Ухвала
іменем україни
24 квітня 2016 року м. Київ
Вищий спеціалізований суд України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
ознайомившись з касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 15 лютого 2016 року щодо вироку Білозерського районного суду Херсонської області від 14 червня 2013 року щодо ОСОБА_4 ,
Вказаним вироком місцевого суду, залишеним без зміни вищезазначеною ухвалою апеляційного суду, засуджено
ОСОБА_4 , 1987 р.н., громадянина України, неодноразово судимого, останній раз - 27.07.2006 за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185, ст.ст. 70,71 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі, уродженця та мешканця міста Херсона,
- за ч. 3 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі;
Цим же вироком засуджено ОСОБА_5 ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України на 7 років позбавлення волі, судові рішення щодо якого не оскаржуються.
Згідно вироку, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 06.03.2013 о 19:00, діючи за попередньою змовою групою осіб, проникли в будинок АДРЕСА_1 та погрожуючи ОСОБА_6 кухонним ножем і застосуванням насильства, небезпечного для її життя та здоров'я, заволоділи 1300 гривнами і майном, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на 2810 грн.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вказане судове рішення щодо засудженого ОСОБА_4 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Стверджує, що апеляційний суд не дав відповідь стосовно доводів засудженого про алібі, яке нібито можуть ствердити свідки, та про неналежний захист, який здійснював адвокат.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_4 , правильність кваліфікації його дій та справедливість призначеного покарання у касаційній скарзі не оспорюються, а доводи прокурора про неналежний розгляд апеляційним судом апеляційної скарги засудженого необґрунтовані.
Так, апеляційний суд обґрунтовано визнав, що при судовому розгляді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, зокрема перевірено позицію захисту щодо алібі засудженого ОСОБА_4 шляхом допиту відповідних свідків.
З копій вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду вбачається, що в ході досудового розслідування та під час судового розгляду стороною захисту не заявлялось про наявність додаткових свідків, тоді, як вказав сам засуджений, йому було відомо про таких осіб спочатку досудового розслідування. При цьому сторона захисту не ініціювала проведення відповідних дій, у передбаченому ст. 93 КПК України порядку, та не заявляла відповідні клопотання тощо.
Отже, доводи про необхідність допиту вказаних свідків апеляційним судом для перевірки алібі засудженого ОСОБА_4 суперечать вимогам ч. 12 ст. 290 КПК України про допустимість таких доказів, як обґрунтовано визнав апеляційний суд.
Також, всупереч доводам прокурора в касаційній скарзі, апеляційним судом перевірено та спростовано доводи засудженого ОСОБА_4 про вчинення кримінального правопорушення засудженим ОСОБА_5 одноособово.
Такі висновки відповідають показанням засудженого ОСОБА_5 про їх з ОСОБА_4 домовленість про скоєння крадіжки з будинку потерпілої ОСОБА_6 10 000 доларів США та про обставини вчинення ними розбійного нападу; показанням потерпілої ОСОБА_6 про вчинення на неї розбійного нападу за місцем її проживання саме двома особами, в яких вона пізніше впізнала ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ; показанням свідка ОСОБА_7 про вчинення нападу на його матір - потерпілу ОСОБА_6 ; даним протоколу огляду місця події від 06.03.2013 про виявлення в будинку потерпілої безладу та зникнення речей; даним квитанції з ломбарду, в який ОСОБА_5 10.03.2013 здав мобільний телефон потерпілої.
Доводи касаційної скарги прокурора про порушення права на захист ОСОБА_4 також є безпідставними, оскільки спростовуються даними журналу судового засідання та його технічного запису про те, що адвокат ОСОБА_8 , усупереч твердженням засудженого, брала участь в судовому процесі та добросовісно й професійно здійснювала захист ОСОБА_4 .
У касаційній скарзі прокурора відсутні дані про недостатню кваліфікацію професійного адвоката з вищою юридичною освітою, а тактику захисту, необхідну кількість побачень з підзахисним тощо, відповідно до положень ст.ст. 45-53 КПК України, визначає сам захисник, від послуг якого обвинувачений не відмовився у передбаченому ст. 54 КПК України порядку.
За таких обставин висновки апеляційного суду про необґрунтованість апеляційної скарги засудженого в цій частині є правильними та достатньо вмотивованими. Такі висновки, усупереч доводам касаційної скарги прокурора, в основному відповідають вимогам ст. 419 КПК України.
Отже, апеляційний суд, у відповідності до вимог ст. 419 КПК України, вмотивувавши свої висновки, обґрунтовано залишив без зміни вирок суду першої інстанції, а доводи прокурора про недостатню вмотивованість вищезазначених висновків не переконливі.
Зважаючи на зазначене, колегія суддів визнає, що з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень вбачається, що підстав для її задоволення немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 15 лютого 2016 року щодо вироку Білозерського районного суду Херсонської області від 14 червня 2013 року стосовно ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_9 ОСОБА_10