ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.04.2016Справа №910/918/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія Груп"
До Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит"
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України";
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "АПМ ТРЕЙД"
про визнання договору застави припиненим
Суддя Селівон А.М.
Представники сторін:
Від позивача: Білик Д.А. - представник, довіреність № 4 від 09.09.2015;
Від відповідача:Шлапак І.С. - представник, довіреність № 31 від 04.04.2016;
Від третьої особи 1: не з'явився.
Від третьої особи 2: не з'явився.
В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Асканія Груп" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Національний кредит" про визнання припиненим Договору застави цінних паперів № 04-723/1-1 від 20.12.13 р., укладеного між сторонами.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на виконання зобов'язання ТОВ "АПМ ТРЕЙД" перед відповідачем за укладеним Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-187ю/2013/2-1 від 24.10.13 р., внаслідок чого право застави ПАТ "Банк Національний Кредит" на акції ПАТ "Протасів Яр", яке виникло на підставі Договору застави цінних паперів № 04-723/1-1 від 20.12.13, укладеним між позивачем як заставодавцем та відповідачем як заставодержателем в якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника - ТОВ "АПМ ТРЕЙД" за вказаним Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-187ю/2013/2-1 від 24.10.13 підлягає припиненню у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2016 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/918/16 та призначено до розгляду на 11.02.2016. Також цією ухвалою судом залучено до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України" та залучено до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "АПМ ТРЕЙД".
Ухвалами господарського суду м. Києва від 11.02.2016 та 01.03.2016 розгляд справи відкладався на 01.03.2016 та 31.03.2016 відповідно.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.03.2016 за спільним клопотанням представників позивача, відповідача та третьої особи 1 продовжено процесуальний строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.
В судових засіданнях з 31.03.2016 та 07.04.2016 на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 07.04.2016 та 14.04.2016.
У судове засідання 11.02.2016 з'явились уповноважені представники позивача та третіх осіб 1, 2.
Уповноважений представник відповідача у судове засідання 11.02.2016 не з'явився.
Про дату, час і місце розгляду даної справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103037002520.
У судові засідання 01.03.2016, 31.03.2016 та 07.04.2016 з'явились уповноважені представники позивача, відповідача та третьої особи 1.
Уповноважений представник третьої особи 2 у судові засідання не з'явився.
Про дату, час і місце розгляду даної справи 01.03.2016 третя особа 2 повідомлена належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою представника ТОВ «АРМ Трейд» про оголошення відкладення б/н від 11.02.2016.
Про дату, час і місце розгляду даної справи 31.03.2016 третя особа 2 повідомлена належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103037003224.
Лист про оголошення перерви у судовому засіданні від 31.03.2016, який направлявся третій особі на адресу: 01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 5, разом із поштовим повідомленням, на адресу Господарського суду м. Києва не повернувся.
Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103038087472, в якому зазначено, що станом на 07.04.2016 вказане поштове відправлення адресату не вручено.
У судове засідання 14.04.2016 з'явились уповноважені представники позивача та відповідача.
Уповноважені представники третіх осіб 1, 2 у судове засідання не з'явились.
Про дату, час і місце розгляду даної справи 14.04.2016 третя особа 1 повідомлена належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою представника ПАТ «Національний депозитарій України» про оголошення перерви у судовому засіданні б/н від 07.04.2016.
Третя особа 2 про дату, час і місце розгляду даної справи 14.04.2016 повідомлена належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103038088169.
Про поважні причини неявки представників третіх осіб 1 та 2 в судове засідання 14.04.2016 суд не повідомлено.
Судом повідомлено, що до початку судового засідання 11.02.16р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання б/н від 10.02.2016 про долучення документів до матеріалів справи, яке судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.
Окрім того до початку судового засідання 11.02.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника третьої особи 1 надійшли пояснення по суті спору № 350/09 від 09.02.2016, в яких ПАТ «Національний депозитарій України» зазначає, що для проведення операції списання заблокованих внаслідок застави цінних паперів з рахунку депонента у одній депозитарній установі та зарахування їх на рахунок цього ж депонента у іншій депозитарній установі, а також для проведення операції з розблокування прав на цінні папери внаслідок припинення застави в будь-якому випадку необхідна згода заставодержателя на проведення відповідної операції, а сама операція розблокування проводиться саме депозитарною установою. Окрім цього третя особа 1 звертає увагу, що переказ цінних паперів з рахунку у цінних паперах депозитарної установи (що залишився в системі депозитарного обліку Центрального депозитарію) на рахунок у цінних паперах обраної власником депозитарної установи в будь-якому випадку здійснюється із забезпеченням того ж самого режиму обтяження. Пояснення разом з доданими до них документами долучені судом до матеріалів справи.
Через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника третьої особи 2 до початку судового засідання 11.02.2016 надійшов супровідний лист з додатками б/н від 10.02.2016, серед яких, зокрема, письмові пояснення від 10.02.2016, в яких ТОВ «АПМ Трейд» повідомляє про виконання грошових зобов'язань за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-187ю/2013/2-1 від 24.10.13 р., не заперечує проти припинення Договору застави цінних паперів № 04-723/1-1 від 20.12.13 р. та, відповідно, задоволення позовних вимог ТОВ «Асканія Груп». Супровідний лист разом з доданими до нього документами судом долучено до матеріалів справи.
До початку судового засідання 01.03.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшла заява б/н від 25.02.2016 про уточнення позовних вимог, в якій останній просить суд визнати припиненим Договір застави цінних паперів №04-723/1-1 від 20.12.2013р., укладений між Публічним акціонерним товариством «Банк Національний кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Асканія Груп», а також визнати незаконним та припинити блокування в системі депозитарного обліку прав на акції ПАТ «Протасів Яр» в кількості 38 871 штук загальною номінальною вартістю 388 710 грн. (код цінних паперів: UА4000103535), які належать на праві приватної власності ТОВ «Асканія Груп». Вказана заява долучена судом до матеріалів справи.
Також судом повідомлено, що до початку судового засідання 01.03.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи № 04-08/644 від 15.02.2016 та відзив № 04-08/764 від 25.02.2016, в якому останній заперечує проти позову, посилаючись при цьому на той факт, що відповідач як депозитарна установа, що припиняє свою діяльність, належним чином повідомив позивача про необхідність закриття рахунків у цінних паперах, що обслуговуються відповідно до Договору про обслуговування рахунку в цінних паперах. Проте, оскільки позивачем не було закрито рахунок у пінних паперах, відкритий в ПАТ «Банк національний кредит» протягом 60 календарних днів з дати початку припинення діяльності, враховуючи, що ПАТ «Банк національний кредит» в зв'язку з припиненням провадження депозитарною установою професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, передано уповноваженій на зберігання особі - ПАТ «Національний депозитарій України» на відповідальне зберігання документи, бази даних та інформації щодо тих її депонентів, які в установленому порядку не закрили свої рахунки в цінних паперах, та права на цінні папери позивача на даний час не обліковуються відповідачем, рахунок закритий, а всі права обліковуються ПАТ «Національний депозитарій України», відповідач вважає позовні вимоги позивача безпідставними і такими, що задоволенню не підлягають. Вказані документи судом долучено до матеріалів справи.
До початку судового засідання 31.03.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 30.03.2016, згідно яких останній зазначає, що за умови визнання припиненим Договору застави цінних паперів №04-723/1-1 від 20.12.2013р. та припинення блокування в системі депозитарного обліку прав на цінні папери, ПАТ «Національний депозитарій України» зможе у відповідності до вимог розділу VI Положення № 431 виконати розпорядження позивача на виконання облікової операції переказу цінних паперів на рахунок, відкритий в обраній ним депозитарній установі, а остання, в свою чергу, буде зобов'язана на підставі рішення суду виконати безумовну операцію щодо розблокування цінних паперів. Пояснення судом долучено до матеріалів справи.
Також до початку судового засідання через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшли письмові пояснення № 04-08/1123 від 25.03.2016, в яких ПАТ «Банк Національний Кредит» заперечує проти позовних вимог, викладених позивачем в заяві про уточнення позовних вимог внаслідок їх невідповідності встановленим законом способам захисту прав, а також зазначає, що позивачем в позовних вимогах про визнання незаконними та припинення блокування не містяться посилання на те, чиї дії чи рішення має бути визнано незаконними. Пояснення судом долучено до матеріалів справи.
Судом повідомлено, що до початку судового засідання 07.04.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшов супровідний лист б/н від 06.04.2016, разом з доказами сплати судового збору в розмірі 1378,00 грн. за викладену в заяві про уточнення позовних вимог додаткову позовну вимогу немайнового характеру. Вказані документи судом долучено до матеріалів справи.
До початку судового засідання 14.04.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення № 04-08/1354 від 14.04.2016, в яких банк заперечує проти позовних вимог, зазначаючи при цьому, що ПАТ «Банк національний кредит» у зв'язку з припиненням провадження депозитарною установою професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, передано уповноваженій на зберігання - ПАТ «Національному депозитарію України» на відповідальне зберігання документи, бази даних та інформації щодо тих її депонентів, які в установленому порядку не закрили свої рахунки в цінних паперах, права на цінні папери позивача на даний час не обліковуються відповідачем, рахунок закритий, а всі права обліковуються ПАТ «Національний депозитарій України». Окрім того відповідач зауважує, що вимоги позивача, викладені в заяві про уточнення позовних вимог, якщо вони адресовані ПАТ «ПАТ «Національний Депозитарій», не можуть бути задоволені, оскільки останній не є відповідачем у справі. Пояснення судом долучено до матеріалів справи.
Розглянувши в судовому засіданні 07.04.2016 подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог, суд зазначає, що згідно п. 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) роз'яснено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.
У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.
Отже, дослідивши в судовому засіданні 07.04.2016 зміст первісної позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог, остання судом розцінена як заява про додаткові позовні вимоги, які не були первісно заявлені позивачем.
Суд зазначає, що позовна заява - це процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду і в якій може бути об'єднано кілька вимог (ст. 58 Господарського процесуального кодексу України). Під позовною вимогою розуміється матеріально правова вимога, тобто предмет позову. Отже, позивач наділений правом об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог.
Відповідно до частини 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Згідно пункту 3.10. Постанови № 18 під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно з частиною третьою ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.
Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Якщо такі додаткові позовні вимоги зв'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами (наприклад, коли позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу), то їх може бути пред'явлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 ГПК України (лист Вищого господарського суду від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році").
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.
Оскільки додаткові вимоги позивача про визнання незаконним та припинення блокування в системі депозитарного обліку прав на акції ПАТ «Протасів Яр» в кількості 38 871 та позовні вимоги про визнання припиненим Договору застави цінних паперів пов'язані між собою підставами виникнення та поданими доказами, враховуючи, що пред'явлення додаткових позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству, не порушує процесуальні права відповідача, передбачені ст. 22 ГПК, суд приймає вищевказану заяву позивача про уточнення позовних вимог (пред'явлення додаткових вимог) до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 14.04.2016 сторонами суду не надано.
Відповідно до 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З огляду на вищевикладене, оскільки явка представників третіх осіб 1та 2 в судове засідання обов'язковою не визнавалась, останні не скористались належним їм процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань третіх осіб на час розгляду справи, а також той факт, що представники позивача та відповідача проти розгляду справи без участі представників третіх осіб не заперечували, суд здійснював розгляд справи за відсутності уповноважених представників третіх осіб, виключної за наявними у справі матеріалами.
Судом прийнято до уваги, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи та оголошував перерву в судовому засіданні по розгляду справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.
Враховуючи відсутність на час проведення судових клопотань представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в даних судових засіданнях не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судових засідань.
Перед початком розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Представники сторін в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.
Відводу судді представниками сторін не заявлено.
Представник позивача в судових засіданнях 07.04.2016 та 14.04.2016 підтримав позовні вимоги,викладені у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.
Представник відповідача в судових засіданнях07.04.2016 та 14.04.2016підтримав заперечення проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Представник третьої особи 1 в судовому засіданні 07.04.2016 надав пояснення по справі, відповів на питання суду.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача тавідповідача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд
Згідно з ч. 1, п. 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом за матеріалами справи, 24 жовтня 2013рокуміжТовариством з обмеженою відповідальністю «АПМ Трейд» (позичальник за договором, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у справі) та Публічним акціонерним товариством «Банк Національний Кредит» (кредитор за договором, відповідач у справі) було укладено Договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-187ю/2013/2-1 (далі - Договір кредиту), за умовами п.1.1 якого кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
Підпунктом 1.1.1 п. 1.1. Договору кредиту встановлено, що надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами - Траншами, зі сплатою 23 процентів річних в межах максимального ліміту заборгованості до 45 000 000,00 грн. з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 22 жовтня 2014 р. на умовах, визначених цим Договором.
Кредит надається позичальнику на наступні цілі: поповнення обігових коштів, здійснення статутної діяльності (п.1.2 Договору кредиту).
Статтями 2 - 4 Договору кредиту сторони узгодили порядок надання кредиту та сплати процентів і комісій, права та обов'язки сторін, їх відповідальність тощо.
Відповідно до п.3.3 Договору кредиту цей договір набирає чинності з дня його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
Вказаний договір підписаний представниками відповідача та третьої особи 2 та скріплений печатками юридичних осіб.
Договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов'язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії.
Судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання норм §1 і §2 глави 71 Цивільного кодексу України, §1 глави 35 Господарського кодексу України.
Згідно вимог ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
У відповідності до з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно пункту 1.3 Договору кредиту в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги кредитор укладає, зокрема, строком до 26 жовтня 2013 р. з майновим поручителем ТОВ «Асканія Груп» договір застави цінних паперів, а саме простих іменних акцій ПАТ «Гірськолижний спортивний комплекс» «Протасів Яр» в кількості 38871 штук. Загальна заставна вартість 26 005 087,71 грн.
В подальшому сторонами шляхом укладення Договорів про внесення змін до Договору кредиту вносились відповідні зміни.
Зокрема, 12.12.13 р. між сторонами було укладено Договір про внесення змін № 1, за умовами якого сторони виклали пункт 1.3 Договору кредиту в новій редакції, зазначивши, що в якості забезпеченням позичальником виконання своїх зобов'язань кредитор укладає строком до 27 грудня 2013 р. з ТОВ «Асканія Груп» договір застави цінних паперів, а саме простих іменних акцій ПАТ «Гірськолижний спортивний комплекс» «Протасів Яр» в кількості 38 871 штук. Загальна заставна вартість 26 005 087,71 грн.
Окрім того, Договорами про внесення змін № 2, № 3, № 5 до Договору кредиту сторони змінювали, зокрема, редакцію п.1.1.1 Договору кредиту щодо розміру процентів річних та строків їх сплати, Договором № 4 - п.1.3.2 Договору кредиту щодо виключення строку укладення договорів забезпечення.
Суд зазначає, що згідно зі ст. 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.
За приписами ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно частини 1 ст. 546 та ст. 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про заставу» заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. У договорі застави прав повинна бути вказана особа, яка є боржником по відношенню до заставодавця. Заставодавець зобов'язаний повідомити свого боржника про здійснену заставу прав.
Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону України "Про заставу" заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, зокрема така, що випливає з договору кредиту.
Як вбачається з матеріалів справи, 20 грудня 2013 року на виконання вищевказаного пункту Договору кредиту між Товариством з обмеженою відповідальністю «Асканія Груп» (позивач у справі, заставодавець за договором) та Публічним акціонерним товариством «Банк Національний кредит» (відповідач у справі, заставодержатель за договором) було укладено Договір застави цінних паперів №04-723/1-1 (далі - Договір застави), за умовами п.1.1 якого заставодавець передає в заставу заставодержателю, а заставодержатель приймає у якості забезпечення виконання всіх зобов'язань позичальника - Товариства з обмеженою відповідальністю «АПМ Трейд» за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії і з режимі мультивалютності) № 05.1-187ю/2013/2-1 від 24 жовтня 2013 року, укладеним між заставодержателем та ТОВ «АПМ ТРЕЙД» з усіма змінами та доповненнями, якщо такі зміни будуть прийняті протягом строку дії кредитного договору (далі - основне зобов'язання), наступні цінні папери (далі - предмет застави): Акції іменні прості без документарної форми випуску загальною кількістю 38 871 шт., номінальною вартістю одного цінного паперу 10,00 грн., загальною номінальною вартістю 388 710,00 грн., емітентом яких є «Приватне акціонерне товариство «Гірсь колижний спортивний комплекс «Протасів Яр» (код 31806735), реєстраційний номер 777/10/1/10, Код ISIN UА4000103535.
Також пунктом 1.2 Договору застави визначено, що загальна вартість предмету застави за погодженням сторін становить 26 005 087,71 грн.
Статтями 2 - 6 Договору застави сторони узгодили порядок передачі предмету застави заставу, права та обов'язки сторін, виникнення та припинення права застави, звернення стягнення на предмет застави, відповідальність сторін тощо.
Згідно п. 8.1 Договору застави цей договір набирає чинності з моменту його укладення уповноваженими представниками сторін та діє до виконання у повному обсязі зобов'язань за Договором кредиту і цим Договором.
Вказаний договір підписаний представниками заставодержателя та заставодавця та скріплений печатками юридичних осіб.
Судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором застави, який підпадає під правове регулювання норм §6глави 49 Цивільного кодексу України та Закону України «Про заставу».
Згідно зі ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст. 574 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 583 Цивільного кодексу України та статтею 11 Закону України "Про заставу" передбачено, що сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.
При цьому застава завжди є забезпеченням певного узгодженого із заставодавцем зобов'язання. Законодавством розрізняється застава, надана боржником, та застава, надана третьою особою (майновим поручителем).
За умовами п. 4.1 Договору застави право застави виникає з моменту укладення цього Договору повноважними представниками сторін.
Предмет застави належить заставодавцю на правах власності (п. 1.4 Договору застави).
Відповідно до п.п. 2.1-2.3 Договору застави в день укладання цього Договору заставодавець зобов'язаний направити зберігачам цінних паперів розпорядження про обтяження заставою та блокування Предмету застави. В день укладення цього Договору, заставодавець зобов'язаний забезпечити блокування предмету застави, заставленого у відповідності з цим Договором, зберігачами цінних паперів. Фактом, що свідчить про відповідне виконання заставодавцем зобов'язання по обтяженню та блокуванню предмету застави є письмове підтвердження зберігачів цінних паперів про блокування під заставу предмету застави під забезпечення договору кредиту у вигляді виписки з рахунку в цінних паперах.
Як встановлено судом за матеріалами справи та підтверджено представниками позивача та відповідача, на виконання умов Договору застави вищезазначені цінні папери, належні позивачу, були заблоковані на рахунку останнього у цінних паперах (депозитарний код рахунку в цінних паперах: 304089-UА40000018), відкритому в ПАТ «Банк Національний кредит» на підставі договору про обслуговування рахунка в цінних паперах №18-Д від 10.10.2014р., що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах на 09.07.2015р., наданою ПАТ «Національний депозитарій України».
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою. Аналогічні положення містяться в ст. 28 Закону України «Про заставу», згідно якої застава припиняється, зокрема, з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання.
За приписами ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В свою чергу сторонами пунктом 4.2 Договору застави передбачено, що право застави припиняється виконанням забезпечених заставою зобов'язань з основним зобов'язанням, а також в інших випадках, передбачених приписами статей 28 і 29 Закону України «Про заставу».
За умовами п. 2.5 Договору застави предмет застави може бути розблокований виключно за умови виконання заставодавцем у повному обсязі та у встановлені строки своїх зобов'язань, передбачених основним зобов'язанням.
Як свідчать матеріали справи та підтверджено ТОВ «АПМ Трейд» в наданих письмових поясненнях, станом на час звернення до суду з даним позовом зобов'язання вказаного товариства за Договором кредиту виконані в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку по рахунку ТОВ «АПМ Трейд» № 26002088456001.
Заперечень від інших учасників судового розгляду щодо вказаного факту до суду не надходило.
Відповідно до п. 2.6 Договору застави для здійснення процедури розблокування заставодержатель протягом 3 (трьох) робочих днів з дати виконання у повному обсязі та у встановлені строки зобов'язань, передбачених основним зобов'язанням, оформляє розпорядження про припинення блокування предмету застави, що заблокований у відповідності з п.п. 2.1, 2.2 та 2.3 цього Договору.
В свою чергу, судом встановлено за матеріалами справи, що Правлінням Національного банку України було прийнято постанову від 05.06.2015 №358 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Національний Кредит» до категорії неплатоспроможних», на підставі якої 05.06.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішенням № 114 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Банк Національний Кредит»» з 08.06.2015 року по 07.09.2015 року (включно) запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Банк Національний Кредит».
Правлінням НБУ 28.08.2015 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Національний Кредит», про що винесено відповідну Постанову № 563 від 28.08.2015.
На підставі вищевказаної Постанови Правління НБУ Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 28.08.2015 року прийнято Рішення №159 про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Національний Кредит» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Національний Кредит» Паламарчука Віталія Віталійовича.
22.09.2015 Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку прийнято рішення №1503 «Щодо анулювання ліцензій на провадження професійної діяльності на фондовому ринку, а саме депозитарної діяльності депозитарної установи ПАТ «Банк національний кредит», на виконання якого та відповідно до п. 8 розділу ІІ Положення про припинення депозитарною установою провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, затвердженого Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 08.04.2014 № 431 (далі - Положення) відповідачем було направлено на адресу ТОВ «Асканія Груп» повідомлення№18-15/937 від 29.09.15 р. щодо необхідності закриття рахунку у цінних паперах, що обслуговується відповідно до Договору про обслуговування рахунку в цінних паперах, укладеного позивачем з депозитарною установою «ПАТ «Банк Національний Кредит», в якому позивача було також повідомлено про наслідки незакритття вказаного рахунку протягом 60 календарних днів з дати початку припинення діяльності.
Вказане повідомлення було отримано позивачем 06.10.15 р, про що зазначено в поданій суду позовній заяві. Вказаний факт отримання відповідачем не заперечувався.
Так, зважаючи на виконання боржником грошових зобов'язань за Договором кредиту в забезпечення виконання якого було укладено спірний Договір застави, та приймаючи до уваги отримане від відповідача повідомлення, позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 19-10/1ю від 19.10.2015р. (отриманий відповідачем 26.10.2015р. за вх.№2000), яким просив відповідача закрити рахунок у цінних паперах (депозитарний код рахунку: 304089- UА-40000018) та здійснити списання прав на цінні папери з вказаного рахунку у цінних паперах з метою їх зарахування на рахунок у цінних паперах, відкритий позивачем в іншій депозитарній установі - ПАТ «Таскомбанк». До вказаного листа позивачем були додані відповідні розпорядження (наказ) на списання/зарахування від юридичних осіб № 08/10-1ю від 08.10.15 р., № 08/10-2ю від 08.10.15 р. та на закриття рахунку у цінних паперах від 08.10.15 р., копії яких містяться в матеріалах справи. Факт отримання вказаних листа та розпоряджень ПАТ «Банк Національний Кредит» 26.10.15 р. підтверджується відповідною відміткою про реєстрацію вхідної кореспонденції № 2000 на примірнику зазначеного листа.
Проте вказаний лист залишений відповідачем без відповіді, розпорядження позивача - без виконання.
Крім того, як зазначено позивачем, останній листом, який відповідачем отримано 03.03.2016р. за вх. № 956, звертався до ПАТ «Банк Національний Кредит» з проханням надати письмову згоду на переказ належних позивачу на праві приватної власності акцій ПАТ «Протасів Яр» в кількості 38 871 (тридцять вісім тисяч вісімсот сімдесят одна) штук, загальною номінальною вартістю 388 710,00 (триста вісімдесят вісім тисяч сімсот десять) грн. (код цінних паперів: UА4000103535) з рахунку ПАТ «Банк Національний Кредит», що залишився після припинення депозитарною установою депозитарної діяльності в системі депозитарного обліку Центрального депозитарію) на рахунок у цінних паперах обраної ТОВ «Асканія Груп» депозитарної установи.
Станом на час звернення до суду відповіді на вказане письмове звернення позивачем не отримано.
Звертаючись з позовом до суду позивач вказує, що зобов'язання ТОВ «Асканія Груп» за Договором застави припинились згідно п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України, тобто існують підстави для визнання Договору застави цінних паперів від 20.12.13 р. № 04-723/1-1 припиненим, а відтак на підставі п. 2.6 Договору застави відповідач мав видати розпорядження про припинення блокування предмету застави - цінних паперів, належних позивачеві. При цьому позбавлення можливості розпоряджатись належними йому на праві власності цінними паперами - акціями ПАТ «Протасів Яр», а саме списати належні йому цінні папери з рахунку, відкритого в ПАТ «Банк Національний кредит» та зарахувати їх на рахунок в цінних паперах позивача в іншій, обраній ним депозитарній установі, ПАТ «Асканія Груп» обумовлює тим, що не був в змозі закрити рахунок в цінних паперах (депозитарний код - рахунку в цінних паперах: 304089-UА40000018), відкритий в ПАТ «Банк Національний кредит», протягом 60 календарних днів з дати початку припинення діяльності, оскільки на вказаному рахунку обліковувались цінні папери, заблоковані згідно Договору.
У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Саме змагальність сторін, яка реалізується в господарському процесі через ст. 33 ГПК України дає змогу суду всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи та внаслідок чого ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення у справі.
Тобто, вказана норма Господарського процесуального кодексу України зобов'язує доводити свою правову позицію саме ту сторону, яка на неї посилається.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Доказів визнання недійсними Договору кредиту та Договору застави або їх окремих положень суду не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірних Договорів на час підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.
Суд зазначає, що порядок провадження депозитарної діяльності Центральним депозитарієм та депозитарними установами, в тому числі з надання послуг із зберігання та обліку цінних паперів, обліку і обслуговування набуття, припинення та переходу прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах, вимоги до порядку проведення операцій на рахунках у цінних паперах та їх видів, порядку внесення змін до системи депозитарного обліку стосовно цінних паперів конкретного власника тощо визначається, зокрема, Законом України «Про депозитарну систему», Положенням про провадження депозитарної діяльності, затвердженим рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 №735 (далі - Положення).
Пунктом 9 розділу 3 глави V Положення встановлено, що права на цінні папери, які заблоковані на рахунку в цінних паперах депонента за наслідком застави цінних паперів можуть бути списані з рахунку в цінних паперах такого депонента з наступним зарахуванням на рахунок у цінних паперах цього самого депонента, відкритий в іншій депозитарній установі, за умови подання депозитарній установі відповідного розпорядження та документа, підписаного заставодержателем (а у випадку, коли цінні папери є предметом декількох договорів застави, - кожним із заставодержателів) або його уповноваженою особою, що підтверджує згоду заставодержателя на списання прав на цінні папери, якщо інше не встановлено договором застави. У такому випадку переказ цінних паперів на рахунок у цінних паперах нової депозитарної установи в Центральному депозитарії здійснюється із забезпеченням відповідного режиму обтяження зобов'язаннями.
Для проведення операції розблокування прав на цінні папери у зв'язку з припиненням застави відповідних цінних паперів до депозитарної установи разом з розпорядженням подається документ, що підтверджує наявність підстав для проведення цієї операції, яким є згода заставодержателя на розблокування прав на цінні папери, підписана заставодержателем або його уповноваженою особою (крім випадку проведення безумовної операції відповідно до умов договору застави).
В свою чергу у разі припинення депозитарною установою депозитарної діяльності така установа зобов'язана здійснити дії, обумовлені Положенням про припинення депозитарною установою провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, затвердженим Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 08 квітня 2014 року №431 (далі - Положення № 431), пунктом 8 розділу II якого встановлено, що депозитарна установа (ліквідатор у разі відкриття ліквідаційної процедури) повинна (повинен) протягом 5 робочих днів з дати початку припинення діяльності письмово повідомити, зокрема: Центральний депозитарій про початок процедури припинення діяльності депозитарної установи; депонентів, з якими укладені договори про відкриття/обслуговування рахунку і цінних паперах, рекомендованим листом щодо необхідності закриття рахунків у цінних паперах, що обслуговуються відповідно до цих договорів, із зазначенням попередження, що у разі не закриття рахунку(-ів) у цінних паперах протягом 60 календарних днів з дати початку припинення діяльності цінні папери, права на які обліковуються на такому (таких рахунку(ах) в цінних паперах, будуть надалі обліковуватися:
1) або на рахунку в цінних паперах депозитарної установи, який залишається після припинення депозитарною установою депозитарної діяльності депозитарної установи в системі депозитарного обліку Центрального депозитарію та/або Національного банку України відповідно до компетенції щодо обліку цінних паперів, визначеної Законом України "Про депозитарну систему України" для обліку цінних паперів тих її депонентів, що не закрили свої рахунки в цінних паперах в установленому порядку, управління яким здійснює уповноважений на зберігання;
2) або у депозитарній установі-правонаступника - у разі передання депозитарною установою своїх повноважень у частині обслуговування рахунків депонентів іншій депозитарній установі.
Депоненти мають закрити рахунки у цінних паперах у депозитарній установі протягом строку, визначеного депозитарною установою при прийнятті рішення про припинення провадження діяльності депозитарної установи або припинення як юридичної особи.
Як зазначалось судом вище, відповідачем було здійснене відповідне повідомлення позивача як депонента шляхом надсилання листа від 29.29.15 р. № 18-15/937.
При цьому, вказаним пунктом 8 розділу II Положення № 431 також визначено, що виконання операцій за рахунками у цінних паперах таких депонентів призупиняється до моменту звернення цих власників до: уповноваженого на зберігання щодо переказу належних їм цінних паперів до обраної ними депозитарної установи; депозитарної установи-правонаступника щодо укладення договору про обслуговування рахунку у цінних паперах або переведення належних їм цінних паперів, прав на цінні папери до обраної ними депозитарної установи.
Натомість, за відсутності відповідного розпорядження заставодержателя та документа, що підтверджує згоду останнього на списання прав на цінні папери, позивач був позбавлений можливості реалізувати свої права та виконати необхідні дії щодо закриття рахунку у цінних паперах, на якому обліковувався спірний предмет застави - акції ПАТ «Протасів Яр» в кількості 38 871 штук загальною номінальною вартістю 388 710,00 грн., внаслідок чого цінні папери продовжували обліковуватись на вказаному рахунку 304089-UА40000018, відкритому позивачу в ПАТ «Банк Національний кре дит», та відповідно до рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1503 від 22.09.15 р. та згідно п.1 гл. 3 розділу IV Положення № 431 були передані уповноваженому на зберігання Публічному акціонерному товариству «Національний депозитарій України» згідно акту приймання - передавання документів від 30.12.15р.
Взаємодія Центрального депозитарію з депонентами, які в установленому порядку не закрили свої рахунки у цінних паперах у депозитарних установах, що припинили провадження депозитарної діяльності депозитарної установи, і передали Центральному депозитарію як уповноваженому на зберігання документи, облікові реєстри власників іменних цінних паперів, бази даних, копії баз даних, архіви баз даних, а також порядок зарахування цінних паперів, що обліковувались у депозитарної установи на незакритих власниками (депонентами) рахунках у цінних паперах, на їх рахунки у цінних паперах у обраних ними депозитарних установах, визначається Положенням № 431 та Регламентом уповноваженого на зберігання щодо обслуговування емітентів та депонентів депозитарних установ/зберігачів, затвердженим рішенням Правління Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України» від 16.12.2015 р. № 4/27 (далі - Регламент).
Відповідно до п. 2 розділу І Положення № 431 Центральний депозитарій як уповноважений на зберігання забезпечує виключно відповідальне зберігання документів, баз даних, копій баз даних, архівів баз даних депозитарної установи, переданих депозитарною установою, інформації щодо тих її депонентів, які в установленому порядку не закрили свої рахунки в цінних паперах, прав на цінні папери, які обліковувалися на їх рахунках, та може надавати інформацію щодо стану таких рахунків на кінець операційного дня, що передує даті припинення діяльності, після отримання запиту від осіб, що мають право отримувати таку інформацію згідно із законодавством. При цьому, п. 3 розділу І Положення № 431 визначено, що уповноважений на зберігання не обслуговує рахунки власників цінних паперів та не складає облікові реєстри власників цінних паперів.
Окрім того, відповідно до п.4 розділу VI Положення № 431 та п. 5 Регламенту переказ цінних паперів з вказаного рахунку у цінних паперах депозитарної установи (що залишився в системі депозитарного обліку Центрального депозитарію) на рахунок у цінних паперах обраної власником депозитарної установи в будь-якому випадку здійснюється із забезпеченням того ж самого режиму обтяження, а копії документів, що були підставою для обтяження, у паперовій формі (за наявності) передаються обраній власником депозитарній установі. Після зарахування прав на цінні папери на рахунок депонента депозитарна установа повинна повідомити останнього про це та надати виписку про стан його рахунку у цінних паперах.
Отже, як вбачається з вказаних правових норм та умов Договору застави, для проведення операції списання заблокованих внаслідок застави цінних паперів з рахунку депонента у одній депозитарній установі та зарахування їх на рахунок цього ж депонента у іншій депозитарній установі, а також для проведення операції з розблокування прав на цінні папери внаслідок припинення застави в будь-якому випадку необхідне розпорядження та згода заставодержателя на проведення відповідної операції, а сама операція розблокування проводиться саме депозитарною установою.
При цьому ПАТ «Національний депозитарій України» не має права виконати розпорядження позивача на виконання облікової операції переказу цінних паперів без згоди заставодержателя - ПАТ «Банк Національний Кредит» , яка всупереч умовам Договору застави, як встановлено за фактичними обставинами справи, відповідачем надана не була.
Суд зазначає, що у спір у даній справі стосується, зокрема, встановлення наявності правових підстав для припинення застави на підставі ст. 593 Цивільного кодексу України та ст. 28 Закону України «Про заставу» у зв'язку з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання внаслідок виконання останнього боржником.
Суд констатує, що позивач, як майновий поручитель, взяв на себе зобов'язання відповідати за порушення третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -ТОВ «АПМ Трейд» своїх кредитних зобов'язань перед ПАТ «Банк Національний Кредит» в межах майна, переданого в заставу Банку.
Відповідно до ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізація предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
У відповідності до п. 4.2. цього Договору застави право застави припиняється виконанням забезпечених заставою зобов'язань за Договором кредиту, а також в інших випадках, передбачених приписами ст.ст. 28 і 29 Закону України «Про заставу».
Окрім цього суд зазначає, що відповідно до положень частини першої статті ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно вимог, визначених статтею 599 ЦК України, за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведених належним чином.
Як встановлено судом за матеріалами справи та сторонами не заперечувалось, ТОВ «АПМ Трейд» як позичальником виконано свої зобов'язання перед відповідачем за Договором кредиту.
Таким чином, виходячи з виходячи з того факту, що застава припиняється у разі припинення основного зобов'язання відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 593, ст. 609 ЦК України, ст. 28 Закону України "Про заставу", виконання грошового зобов'язання за основним договором у зв'язку зі сплатою боргу позичальником є підставою припинення права застави, оскільки зобов'язання за кредитним договором припиняється.
Таким чином, враховуючи вищенаведені приписи чинного законодавства та умови Договору застави, з якими закон пов'язує можливість припинення зобов'язань заставодавця за договором застави, а також фактичні обставини справи, за наявності правових підстав для припинення зобов'язань ПАТ «Асканія Груп»перед ПАТ «Банк Національний Кредит» за Договоромзастави, право застави належним позивачу цінних паперів, а саме акцій ПАТ «Протасів Яр» в кількості 38 871 (тридцять вісім тисяч вісімсот сімдесят одна) штук, загальною номінальною вартістю 388 710,00 (триста вісімдесят вісім тисяч сімсот десять) грн. (код цінних паперів: UА4000103535) за висновками суду є припиненим.
Поряд із цим суд зазначає, що заявлений позов по суті є позовом про встановлення факту припинення Договору застави.
Так, відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Господарським судам підвідомчі справи, визначені статтею 12 Господарського процесуального кодексу України, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір носять господарський характер.
Відповідно до змісту статей 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Захист же цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, зміна або припинення правовідношення. Аналогічні положення містяться і в частині 2 статті 20 Господарського кодексу України, де сказано, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.
При цьому реалізація такого способу захисту як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь - яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Судом встановлено, що позивач просить визнати припиненим Договір застави, тобто встановити юридичний факт.
Згідно пункту 40 листа Вищого господарського суду України від 12.03.09р. № 01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», здійснюючи оцінку правильності обрання позивачем у справі способу захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, господарський суд повинен звертатися й до інших, крім названих кодексів, актів законодавства, а також до умов укладеного сторонами договору.
Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
В силу положень ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства; особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї; виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Визнання в судовому порядку договору припиненим не передбачено законом, а укладений між сторонами Договір застави, за умови наявності положення про випадки припинення права застави, не містить положень щодо можливості саме при зверненні до суду з такими вимогами визнати договір припиненим.
Предметом позову не можуть бути обставини, які є елементом доказування, зокрема, встановлення наявності підстав для припинення договору застави (тощо), оскільки такі при їх встановленні підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову, а чинне законодавство не передбачає визнання зазначеного факту рішенням суду.
Оцінка вказаних обставин і встановлення наявності та достатності підстав припинення права застави, а також правомірності останніх є предметом оцінки під час судового розгляду, входить до підстав позову, в тому числі при вирішенні в судовому порядку питання щодо припинення правовідношення.
Суд звертає увагу, що діючим законодавством не передбачено встановлення певних фактів у порядку господарського судочинства як спосіб захисту прав. Юридичні факти можуть встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Тобто його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.
На відміну від норм Цивільного процесуального кодексу України (пункт 5 частини 2 статті 234, глава 6 Розділу IV), яким передбачено можливість розгляду судами в порядку окремого провадження справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, Господарський процесуальний кодекс України не містить положень щодо підвідомчості таких спорів господарським судам. Отже, категорія спорів щодо встановлення певних юридичних фактів у правовідносинах між юридичними особами не відповідає встановленим законом способам захисту прав.
Також суд зазначає, що звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання незаконним та припинення блокування в системі депозитарного обліку прав на акції ПАТ «Протасів Яр» в кількості 38 871 акція загальною номінальною вартістю 388 710 (триста вісімдесят вісім тисяч сімсот десять) грн. (код цінних паперів: UА4000103535), які належать на праві приватної власності ТОВ «Асканія Груп», позивач зазначає про відповідність їх передбаченим законодавством способам захисту, зокрема, припинення дії, яка порушує право, зазначаючи при цьому, що за умови визнання припиненим Договору застави цінних паперів №04-723/1-1 від 20.12.2013р. та припинення блокування в системі депозитарного обліку прав на цінні папери, належні позивачу, ПАТ «Національний депозитарій України» зможе у відповідності до вимог розділу VI Положення № 431 виконати розпорядження позивача на виконання облікової операції переказу цінних паперів на рахунок, відкритий в обраній ним депозитарній установі, а остання, в свою чергу, буде зобов'язана на підставі рішення суду виконати безумовну операцію щодо розблокування цінних паперів.
Суд звертає увагу, що в заяві про уточнення позовних вимог позивачем не зазначено, чиї саме дії щодо припинення блокування прав на цінні папери має бути визнано незаконними.
Доказів звернення до ПАТ «Національний депозитарій України» з питання переказу цінних паперів на рахунок, відкритий позивачем в обраній ним іншій депозитарній станові позивачем суду не надано.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
За змістом ч. 2 ст. 19 ЦК України способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.
Право господарського суду виходити за межі позовних вимог передбачене п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, і саме у випадку, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Згідно п.10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом визначено визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Такий спосіб захисту цивільних прав характеризується чітко визначеним суб'єктом - заподіювачем шкоди, якими є відповідні державні органи чи їхні посадові і службові особи. Підставою для подання такого позову є прийняття незаконних рішень, незаконні дії чи бездіяльність зазначених органів, що призвели до заподіяння шкоди особі. Також відповідно до ст. ст. 1173 - 1175 ЦК така шкода відшкодовується незалежно від вини цих органів (осіб). Однак, у спорі, що виник між сторонами у даній справі, позивач зазначає про порушення його прав іншим суб'єктом - Публічним акціонерним товариством «Банк Національний Кредит».
Таким чином суд доходить висновку, що вказаними нормами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України та будь-якими іншими нормами законодавства України не передбачено такого способу захисту права (законного інтересу) як визнання незаконними дій або бездіяльності юридичної особи, а саме блокування в системі депозитарного обліку прав на акції, належні позивачу, а також відсутні докази, що такі способи захисту права передбачені договором сторін.
Разом з тим суд звертає увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 21 травня 2012 року у справі № 6-20цс11 порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
При цьому в листі Верховного Суду України від 01.04.2014 року «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України» зазначено, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження). У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)). Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Також суд зазначає, що спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Тому позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об'єктивно порушені відповідачем і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права. Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним засобом захисту, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України у постанові від 14 квітня 2015 року у справі № 915/1056/14.
Враховуючи наведені вище нормативні положення та обставини справи, суд вважає за необхідне зазначити, що обраний спосіб захисту порушеного, на переконання позивача, права шляхом визнання незаконними бездіяльності банку відповідача по справі в частині ненадання останнім документу, що підтверджує згоду заставодержателя на списання прав на цінні папери, не передбачений ст.16 ЦК України, але й крім того не є тим ефективним способом, який відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, та основне - який може забезпечити відновлення порушеного права. Визнання незаконними бездіяльності банку не матиме автоматичного розблокування цінних паперів депонента. Відтак, суд звертає увагу позивача, що доцільним та ефективним для захисту прав позивача може бути звернення до суду з позовом про припинення права застави та зобов'язання банку до вчинення дій з оформлення розпорядження про припинення блокування предмету застави - цінних паперів, саме акції ПАТ «Протасів Яр» в кількості 38 871 штук загальною номінальною вартістю 388 710,00 грн.
Таким чином, за наявних обставин, оскільки обраний позивачем спосіб захисту є неефективним в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично не призводить до відновлення порушених прав позивача, суд доходить до висновку, що підстави для задоволення позову про визнання незаконним блокування в системі депозитарного обліку прав на акції відсутні.
Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову у зв'язку з тим, що позивачем неправильно було обрано спосіб захисту своїх прав та законних інтересів.
При цьому суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості звернутися до суду за захистом своїх прав чи інтересів у належний спосіб у разі їх порушення, враховуючи при цьому визначені законом способи захисту.
У пункті 4.3 постанови пленуми Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України.
Відтак, враховуючи вищевикладене, за висновками суду визначений позивачем предмет даного позову не відповідає встановленим законом або договорами способам захисту прав.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Вищого господарського суду України від 12.02.2013 у справі №5011-34/12256-2012, а також постановах Верховного Суду України від 21..05.2012 у справах №6-69цс11 та №6-88цс11.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З огляду на вищевикладене, зважаючи на те, що в ході розгляду справи позивач не довів, що заявлені ним позовні вимоги є ефективним засобом захисту його права, відповідають змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, не вказав, яким чином будуть поновлені та захищені його права, на захист яких і заявлений даний позов, у разі його задоволення, тобто не доведено в розумінні ст. 33 Господарського процесуального кодексу України правильність обраного для захисту своїх прав та законних інтересів способу, суд вважає за необхідне та правомірне відмовити позивачу у задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.
У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення складений та підписаний 25 травня 2016 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Суддя А.М.Селівон