23 травня 2016 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Попович О.В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від
11 лютого 2016 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 квітня
2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, Оболонського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві, треті особи: ОСОБА_5, Служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання особи такою що втратила право користування житловим приміщенням; за зустрічним позовом ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_5, Служба у справах дітей Оболонської районної в
м. Києві державної адміністрації, про вселення до квартири,
У вересні 2015 року ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, звернулася до суду із указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що вона є співвласником квартири АДРЕСА_1, у якій зареєстровані вона, її неповнолітній син, відповідач та її неповнолітня дочка.
Відповідач ОСОБА_3 та її неповнолітня дочка ОСОБА_4 зареєстровані в квартирі без доказу родинних стосунків з власником особового рахунку і ніколи в ній не проживали, оскільки мешкають вони у м. Миколаїв. Відтак, позивач вважає, що відповідачі втратили право користування зазначеною квартирою.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив визнати
ОСОБА_3 та неповнолітню ОСОБА_4 такими, що втратили право користування вказаною вище квартирою, усунути перешкоди права власності на Ѕ частину вказаної квартири шляхом виселення відповідачів
ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зобов'язати Оболонський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві зняти з реєстраційного обліку відповідачів.
ОСОБА_3 звернулася до суду із указаним зустрічним позовом, обгрунтовуючи його тим, що вона є дочкою ОСОБА_5, співвласника спірної квартири. Позивач разом з неповнолітньою дочкою були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 за згодою власника квартири ОСОБА_5 Відповідач ОСОБА_2 зверталася до адміністративного суду з приводу скасування реєстрації позивачів за зустрічним позовом у вказаній квартири, однак у задоволенні цих вимог було відмовлено.
Позивач зазначає, що не проживає за місцем своєї реєстрації з поважних причин, оскільки її разом з дитиною до квартири не допускають, а відповідач чинить перешкоди у користуванні спірною квартирою.
Посилаючись на вказані обставини, позивач за зустрічним позовом просила вселити її та її неповнолітню дочку ОСОБА_4 до спірної квартири.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 11 лютого
2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від
20 квітня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено.
Вселено ОСОБА_3 та ОСОБА_4, 25 грудня 2006 року до квартири
АДРЕСА_1 Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, скаржник просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовити.
Відповідно до частини 2 статті 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною 1 статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Ознайомившись із змістом касаційної скарги, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є членами сім'ї співвласника спірної квартири та зареєстровані в ній за його згодою, причиною поважності їх не проживання у цій квартирі є перепони, які чинить ОСОБА_2
Такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій є обґрунтованими та відповідають чинному законодавству, зокрема ч. 1 ст. 405 ЦК України,
ст. 64, 71, 72, 156 ЖК УРСР.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та не викликають необхідності в їх перевірці.
Судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням матеріального права.
Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від
11 лютого 2016 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 квітня
2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, Оболонського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві, треті особи: ОСОБА_5, Служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання особи такою що втратила право користування житловим приміщенням; за зустрічним позовом ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_5, Служба у справах дітей Оболонської районної в
м. Києві державної адміністрації, про вселення до квартири, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Попович