ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.05.2016Справа №910/23010/15
За позовом Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична група Трейд»
про стягнення 10740481 грн.
Суддя Маринченко Я.В.
Представники сторін:
від позивача - Цапенко Б.В. (представник за довіреністю);
від відповідача - Польська М.О. (представник за довіреністю).
У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична група Трейд» про стягнення 9996240,00 грн. основного боргу, 29577,92 грн. 3% річних, 229913,52 грн. пені та 484749,56 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами у зв'язку з невиконанням зобов'язань з поставки товару за договором поставки №КИВ136К-С від 19.11.2014 року.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачем, у відповідності до умов договору поставки від 19.11.2014 №КИВ136К-С здійснено передоплату на загальну суму 9996240,00 грн., проте відповідач в свою чергу не виконав умови договору та не здійснив поставку товару у встановленому договором порядку та в строки, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 9996240,00 грн., яку позивач просить стягнути.
Крім того, на вказану заборгованість позивачем нараховано 29577,92 грн. 3% річних, 229913,52 грн. пені та 484749,56 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.
Рішенням господарського суду міста Києва від 04.11.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2015 відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2016 рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.03.2016 справу прийнято до провадження.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, вказавши, що відповідно до п.3.3 укладеного між сторонами договору кількість, строк, місце поставки, ціна та загальна вартість товару для кожної партії товару визначаються у специфікаціях до цього товару, які підписуються сторонами щодо кожної партії товару та є невід'ємними частинами договору. Позивачем, на підставі виставлених відповідачем рахунків здійснено попередню оплату за зерно кукурудзи кількістю 4764,000 т. На думку позивача, ініціатива укладення специфікації покладається на постачальника, оскільки замовнику невідомі потужності відповідача, а саме в якій кількості та в які строки останній має змогу здійснити поставку, відповідно після отримання вищевказаної інформації позивач має змогу прийняти рішення щодо місця поставки товару.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивач не вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, вказавши на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична група Трейд» неодноразово зверталось до позивача з проханням погодити істотні умови договору, зокрема, посилаючись на лист-відповідь на вимогу №88 від 06.08.2015. Проте позивач в свою чергу не направив відповідачеві належним чином заповненої специфікації до договору із зазначенням місця поставки товару, його якості, строків поставки, кількості партії та ціни за товар. Разом з тим, на думку відповідача, прийняття платежів, що здійснені позивачем не свідчить про досягнення між сторонами згоди щодо всіх істотних умов для даного договору.
На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши наявні в матеріалах справи документи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частинами 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Судом встановлено, що 19.11.2014 між Публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетична група Трейд» (постачальник) було укладено договір поставки №КИВ136К-С (далі - договір).
Пунктом 1.1. визначено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця зерно українського походження врожаю 2014 року (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору.
Згідно з п.3.3 договору, кількість, строк та місце поставки, ціна та загальна вартість товару для кожної партії, що поставляється згідно договору визначаються в специфікаціях до цього договору, які підписуються сторонами щодо кожної партії товару та є невід'емними частинами цього договору.
Відповідно до п. 4.1. договору постачальник поставляє товар на умовах ЕXW ФРАНКО-СКЛАД згідно правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 р., за винятком застережень, прямо передбачених даним договором. Місце поставки кожної окремої партії товару зазначається в специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємними частинами.
Згідно п. 5.1. договору оплата товару, що поставляється за даним договором, проводиться в національній валюті України шляхом 80% попередньої оплати від суми товару, вказаного у специфікаціях.
Остаточний розрахунок здійснюється протягом трьох банківських днів після отримання покупцем складської квитанції або іншого складського документу на товар, вказаний у специфікації (п. 5.3. договору).
Пунктом 8.1. договору передбачено, що у випадку порушення зобов'язань за даним договором сторони несуть відповідальність, визначену договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно п.8.4. договору у випадку не поставки або несвоєчасної поставки товару згідно умов даного договору, постачальник сплачує покупцеві на вимогу останнього пеню в розмірі 0,1% загальної вартості непоставленої партії товару за кожен день прострочення.
Умовами договору, сторони погодили, що у випадку прострочення зобов'язання по поставці товару визначеного специфікацією більш як на 30 календарних днів, покупець може частково або в повному обсязі відмовитись від договору і вимагати від постачальника повернення оплачених коштів по даному договору. В цьому випадку постачальник зобов'язаний протягом 3 банківських днів, з моменту отримання письмової вимоги та/або факсової вимоги покупця про повернення коштів, повернути покупцю оплачені кошти по договору, а також оплатити покупцю штраф в розмірі 7% від загальної вартості непоставленої партії товару. (п. 8.5 договору).
Відповідно до п.10.1 договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 30.06.2015, а в частині розрахунків та поставки товару - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
У подальшому, відповідачем було виставлено позивачеві рахунки-фактури №ЕГ-0000007 від 24.11.2014 та №ЕГ-0000008 від 03.12.2014 на поставку кукурудзи 3 класу загальною кількістю 4767,000 тонн на суму 9996240,00 грн.
Позивач, в свою чергу, на виконання умов договору здійснив попередню оплату на загальну суму 9996240,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №25319 від 28.11.2014 та №25640 від 04.12.2014.
Проте Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетична група Трейд» вказаний товар не було поставлено позивачеві.
Разом з тим, сторонами за договором поставки від 19.11.2014 погоджено порядок поставки товару на умовах ЕXW ФРАНКО-СКЛАД згідно правил ІНКОТЕРМС, відповідно до яких продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з поставки у разі, коли він надасть товар в розпорядження покупцеві на своєму підприємстві або в іншому названому місці (заводі, фабриці, складі.), відтак, обов'язок повідомити де саме замовник має змогу отримати товар покладається на відповідача.
23.07.2015 року Публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» було направлено на адресу відповідача вимогу про повернення попередньої оплати в розмірі 9996240,00 грн. позивачу у строк до 30.07.2015.
Відповідач у листі-відповіді на вимогу від 06.08.2015 підтвердив наявність укладеного між позивачем та відповідачем договору та підтвердив факт отримання коштів в розмірі 9996240,00 грн., проте жодних дій щодо виконання умов договору останнім вчинено не було.
Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Враховуючи викладене, а також те, що доказів поставки товару або повернення суми попередньої оплати за поставку в розмірі 9996240,00 грн., станом на день розгляду справи відповідачем до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги покупця про стягнення з продавця суми попередньої оплати в розмірі 9996240,00 грн. за непоставлений товар.
Заперечення відповідача щодо не підписання сторонами специфікацій до договору із зазначенням місця поставки товару, його якості, строків поставки, кількості партії та ціни за товар, внаслідок чого зобов'язання відповідача з поставки товару не настало судом до уваги не приймаються, оскільки виставленими рахунками, оплаченими позивачем сторони погодили найменування товару, (кукурудза 3 класу) кількість та ціну.
При цьому, сторонами за договором поставки від 19.11.2014 погоджено порядок поставки товару на умовах ЕXW ФРАНКО-СКЛАД згідно правил ІНКОТЕРМС, відповідно до яких продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з поставки у разі, коли він надасть товар в розпорядження покупцеві на своєму підприємстві або в іншому названому місці (заводі, фабриці, складі.), відтак, обов'язок повідомити де саме замовник має змогу отримати товар покладається на відповідача.
Тобто саме відповідач мав повідомити позивача про склад, де знаходиться товар.
Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 29577,92 грн. 3% річних, 229913,52 грн. пені та 484749,56 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами суд зазначає наступне.
Виходячи з положень ст. 610, ч. 1 ст. 612, ст. 611 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, відповідач є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та, зокрема, у вигляді нарахування та стягнення 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.
Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних в розмірі 29577,92 грн. за період з 24.07.2015 по 28.08.2015.
Як вбачається з матеріалів справи лист-вимога від 23.07.2015 отримана відповідачем лише 05.08.2015, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №0100129644529, пунктом 8.5 договору передбачено, зокрема, що постачальник зобов'язаний протягом 3 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги повернути покупцю всі оплачені кошти по договору.
Отже, враховуючи, що відповідач отримав вимогу 05.08.2015, прострочення виконання зобов'язання розпочалось з 09.08.2015.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення нарахованих 3 % річних підлягають частковому задоволенню, за період з 09.08.2015 по 28.08.2015 в розмірі 16432,18 грн.
Стосовно позовних вимог щодо стягнення 229913,52 грн. пені за порушення умов договору, слід зазначити таке.
Згідно з положеннями ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Пунктом 8.4 договору передбачено, що у випадку не поставки або не своєчасної поставки товару згідно умов даного договору, постачальник сплачує покупцеві на вимогу останнього пеню у розмірі 01% загальної вартості непоставленої партії товару за кожен день прострочення.
Враховуючи той факт, що сторонами не підписано специфікації до договору, обов'язок підписання якої договором покладено на обидві сторони, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленої вимоги у зв'язку із не визначеним строком поставки, відповідно позовні вимоги в часині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична група Трейд» 229913,52 грн. пені задоволенню не підлягають.
Разом з тим, щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 484749,56 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст.693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст.536 цього кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Як встановлено судом в ході розгляду справи, умовами укладеного між сторонами договору поставки №КИВ136К-С від 19.11.2014 не передбачено настання наслідків у вигляді стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у разі прострочення ним виконання зобов'язання з поставки товару.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 484749,56 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами задоволенню не підлягають.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
Доводи представника відповідача щодо того, що поставка товару не відбулася у зв'язку із не підписанням сторонами специфікацій до договору з вини позивача судом не приймаються, оскільки обов'язок підписання специфікацій покладається на замовника та постачальника в рівних частинах.
Враховуючи викладене, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування викладених у позові обставин.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору в сумі 73080 грн. покладаються на відповідача у повному обсязі.
Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична група Трейд» (03115, м. Київ, вул. Львівська, 18-А; ідентифікаційний код 36258148) на користь Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1; ідентифікаційний код 37243279) заборгованість в сумі 9996240 (дев'ять мільйонiв дев'ятсот дев'яносто шість тисяч двісті сорок) грн., 16432 (шістнадцять тисяч чотириста тридцять дві) грн. 18 коп. 3% річних та витрати по сплаті судового збору в сумі 73080 (сімдесят три тисячi вісімдесят) грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення підписано 24.05.2016
Суддя Я.В. Маринченко