Ухвала
іменем україни
18 травня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Колодійчука В.М.,
суддів: Висоцької В.С., Кафідової О.В.,
Умнової О.В., Фаловської І.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Управління державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про скасування державної реєстрації автомобіля, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12 листопада 2015 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 17 грудня 2015 року,
У липні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 31 березня 1995 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 За час шлюбу подружжя за спільні кошти придбало автомобіль НОМЕР_1, який за взаємною згодою зареєстровано на ОСОБА_4 Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 04 листопада 2013 року шлюб між сторонами розірвано. Звернувшись до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя, ОСОБА_3дізналась, що 23 вересня 2014 року ОСОБА_4 самовільно, без її згоди продав спірний автомобіль ОСОБА_5, за яким і було проведено державну реєстрацію цього автомобіля та видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Рішенням Лубенського міськрайонного суду від 02 грудня 2014 року та рішенням апеляційного суду Полтавської області від 26 січня 2015 року визнано недійсними оскаржувані договори, якими здійснено купівлю-продаж спірного автомобіля. Після набрання законної сили вказаними вище судовими рішеннями, позивач намагалась здійснити у органах РЕР перереєстрацію автомобіля, однак, їй було відмовлено, у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для перереєстрації, а також відсутністю самого транспортного засобу. Відповідачі необхідні документи і автомобіль добровільно передавати в органи РЕР не бажають, умисно вчиняють перешкоди у реалізації нею права власності на спірний автомобіль.
Враховуючи викладене, ОСОБА_3, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію спірного автомобіля за ОСОБА_5; зобов'язати відповідачів здійснити всі дії з державної реєстрації (перереєстрації) автомобіля НОМЕР_1, з ОСОБА_5 на ОСОБА_4 та ОСОБА_3; надати необхідні документи для реєстрації транспортного засобу; надати транспортний засіб експерту МВС для огляду, перевірки справжності номерів вузлів і агрегатів транспортного засобу; здійснити за власний рахунок експертну оцінку вартості вказаного автомобіля; сплатити необхідні податки, платежі та збори за проведення реєстрації транспортного засобу; реєстрацію спірного автомобіля провести за співвласником автомобіля ОСОБА_3, а стосовно іншого співвласника ОСОБА_4, у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу у графі «Особливі відмітки» вказати, що ОСОБА_4 є співвласником цього автомобіля та має право керувати (експлуатувати) ним; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та державні номерні знаки на автомобіль видати на руки ОСОБА_3; стягнути з відповідачів на її користь по 10 000 грн. з кожного у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12 листопада 2015 року позов задоволено частково. Скасовано державну реєстрацію автомобіля НОМЕР_1, здійснену органами РЕР УДАІ МВС України в Полтавській області 23 вересня 2014 року за ОСОБА_5 Зобов'язано ОСОБА_4, ОСОБА_5: здійснити всі дії з державної реєстрації (перереєстрації) автомобіля НОМЕР_1, з відповідача ОСОБА_5 на ОСОБА_4 та ОСОБА_3; надати до відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи з обслуговування м. Лубни, Лубенського та Оржицького районів Полтавської області автомобіль НОМЕР_1, для його огляду та перевірки справжності ідентифікаційних номерів вузлів і агрегатів транспортного засобу та реєстраційних документів на транспортний засіб; оформити та подати до відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи з обслуговування м. Лубни, Лубенського та Оржицького районів Полтавської області заяву для реєстрації вказаного транспортного засобу за співвласником ОСОБА_3; надати оригінал свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 23 вересня 2014 року, копію реєстраційної картки, оригінал внутрішнього паспорту громадянина України та засвідчену заявником копію всіх його сторінок, належно завірені копії рішення Лубенського міськрайонного суду від 02 грудня 2014 року по справі №539/3563/14-ц, рішення апеляційного суду Полтавської області від 26 січня 2015 року по справі №539/3563/14-ц та після набрання законної сили і рішення Лубенського міськрайонного суду по даній справі №539/2495/15-ц; здійснити за власний рахунок експертну оцінку вартості вказаного транспортного засобу, оригінал акта про таку експертну оцінку вартості надати до відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи з обслуговування м. Лубни, Лубенського та Оржицького районів Полтавської області; сплатити всі необхідні обов'язкові податки, платежі та збори як для проведення реєстрації (перереєстрації) транспортного засобу, зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, оплату роботи експертів, надавши квитанції про проведення вказаних оплат до відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи з обслуговування м. Лубни, Лубенського та Оржицького районів Полтавської області; державну реєстрацію вказаного транспортного засобу провести за співвласником автомобіля ОСОБА_3, а стосовно іншого співвласника ОСОБА_4, у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу у графі «Особливі відмітки» вказати, що ОСОБА_4 є співвласником цього автомобіля та має право керувати (експлуатувати) ним; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та державні номерні знаки на автомобіль видати на руки ОСОБА_3 Стягнуто з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 по 800 грн. у рахунок відшкодування завданої ОСОБА_3 моральної шкоди. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 17 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині скасування державної реєстрації автомобіля НОМЕР_1, яка здійснена органами РЕР УДАІ МВС України в Полтавській області 23 вересня 2014 року за ОСОБА_5, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 23 вересня 2014 року, а провадження по справі у цій частині закрито. Вирішено питання розподілу судових витрат. У решті рішення місцевого суду залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції у нескасованій частині, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідачі умисно, протягом тривалого часу створюють перешкоди для перереєстрації транспортного засобу в органах РЕР, фактично ухиляються від виконання рішень суду, що призводить до порушення права власності позивача щодо користування і розпорядження нею спірним майном.
Скасовуючи рішення місцевого суду та закриваючи провадження у справі в частині вимог про скасування державної реєстрації автомобіля НОМЕР_1, яка здійснена органами РЕР УДАІ МВС України в Полтавській області 23 вересня 2014 року за ОСОБА_5, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 23 вересня 2014 року, суд апеляційної інстанції виходив із того, що питання щодо скасування державної реєстрації транспортного засобу, зняття його з реєстрації не відноситься до компетенції судів загальної юрисдикції, а спори щодо неправомірних дій органів державної влади з цих питань відносяться до юрисдикції адміністративних судів.
Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції повністю погодитись не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Таким вимогам закону судові рішення не відповідають.
Судами встановлено, що з 31 березня 1995 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі. У квітні 2010 року подружжя за спільні кошти придбало автомобіль Opel Vivaro. Право власності на вказаний автомобіль у органах РЕР ДАІ МВС України за спільною домовленістю було зареєстроване 24 квітня 2010 року за ОСОБА_6
Згідно рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 04 листопада 2013 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було розірвано.
Згодом ОСОБА_3 звернулась до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з позовом про поділ спільного майна подружжя, зокрема автомобіля Opel Vivaro.
Як вбачається з зазначеної довідки, органами РЕР було проведено державну реєстрацію спірного автомобіля за ОСОБА_5 і на його ім'я, оформлене та видане свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 23 вересня 2014 року.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02 грудня 2014 року та рішенням апеляційного суду Полтавської області від 26 січня 2015 року за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано по Ѕ частки права власності на автомобіль Opel Vivaro.
Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_3 просить скасувати державну реєстрацію автомобіля за ОСОБА_5 та зобов'язати відповідачів вчинити дії, направлені на реєстрацію спірного автомобіля за нею, а інші позовні вимоги є похідними.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).
Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом статей 10, 11 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
При цьому згідно зі ст. 119 ЦПК України підставами позову, які відповідно до статей 31, 215 цього Кодексу суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими останній обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону.
Тому в разі посилання позивача не на ту норму закону, суд уточнює підстави позову й застосовує норму закону, яка їм відповідає, незалежно від згоди на це позивача.
За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Разом з тим, способи захисту права власності визначені статтями 387, 388 ЦК України.
Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використанням правового механізму, установленого статтями 215, 216 ЦК України. Такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.
Отже, за таких обставин належним способом захисту порушеного права власності є витребування майна від нинішнього його володільця шляхом пред'явлення віндикаційного позову.
Оскільки позивач згідно рішення суду є власником Ѕ частини спірного автомобіля, то вона не позбавлена права витребувати свою частку від володіючих невласників її часткою майна.
Проте, суди не з'ясували, хто на час пред'явлення позову володіє спірним автомобілем.
Таким чином, судам необхідно було з'ясувати, у який спосіб підлягає захист порушених прав позивача, оскільки ОСОБА_3 як співвласник спірного майна має право на захист порушеного права шляхом або витребуванням цього майна, або усуненням перешкод у його користуванні, тобто шляхом подання віндикаційного позову.
У порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд першої інстанції не уточнив підстави позову, не роз'яснив позивачеві про наслідки розгляду справи на підставі обраного позивачем способу захисту його порушеного права.
Разом з тим, заявлені позовні вимоги не є вірно обраним способом захисту порушеного права та не відповідають вимогам ст. 16 ЦК України.
Суди попередніх інстанцій у порушення вимог статей 213, 214 ЦПК України на вказані вище положення закону уваги не звернули, доводів та заперечень сторін не перевірили, не дотрималися вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій не уточнили позовних вимог, безпідставно зобов'язали вчинити дії щодо оформлення права власності на спірне майно лише на одного із співвласників, порушивши право власності іншого, безпідставно зобов'язали відповідача провести експертну оцінку його майна проти власної волі.
Враховуючи викладене, судами неправильним застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а тому ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, як того вимагає ч. 2 ст. 338 ЦПК України.
Керуючись статтями 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12 листопада 2015 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 17 грудня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.М. Колодійчук
Судді: В.С. Висоцька
О.В.Кафідова
О.В.Умнова
І.М. Фаловська