ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.05.2016Справа №910/5452/16
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "Українська страхова група»
До Моторного (транспортного) страхового бюро України
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні
відповідача ОСОБА_1
Про стягнення 34 017,63 грн
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю;
Третя особа: не з'явився;
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди 34 017,63 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхове відшкодування підлягає стягненню з відповідача на підставі п. 41.1. ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Ухвалою суду від 28.03.2016 порушено провадження у справі №910/5452/16, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 та призначено розгляд справи на 15.04.2016.
06.04.2016 від відповідача через відділ діловодства надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого відповідач заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що положення п. 36.4 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виключають можливість компенсації МТСБУ витрат страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування за шкоду заподіяну з вини осіб, які на дату ДТП не застрахували цивільно-правову відповідальність, оскільки виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особами, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої п.п. А, п. 41.1 ст. 41 цього закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
У зв'язку з тим, що суддя Спичак О.М. 15.04.2016 перебував на лікарняному, судове засідання 15.04.2016 не відбулося.
Ухвалою суду від 18.04.2016 справу призначено до розгляду на 16.05.2016.
Представник відповідача в судовому засіданні 16.05.2016 надав усні пояснення відповідно до яких проти задоволення позову заперечував.
Представник позивача та третя особа в судове засідання 16.05.2016 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно з п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що неявка представників позивача та третьої особи не перешкоджає вирішенню справи, суд дійшов висновку про розгляд справи у відсутності представника позивача та третьої особи.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 16.05.2016 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -
12.02.2014 на вул. М.Жукова в м. Одесі сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Mitsubishi 200», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки «Nissan», номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1.
Відповідно до постанови Київського районного суду міста Одеси від 12.03.2014 у справі №520/1936/14-п зазначена ДТП сталась внаслідок порушення водієм автомобіля марки «Nissan», номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1 п. 12.1 Правил дорожнього руху України.
Постановою Київського районного суду міста Одеси від 12.03.2014 у справі №520/1936/14-п ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні зазначеного вище ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-1501-13-00119 від 27.06.2013 страховиком автомобіля марки «Mitsubishi 200», державний номер НОМЕР_1 є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (страховик, позивач).
Відповідно до рахунку №СЧ-306869 від 14.02.2014 наданого Товариством з обмеженою відповідальністю «АДІС-Авто», вартість ремонту автомобіля марки «Mitsubishi 200», державний номер НОМЕР_1 становить 34 657,63 грн.
Згідно, складених позивачем, страхових актів №ПСКА-3856/1 від 25.03.2014 та №ПСКА-3856 від 04.03.2014 загальний розмір страхового відшкодування становить 34 017,63 грн, виплата якого позивачем підтверджується платіжними дорученнями №5287 від 05.03.2014 на суму 29 764,30 грн та №8712 від 02.04.2014 на суму 4 253,33 грн.
Статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно зі ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Частиною 2 ст.1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 990 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
За цими нормами страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні, набуває право вимоги відшкодування до заподіювача, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність винної особи на момент скоєння ДТП не була застрахована, в зв'язку з чим позивач, посилаючись на ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди до Моторного (транспортного) страхового бюро України.
Відповідач заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що положення п. 36.4 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виключають можливість компенсації МТСБУ витрат страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування за шкоду заподіяну з вини осіб, які на дату ДТП не застрахували цивільно-правову відповідальність, оскільки виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особами, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої п.п. А, п. 41.1 ст. 41 цього закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Відповідно до ч. 1 п. 39.1 ст. 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Згідно з підпунктами 39.2.1 та 39.2.2 пункту 39.2 ст. 39 цього ж Закону основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом; управління централізованими страховими резервними фондами, що створюються при МТСБУ для забезпечення виконання покладених на нього функцій.
Відповідно до п. 43.1. ст. 43 Закону для забезпечення виконання зобов'язань членів МТСБУ перед страхувальниками і потерпілими при ньому створюються такі централізовані страхові резервні фонди:
- фонд страхових гарантій, призначений для забезпечення платоспроможності МТСБУ під час взаєморозрахунків з уповноваженими організаціями інших країн у галузі страхування цивільно-правової відповідальності, з якими МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування та взаємне врегулювання питань стосовно відшкодування шкоди.
- фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах (фонд захисту потерпілих), призначений для здійснення розрахунків з потерпілими у випадках, передбачених цим Законом.
Підпунктом "а" п. 41.1 ст. 41 Закону передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Відповідно до абзацу 9 пункту 41.1 статті 41 Закону регламентні виплати, зазначені у підпунктах "а"-"д" цього пункту, розподіляються в порядку, встановленому президією МТСБУ.
В пункті 1.7. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зазначено, що забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Пунктом 1.3. ст. 1 Закону передбачено, що потерпілими є юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.
Як передбачено із п. 41.3. ст. 41 Закону МТСБУ не відшкодовує шкоду потерпілим, якщо вони можуть задовольнити вимоги на підставі договорів інших видів страхування. В таких випадках МТСБУ відшкодовується частина шкоди, яка не компенсована за договорами інших видів страхування.
Зазначене підтверджується положеннями п. 36.4. ст. 36 Закону, відповідно до якої виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Враховуючи викладене, з урахуванням обмеження щодо виплат, що міститься в п. 36.4. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", положення якого виключає можливість компенсації МТСБУ витрат страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, за шкоду заподіяну з вини осіб, які на дату ДТП не застрахували цивільно-правову відповідальність, вказані витрати повинна компенсувати особа винна у вчиненні ДТП.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду від 31.03.2016 у справі №910/25638/16.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги страховика до МТСБУ щодо стягнення регламентної виплати за збитки, завдані особою цивільно-правова відповідальність якої не застрахована задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
23.05.2016
Суддя О.М. Спичак