Ухвала
іменем україни
24 травня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі
судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши в судовому засіданні у межах кримінальних проваджень № № 12015230070001358, 12015230070000404 касаційну скаргу прокурора на вирок Новокаховського міського суду Херсонської області від 20 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 11 вересня 2015 року щодо ОСОБА_6 ,
За указаним вироком , залишеним без зміни апеляційним судом,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Червоноблагодатного Горностаївського району Херсонської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, неодноразово судимого, востаннє - за вироком від 11 лютого 2015 року за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді арешту на строк чотири місяці,
засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді арешту на строк три місяці.
Згідно з ч. 4 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів ОСОБА_6 визначено покарання у виді арешту на строк чотири місяці, а на підставі ст. 71 зазначеного Кодексу за сукупністю вироків остаточно - на строк п'ять місяців.
Вирішено питання про речові докази.
За вирком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні у 2015 році у м. Новій Каховці таємного викрадення чужого майна (крадіжок) повторно за таких обставин.
09 лютого близько 08.54 год. він у приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » по АДРЕСА_2 викрав майно фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на суму 250,59 грн, а 02 червня близько 12.52 год. у приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 » по АДРЕСА_3 майно фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 на суму 1710 грн.
У касаційній скарзі (з урахуванням внесених у неї змін) прокурор просить змінити вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного через істотне порушення кримінального процесуального закону та у зв'язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність. Скаржник вважає, що з вироку місцевого суду має бути виключено рішення про призначення ОСОБА_6 покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК, про що наводить відповідні доводи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, обговоривши викладені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
У касаційній скарзі не оспорюється правильність кваліфікації діяння ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 185 КК та доведеність його винуватості у вчиненні злочину, а тому в силу ст. 433 КПК колегія суддів у цій частині судові рішення не перевіряє.
Разом з тим, доводи скарги про неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність при призначенні засудженому покарання є обґрунтованими.
З кримінального провадження та змісту вироку випливає, що ОСОБА_6 вчинив два епізоди крадіжки чужого майна, об'єднані однією кваліфікацією (ч. 2 ст. 185 КК), один з яких, до постановлення попереднього вироку, інший - після, але до повного відбуття покарання.
Враховуючи ці обставини місцевий суд мав би призначити засудженому покарання, спочатку за ч. 2 ст. 185 КК (що правильно зробив), а потім остаточне покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК.
Проте цей суд призначив ОСОБА_6 покарання і за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК, чим припустився помилки, якої не виправив апеляційний суд.
У вказаному випадку за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК покарання не могло призначатися, адже епізоди злочинної діяльності не отримали самостійної кваліфікації і не мали самостійної санкції. А за окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті), які не мають самостійної санкції, покарання не призначається (п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання»).
Таким чином, у зв'язку з неправильним застосуванням судами закону про кримінальну відповідальність їх вирок та ухвала підлягають зміні на підставі п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК шляхом виключення з них рішення про призначення засудженому покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК.
Така зміна впливає на розмір остаточного покарання, призначеного ОСОБА_6 за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК.
За вироком його засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді арешту на строк три місяці. Згідно з ч. 4 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів ОСОБА_6 визначено покарання у виді арешту на строк чотири місяці, а на підставі ст. 71 зазначеного Кодексу за сукупністю вироків остаточно - на строк п'ять місяців (приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком у виді арешту на строк один місяць).
Отже, після виключення рішення про призначення засудженому покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК, остаточне покарання, призначене за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК, не може бути більшим ніж у виді арешту на строк чотири місяці, оскільки вироком до покарання за ч. 2 ст. 185 КК приєднано лише один місяць арешту з невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Касаційний суд позбавлений процесуальної можливості збільшити цей строк, оскільки це буде погіршенням становища засудженого (ст. 437 КПК) навіть, якщо це буде суперечити закону про кримінальну відповідальність, а у касаційній скарзі не висувалося прохання про скасування судових рішень у зв'язку з м'якістю призначеного покарання.
Керуючись статтями 433, 436 КПК, колегія суддів
Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Новокаховського міського суду Херсонської області від 20 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 11 вересня 2015 року щодо ОСОБА_6 змінити, виключити з них рішення про призначення засудженому покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК та пом'якшити остаточне покарання, призначене за сукупністю вироків на підставі ст. 71 цього Кодексу до чотирьох місяців арешту.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2