25 травня 2016 року Справа № 911/157/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Мележик Н.І. - головуючого (доповідача),
Воліка І.М.,
Владимиренко С.В.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Прокуратури міста Києва в інтересах держави
в особі Київської міської ради
на ухвалу Київського апеляційного господарського суду
від 28.03.2016 року
у справі № 911/157/15
господарського суду Київської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Атлантида-Д"
до Товариства з обмеженою відповідальністю
"Тагевілль"
про визнання недійсним договору іпотеки
та за позовом третьої особи,
яка заявляє самостійні
вимоги на предмет спору Приватного підприємства "Шляхтич-ІІІ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю
"Атлантида-Д"
про звернення стягнення на майно
за участю представників:
прокуратури - Попенка О.С.
позивача - не з'явилися
відповідача - не з'явилися
третьої особи, яка заявляє
самостійні вимоги на
предмет спору - не з'явилися
відповідача
(за позовом третьої особи) - не з'явилися
Київської міської ради - Друцької О.Г.
В січні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантида-Д" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тагевілль" про визнання недійсним
договору іпотеки, укладеного між сторонами.
В березні 2015 року Приватне підприємство "Шляхтич-ІІІ", як третя особа із самостійними вимогами, звернулось до цього ж місцевого суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежилий будинок (літера "А"), загальною площею 766,1 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, провулок Руднєва, 11-А, шляхом набуття у власність Приватним підприємством "Шляхтич-ІІІ" цього об'єкта нерухомості, а також визнання за Приватним підприємством "Шляхтич-ІІІ" права власності на даний будинок.
Рішенням господарського суду Київської області від 12.03.2015 року (суддя Кошик А.Ю.) в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантида-Д" про визнання недійсним договору іпотеки відмовлено; позов третьої особи із самостійними вимогами - Приватного підприємства "Шляхтич-ІІІ" задоволено повністю; звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежилий будинок (літера "А"), загальною площею 766,1 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, провулок Руднєва, 11-А, шляхом набуття його у власність Приватним підприємством "Шляхтич-ІІІ"; визнано за Приватним підприємством "Шляхтич-ІІІ" права власності на нежилий будинок (літера "А"), загальною площею 766,1 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, провулок Руднєва, 11-А.
Прокуратура міста Києва звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення місцевого господарського суду від 12.03.2015 року в частині задоволення позову третьої особи із самостійними вимогами - Приватного підприємства "Шляхтич-ІІІ" про звернення стягнення на майно та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові, а в решті - рішення залишити без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2016 року (судді: Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г., Ропій Л.М.) апеляційну скаргу Прокуратури міста Києва повернуто на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України у зв"язку з відсутністю доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.
Не погодившись з ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2016 року, Прокуратура міста Києва звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про її скасування у зв"язку з порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні доводи касаційної скарги та правильність застосування господарським судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи апеляційну скаргу Прокуратури міста Києва на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 ГПК України, апеляційний господарський суд послався на відсутність доказів сплати судового збору у встановленому розмірі, оскільки скаржником сплачено судовий збір в сумі 2 640 грн. лише за позов третьої особи із самостійними вимогами - Приватного підприємства "Шляхтич-ІІІ" про звернення стягнення на предмет іпотеки, в той час як фактично переглядається рішення суду першої інстанції в цілому, а тому позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантида-Д" про визнання недійсним договору іпотеки також підлягає обкладанню судовим збором.
Проте з такими висновками не можна погодитись з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору є Закон України від 08.07.2011 № 3674-VІ "Про судовий збір", який набрав чинності 01.11.2011 року.
З 01.09.2015 набрав чинності Закон України від 22.05.2015 № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", яким внесено зміни до Закону № 3674-VІ, зокрема, в частині розміру ставок судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 3674-VІ судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VІ (в редакції, чинній станом на день подання апеляційної скарги) передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.
Згідно пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VІ (в редакції, чинній станом на день подання апеляційної скарги) за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
В пп. 2.2., 2.2.1 Постанови Пленуму "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 року № 7 роз'яснено, що статтею 55 ГПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону. Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону. Зокрема, господарським судам слід враховувати, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 ГПК).
Також в пункті 2.15 цієї ж Постанови Пленуму вказано, що законом передбачено сплату судового збору з апеляційної та касаційної скарг на рішення суду, виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви незалежно від того, чи оскаржується все рішення (постанова) суду в цілому чи його частина.
Оскільки предметом апеляційної скарги є оскарження прокурором позову третьої особи із самостійними вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки, вартістю 120 000 грн., в зв'язку з чим судовий збір сплачено у розмірі 2640 грн., тобто 110 % від суми судового збору саме за позовом Приватного підприємства "Шляхтич-ІІІ" про звернення стягнення на майно, а тому висновок апеляційної інстанції про порушення прокурором приписів Закону України "Про судовий збір" щодо сплати судового збору у неправильному розмірі не грунтується на вимогах цього закону.
Відтак, апеляційний господарський суд помилково виходив з наявності правових підстав для повернення апеляційної скарги з посиланням на пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, зазначивши про необхідність обкладення судовим збором також позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантида-Д".
З огляду на викладене, ухвала Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2016 року у справі № 911/157/15 підлягає скасуванню з передачею справи до цього ж суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги Прокуратури міста Києва до апеляційного провадження.
Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Прокуратури міста Києва задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2016 року у справі № 911/157/15 скасувати.
Справу направити до Київського апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги Прокуратури міста Києва до апеляційного провадження.
Головуючий суддяН.І. Мележик
СуддіІ.М. Волік
С.В. Владимиренко