Ухвала
іменем україни
25 травня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дем'яносова М.В.,
суддів: Леванчука А.О., Маляренка А.В.,
ПаріновоїІ.К., Ступак О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Торчинської селищної ради Луцького району Волинської області, третя особа - ОСОБА_4, про визнання неправомірним рішення, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Волинської області від 02 лютого 2016 року,
У липні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, у якому просила визнати неправомірним рішення Торчинської селищної ради Луцького району Волинської області від 22 січня 2008 року № 16/16.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що рішенням Торчинської селищної ради Луцького району Волинської області від 22 серпня 2008 року № 16/16 ОСОБА_4 надано право на оформлення права власності на будинок АДРЕСА_1 і на земельну ділянку за цією ж адресою. Підставою для цього стало рішення Луцького міськрайонного суду від 11 листопада 2007 року, яким визнано право власності в порядку спадкування за ОСОБА_4 на будинок і земельну ділянку по АДРЕСА_1, в якому ОСОБА_3 постійно проживає з 1995 року. Крім того, на підставі спірного рішення Торчинської селищної ради ОСОБА_4 видано державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 та свідоцтво про право власності на житловий будинок. Зазначила, що рішенням апеляційного суду Волинської області від 05 вересня 2012 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 листопада 2007 року, яким визнано за ОСОБА_4 право на спадщину на будинок і земельну ділянку по АДРЕСА_1, скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. У зв'язку з цим, на її думку, має бути визнано незаконним та скасовано рішення Торчинської селищної ради від 22 січня 2008 року № 16/16.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 грудня 2015 року позов задоволено.
Визнано неправомірним та скасовано рішення Торчинської селищної ради від 22 січня 2008 року № 16/16 «Про безоплатну передачу земельних ділянок громадянам у приватну власність».
Вирішено питання про судові витрати.
Рішенням апеляційного суду Волинської області від 02 лютого 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.
Виходячи з вимог ст. 316 ЦПК України щодо змісту, рішення апеляційного суду повинно мати: мотивувальну частину із зазначенням мотивів зміни рішення, скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення; встановлених судом першої інстанції обставин, а також обставин, встановлених апеляційним судом, і визначених відповідно до них правовідносин; назви, статті закону, на підставі якого вирішено справу; резолютивну частину із зазначенням висновку апеляційного суду про зміну чи скасування рішення, задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновку апеляційного суду по суті позовних вимог.
Рішення апеляційного суду відповідає наведеним нормам процесуального права, є законним та обґрунтованим.
Задовольняючи указаний позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки фактичною підставою для прийняття рішення від 22 січня 2008 року № 16/16 Торчинської селищної ради було рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 листопада 2007 року про визнання за ОСОБА_4 права власності на спадкове майно - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, яке в подальшому рішенням апеляційного суду Волинської області від 05 вересня 2012 року скасовано, то і відсутні правові підстави для надання ОСОБА_4 у постійне користування земельної ділянки.
Однак із вказаними висновками обґрунтовано не погодився апеляційний суд з огляду на таке.
Частинами 2, 3 ст. 152 ЗК Українипередбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно з ч. 1 ст. 393 ЦК Україниправовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Таким чином, захисту в судовому порядку підлягає порушене право особи виданими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідних актів та рішень. Наявність права власності або права користування як земельною ділянкою, так і житловим будинком має бути підтверджена передбаченими законом правовстановлюючими документами.
Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Аналогічне положення міститься й у ч. 1 ст. 3 ЦПК України.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).
За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Судом установлено, що житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1 Луцького району Волинської області, належав ОСОБА_5 та ОСОБА_6
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Згідно з поясненнями ОСОБА_3 вона у 1995 році купила вказаний житловий будинок у брата відповідача - ОСОБА_7, оформивши письмовий договір без нотаріального його посвідчення, останній поселив її в цьому будинку, де вона проживає з 1995 року разом із сім'єю без реєстрації.
Також зазначила, що будь-які інші документи, які б підтверджували її право власності або право користування житловим будинком та земельною ділянкою, на якій розміщений будинок, відсутні.
ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 02 листопада 2007 року задоволено позов ОСОБА_4 до Торчинської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно та визнано за ОСОБА_4 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 Луцького району.
14 грудня 2007 року КП «ВОБТІ» зареєструвало за ОСОБА_4 право власності на вищевказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.
Рішенням Торчинської селищної ради від 22 січня 2008 року № 16/16 передано ОСОБА_4 безоплатно у власність земельну ділянку, що перебуває в його користуванні, загальною площею 0,1000 га, у тому числі для житлового будівництва, обслуговування житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1 Луцького району.
05 вересня 2012 року рішенням апеляційного суду Волинської області рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 листопада 2007 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_4 до Торчинської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно відмовлено. Так, відмовляючи у задоволенні цього позову, апеляційний суд виходив із того, що вимоги заявлені передчасно, оскільки позивач не надав суду доказів, що він звертався в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті батьків та не надав суду відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Крім того, установлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 14 травня 2010 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до Торчинської селищної ради, ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу вищевказаного будинку, оформленого у 1995 році розпискою про передачу грошей ОСОБА_3 ОСОБА_7 за житловий будинок, та визнання права власності на будинок.
Із врахуванням зазначеного апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона є власником або користувачем в передбаченому законом порядку як житлового будинку, так і земельної ділянки по АДРЕСА_1 Луцького району.
При цьому надану позивачем вищевказану розписку про передачу грошових коштів за вказаний будинок суд обґрунтовано визнав неналежним доказом на підтвердження факту належності позивачу на праві власності або праві користування зазначеного нерухомого майна, адже ця розписка не є правовстановлюючим документом і не підтверджує наявність права власності позивача на будинок або право користування цим будинком.
За таких обставин апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання неправомірним рішення Торчинської селищної ради від 22 січня 2008 року № 16/16, оскільки під час розгляду справи не встановлено, що прийняттям зазначеного рішення порушено права позивача.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків апеляційного суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.
Вищезазначене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а ухвалене у справі рішення апеляційного суду - залишенню без змін з підстав, передбачених ст. 337 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення апеляційного суду Волинської області від 02 лютого 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.В. Дем'яносов
Судді: А.О. Леванчук
А.В.Маляренко
І.К.Парінова
О.В.Ступак