., Кощеєва І.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Васильківського районного центру зайнятості на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2016 р.
за заявою Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області, с.Васильківка, Васильківський район, Дніпропетровська область
до сільськогосподарського кооперативу "Маяк", с.Добровілля, Васильківський район, Дніпропетровська область
про визнання банкрутом
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2016 р. у даній справі (суддя Калиниченко Л.М.) клопотання № 02-01/25 від 26.10.15р. та № 02-01/31 від 19.02.16р. ліквідатора ОСОБА_1 щодо затвердження щомісячного розміру оплати послуг у розмірі двох мінімальних заробітних плат та затвердження витрат за рахунок кредиторів задоволено частково. Затверджено арбітражному керуючому ОСОБА_1 при здійсненні ним повноважень ліквідатора оплату послуг у розмірі двох мінімальних заробітних плат, за кожен місяць здійснення ним повноважень ліквідатора, починаючи з 18.04.2013 р. В решті клопотання відхилено. Припинено повноваження арбітражного керуючого ОСОБА_1, як ліквідатора банкрута. Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_2. Продовжено строк ліквідаційної процедури та повноваження ліквідатора ОСОБА_2 на шість місяців, до 26.10.2016 р. Зобов'язано арбітражних керуючих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинити певні дії.
Не погодившись зі згаданою ухвалою, Васильківський районний центр зайнятості подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати в частині затвердження оплати послуг ліквідатора ОСОБА_1 у розмірі двох мінімальних заробітних плат, за кожен місяць здійснення ним повноважень ліквідатора, починаючи з 18.04.2013 р.
Колегія суддів дійшла висновку про необхідність повернення апеляційної скарги з наступних підстав.
Частиною 3 статті 94 ГПК України передбачено, що до скарги додаються докази сплати судового збору по справі.
Відповідно підпункту 7 пункту 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Скаржником до апеляційної скарги не надано доказів сплати судового збору.
Водночас, в поданому клопотанні скаржник просить звільнити його від сплати судового збору, посилаючись на те, що він не має можливості сплатити судовий збір, у зв'язку з відсутністю коштів, призначених на цю мету.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Пунктом 3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з подальшими змінами і доповненнями, роз'яснено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
При цьому оскільки статтею 129 Конституції України, як однієї із засад судочинства, визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Таким чином, зі змісту статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що звільнення від сплати судового збору є правом суду, а не його обов'язком, при цьому єдиною підставою для вчинення судом зазначених у наведеній нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на відсутність коштів на сплату судового збору, оскільки наведене не може бути підставою для звільнення скаржника від обов'язку оплатити судовий збір за подання апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, клопотання Васильківського районного центру зайнятості про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги не підлягає задоволенню.
В силу п.3 ч.1 ст. 97 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду та повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Частиною 4 ст. 97 ГПК України передбачено, що після усунення обставин, зазначених у пунктах 1,2 і 3 частини 1 цієї статті, апеляційна скарга може бути подана повторно.
Керуючись ст. 86, п. 3 ч.1 ст. 97 ГПК України, суд,-
Відмовити Васильківському районному центру зайнятості у звільненні від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2016 р. у справі № Б24/71-10.
Апеляційну скаргу повернути заявникові без розгляду.
Додаток (на адресу скаржника): апеляційна скарга з додатками, всього на 7 аркушах; конверт.
Головуючий суддя В.О. Кузнецов
Суддя І.М. Науменко
Суддя І.М.Кощеєв