Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
Від "24" травня 2016 р. Справа № 910/4272/16
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Маріщенко Л.О.
за участю представників сторін:
від позивача: 1) не з'явився
2) ОСОБА_1 - дов. від 03.11.2015 № 1924/900
від відповідача: ОСОБА_2 - дов. від 08.12.2015
від прокуратури: ОСОБА_3 - посв. 29.03.2016
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Заступника військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром" (м. Київ) та Публічного акціонерного товариства "Завод "Маяк" (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промаркет" (м. Малин Житомирська область)
про стягнення 191797,28 грн
Заступник військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром" та Публічного акціонерного товариства "Завод Маяк" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача на користь ПАТ "Завод "Маяк" 191797,28 грн заборгованості за договором поставки №03/07-15 від 03.07.2015 з яких: 189 600,00 грн - сума основного боргу; 2197,28 грн - 3% річних, посилаючись на порушення відповідачем умов договору поставки щодо асортименту та комплектності поставленого товару.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.04.2016 матеріали справи №910/4272/16 направлено за територіальною підсудністю до господарського суду Житомирської області.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 11.04.2016 справу №910/4272/16 прийнято до провадження судді Маріщенко Л.О.
Представник першого позивача в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений 16.05.2016 належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення .(а.с.96)
Представник другого позивача та прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі на сум 191797,28 грн, просив задовольнити подане клопотання про розстрочку виконання рішення на шість місяців.
Прокурор та представник другого позивача не заперечили щодо розстрочки виконання рішення суду на шість місяців.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд
За результатами електронних торгів на електронному торговому майданчику "SmartTender" №035611 від 05.06.2015 щодо поставки конструкційної сталі, 03.07.2015 між Публічним акціонерним товариством "Завод "Маяк" (покупець/ другий позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промаркет" (постачальник/відповідач) укладено договір поставки № 03/07-15 (а.с. 15-18).
Відповідно до п. 2.2. договору, відповідач здійснює відвантаження замовленого позивачем товару на основі 100 % оплати в сумі 379 200,00 грн відповідно до рахунків № 586 від 03.07.2015, № 610 від 07.07.2015 та № 633 від 13.07.2015.
Згідно п. 2.5. договору, відповідач здійснює поставку замовленого товару протягом 10-ти робочих днів з дня отримання 100% оплати, згідно до підписаних специфікацій.
07.07.2015 підписана специфікація № 2 до договору поставки, згідно якої сторони домовились про поставку "Поковки 54x80 ст.30хн2мфа" на суму 189 600,00 грн (а.с. 19).
07.07.2015 відповідачем позивачу виставлений рахунок на оплату по замовленню № 610 від 07.07.2015 (а.с. 20).
21.07.2015 позивач, згідно платіжного доручення № 1744 від 21.07.2015, здійснив 100% оплату відповідно до специфікації № 2 та рахунку-фактури від 07.07.2015 № 610 (а.с. 21).
23.07.2015 сторонами підписано дозвіл № 02/07-14 на поставку товару із зазначенням розмірів, марки сталі та її технічних особливостей (а.с. 22).
Однак, в порушення своїх зобов'язань, 02.09.2015 здійснив поставку товару - "Поковка 36x124 ст. 30ХН2МФА" на суму 96 601,20 грн, що підтверджується видатковою накладною № 459 (а.с. 23).
Після отримання товару по видатковій накладній позивач подав заявку до Випробувальної лабораторії Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України, до Центральної заводської лабораторії ДП «Завод порошкової металургії» та до лабораторії ПАТ «Завод «Маяк» на проведення хімічного аналізу на відповідність сталі. В результатах хімічних аналізів, проведених у зазначених вище лабораторіях зазначалося не відповідність ст. 30ХН2МФА, а саме за хімічним складом подана сталь відповідає ст. 21Х2НМФА.
09.09.2015 позивач надіслав відповідачеві листа № 297/410, де повідомив останнього про результати хімічного аналізу та просив здійснити заміну товару на такий, що передбачався в специфікації № 2 (а.с. 27).
06.10.2015 відповідачем надати відповідь №1575/410, згідно якої зазначено, що відповідач не може здійснити заміну поставленого товару або повернути перераховані позивачем грошові кошти в розмірі 189 600,00 грн та запропонував щомісячно перераховувати на поточний рахунок позивача суму у розмірі 37 920,00 грн починаючи з жовтня 2015 року (а.с. 28).
07.10.2015 позивач звернувся до відповідача з проханням повернути грошові кошти в розмірі 189 600,00 грн до 07.12.2015 (а.с. 29).
16.10.2015 позивач звернувся з претензією до відповідача про повернення коштів в сумі 189 600,00 грн на поточний банківський рахунок позивача та забрати зі складу позивача поставлений товар (а.с. 30). Дану претензію відповідач отримав 28.10.2015 (а.с.32).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають безпосередньо із господарського договору або безпосередньо із закону.
В силу ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Станом на день прийняття рішення у справі заборгованість відповідача перед позивачем не змінилася та становить 189 600,00 грн (а.с. 84).
Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених ГК України та іншими законами України.
Обставини, які звільняють відповідача від обов'язку виконати свої зобов'язання за договором, та обставини, які звільняють відповідача від відповідальності за його невиконання, в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Згідно ст.8 зазначеного Закону - головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави вважати, що акти звірки взаємних розрахунків не є первинними документами, проте в силу ст. 33, 34 ГПК України - є доказами, які в сукупності з іншими доказами можуть встановлювати юридичний факт - наявність заборгованості відповідача.
Матеріалами справи стверджується, що відповідач вчиняв дії, які за своїм змістом спрямовані на визнання боргу, оскільки оформив та підписав акт звірки взаємних розрахунків станом на 26.04.2016 на суму 189600,00 грн (а.с. 114).
На підставі викладеного, заборгованість в сумі 189600,00 грн підтверджена доказами та підлягає задоволенню.
Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача 2197,28 грн 3% річних.
Відповідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.
Згідно п.п. 5.1. та 5.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.
Суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині, оскільки дана стаття регулює грошові зобов'язання, тоді як відповідач зобов'язаний був виконати для позивача поставку товару.
Такої ж думки дотримується Верховний суд України, зазначивши у постанові від 15.10.2013 по справі №3-30гс13 слідуюче: застосування судами частини другої статті 625 ЦК України щодо стягнення з відповідача суми індексу інфляції та трьох процентів річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Відповідач позовні вимоги визнав, доказів сплати боргу суду не надав.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню - з відповідача стягується на користь позивача 189600,00 грн боргу. В решті позову слід відмовити.
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про розстрочку заборгованості терміном на 6 місяців господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.
Згідно ст. 83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Статтею 115 ГПК України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно приписів ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Отже, виходячи зі змісту ст. 121 ГПК України, обов'язковою умовою надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення є наявність виключно виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає перелік обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст.43 ГПК України.
Відповідно до пункту 7.1.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.
Відповідно до пункту 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
В обґрунтування клопотання про розстрочку виконання рішення, заявник зазначає, що на сьогоднішній день відповідач перебуває у складному матеріальному становищі; кошти які були перераховані до договору поставки від 03.07.2015 № 03/07-15 були використані для забезпечення безперервного процесу діяльності підприємства і погашення боргу можливе лише з прибутку. Як доказ скрутного матеріального становища поданий фінансовий звіт за перший квартал 2016, прибуток якого складає 14600,00 грн.
Вищевказані докази свідчать про скрутне фінансове становище боржника на момент його звернення до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду.
Зважаючи, що розстрочка виконання рішення суду має забезпечити реальну можливість отримання суми заборгованості стягувачем, господарський суд враховуючи неспроможність ТОВ "Промаркет" погасити борг відразу, вважає за можливе заяву про розстрочку виконання рішення суду від 24.05.2016 у справі задовольнити шляхом розстрочення виконання рішення суду щодо стягнення з боржника боргу в розмірі 189600,00 грн на шість місяців із щомісячними платежами - до 27.05.2016 - 31600,00 грн; до 27.06.2016 - 31600,00 грн; до 27.07.2016 - 31600,00 грн; до 27.08.2016 - 31600,00 грн; до 27.09.2016 - 31600,00 грн; до 27.10.2016 - 31600,00 грн.
Керуючись ст. 49, 82-85, 121 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промаркет" (11601, Житомирська область, м. Малин, вул. Грушевського, 6, код 38102645) на користь Публічного акціонерного товариства "Завод "Маяк" (04073, м. Київ, пров. Куренівський, 15 оф. 118, код 38102645) 189600,00 грн боргу та 2844,00 грн судового збору.
3. В решті позову відмовити.
4. Розстрочити Товариству з обмеженою відповідальністю "Промаркет" виконання рішення господарського суду Житомирської області від 24.05.2016 у справі №910/4272/16 на 6 місяців шляхом погашення боргу в сумі 189600,00 грн рівними частинами щомісячно, з таким графіком оплати:
1) до 27.05.2016 - 31600,00 грн;
2) до 27.06.2016 - 31600,00 грн;
3) до 27.07.2016 - 31600,00 грн;
4) до 27.08.2016 - 31600,00 грн;
5) до 27.09.2016 - 31600,00 грн;
6) до 27.10.2016 - 31600,00 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 26.05.16
Суддя Маріщенко Л.О.
Друк:
1 - у справу,
2 - 1-му позивачу (рек. з повід.).