24.05.2016 року Справа № 904/363/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)
суддів: Дмитренко Г.К., Антоніка С.Г.
при секретарі: Ситниковій М.Ю.
Представники сторін:
позивача - не з'явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;
відповідача - не з'явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Дніпродзержинськ
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2015 року по справі № 904/363/15
за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», м.Дніпропетровськ
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Дніпродзержинськ
про стягнення 44 103,04 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2015 року у справі № 904/363/15 (суддя Загинайко Т.В.) за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», м.Дніпропетровськ до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Дніпродзержинськ про стягнення 44 103,04 грн. позов було задоволено частково; стягнено з відповідача на користь позивача 28500,00 грн. заборгованості по кредиту, 10141,43 грн. заборгованості по сплаті відсотків, 1532,83 грн. заборгованості по комісії, 3893,85 грн. пені, 1827 грн. витрат по сплаті судового збору; в решті позову відмовлено (а.с.105-107).
Рішення господарського суду мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань по повному та своєчасному поверненню кредитних грошових коштів, в частині відмови в позові - невірним розрахунком позивачем розміру пені; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.ст.193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 530, 549, 610, 611, 1048, 1049 ЦК України.
Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржив в апеляційному порядку відповідач по справі - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Дніпродзержинськ, посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права при його прийнятті, на неповне з'ясування обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2015 року, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі, зокрема, з таких підстав:
- господарським судом рішення було винесено за відсутності відповідача, який, за його твердженням, не був повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, а про оскаржуване рішення дізнався від органу Державної виконавчої служби, крім того, не отримував від позивача копії позовної заяви та додатків до неї; жодного процесуального документу, направленого господарським судом, скаржник також не отримував, а в поштових повідомленнях, що містяться в матеріалах справи наявний підпис, який відрізняється від підпису скаржника;
- в зв'язку з вищевикладеним, скаржник посилається на те, що господарським судом були прийняті до уваги лише доводи позивача та здійснена оцінка матеріалів на його користь;
- крім того, на думку скаржника, договір між ним та позивачем взагалі не є укладеним, оскільки, за його твердженням п.п.3.2.1.1.5 Умов та Правил надання банківських послуг, до яких приєднався відповідач, зазнав змін, оскільки в зазначеному пункті відсутня частина тексту, за якою надання кредиту можливе лише при наявності поруки фізичної особи - поручителя, яка була відсутня в спірних відносинах.
Крім того, слід зазначити, що частина апеляційної скарги взагалі стосується договору поставки № 31 та скаржник посилається в ній на ст.ст.613, 614 ЦК України, якими закріплені поняття про прострочення кредитора в зобов'язанні та вини, як підстави відповідальності за порушення зобов'язання; на ст.218 Господарського кодексу України, якою, встановлені підстави господарсько-правової відповідальності.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, правом, передбаченим ст.96 ГПК України, не скористався, як не скористався правом участі в судовому засіданні, передбаченим ст.22 ГПК України; про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази (а.с.142, 149).
Відповідач (скаржник) також не скористався правом участі в судовому засіданні, передбаченим ст.22 ГПК України, про час та місце судового засідання, повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази (поштові повідомлення про вручення ухвал суду апеляційної інстанції - а.с.149, 150).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами (ст.ст.75, 99 ГПК України).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.11.2011р. Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, м.Дніпродзержинськ («клієнт» за договором, відповідач по справі, скаржник) була підписана заява на відкриття рахунку та картки зі зразками підписів та відтисків печатки Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» м.Дніпропетровськ ("банк" за договором, позивач по справі) (а.с.30, на звороті-31)).
Згідно цієї заяви «банк» за наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту «клієнта» за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, про розмір якого «банк» повідомляє «клієнта» на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку «банку» та «клієнта»; порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, що розміщенні в мережі Інтернет на сайті www.privatbank, які разом із цією анкетою (заявою) складають Договір банківського обслуговування; «клієнт» (відповідач), підписавши заяву, надав свою згоду з Умовами і Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по розрахунковим картам, які розміщені на сайті банку - www.privatbank.ua, https://client-bank.privatbank.ua, Тарифами банку, які разом з цією заявою та картки зі зразками підписів та відтисків печатки складають договір банківського обслуговування; крім того, своїм підписом, «клієнт» (відповідач) приєднувався і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах і Правилах надання банківських послуг, Тарифах «Приватбанку» - договору банківського обслуговування в цілому.
Відповідно до пункту 3.2.1.1 Умов та Правил надання банківських послуг кредитний ліміт на поточний рахунок (надалі - кредит) надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту (надалі - ліміт); техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності; про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших); банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебатування поточного рахунку; при цьому утворюється дебетове сальдо; кредит надається у обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплаті процентів та винагороди (пункт 3.2.1.1.3 Умов та Правил надання банківських послуг).
Згідно з пунктом 3.2.1.1.8 Умов та Правил надання банківських послуг проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до «Умов та правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/ Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-які іншій формі); при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених Умовами та Правилами надання банківських послуг, банк на свій розсуд має право змінити умови кредитування, встановивши інший термін повернення кредиту; згідно статей 212, 651 Цивільного кодексу України при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань за кредитом, банк на свій розсуд, починаючи з 91-ого дня порушення будь-якого з зобов'язань має право встановити інший термін повернення кредиту; при цьому банк направляє клієнту повідомлення з зазначенням дати терміну повернення кредиту на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою засобів електронного зв'язку банка і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms- повідомлення чи інших); при непогашенні заборгованості у термін, визначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, вказаної в повідомленні, вважається простроченою.
У пункті 3.2.1.1.11 Умов та Правил надання банківських послуг періодом безперервного користування є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку; початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня; зменшення або збільшення заборгованості по кредиту в цей період не впливають на зміну дати закінчення періоду безперервного користування кредиту; датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, по закінченню якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо; період безперервного користування «кредитним лімітом на поточному рахунку» - не більше 35 днів.
Підпунктами 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.2.2.5, 3.2.1.2.2.7 п.3.2.1.2.2 Умов та правил надання банківських послуг сторони погодили, що «клієнт» зобов'язується: сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно з п.п.3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3; повернути кредит у строки, встановлені п.п.3.2.1.1.10, 3.2.1.2.3.4, 3.2.1.2.2.17; сплатити «банку» винагороду відповідно до п.п.3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6, 3.2.1.4.11 (а.с.32-43).
Підпунктами 3.2.1.4.1.2, 3.2.1.4.1.3 п.3.2.1.4.1 р.3.2.1.4 договору визначено, що у випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню на протязі 90 днів* з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, «клієнт» сплачує «банку» за користування кредитом відсотки в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню. У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів* з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91* дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні «клієнтом» будь-якого з грошових зобов'язань «клієнт» сплачує «банку» відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості; у разі порушення «клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права «банку» на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг, «клієнт» сплачує «банку» пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році; сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.
Підпунктом 3.2.1.4.1.4 п.3.2.1.4 договору під «непогашенням кредиту» мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.
Підпунктом 3.2.1.4.4 п.3.2.1.4 договору сторони узгодили, що «клієнт» сплачує «банку» винагороду за використання ліміту відповідно до п.п.3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, першого числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг, «банк» може за своїм розсудом не стягувати зазначену комісію у разі, якщо максимальне сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній календарний місяць, не перевищувало 100 гривень.
Підпунктом 3.2.1.4.5 п.3.2.1.4 договору сторонами узгоджено, що «клієнт» сплачує «банку» винагороду за користування кредитом згідно з п.3.2.1.4.4; сплата винагороди здійснюється у гривні; у випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, винагорода сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату зазначену в даному пункті строку; нарахування здійснюється в дату сплати.
Згідно з п.п.3.2.1.4.8, 3.2.1.4.9 п.3.2.1.4 договору погашення кредиту, сплата відсотків здійснюються у валюті кредиту; погашення винагороди, неустойки здійснюється у гривні відповідно до умов цього розділу «Умов та правил надання банківських послуг; розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році; розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом; день повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається; нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.
У витягу із Тарифів банку визначено, що «клієнт» сплачує «банку» за прострочення сплати відсотків за кредитом 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочення, але не менше 1 гривні.
Крім того, Тарифами банку передбачена сплата комісії, яка зазначається в заяві «клієнта».
Докази визнання недійсними, внесення будь-яких змін в встановленому законом порядку до Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів банку відсутні в матеріалах справи, не надавались скаржником в ході розгляду справи в судах обох інстанцій відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.
На виконання умов договору «банком» (позивачем) був відкритий відповідачу поточний рахунок № НОМЕР_1 та картковий рахунок № НОМЕР_2 з лімітом коштів на 17.11.2011р. - 21200 грн., на 11.09.2012р. - 21200 грн., на 04.02.2013р. - 26500 грн., на 30.12.2013р. - 28500 грн., на 01.03.2014р. - 28500 грн., на 02.03.2014р. - 28245,98 грн., що підтверджується довідками позивача № 08.7.0.0.0/141218163919 від 18.12.2014р. (а.с.46, 47). Згідно виписки по рахунку станом з 16.11.2011р. по 20.12.2014р. відповідач отримав 28500 грн. кредитних коштів (а.с.50-62). Зазначене підтверджується доказами у справі, з яких вбачається неодноразова сплата відсотків по кредиту (а.с.50-62).
Відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання, тому у останнього на 22.10.2014р. утворилась заборгованість по поверненню кредиту в сумі 28500 грн., що підтверджується розрахунком позову (а.с.48-49).
22.10.2014р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 11117DDF0S02Т в якій просив сплатити 28500 грн. заборгованості за кредитом, 8900,10 грн. - заборгованості по відсоткам, 1276,33 грн. - заборгованості зі сплати комісії, 3137,40 грн. заборгованості по пені, всього 41813,83 грн. (а.с.63). Зазначену претензію направлено відповідачу рекомендованим листом з описом вкладення, що підтверджено матеріалами справи (а.с.64, на звороті, а.с.65).
Відповідач відповіді на претензію не надав, свої договірні зобов'язання не виконав, суму боргу не сплатив, докази протилежного відсутні, в зв'язку з чим позивач був змушений 21.01.2015р. звернутись до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості станом на 19.11.2014р. в сумі 44 103,04 грн., з яких: 28500 грн. заборгованості за кредитом, 10141,43 грн. - заборгованості по відсоткам, 1532,83 грн. - заборгованості зі сплати комісії, 3928,78 грн. заборгованості по пені (а.с.3-6).
З матеріалів справи, змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідач не спростовує жодним доказом по справі відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України факт наявної заборгованості перед позивачем в сумі 28500 грн.
Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Статтею 611 ЦК України регламентовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.
Частиною 3 ст.549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Отже, за своєю правовою природою правовідносини сторін охоплюються §§ 1,2 глави 71 ЦК України.
Згідно з частинами 1, 2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором; розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Оскільки відповідачем не були повернуті кредитні кошти в строки обумовлені Умовами та Правилами надання банківських послуг, то господарським судом обґрунтовано задоволено позов та стягнуто з відповідача 28500 грн. заборгованості за кредитом, 10141,43 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 1532,83 грн. комісії.
Також господарським судом здійснено правильний перерахунок пені та обґрунтовано задоволено позов в цій частині частково в сумі 3893,85 грн. (з 15.04.2014р. по 19.11.2014р.), з яких: 3028,54 грн. (з 02.06.2014р. по 19.11.2014р.) - пеня за несвоєчасну оплату тіла кредиту, 755,30 грн. (з 02.06.2014р. по 19.11.2014р.) - пеня за несвоєчасну оплату відсотків за користування кредитом та 110,01 грн. (з 15.04.2014р. по 19.11.2014р.) - пеня за несвоєчасну оплату комісії.
Щодо доводів скаржника про неналежне повідомлення про місце та час судового засідання, розгляд справи за його відсутності, то вони не приймаються колегія суддів, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльності юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку ( в ред. ЗУ від 12.02.2015 року № 189-VIІІ).
Згідно зі ст.1 Закону України від 15.05.2003 року № 755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції ЗУ від 28.12.2014р. № 77-VІІІ, яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення) місцезнаходження юридичної особи це - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Частинами 1, 4 ст.17 цього ж Закону передбачено, що відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України; при цьому до Єдиного державного реєстру вносяться, зокрема, відомості щодо ім'я фізичної особи, місця проживання та такі відомості вважаються достовірними згідно з ч.1 ст.18 цього Закону (в редакції від 28.12.2014р., що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення) та можуть бути використані у справі з 3-ю особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Згідно спеціального витягу із ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 16.02.2015р., отриманого судом, місцезнаходженням відповідача є АДРЕСА_1, за якою і було здійснено надсилання кореспонденції позивачем, господарським судом Дніпропетровської області, що підтверджується поштовими повідомленнями в отриманні ухвал (а.с.68, 109), поштовим поверненням кореспонденції через неотримання адресатом за закінченням терміну зберігання (а.с.111-112).
Крім того, слід зазначити, що як господарський суд, так і суд апеляційної інстанції, всі процесуальні документи направляли рекомендованою кореспонденцією за адресою, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в загальному доступі та яку зазначив сам скаржник у апеляційній скарзі.
Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (зі змінами та доповненнями), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Щодо доводів скаржника про те, що договір є неукладеним в зв'язку з відсутністю поручителя - фізичної особи, зазначеного в п.п.3.2.1.1.5 Умов та Правил надання банківських послуг, то зазначений пункт Умов, який міститься в матеріалах справи такої умови надання кредиту не вимагає, а скаржником не надано жодного доказу в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України, що на момент укладення договору він приєднався до іншої редакції Умов та Правил надання банківських послуг. Крім цього, матеріалами справи підтверджено, що кредитні кошти були надані відповідачу, він ними користувався, сплачуючи неодноразово відсотки за користування кредитним лімітом.
За цих обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що висновки, викладені в оскаржуваному рішенні господарського суду від 03.03.2015р. відповідають вимогам закону, матеріалам, обставинам справи, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не можуть бути підставами скасування або зміни постановленого судового рішення, правові підстави задоволення апеляційної скарги - відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ч.3-5 ст.49, ст..ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Дніпродзержинськ - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2015 року у справі № 904/363/15 - залишити без змін.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 25.05.2016р.
Головуючий суддя О.М. Виноградник
Суддя Г.К. Дмитренко
Суддя С.Г. Антонік