19.05.16р. Справа № 904/1352/16
За позовом Комунального підприємства "Чисте місто" Жовтоводської міської ради, м. Жовті Води Дніпропетровської області
до Комунального підприємства "Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об'єднання "Жовтоводської міської ради", м. Жовті Води Дніпропетровської області
про стягнення 311 039 грн. 80 коп.
Суддя Рудь І.А.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, дов. № 1 від 01.03.16р.;
від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 01-07/46 від 10.01.16р.
Комунальне підприємство "Чисте місто" Жовтоводської міської ради звернулося до господарського суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 04.05.2016р. № 121, просить стягнути з Комунального підприємства "Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об'єднання "Жовтоводської міської ради" заборгованість в розмірі 311 039 грн. 80 коп., з яких: 213 998 грн. 49 коп. - сума основного боргу, 19 157 грн. 24 коп. - пеня, 9 133 грн. 19 коп. - 3% річних, 68 750 грн. 88 коп. - інфляційне збільшення, відповідно до умов договору про надання послуг з захоронення твердих побутових відходів від 01.04.2013р. № 53, в редакції додаткової угоди від 01.11.2014р. № 1.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань.
Відповідач позовні вимоги не визнав, у відзивах на позов зазначив, що у актах здачі-приймання робіт (надання послуг), складених сторонами наявне посилання на договір № 53 від 30.04.2013р., в той час як спірним є договір, укладений сторонами 01.04.2013р. Крім того, позивачем не враховано, що підприємством відповідача сплачена частина вартості наданих послуг з захоронення твердих побутових відходів на суму 65 234 грн. 00 коп. Вважає нарахування 3% річних та інфляційних неправомірним, оскільки договором чітко не визначений строк оплати наданих послуг, тому з урахуванням приписів ст. 530 Цивільного кодексу України, обов'язок оплати виник у відповідача після спливу семиденного терміну з дати отримання претензії 18.12.2015р. Надав контррозрахунок вказаних нарахувань. Крім того, звернув увагу суду, що пеня нарахована позивачем із посиланням на умови договору від 13.12.2013р. № 1056/44, який не має ніякого відношення до спірних правовідносин сторін. Просив в позові відмовити.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, у судовому засіданні оголошувалася перерва з 24.03.2016р. по 12.04.2016р.
В порядку ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,
Між Комунальним підприємством "Чисте місто" Жовтоводської міської ради (виконавець) та Комунальним підприємством "Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об'єднання "Жовтоводської міської ради" (споживач) укладено договір про надання послуг з захоронення твердих побутових відходів № 53 від 01.04.2013р. (надалі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надавати послуги з захоронення твердих побутових відходів, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами к строки і на умовах, передбачених цим Договором (далі - послуги) (п. 1 Договору).
За умовами п. 18 Договору він діє з 01.04.2013р. по 31.12.2013р. і набирає чинності з дня його укладання. Договір вважається таким, що продовжений, якщо за місяць до закінчення строку його дії одна із сторін не заявила про відмову від Договору або його перегляд (п. 20 Договору).
У пункті 3 Договору сторони узгодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць, у разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше ніж до 20 числа періоду, що настає за розрахунковим.
Згідно п. 4 Договору, в редакції додаткової угоди від 01.11.2014р. № 1, послуги оплачуються у безготівковій формі за договірною ціною відповідно до калькуляції по факту. Фактичний обсяг відходів підтверджується відповідним актом. Вартість послуг відповідає рішенням виконавчого комітету Жовтоводської міської ради та з 01.11.2014р. становить 27,50 грн. за 1 м.куб. з ПДВ (20%).
Пунктом 9 Договору визначений обов'язок споживача, зокрема, оплачувати в установлений Договором строк надані йому послуги з захоронення відходів.
На виконання умов Договору у період з травня 2013р. по січень 2016р. позивач надав відповідачу відповідні послуги на загальну суму 296 499 грн. 76 коп., про що сторонами підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг), складені на підставі актів розрахунку кількості м.куб. захоронення ТПВ підприємством ПЖРЕО, які щомісячно складалися комісією позивача по фактичному обсягу відходів, вивезеному у звітному місяці (а.с. 23-73).
В порушення своїх зобов'язань за Договором відповідач надані та прийняті послуги позивача оплатив частково, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 213 998 грн. 49 коп.
В порядку досудового врегулювання спору 16.12.2015р. позивач направив відповідачу претензією від 16.12.2015р. № 388 з вимогою оплатити заборгованість в сумі 164 307 грн. 55 коп. та штрафні санкції в розмірі 85 897 грн. 70 коп., яка отримана останнім 18.12.2015р., про що свідчить підпис представника на поштовому повідомленні № 5221000533887 від 19.12.2015р., але залишена відповідачем без відповіді та задоволення (а.с. 75, 76).
За порушення строків оплати наданих послуг позивачем нарахована до сплати відповідачу пеня у розмірі 19 157 грн. 24 коп. за загальний період з 21.03.2015р. по 10.05.2016р. по кожному акту окремо.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував та вимагає стягнути з відповідача 3% річних за загальний період з 21.06.2013р. по 10.05.2016р. в сумі 9 133 грн. 19 коп. та інфляційні втрати за вказаний період в розмірі 68 750 грн. 88 коп.
Заборгованість відповідача підтверджується: Договором з додатками, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), актами розрахунку кількості м.куб. захоронення ТПВ підприємством ПЖРЕО, двостороннім актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.04.2016р., обґрунтованим розрахунком позовної суми тощо.
На час розгляду справи доказів погашення заборгованості відповідача перед позивачем не надано.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Вищевказаний Договір за своїм змістом є договором про надання послуг.
За умовами ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно із п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” від 17.12.13р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (пункт 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
При проведенні розрахунку 3% річних за актом № 2407 від 31.12.2014р. позивачем не враховано, що день оплати не вважається днем прострочки виконання зобов'язання, з урахуванням чого, згідно перерахунку, здійсненого господарським судом, до стягнення з відповідача підлягають 3% річних в сумі 9 125 грн. 71 коп. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 68 750 грн. 88 коп. суд зазначає наступне.
Згідно п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” від 17.12.13р. № 14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховані вищенаведені приписи та виконано розрахунок з урахуванням індексу інфляції, визначеного у місяці, в якому платіж мав бути здійснений, а не у наступному, у зв'язку із чим, згідно перерахунку господарського суду, до стягнення з відповідача підлягають інфляційні в сумі 67 718 грн. 76 коп. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Щодо стягнення з відповідача нарахованої позивачем пені господарський суд зазначає наступне.
За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно до положень ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (надалі - Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).
Отже, Законом передбачено обов'язкове встановлення у договорі розміру штрафних санкцій за невиконання зобов'язань.
Сторонами у спірному договорі розмір санкцій, зокрема пені, що підлягає стягненню у разі порушення грошового зобов'язання замовником не визначено. Більш того, вказаний Договір взагалі не містить положень щодо відповідальності сторін за порушення його умов.
Посилання позивача в тексті позовної заяви на умови п. 5.2 договору від 13.12.2013р. № 1056/44, як підставу нарахування пені за спірним договором суд вважає хибним та до уваги не приймає.
За викладених обставин, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 19 157 грн. 24 коп. задоволенню не підлягають.
За нормами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, визначені договором, майново-господарські зобов'язання перед позивачем з оплати наданих позивачем послуг, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 213 998 грн. 49 коп. основної заборгованості, 67 718 грн. 76 коп. інфляційних витрат та 9 125 грн. 71 коп. 3% річних - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позову слід відмовити.
Заперечення відповідача судом відхиляються з огляду на наступне.
Так, посилання відповідача на той факт, що спірні акти здачі-приймання робіт (надання послуг) містять посилання на договір № 53 від 30.04.2013р. судом до уваги не приймаються, оскільки своїми фактичними діями (часткова сплата боргу, підписання акту звірки взаєморозрахунків та, власне, спірних актів здачі-приймання робіт) відповідач підтвердив факт отримання послуг від позивача та наявність заборгованості зі сплати вказаних послуг. Доказів на підтвердження існування між сторонами будь-яких інших договірних відносин з приводу захоронення твердих побутових відходів, в тому числі на підставі договору № 53 від 30.04.2013р., сторонами до матеріалів справи не надано.
Водночас, посилання відповідача на те, що спірним договором не передбачені строки оплати послуг захоронення твердих побутових відходів, спростовуються змістом п. 3 Договору.
Решта заперечень відповідача спростовується матеріалами справи або не впливає та не спростовує вищенаведеної правової оцінки матеріалів, обставин справи згідно з вимогами закону, тому не може бути прийнята судом.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, оскільки позивачем під час судового розгляду справи подано заяву про зменшення позовних вимог, за приписами п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір”, сплачена ним сума судового збору у розмірі 1 215 грн. 55 коп. підлягає поверненню позивачу за ухвалою суду, у разі подання відповідного клопотання.
На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст.4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об'єднання "Жовтоводської міської ради" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Першотравнева, 22, код ЄДРПОУ 20202467) на користь Комунального підприємства "Чисте місто" Жовтоводської міської ради (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, б-р. Свободи, б. 56, кв. 126, код ЄДРПОУ 38641065) 213 998 грн. 49 коп. (двісті тринадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім грн. 49 коп.) заборгованості, 67 718 грн. 76 коп. (шістдесят сім тисячу сімсот вісімнадцять грн. 76 коп.) інфляційних витрат, 9 125 грн. 71 коп. (дев'ять тисяч сто двадцять п'ять грн. 71 коп.) 3% річних, 4 362 грн. 64 (чотири тисячі триста шістдесят дві грн. 64 коп.) витрат по сплаті судового збору.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя ОСОБА_3
Повне рішення складено - 24.05.16р.