ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.05.2016Справа №910/5555/16
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Шепетівський цукор»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Траст»
простягнення 2057064,86 грн.
Суддя Грєхова О.А.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Лабатюк Я.М. - представник за довіреністю.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Шепетівський цукор» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Траст» заборгованості за Договором поставки №249/11 від 26.11.2015 в загальному розмірі 2057064,86 грн., з яких: 1928800,00 грн. основного боргу, 23076,17 грн. інфляційних втрат, 105188,69 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору поставки №249/11 від 26.11.2015 позивач поставив відповідачу визначений договором товар, втім Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Траст», в порушення умов даного договору, свої зобов'язання по своєчасній оплаті поставленого товару, належним чином не виконало, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2016 порушено провадження у справі №910/5555/16, розгляд справи призначено на 25.04.2016.
22.04.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи.
25.04.2016 позивачем подано до суду документи на виконання вимог суду про порушення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2016 розгляд справи відкладено на 23.05.2016.
23.05.2016 відповідач подав до канцелярії суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив з тих підстав, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні як первинні документи не містять встановлених законом обов'язкових реквізитів, а саме - посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції. Крім того, видаткові накладні не містять відтисків мокрої печатки відповідача, а приймання товару від імені юридичної особи лише на підставі довіреності не може бути достатнім доказом підтвердження господарських операцій.
Представник відповідача в судовому засіданні 23.05.2016 проти позову заперечив у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Позивач в засідання господарського суду своїх представників не направив, втім 19.05.2016 подав телеграму про розгляд справи без участі його представника.
Відповідно до п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними ній матеріалами.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 23.05.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
26.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Шепетівський цукор» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Траст» (покупець) було укладено Договір поставки №249/11 від 26.11.2015, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця цукор білий, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 4.1 договору кількість товару, одиниця виміру, ціна та загальна вартість партії товару, що підлягає передачі покупцю відповідно до цього договору, визначаються у специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору, згідно заявок покупця, а також фіксується у рахунках-фактурах, накладних, які видаються на кожну партію товару, яка поставляється.
Товар передається покупцю протягом 3-х робочих днів з моменту отримання постачальником підтвердження його оплати на умовах, визначених договором, якщо інший строк передачі чергової партії товару не вказано у специфікації (п. 5.2 договору).
За умовами п. 5.6. договору товар вважається переданий покупцю з моменту його фактичної передачі разом з усіма необхідними та передбаченими законодавством України супровідними документами та підписання покупцем відповідного документу про прийняття цього товару. З цього моменту покупець набуває право власності на товар.
Пунктами 6.1, 6.2 договору сторони погодили, що розрахунок за товар здійснюється покупцем шляхом 100% попередньої оплати в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Сторони можуть погодити інший порядок розрахунків за товар у специфікаціях до договору.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення печатками обох сторін. Строк дії договору починає свій перебіг у момент, визначений п. 10.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2016. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п.п. 10.1-10.3 договору).
Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору поставки товарів №249/11 від 26.11.2015, позивач на підставі специфікації №1 від 07.12.2015 та замовлень відповідача здійснив поставку узгодженого товару на загальну суму 11280000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №2899 від 07.12.2015, №2898 від 07.12.2015, №2907 від 08.12.2015, №2906 від 08.12.2015, №2929 від 09.12.2015, №2930 від 09.12.2015, №2948 від 10.12.2015, №2945 від 10.12.2015, №2944 від 10.12.2015, №2959 від 11.12.2015, №2960 від 11.12.2015, №2964 від 11.12.2015, №2976 від 14.12.2015, №2977 від 14.12.2015, №3012 від 15.12.2015, №3013 від 15.12.2015, №3035 від 16.12.2015, №3034 від 16.12.2015, №3060 від 17.12.2015, №3061 від 17.12.2015, №3075 від 18.12.2015, №3076 від 18.12.2015, №3077 від 18.12.2015, №3094 від 21.12.2015, №3095 від 21.12.2015, №3107 від 22.12.2015, №3108 від 22.12.2015, №3120 від 23.12.2015, №3121 від 23.12.2015, №3141 від 24.12.2015, №3142 від 24.12.2015, №3163 від 25.12.2015, №3166 від 25.12.2015, №3167 від 25.12.2015, №3172 від 28.12.2015, №3173 від 28.12.2015, №3174 від 28.12.2015, №3175 від 28.12.2015, №3176 від 28.12.2015, №3177 від 28.12.2015, які підписані уповноваженими особами сторін без зауважень та заперечень; довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей за вказаними накладними та податковими накладними.
Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Шепетівський цукор» виставлялися Товариству з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Траст» рахунки-фактури на оплату поставленого товару.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договорами свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.
Водночас відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого товару, оплату здійснив лише частково на суму 9351200,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача. У зв'язку з цим у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Траст» виникла заборгованість за поставлений товар перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Шепетівський цукор» на загальну суму 1928800,00 грн.
Позивач звертався до відповідача з претензією №81-01 від 19.01.2016, в якій просив погасити заборгованість за договором поставки, втім Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренесанс траст» відповіді на претензію не надав та заборгованість не погасив.
Як роз'яснено в п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.
Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, строк оплати відповідачем товару, поставленого на підставі зазначених вище видаткових накладних станом на момент звернення позивача із даним позовом до суду, настав.
Частиною другою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем узгодженого товару відповідачу та факт порушення останнім своїх зобов'язань, в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару, підтверджені матеріалами справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 1928800,00 грн.
Крім того, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення 23076,17 грн. інфляційних втрат та 105188,69 грн. 25% річних за період з 26.12.2015 по 15.03.2016.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 7.3 договору сторони погодили, що за користування чужими грошовими коштами, згідно ст. 536 ЦК України, сторона, яка допустила прострочення виконання зобов'язання сплачує на користь іншої сторони відсоток в розмірі 25% річних розрахованих за кожен день.
Верховний Суд України в Аналізі практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві, зазначив, що проценти, передбачені ст. 625 ЦК, за своєю природою відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування чужими грошовими коштами (ст. 536 ЦК України). Тому під час вирішення спорів про стягнення процентів річних суд повинен визначити, чи позивач вимагає сплати процентів за користування грошовими коштами, що були надані як позика, кредит, банківський вклад, чи зміст вимоги полягає в застосуванні відповідальності за порушення грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК).
Враховуючи, що пункт 7.3. договору викладений у розділі «Відповідальність сторін за порушення договору», а також передбачає сплату 25% річних саме за прострочення виконання зобов'язання, суд виходить з того, що договором встановлена сплата процентів на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 25% річних, суд дійшов висновку що вони є невірними, а з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 9574,57 грн. та 103532,05 грн. 25% річних.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Зокрема, в силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних належних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Траст» щодо відсутності у видаткових накладних посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції та відтисків мокрої печатки відповідача, спростовуються наступним.
Так, ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.
Пунктом 5.6. договору встановлено, що товар вважається переданим покупцю з моменту його фактичної передачі разом з усіма необхідними та передбаченими законодавством України супровідними документами та підписання покупцем відповідного документа про прийняття цього товару.
Отже, умовами договору не передбачено обов'язковості скріплення видаткових накладних печатками.
Пунктом 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.
Видаткові накладні, що наявні в матеріалах справи підписані з боку покупця ОСОБА_2 за довіреністю та головним бухгалтером ОСОБА_3 без будь-яких зауважень та заперечень.
За таких обставин, видаткові накладні, які додані позивачем до матеріалів справи, приймаються судом до уваги в якості належних доказів поставки відповідачу товару за договором №249/11 від 26.11.2015.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Траст» (01014, м. Київ, провулок Мічуріна, буд. 3/2, літ. А, офіс 21, код ЄДРПОУ 34415583) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Шепетівський цукор» (30403, Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Старокостянтинівське шосе, буд.31, код ЄДРПОУ 36681090) 1928800 (один мільйон дев'ятсот двадцять вісім тисяч вісімсот) грн. 00 коп. основного боргу, 9574 (дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят чотири) грн. 57 коп. інфляційних втрат, 103532 (сто три тисячі п'ятсот тридцять дві) грн. 05 коп. 25% річних та 30628 (тридцять тисяч шістсот двадцять вісім) грн. 60 коп. судового збору.
3. В решті позову - відмовити.
4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 25.05.16
Суддя Грєхова О.А.