23.05.2016 Справа № 920/375/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний шинний склад», м. Суми
до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Охтирка, Сумська область
про стягнення 12 614 грн. 77 коп.
СУДДЯ Резніченко О.Ю.
За участю представників сторін:
Від позивача: не з'явився.
Від відповідача: не з'явився.
Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 12 614 грн. 77 коп. заборгованості по договору поставки товари № 122 від 06.11.2015р., а саме: 8 400 грн. 00 коп. основного боргу, 1 836 грн. 64 коп. пені, 1 680 грн. 00 коп. штрафу, 626 грн. 13 коп. - 15% річних та 72 грн. 00 коп. інфляційних витрат.
Позивач в дане судове засідання надіслав клопотання в якому просить стягнути з відповідача кошти в сумі 800 грн. 00 коп. за надання правової допомоги.
Також, позивач зазначив, що просить розглядати справу без його участі.
Відповідач письмовий відзив на позов не подав, в засідання суду не з'явився.
Тому, оскільки відповідач не скористався своїм правом на участь у даному судовому засіданні (ухвалу про порушення провадження у справі відповідачем отримано 23.04.2016р., про що свідчить залучене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу), клопотання про відкладення розгляду справи від відповідача в дане судове засідання не надходило, причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Між позивачем та відповідачем 06.11.2015р. був укладений договір поставки товару №122, за умовами п. 1.1. якого постачальник (позивач) зобов'язується поставити і передати у власність покупцю (відповідач) в строки, передбачені цим договором шини, камери, акумулятори в асортименті, кількості та за цінами згідно відповідних додатків (рахунків-фактури, видаткових накладних) до цього договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму у розмірі та в порядку, визначених у цьому договорі.
Згідно п. 2.4 підставою для оплати погоджених сторонам асортименту, кількості та ціни товару є наданий постачальником рахунок - фактура, який повинен бути оплачений покупцем протягом трьох календарних днів з моменту його отримання. В окремих випадках за домовленістю сторін відвантаження товару може бути здійснено постачальником до його оплати покупцем. В такому випадку строк оплати товару становить 7 (сім) днів з моменту поставки товару за видатковою накладною (пункт 2.6 договору).
Строк дії договору визначений у п. 9.4 договору поставки, в якому зазначено, що договір діє до 31.12.2015р., а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
Таким чином, по видатковій накладній № 5541 від 14.12.2015р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 14 400 грн. 00 коп., за яку відповідач у встановлений договором строк оплати розрахунок повністю не провів. У відповідача залишилася заборгованість перед позивачем у розмірі 8 400 грн. 00 коп.
При цьому, у видатковій накладній № 5541 від 14.12.2015р. за якою здійснювалася поставка, вказано, що підставою поставки є договір № 122 від 06.11.2015р.
Факт отримання відповідачем продукції за договором підтверджується матеріалами справи, а саме видатковою накладною, на якій міститься підпис представника відповідача.
Таким чином, на день розгляду справи в суді, заборгованість відповідача перед позивачем по основному боргу складає 8 400 грн. 00 коп., яка підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 2 статті 612 Цивільного кодексу України встановлює норми, згідно яких боржник вважається таким, що прострочив своє зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його в строк, встановлений договором.
Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення 8 400 грн. 00 коп. основного боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 610, 612 Цивільного кодексу України.
Крім цього, позивачем заявлені вимоги по стягненню пені в сумі 1 836 грн. 64 коп. за період з 18.12.2015р. по 04.04.2016р.
Відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язання у вигляді стягнення пені передбачена п. 4.2 договору поставки, за яким покупець за несвоєчасну оплату за товар сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент такої несплати, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати.
Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 2.4 договору передбачено, що підставою для оплати погоджених сторонами асортименту, кількості та ціни товару є наданий постачальником рахунок-фактура, який повинен бути оплачений покупцем протягом трьох календарних днів з моменту його отримання.
Судом встановлено, що рахунок-фактура не долучений позивачем до матеріалів справи, в матеріалах справи міститься тільки копія видаткової накладної №5541 від 14.12.2015р.
Тому, в зв'язку з цим, позивачем було нараховано пеню починаючи з 18.12.2015р. (строк прострочення оплати позивачем визначено з урахуванням пункту 2.4 договору).
Судом при дослідженні умов договору встановлено, що крім пункту 2.4, договір містить пункт 2.6, яким передбачено, що в окремих випадках за домовленістю сторін відвантаження товару може бути здійснено постачальником до його оплати покупцем. В такому випадку строк оплати товару становить 7 (сім) днів з моменту поставки товару за видатковою накладною.
Таким чином, врахувавши існування пункту 2.6 договору, яким чітко встановлено, що строк оплати товару становить 7 (сім) днів з моменту поставки товару за видатковою накладною, а також те, що позивач в судові засідання не з'являвся та пояснень щодо пунктів 2.4 та 2.6 (строку оплати товару) не подавав, суд робить висновок, що розрахунок початку строку нарахування штрафних санкцій повинен бути здійснений позивачем з 22.12.2015р. по 04.04.2016р.
Тому, судом здійснено перерахунок пені з урахуванням вимог ст. 232 ГК України, і позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, з відповідача стягується пеня у розмірі 1 785 грн. 85 коп.
Таким чином, в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України, з відповідача стягується 1 785 грн. 85 коп. пені, а в частині стягнення 50 грн. 79 коп. пені відмовляється, як в сумі пені необґрунтовано заявленій до стягнення.
Також, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору поставки № 122 від 06.11.2015р., позивач просить стягнути з відповідача 626 грн. 13 коп. - 15% річних та 72 грн. 00 коп. інфляційних витрат за період з 18.12.2015р. по 04.04.2016р.
Відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язання у вигляді стягнення 15 % річних передбачена п. 4.5 договору поставки, відповідно до якого, в разі прострочення покупцем оплати вартості товару, він зобов'язаний сплатити на користь постачальника 15% річних від простроченої суми.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Частина 4 ст. 232 Господарського кодексу України встановлює, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору.
Тобто, враховуючи вищевикладене та те, що судом визначено строк прострочення оплати відповідачем з урахуванням пункту 2.6 договору, строк нарахування 15% річних та інфляційних витрат повинен бути здійснений позивачем з 22.12.2015р. по 04.04.2016р.
В зв'язку з чим, судом здійснено перерахунок 15 % річних з урахуванням вимог ст. ст. 625 ЦК України, 232 ГК України, позовні вимоги в частині стягнення 15 % річних підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача стягується 15% річних у розмірі 609 грн. 87 коп. та 72 грн. 00 коп. інфляційних витрат.
Крім цього, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 1 680 грн. 00 коп. штрафу, яка передбачена пунктом 4.3 договору (в разі прострочення оплати товару покупцем на строк більше ніж 20 календарних днів, останній повинен сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 20% від несплаченої суми).
Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 1 680 грн. 00 коп. передбачені умовами договору, тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 800 грн. 00 коп. за надання правової допомоги.
Суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача 800 грн. 00 коп. адвокатських витрат підлягає задоволенню частково з огляду на наступне:
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.
Відповідно до п. 3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 року витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Відповідно до п. 6.3 вказаної постанови відшкодування витрат за надання адвокатських послуг здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Так, між позивачем та адвокатським бюро «Шелест та партнери» 03.07.2013р. було укладено договір про надання правової допомоги №7/2013. З метою захисту своїх порушених прав позивачем 22.03.2016р. адвокатському бюро було надано доручення №1-7/2013 щодо підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості з відповідача фізичної - особи підприємця ОСОБА_2 за договором поставки № 122 від 06.11.2015р.
22.03.2016р. між позивачем та адвокатським бюро «Шелест та партнери» укладено додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги №7/2013 від 03.07.2013р., відповідно до якої сума, що підлягає сплаті на користь адвокатського бюро за виконання доручення позивача № 1-7/2013 від 22.03.2016р. складає 800 грн. 00 коп.
Відповідно до платіжного доручення №556 від 31.03.2016р. позивачем за надання правової допомоги сплачено на користь адвокатського бюро грошові кошти в сумі 800 грн. 00 коп.
Тому, в зв'язку з тим, що судом зроблено висновок, про часткове задоволення позовних вимог заявлених до стягнення, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу про стягнення з відповідача 800 грн. 00 коп. адвокатських витрат пропорційно до вказаної суми задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 795 грн. 74 коп.
Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору понесені позивачем покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний шинний склад " (40000, м. Суми, вул. Білопільський шлях, 19, код 33219017) 8 400 грн. 00 коп. основного боргу, 1785 грн. 85 коп. пені, 1 680 грн. 00 коп. штрафу, 609 грн. 87 коп. - 15% річних та 72 грн. 00 коп. інфляційних витрат, 795 грн. 74 коп. правова допомога, 1 370 грн. 68 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 26.05.2016р.
СУДДЯ О.Ю.Резніченко