17.05.16р. Справа № 904/1669/16
За позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КСК - АВТОМАТИЗАЦІЯ", м. Київ
до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ", м.Кривий Ріг
про стягнення 503 305,32 грн.
Суддя: Ніколенко М.О.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - довіреність від 09.05.16;
від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність № 14-188юр від 19.04.16.
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КСК - АВТОМАТИЗАЦІЯ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ" про стягнення заборгованості у розмірі 505 514,49 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань покладених на нього згідно Договору №4600037013/3385 від 25.10.12 на виконання будівельно - монтажних робіт на об'єкті: «Подрібнювальна фабрика №3. Автоматизована система управління технологічним процесом».
Ухвалою суду від 06.04.16 розгляд справи відкладений до 10.05.16.
У судовому засіданні 10.05.16 оголошено перерву до 17.05.16.
Представник позивача в судове засідання з'явився, підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити, надав пояснення по справі, відповів на поставленні питання.
Заявою від 17.05.16 позивач зменшив позовні вимоги до 503 305,32 грн.
Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти позову заперечив, свої заперечення виклав у відзиві на позов.
Згідно зі ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами. В порядку статті 85 ГПК України, у судовому засіданні 10.05.16 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між Позивачем (Підрядник) та Відповідачем (Замовник) укладений №4600037013/3385 від 25.10.12 на виконання будівельно - монтажних робіт на об'єкті: «Подрібнювальна фабрика №3. Автоматизована система управління технологічним процесом»(Договір) з додатковими угодами до нього №№1,2,3,4. Згідно предмету цього договору, підрядник у межах договірної ціни виконує власними і залученими силами ( по узгодженню із замовником) роботи на об'єктах у повному обсязі основних ту супутніх робіт згідно із специфікацією вартості робіт(роботи) та додаткові угоди до нього№1,2,3,4. Відповідно до п. 2.1договору, договірна ціна робіт, доручених для виконання підряднику, розрахована на рівні конкурсної пропозиції підрядника та є незмінною і складає 2 280 000,00грн. з ПДВ. Додатковою угодою №4 п.19.3 договору змінено в наступній редакції: договір вступає в дію з 17.10.12 і діє по 31.12.15 або до належного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору, в залежності від того, яка з вказаних подій настане раніше. В будь - якому випадку, в частині гарантії договір діє до завершення гарантійних строків. Закінчення строку дії договору, не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами договір №4600037013/3385 від 25.10.12 містить елементи не тільки договору підряду, а й договору поставки. Відповідно до ч.2 ст.628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 193 ГК України, визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Позивач здійснив поставку обладнання та поставку програмного забезпечення відповідачу, що підтверджується актом надання послуг №1 від 28.12.12, актом надання послуг №2 від 29.01.13, видатковою накладною №152 від 19.08.13, видатковою накладною №153 від 19.08.13.
Згідно п.4.1 договору замовник здійснює щомісяця проміжні перерахування грошових коштів протягом 45 календарних днів після підписання замовником повного пакету документів на оплату: 90 відсотків від фактично виконаних робіт на підставі довідки(форма КБ-3); 10 відсотків від фактично виконаних робіт замовник сплачує підряднику протягом 45-ти діб після повного виконання об'ємів робіт за цим договором та підписання акту готовності об'єкту до експлуатації.
Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Однак, відповідач порушив умови договору, і несвоєчасно оплатив вартість виконаних робіт та вартість отриманого товару.
За загальним правилом, встановленим ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку із цим, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3 % річних за періоди прострочки згідно наступного розрахунку:
за актом №2 від 29.01.13: від суми 189 000,00грн. за період з 16.03.15 по 26.03.15;
за видатковими накладними №№ 152, 153 від 19.08.13:
- від суми 1 301 400,00 грн. за період з 04.10.13 по 27.11.13
- від суми 842 400,00грн. за період з 27.11.13 по 12.12.13;
- від суми 400 000,00 грн. за період з 12.12.13 по 09.01.14;
Всього в сумі 7 890,52 грн.
Розрахунок 3% річних наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, не містить арифметичних помилок.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення інфляційних втрат за видатковими накладними №№ 152, 153 від 19.08.13 в розмірі 7 614,80 грн. за періоди листопад 2013, грудень 2013, січень 2014. Розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, не відповідає вимогам чинного законодавства України та дійсним обставинам справи. Зокрема, позивачем неправильно зазначено періоди нарахувань та суми боргу на які слід нараховувати інфляцію.
Зокрема, згідно п. 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" N 14 від 17.12.2013, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Так, позивачем помилково нараховано інфляційні втрати у грудні 2013 на суму 842 400,00 грн., оскільки 12.12.13 відповідачем сплачена суму 442 400,00 грн. Тому за грудень інфляційні втрати слід нараховувати на суму боргу в розмірі 400 000,00 грн. Крім того, збитки від інфляції за січень не стягуються, оскільки на останній день місяця заборгованість не існувала, а заборгованість була плачена до 15-го числа місяця.
За розрахунком суду інфляційні втрати складають 4 602,80 грн. за періоди: листопад 2013 від суми 1 301 400,00 грн. та грудень 2013 від суми 400 000,00 грн.
Крім штрафних санкцій позивач просить стягнути з відповідача збитки у формі неодержаного прибутку, тобто втрачена вигода, яку він міг би реально одержати в розмірі 48700,00 грн.
У відповідності до положень ст.22 Цивільного кодексу України збитками є:
- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з ч.2 ст.224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 ст.614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 4 ст.623 Цивільного кодексу України, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
В оглядовому листі ВГСУ від 14.01.14 № 01-06/20/2014 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків» визначено, що зі змісту статей 614, 623 ЦК України та статті 226 ГК України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
У вирішенні спорів про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди суди повинні дослідити, чи могли такі збитки бути реально понесені кредитором та чи вживав кредитор заходів щодо їх відшкодування. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Отже, якщо кредитор не вжив достатніх заходів направлених на запобігання виникнення збитків чи зменшення збитків то шкода з боржника не стягується, про що вказано в ряді судових рішень, зокрема: в постанові Вищого господарського суду України від 23.09.15 у справі №910/24267/14, в постанові Вищого господарського суду України від 31.07.06 у справі №28/9-06 (ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 21.09.06 відмовлено у порушенні провадження з перегляду вказаної постанови).
Отже, в позовній заяві Позивач зазначає, що Замовник не надав Підряднику будівельний майданчик, чим завдав останньому збитки у формі неодержаного прибутку - втраченої вигоди, яку Позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене.
Так, в матеріалах справи містяться Додаткові угоди №№1-4 від 10.01.13, 25.06.13, 30.09.13, 31.12.14 до Договору, відповідно до яких строк дії Договору було продовжено за підсумком - до 31.12.15, а також Акт №3 про перенесення строків виконання будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт на об'єкті «Автоматизована система управління технологічним процесом дробильної фабрики». Даний факт свідчить про наявність об'єктивних обставин, які зумовили відстрочення виконання зобов'язань за Договором, а саме -«произведен перенос замены дробилки ККД1500/180» у зв'язку з чим Позивач не мав можливості розпочати роботи з монтажу обладнання та пусконалагоджувальні роботи. При цьому, очевидно, що Додаткові угоди і Акт були підписані за узгодженням обох Сторін, тож Виконавець міг передбачити, що фронт робіт йому буде надано після усунення відповідних обставин і своїми діями щодо фактично погодився на такі умови.
До матеріалів справи не надані докази, що Позивач вживав будь-яких заходів задля запобігання виникнення чи зменшення збитків, що були спричинені йому Відповідачем, зокрема, до Замовника не надходило листів чи іншої кореспонденції, з якої вбачався б намір Виконавця якнайшвидше приступити до фронту виконання робіт, або запитів щодо строків надання йому будівельного майданчику.
В силу положень ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Таким чином, позивачем не доведено отримання ним збитків в установленому законом порядку, тому в частині стягнення збитків в розмірі 487 800,00 грн. - слід відмовити.
Відповідно до ч.1 п. ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Позивачем зменшено розмір позовних вимог, а тому, позивачу з державного бюджету України слід повернути суму 33,15грн. зайво сплаченого судового збору.
Згідно зі ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на Відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.193 Господарського Кодексу України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 629, 837, 882 Цивільного кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов ЗАДОВОЛЬНИТИ частково.
Стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ"(50095, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе,1 код 24432974) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КСК - АВТОМАТИЗАЦІЯ" (02660, м. Київ, вул. М. Раскової,4б, код 24085171) 3 % річних в розмірі 7 890,52 грн., інфляційних втрат в розмірі 4 602,80 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 187,40 грн.
В решті позову відмовити.
Повернути ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КСК - АВТОМАТИЗАЦІЯ" (02660, м. Київ, вул. М. Раскової,4б, код 24085171) із державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у сумі 33,15 грн. сплачений за платіжним дорученням №347 від 02.03.16.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.
Повне рішення складено 23.05.16.
Суддя М.О.Ніколенко