ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.04.2016Справа №910/4633/16
За позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»
До відповідача приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Талісман страхування»
Про відшкодування 1422,35 грн. шкоди в порядку регресу
Суддя Ковтун С.А.
Представники сторін:
від позивача не з'явились
від відповідача Біла Р.В. (за дов.)
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Талісман страхування» про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 1422,35 грн..
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем.
Суд своєю ухвалою від 17.03.2016 порушив провадження у справі № 910/4633/16, витребував у Моторного (транспортного) страхового бюро України дані щодо особи-страховика обов'язкової цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу - автомобіля «Інфініті», державний номер НОМЕР_1, та умови страхування (строк, франшиза, тощо) станом на 28.11.2014.
У поданому до суду відзиві відповідач відхилив позовні вимоги у повному обсязі, з огляду на таке. Згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 знос не нараховується для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких, серед іншого, не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ. Оскільки строк експлуатації автомобіля «Шкода», державний номер НОМЕР_2, становить 7 років, відповідач застосував коефіцієнт зносу 0,4439, у зв'язку з чим розмір страхового відшкодування становить 4968,56 грн., які відповідач сплатив позивачеві до подачі позову до суду. Крім того, відповідно до результату пошуку по картках обліку ДТП в системі пошуку МТСБУ автомобіль «Шкода», державний номер НОМЕР_2, був в ДТП 6 разів.
Позивач у судове засідання не прибув, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
13.03.2014 приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (страховик) та товариство з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Київ» (страхувальник) уклали договір страхування наземних транспортних засобів № 28-017-14-00312 (далі - Договір-1), за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля «Шкода», державний номер НОМЕР_2.
28.11.2014 у місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Шкода», державний номер НОМЕР_2, та автомобіля «Інфініті», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2.
Згідно з постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 10.12.2014 особою, винною в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є водій ОСОБА_2.
Майнові інтереси, пов'язані з експлуатацією автомобіля «Інфініті», державний номер НОМЕР_1, застраховані приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Рітейл-страхування» (з червня 2015 року - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Талісман страхування» за полісом № АС/9705392 (далі Договір-2).
Сума франшизи за Договором-2 - 0 грн., ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну - 50000 грн.
Зазначена подія, відповідно до норм чинного законодавства України, була визнана страховим випадком, про що було складено страховий акт, за яким до виплати підлягає 6390,91 грн..
Платіжним дорученням № 30570 від 19.12.2014 страхувальнику позивача виплачено 6390,91 грн..
У свою чергу, відповідач відшкодував позивачеві 4968,56 грн., посилаючись на Методику автотоварознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395, оскільки строк експлуатації автомобіля «Шкода», державний номер НОМЕР_2, перевищує 7 років, у зв'язку з чим під час розрахунку слід застосовувати коефіцієнт фізичного зносу в розмірі 0,4439.
Розрахунок страхового відшкодування здійснений оцінювачем ОСОБА_3 (у матеріалах справи наявні відповідні документи, що підтверджують повноваження суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_3.).
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначає Закон України від 12.07.2001, № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Відповідно до даного Закону оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
В силу ст. 7 Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, у тому числі, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Отже, суд вважає доведеним, що витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, становлять 4968,56 грн..
За твердженням позивача, відповідач повинен відшкодувати йому ще 1422,35 грн. (6390,91 - 4968,56).
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані окремими законодавчим актом - Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Крім Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ці відносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них (ч. 2.1 ст. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Водночас, цією ж статтею визначено, що якщо норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Отже, в даному випадку питання конкуренції рівнозначних за юридичною силою законодавчих актів врегульовано за законодавчому рівні, визначивши Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» спеціальним. Виходячи з принципу верховенства спеціальних норм над загальними нормами, при конкуренції норм до правовідносин у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів підлягають застосуванню правові механічними, визначені Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Обсяг прав, які набуває страховик, що виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, передбачено ст. 993 ЦК України, якою встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Зміст даної статті дублює положення ст. 27 Закону України від 07.03.1996, № 85/96-ВР «Про страхування», і визначає можливість виникнення у страховика права регресу до заподіювача страхувальнику шкоди (суброгація).
Однак, даними нормами не визначено межі відповідальності страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тобто розмір страхової суми, яку страховик зобов'язаний виплатити. З огляду на це посилання позивача на ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» як на законодавчі приписи, які покладають на відповідача обов'язок сплатити всю суму відновлювального ремонту, є безпідставним, оскільки обов'язок з відшкодування шкоди не є предметом правового регулювання цих норм. Крім того, здійснена страхова виплата не є неспростовною обставиною і її розмір як обсяг відповідальності заподіювача шкоди перед страховиком підлягає доказуванню на загальних підстава.
Відповідальність страховика полягає у виконанні обов'язку відшкодувати шкоду, заподіяну страхувальником, у межах страхових сум. Межі страхового відшкодування, тобто розмір грошової суми, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування, визначаються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та відповідним страховим полісом, що є єдиною формою внутрішнього договору страхування.
Шкода є економічною кількісною категорія, що виражає вартість збитків. Встановлюючи межі відшкодування шкоди, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» також визначає порядок визначення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню страховиком особи, що її заподіяла.
За загальним правилом, яке наведено у ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісів, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Витрати, які є складовою шкоди як вартісного вираження збитків при пошкодженні транспортного засобу і підлягають відшкодуванню, визначенні ст. 29 Законом України "Про страхування", витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, в даному випадку слід розмежовувати реальні збитки, заподіяні транспортному засобу, які фактично поніс страховик і право на які у нього виникло на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", та збитки у вигляді відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, обов'язок відшкодування яких виник у страховика за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Визначення розміру збитку у вигляді відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється шляхом оцінки майна за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами (ст. 3 Закону України від 12.07.2001, № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Отже, розмір реальних збитків та розмір збитків у вигляді відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу не завжди можуть співпадати. У випадку не покриття (недостатності) розміру оціненої шкоди фактично понесених витрат страховиком, що виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, обов'язок сплати різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою покладається на особу, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність (ст. 1194 ЦК України).
З огляду на це, забезпечення наданого ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» страховику права отримати відшкодування у межах фактичних здійснених ним витрат реалізується шляхом покладення на страховика, що застрахував цивільно-правову відповідальність особи, яка заподіла шкоду, обов'язку відшкодувати шкоду у межах страхової суми (ліміту) виходячи з її оціненого розміру та з урахуванням франшизи, та, у випадку недостатності даних сум, покладення обов'язку сплати різниці на заподіювача шкоди.
Правова позиція Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15, містить висновок про розмір вимог, які набуває страховик за договором добровільного страхування, не обмежуючи їх розміром суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу. Висновки суду у даній справі не суперечать даній правовій позиції. Спір стосується не розміру вимог, які набуває страховик за договором добровільного страхування, а обсягу відповідальності страховика, що застрахував цивільно-правову відповідальність особи, яка заподіла шкоду.
Підсумовуючи викладене, у позивача до відповідача виникло право вимагати відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом автомобіля «Шкода», державний номер НОМЕР_2, розмір яких повинен визначатись з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Водночас, визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля позивачем здійснено без урахування зносу.
За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення підписано 19.05.2016.
Суддя С. А. Ковтун