"12" липня 2006 р. справа № 4/158
За позовом Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Ремавто»
про стягнення штрафних санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів -3140,74 грн.
Суддя О. Г. Проскурняк
Представники:
Від позивача -Симоненко О.І.
Від відповідача - Шведова В.В.
В засіданні приймали участь
СУТЬ СПОРУ: Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ремавто про стягнення штрафних санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 3140,74 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875-ХІІ встановлено, що для підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік -у кількості одного робочого місця. Далі позивач стверджує, що на підставі поданого відповідачем звіту форми 10-ПІ “Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік» середньо облікова чисельність штатних працівників складає 27 осіб, тому норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів складає 1 особу, однак на підприємстві не працевлаштовано 1 інваліда. Позивач зазначає, що згідно статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875-ХІІ та пунктам 3 -5 Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку сплати підприємствами ( об'єднаннями ), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів» від 28 грудня 2001 року № 1767 визначено, що підприємства де кількість працюючих інвалідів менша ніж встановлено нормативом, сплачують на користь відділення Фонду штрафні санкції не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Позивач вказує, що відповідач суму штрафу за недотримання нормативу щодо працевлаштування одного інваліда не перерахував, а тому повинен сплатити на користь позивача штрафні санкції у розмірі 3140,74 грн.
Відповідач позовні вимоги не визнає та вказує, що на підприємстві працює 2 інваліди.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
Згідно частини 1 статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875-ХІІ визначено, що для підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік -у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.
У відповідності до поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів у 2005 році середньооблікова чисельність штатних працівників складає 27 осіб, тому норматив працюючих інвалідів становить 1 особу.
Як вбачається з довідок МСЕ № 228225, № 218229 громадяни Гаврилюк В.М, Шведова В.В. є інвалідами та згідно їх трудових книжок протягом 2005 року працювали в ТОВ “Ремавто».
Враховуючи те, що норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів склав 1 особу і у відповідача у 2005 році працювали 2 особи інваліди, що відповідає кількості працюючих інвалідів встановленою частиною 1 статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875-ХІІ, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Згідно статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875-ХІІ передбачено, що підприємства ( об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша ніж встановлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції , сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві ( в об'єднанні ), в установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.
Кількість працюючих інвалідів у відповідача відповідає встановленому нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, результатом чого є дотримання вимог частини 1 статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875-ХІІ, а тому відповідач не зобов'язаний сплачувати позивачу штрафні санкції у розмірі у розмірі 3140,74 грн.
Керуючись статтями 94, 158, 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення строку. У разі подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Відповідно до статті 185, частини першої - третьої, п'ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної заяви або апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржувану постанову. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 60 цього Кодексу-з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О. Г.Проскурняк