ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.05.2016Справа №910/729/16
За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
до Відкритого акціонерного товариства "Київхімволокно"
про стягнення 505 908, 51 грн.
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від позивача: Кирищук В.П.
від відповідача: Симбірцев Є.В
Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Відкритого акціонерного товариства "Київхімволокно" про стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 319 893, 85 грн., а також інфляційні втрати у розмірі 89 637, 44 грн., 7 339, 17 грн. - 3% річних та пеню у розмірі 89 038, 05 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором № 161 о/р 745 від 01,11.2001 р., викладеним у новій редакції згідно з додатковою угодою від 28.01.2010 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2016 р. порушено провадження у справі № 910/729/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.02.2016р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
10.02.2016 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва Відкрите акціонерне товариство "Київхімволокно" подало клопотання про залучення до участі у даній справі іншим відповідачем - Департамент комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке обґрунтовано тим, що відповідач не є ані власником, ані користувачем об'єкту нерухомості по Бориспільському шосе, 23 у місті Києві, в той час як вказане майно належить Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Позивач подав пояснення по справі, у яких зазначає, що відповідач всупереч умовам договору № 161 о/р 745 від 01,11.2001 р. не повідомляв Публічне акціонерне товариство "Київенерго" про зміну власника об'єкту електропостачання та, крім того, в матеріалах справи містяться акти приймання-передавання спожитої електричної енергії, які відповідач подавав позивачу.
Відповідач подав відзив на позовну, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що послуги електропостачання по Бориспільському шосе, 23 у місті Києві фактично не надавались Відкритому акціонерному товариству "Київхімволокно", про що позивача було повідомлено листами від 01.03.2015 р. № 1/120, від 23.03.2015 р. № 1/166 та від 08.04.2015 р. № 1/212.
Також відповідач подав доповнення до відзиву, у яких відзначає, що розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 720 від 04.06.2014 р. приміщення по Бориспільському шосе, 23 у місті Києві передані на баланс Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд», а відтак - останнє є власником вказаного майна та споживачем електричної енергії та, крім того, сторонами укладено додаткову угоду про припинення договору від 01.11.2001 р. № 161 з 29.10.2015 р.
Розгляд даної справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши у даному судовому засіданні клопотання відповідача про залучення до участі у даній справі іншим відповідачем - Департамент комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), суд відмовив у його задоволенні, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.
Суд відзначає, що вимоги позивача у даній справі обґрунтовані неналежним виконанням умов договору № 161 о/р 745 від 01,11.2001 р., стороною якого є Відкрите акціонерне товариство "Київхімволокно", в той час як доказів фактичного надання послуг електропостачання Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за вказаним договором матеріали справи не містять, а відтак - у даному випадку суд не вбачає підстав для заміни відповідача у справі № 910/729/16.
Згідно з п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо заява (клопотання) про залучення іншого відповідача або про заміну відповідача залишається судом без задоволення, то ухвала з цього приводу не виноситься, а про відхилення відповідної заяви (клопотання) зазначається в описовій частині рішення суду або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.
У даному судовому засіданні представник позивача заявив про підтримку заявлених позовних вимог.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та доповненнях до відзиву.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.
У судовому засіданні 16.05.2016 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
01.11.2011 р. між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" та Відкритим акціонерним товариством "Київхімволокно" укладено договір про користування електричною енергією № 161 о/р 745, за умовами якого позивач зобов'язався постачати електричну енергію, а відповідач - своєчасно оплачувати вартість використаної електричної енергії за тарифами, які розраховуються за формулою відповідно до ліцензії на постачання електричної енергії.
28.01.2010 р. між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" та Відкритим акціонерним товариством "Київхімволокно" укладено додаткову угоду, якою викладено договір № 161 о/р 745 від 01.11.2001 р. в новій редакції.
Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. додатку 2 до договору «Порядок розрахунків» відповідач зобов'язується здійснювати поточну оплату вартості обсягу електричної енергії, заявленого на поточний розрахунковий період до 30-го числа місяця, що пережує розрахунковому місяцю 35 %, до 10-го числа розрахункового місяця - 35 % та до 20-го числа розрахункового місяця - 30 % вартості договірної величини споживання електричної енергії. Остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків здійснюється на підставі самостійно отриманих у позивача рахунків протягом 5-ти операційних днів з дня їх отримання. Під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період, позивачем мають бути враховані суми проведених попередніх платежів за споживання електричної енергії в поточному розрахунковому періоді.
Згідно з п. 2.5. договору у разі звільнення споживачем займаного приміщення, реорганізації. Ліквідації, відчуження у будь-який спосіб займаного приміщення або закінчення терміну права користування на електроустановки, відповідач зобов'язаний повідомити позивача за 20 діб до дня настання таких змін і в цей самий термін здійснити оплату всіх видів платежів, передбачених договором, до дня настання вищевказаних змін включно, а позивача - припинити постачання електричної енергії з дня звільнення відповідачем приміщення або закінчення терміну права користування на електроустановки.
У відповідності до п. 4.3. додатку 2 до договору «Порядок розрахунків» обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті відповідачем за звітний розрахунковий період та підтверджуються актом про використану електричну енергію, який відповідач надає позивачу протягом доби після закінчення розрахункового періоду.
За правилами п. 4.2.1. договору за внесення платежів з порушенням термінів, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0, 1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій згідно Господарського кодексу України.
Договір, відповідно до п. 9.4., набуває чинності з дня його підписання та укладається на строк до 31.12.2010 р. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною стороною не буде заявлено про припинення дії або перегляд його умов.
29.10.2015 р. між сторонами укладено додаткову угоду, відповідно до якої сторони дійшли згоди щодо припинення договірних відносин за договором № 161 о/р 745 від 01,11.2001 р. з 29.10.2015 р., а в частині оплати - договірні відносини зберігають чинність до здійснення повних взаєморозрахунків між сторонами.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує умови договору № 161 о/р 745 від 01.11.2001 р. щодо оплати за спожиту електроенергію за період з 01.01.2015 р. до 01.12.2015 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 319 893, 85 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.
За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Заперечуючи проти позову, Відкрите акціонерне товариство "Київхімволокно" стверджує, що приміщення по Бориспільському шосе, 23 у місті Києві ним фактично не використовуються та послуги електропостачання надавались не Відкритому акціонерному товариству "Київхімволокно", про що позивача було повідомлено листами від 01.03.2015 р. № 1/120, від 23.03.2015 р. № 1/166 та від 08.04.2015 р. № 1/212.
Також відповідач відзначає, що розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 720 від 04.06.2014 р. приміщення по Бориспільському шосе, 23 у місті Києві передані на баланс Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд», а відтак - останнє є власником вказаного майна та споживачем електричної енергії та, крім того, сторонами укладено додаткову угоду про припинення договору від 01.11.2001 р. № 161 з 29.10.2015 р.
З приводу наведеного. суд відзначає, що з наданого позивачем розрахунку вбачається, що заявлена до стягнення сума становить заборгованість відповідача за спожиту електричну енергію за період з січня до жовтня 2015 року включно, в той час як за листопад 2015 року Публічне акціонерне товариство "Київенерго" не нараховує споживання відповідачем електроенергії.
Стосовно передання приміщень по Бориспільському шосе, 23 у місті Києві на баланс Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд» суд звертає увагу, що баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку та перебування певного майна на балансі не зумовлює перехід права власності на таке майно, у зв'язку з чим доводи відповідача в цій частині суд вважає необґрунтованими.
В той же час, в матеріалах справи містяться акти приймання-передачі спожитої електричної енергії за договором від 01.11.2001 р. № 161, які надавались відповідачем в порядку п. 4.3. додатку № 2 до вказаного договору для отримання відповідних рахунків.
При цьому, за умовами п. 5 додатку № 2 до договору від 01.11.2001 р. № 161 за даними актами про використану електричну енергію визначається обсяг фактично спожитої активної електроенергії.
Відтак, з вищенаведеного вбачається, що вартість фактично спожитої електроенергію позивачем визначена на підставі наданих Відкритим акціонерним товариством "Київхімволокно" відомостей.
Крім того, важливим є зазначити, що підставою постачання Публічним акціонерним товариством "Київенерго" електричної енергії є саме договір від 01.11.2001 р. № 161, стороною якого є Відкрите акціонерне товариство «Київхімволокно», у зв'язку з чим суд відхиляє доводи останнього про те, що приміщення по Бориспільському шосе, 23 у місті Києві відповідачем не використовуються.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Здійснивши оцінку наявних у справі доказів за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не спростовано постачання Публічним акціонерним товариством "Київенерго" електричної енергії на підставі договору від 01.11.2001 р. № 161 у період січень - жовтень 2015 року, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення боргу у сумі 319 893, 85 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того позивачем заявлено вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 89 637, 44 грн., 7 339, 17 грн. - 3% річних та пені у розмірі 89 038, 05 грн.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ст. 524, 533 Цивільного кодексу України грошовим визнається виражене в грошовій одиниці України або грошовому еквіваленті в іноземній валюті зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на те, що ст. 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.
Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 230, 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
За розрахунком позивача за період з 01.01.2015 р. до 01.12.2015 р. розмір інфляційних втрат становить 89 637, 44 грн., 3 % річних за вказаний період - 7 339, 17 грн., пеня за період з 01.05.2015 р. до 01.12.2015 р. становить 89 038, 05 грн.
За умовами договору розмір нарахованої пені не може перевищувати розміру штрафних санкцій згідно з Господарським кодексом України.
Крім того, відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Крім того, перевіривши правильність нарахування позивачем 3 % річних, інфляційних втрат та пені, судом встановлено, що позивачем допущено помилку в методиці нарахування пені.
Виходячи із приписів ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд у даному випадку враховує здійснення відповідачем часткових проплат за договором, а також відсутність у позивача збитків внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань та вважає за необхідне у даному випадку зменшити розмір заявленої до стягнення пені до 8 963, 74 грн.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Київхімволокно" (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, код ЄДРПОУ 05763429 ), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) заборгованість у розмірі 319 893, 85 (триста дев'ятнадцять тисяч вісімсот дев'яносто три грн. 85 коп.) грн., інфляційні втрати у розмірі 89 637, 44 (вісімдесят дев'ять тисяч шістсот тридцять сім грн. 44 коп.) грн., 7 339, 17 (сім тисяч триста тридцять дев'ять грн. 17 коп.) грн. - 3 % річних, пеню у розмірі 8 963, 74 (вісім тисяч дев'ятсот шістдесят три грн. 74 коп.) грн. та 6 387, 51 (шість тисяч триста вісімдесят сім грн. 51 коп.) грн. - судового збору.
3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 23.05.2016 р.
Суддя Пригунова А.Б.