ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.05.2016Справа №910/4320/16
За позовом Торгівельного дому "Пальміра" дочірнє підприємство компанії "Палма Груп С.А." (Швейцарія)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст"
про стягнення 720589,11 грн.
Суддя І.В. Усатенко
Представники сторін:
від позивача: не з'явились
від відповідача: Лабатюк Я.М. - за дов.
На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18.05.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Торгівельний дім "Пальміра" дочірнє підприємство компанії "Палма Груп С.А." (Швейцарія) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст" про стягнення 720589,11 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на порушення відповідачем договірних зобов'язань. За договором поставки № 293 від 08.01.2013 позивач поставив ТОВ "ЖЛ" товар, який останній зобов'язався оплатити. Між ТОВ "ЖЛ" та ТОВ "Ренесанс Траст" укладено договір від 26.11.2015 про переведення боргу, за яким відповідач прийняв на себе зобов'язання по оплаті за поставлений згідно договору № 293 товар у сумі 1070908,74 грн. Відповідач взяті на себе грошові зобов'язання не виконав, суму боргу не сплатив, в зв'язку з чим позивач нарахував йому за договором поставки пеню та 20% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 року порушено провадження у справі № 910/4320/16 та призначено на 04.04.2016.
23.03.2016 від Торгівельного дому "Пальміра" дочірнє підприємство компанії "Палма Груп С.А." (Швейцарія) надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 29.03.2016 клопотання позивача задоволено про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 04.04.2016 розгляд справи відкладено на 18.04.2016.
Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва позивач 14.04.2016 подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів.
Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва відповідач 18.04.2016 подав клопотання про залучення у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖЛ".
Представником позивача в судовому засіданні 18.04.2016 подано клопотання про продовження строку вирішення спору.
Ухвалою суду від 18.04.2016 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення третьої особи та задоволено клопотання позивача про продовження строку вирішення спору. В судовому засіданні 18.04.2016 оголошено перерву до 18.05.2016.
Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва позивач 18.05.2016 подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів.
В судове засідання 18.05.2016 представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні 18.05.2016 представник відповідача повторно заявив клопотання про залучення у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖЛ".
Суд відмовив у задоволенні клопотання з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі. Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 21941670 станом на 18.05.2016 ідентифікаційний код 37546647 (відповідач у клопотання вказав цей ідентифікаційний код ТДВ "ЖЛ", даний код зазначений у договорах, що містяться в матеріалах справи) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записів не знайдено.
При здійсненні пошуку ТДВ "ЖЛ" за назвою, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було знайдено ТДВ "ЖЛ", ідентифікаційний код 40161411, місцезнаходження 04086, м. Київ, вулиця Олени Теліги, будинок 41, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 21941683 станом на 18.05.2016.
В договорі № 293 від 08.01.2013, договорі від 26.11.2015 стороною являється Товариство з додатковою відповідальністю "ЖЛ", ідентифікаційний код 37546647, місцезнаходження: м. Житомир, вул. Щорса, 67. Тобто у якості третьої особи, при розгляді даної справи може бути залучено лише юридичну особу з вищезазначеним ідентифікаційним кодом.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України " Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань " Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України " Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань " державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом
Відповідно до ст. 3 Закону України " Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань " дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Згідно ст.. 10 Закону якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Представник відповідача повідомив суду, що станом на день вирішення спору Товариство з додатковою відповідальністю "ЖЛ", ідентифікаційний код 37546647 не зареєстроване як юридична особа, оскільки виключене з ЄДРПОУ на підставі Постанови Тернопільського окружного адміністративного суду по справі №819/3419/15 від 23.11.2015 року.
Судом встановлено, що Товариство з додатковою відповідальністю "ЖЛ", ідентифікаційний код 37546647 станом на день розгляду справи не зареєстроване як юридична особа, а тому не може бути залучено у справі № 910/4320/16 у якості третьої особи.
Суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача, в зв'язку з його необґрунтованістю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
08.01.2013 між Торговим домом "Пальміра" дочірнім підприємством "Палма Груп С.А." (продавець) та Товариством з додатковою відповідальністю "ЖЛ" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 293, відповідно до якого продавець зобов'язується продати й доставити власними силами (у межах України) покупцеві інгредієнти (товар) в асортименті й кількості, зазначеній у додатках (накладних), що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти зазначений товар і оплатити його вартість. Продавець є платником податку на загальних підставах. Загальна вартість договору збігається із сумою по всіх накладних, виписаних на виконання даного договору (п. 1.1, 1.2 Договору).
Відповідно до п. 2.1. договору, кількість, асортимент та найменування товару, що постачається відповідно до п. 1.1 даного договору, вказуються у додатках (специфікаціях), виходячи з наявності товару на складі в продавця таабо відображаються в накладних.
Позивач надав до матеріалів справи копії видаткових накладних на підтвердження факту поставки товарів за договором купівлі-продажу: № 0026261 від 02.11.2015 на суму 7579,80 грн., № 0026318 від 03.11.2015 на суму 4417,80 грн., № 0026392 від 05.11.2015 на суму 89262,60 грн., № 0026421 від 06.11.2015 на суму 50187,90 грн., № 0026433 від 06.11.2015 на суму 32987,40 грн., № 0026553 від 11.11.2015 на суму 41916,00 грн., № 0026628 від 13.11.2015 на суму 47636,10 грн., № 0026653 від 16.11.2015 на суму 29911,80 грн., № 0026705 від 17.11.2015 на суму 29270,04 грн., № 0026749 від 18.11.2015 на суму 33819,18 грн., № 0026815 від 20.11.2015 на суму 29359,50 грн., № 0026856 від 23.11.2015 на суму 27752,10 грн., № 0026864 від 24.11.2015 на суму 18912,00 грн., № 0026891 від 25.11.2015 на суму 128813,52 грн. До матеріалів справи надано видаткових накладних на загальну суму 571825,74 грн.
До матеріалів справи надано довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТО "Пальміра" на ім'я Харук Раїси Євгенівни: № 3241 від 02.11.2015, № 3267 від 03.11.2015, № 3298 від 05.11.2015, №3333 від 06.11.2015, № 3379 від 11.11.2015, № 3415 від 13.11.2015, № 3437 від 16.11.2015, № 3458 від 17.11.2015, № 3475 від 18.11.2015, № 3507 від 20.11.2015, № 3535 від 23.11.2015, № 3553 від 24.11.2015, № 3550 від 24.11.2015.
Розрахунок за товари, що постачаються за даним договором, здійснюється покупцем у такий спосіб: відстрочення платежу на 30 календарних днів з моменту відвантаження товару (п. 5.1 договору).
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 08.01.2014. (п. 8.2 договору)
Сторони уклали ряд додаткових угод до договору купівлі-продажу № 293: від 08.01.2014 та від 31.12.2015, якими продовжено строк дії договору поставки від 08.01.2013 № 293 до 31.12.2015, інші умови договору поставки залишено без змін.
До матеріалів справи надано акт звірки взаємних розрахунків станом за період: 01.11.2015 - 26.11.2015 за договором № 293 від 08.01.2013 підписаний та скріплений печатками обох контрагентів. Згідно вказаного акту кінцеве сальдо склало 1070908,74 грн.
Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судом встановлено, що за договором купівлі-продажу № 293 від 08.01.2013 позивачем був поставлений товар, що не був оплачений у повному обсязі, в зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 1070908,74 грн.
26.11.2015 між Товариством з додатковою відповідальністю "ЖЛ" (первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст" (новий боржник) та Торговим домом "Пальміра" дочірнім підприємством компанії "Палма Груп С.А." (кредитор) укладено договір про переведення боргу, за яким Первісний боржник передає, а Новий боржник приймає грошові зобов'язання по оплаті вартості товару, поставленого за Договором поставки № 293 від 08 січня 2013 р., укладеного між Первісним боржником та Кредитором (Основний договір), а також зобов'язання по оплаті неустойки та інших сум, які підлягають оплаті у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання. Станом на час передачі вказаного обов'язку заборгованість Первісного боржника перед Кредитором по Основному договору по оплаті вартості поставленого товару становить 1 070 908.74 грн. (один мільйон сімдесят тисяч дев'ятсот вісім грн. 74 коп.), що підтверджено актом звірки взаємних розрахунків від 26 листопада 2015 р. (п. 1 договору про переведення боргу).
Відповідно до п. 2 договору про переведення боргу, одночасно з укладанням даного Договору Первісний боржник передає Новому боржнику оригінали всіх документів, на підставі яких утворилась заборгованість Первісного боржника перед Кредитором по Основному договору та обов'язок по оплаті якої передано за даним Договором Новому боржнику.
П. 3 договору про переведення боргу передбачено, що з моменту набуття чинності даним Договором зобов'язаною стороною по оплаті основного боргу в розмірі 1 070 908,74 грн. (один мільйон сімдесят тисяч дев'ятсот вісім грн. 74 коп.), неустойки та інших грошових сум, які підлягають сплаті на користь Кредитора за Основним договором, стає Новий боржник. Новий боржник зобов'язаний оплатити Кредитору суму прийнятого боргу в обсязі і розмірі відповідно графіку.
Сумма боргу, грн.Термін сплати
265 632,54з 07 по 11 грудня 2015р.
229 561,56з 14 по 18 грудня 2015р
188 324,40з 21 по 25 грудня 2015р.
41 916,0011.12.2015
47 636,1013.12.2015
29 911,8016.12.2015
29 270,0417.12.2015
33 819,1818.12.2015
29 359,5020.12.2015
27 752,1023.12.2015
18 912,0024.12.2015
128 813,5225.12.2015
1 070 908,74
До матеріалів справи надано копії банківських виписок на підтвердження факту часткової оплати грошових коштів за договором про переведення боргу: від 10.12.2015 на суму 25000,00 грн., від 14.12.2015 на суму 50000,00 грн., від 15.12.2015 на суму 50000,00 грн., від 18.12.2015 на суму 100000,00 грн., від 23.12.2015 на суму 100000,00 грн., від 25.12.2015 на суму 50000,00 грн., від 28.12.2015 на суму 50000,00 грн. Загальна сума перерахована згідно наданих банківських виписок складає 425000,00 грн.
Кредитор не заперечує проти передачі зобов'язань, визначених п.1 даного Договору від первісного боржника Новому боржнику та надає свою згоду на передачу вказаних зобов'язань. Новий боржник у зобов'язанні, прийнятому від Первісного боржника за даним Договором, може висунути проти вимоги Кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між Кредитором і Первісним боржником за Основним договором. Сторони несуть передбачену законом відповідальність за дійсність переданих за даним договором прав та обов'язків, які виникли у сторін на підставі основного договору (п. 4,5,6 договору про переведення боргу).
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 8 договору про переведення боргу).
Відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ст. 521 ЦК України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.
Новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником (ст. 522 ЦК України).
Судом встановлено, що боржник був замінений за згодою кредитора. Сторони погодили та зафіксували суму боргу за основним зобов»язанням у розмірі 1070908,74 грн. та встановили строки оплати вказаного грошового зобов'язання.
Новий боржник сплатив частково суму грошового зобов'язання на суму 425000,00 грн., та прострочив оплату грошового зобов'язання на суму 645908,74 грн., що підтверджено матеріалами справи.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.1 ст.35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Заборгованість відповідача перед позивачем за основним зоббов»язанням, що виникло на підставі договору купівлі-продажу №293 від 08.01.2013 року та договором про переведення боргу від 26.12.2015 складає 645908,74 грн., вказаний факт підтверджений матеріалами справи. Суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 645908,74 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивач просить стягнути з відповідача суму 20% річних у розмірі 23358,89 грн. та пеню у розмірі 51321,48 грн. за період з 26.12.2015 по 29.02.2016.
Суд вважає вимоги позивача частково обґрунтованими щодо стягнення розміру річних та пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Так, згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Позивач нарахував відповідачу пеню та 20% річних за умовами основного договору.
П. 6.1 основного договору передбачено, що у випадку порушення строку, зазначеного в п. 5.1 даного договору, покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості отриманого товару за кожний день прострочення, а також, згідно ст. 625 ЦК України - 20% річних. Зазначене не позбавляє покупця від обов'язку сплатити продавцеві вартість отриманого товару та відшкодувати йому всі збитки, пов'язані з порушенням строку оплати.
Розрахунок за товари, що постачаються за даним договором, здійснюється покупцем у такий спосіб: відстрочення платежу на 30 календарних днів з моменту відвантаження товару (п. 5.1 договору).
Уклавши договір про переведення боргу сторони узгодили інші строки оплати за поставлений товар згідно графіку, що міститься в тексті договору. Основний договір, умовами якого було передбачено можливість стягнення пені та 20% річних за прострочення грошового зобов'язання, припинив свою дію 31.12.2015. Договором про відступлення права вимоги, дія якого не припинилась, не передбачено збільшений розмір відсотків за користування грошовими коштами, визначених ст. 625 ЦК України у розмірі 3% та не встановлено інший ніж визначено основним договором розмір неустойки та порядок її стягнення.
Позивач наділений правом розраховувати неустойку за умовами основного договору в межах строку його дії згідно графіку здійснення платежів, затвердженого договором про переведення боргу. Позивач розрахував пеню за період з 26.12.2015 по 29.02.2016. Суд наділений повноваженнями виходити за межі позовних вимог, якщо про це є клопотання заінтересованої сторони. Позивач з відповідним клопотанням до суду не звертався. Тому суд здійснив перерахунок суми пені в межах строку дії основного договору за період з 26.12.2015 (дата початку нарахування визначена позивачем) по 31.12.2015. Сума пені складає 4671,78 грн.
В межах строків дії основного договору суд здійснив перерахунок 20% річних за період з 26.12.2016 (визначений самостійно позивачем) по 31.12.2015. Сума 20% річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2123,54 грн.
За період після припинення дії основного договору, яким передбачено збільшений розмір відсотків річних стягненню підлягають відсотки на підставі ставки, визначеної ст.. 625 ЦК України.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд здійснив перерахунок відсотків на підставі ст.. 625 ЦК України за період з 01.01.2016 по 29.02.2016. Сума 3% річних за вказаний період становить 3185,30 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Судом встановлено, що строк дії основного договору сплив 31.12.2015, в зв'язку з чим його умови не можуть застосовуватись після закінчення строку його дії, в тому числі і щодо нарахування штрафних санкцій. Судом встановлено прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором про переведення боргу, яким не встановлено порядок та ставки за якими нараховується неустойка. Підстав стягувати нараховані за припиненим договором купівлі-продажу 20% річних та пеню суд не вбачає поза межами строків дії договору. За таких умов сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 4671,78 грн., а сума відсотків річних становить 5308,84 грн.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст" (01014, м. Київ, пров. Мічуріна, буд. 3/2 літ. А, офіс 21, ідентифікаційний код 34415593) на користь Торгового дому "Пальміра" дочірнього підприємства "Палма Груп С.А." (Швейцарія) (65031, Україна, Одеська область, Біляївський район, 1665 км автошляху Санкт-Петербург - Київ - Одеса, ідентифікаційний код 25422297) 645908 (шістсот сорок п'ять тисяч дев'ятсот вісім) грн. 74 коп. заборгованості, 4671 (чотири тисячі шістсот сімдесят одна) грн. 78 коп. пені, 5308 (п'ять тисяч триста вісім) грн. 84 коп. відсотків річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 9838 (дев'ять тисяч вісімсот тридцять вісім) грн. 34 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 23.05.2016
Суддя І.В.Усатенко