ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.05.2016Справа №910/4106/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пергам»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медійні Системи Смарт»
про стягнення 223 800,00 грн.
Суддя Андреїшина І.О.
Представники учасників судового процесу:
від позивача: Самарцева М.Б., Лисенко Н.П.
від відповідача: Крупа В.М.
третя особа: не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пергам» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медійні Системи Смарт» про стягнення 223 800,00 грн., у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 07/10 від 07.10.2014 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2016 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/4106/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 13.04.2016 р., зобов'язано сторін надати певні документи.
Через відділ діловодства суду 12.04.2016 р. від відповідача надійшов відзив на позовну, який залучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 13.04.2016 р. представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвали, які залучено до матеріалів справи.
Представник відповідача в судовому засіданні 13.04.2016 р. надав суду оригінали документів, для огляду у судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інтерсервіс», оскільки дане товариство є підрядником позивача за договором № 20/08 від 20.08.2014 р. на виготовлення друкованої продукції.
Відповідно до статті 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.
Таким чином, рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інтерсервіс».
Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, у зв'язку із залученням до участі у справі у якості третьої особи, керуючись ч. 1 ст. 27, ст. 77 ГПК України, ухвалою від 13.04.2016 р. розгляд справи відклав на 11.05.2016 р.; залучив до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інтерсервіс»; зобов'язав учасників судового процесу надати суду певні документи та пояснення.
Представник позивача в судовому засіданні 11.05.2016 р. надав суду для огляду докази направлення на адресу третьої особи копії позовної заяви з доданими до неї документами; заявив усне клопотання про залучення до участі в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - представництво компанії «Berlin-Chemie AG» в Україні.
Розглянувши зазначене клопотання, суд відхилив його у зв'язку з безпідставністю, оскільки предмет спору стосується договірних відносин між позивачем та відповідачем, а на права та інтереси представництва компанії «Berlin-Chemie AG» в Україні рішення суду в даній справі не впливає.
Також у даному судовому засіданні представники позивача надали усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 11.05.2016 р. заперечив проти позову з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.
Представник третьої особи в судове засідання 11.05.2016 р. не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.
Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення третьої особи про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.
У судовому засіданні 11.05.2016 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пергам» (надалі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медійні Системи Смарт» (надалі - замовник) був укладений договір № 07/10 від 07.10.2014 р. (надалі - договір), згідно з умовами якого виконавець надає замовнику послуги, перелічені в п. 1.2. даного договору, а замовник приймає належним чином надані послуги та сплачує їх вартість на умовах, встановлених цим договором..
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з п. 3.1. договору, оплата вартості, наданих виконавцем, здійснюється замовником в гривнях України, на підставі наданих виконавцем документі: рахунків-фактур, у відповідності до даного договору, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця.
За умовами п. 3.2. договору, вартість послуг, що надаються виконавцем замовнику за цим договором складає: 186 500,00 грн., крім того ПДВ - 37 300,00 грн. Разом - 223 800,00 грн.
Згідно з п. 3.3. договору, після надання послуг за цим договором, сторони підписують акти приймання-передачі наданих послуг (надалі - акти) протягом 10-ти днів з моменту закінчення їх надання, в разі відсутності зауважень з боку замовника. У разі виявлення недоліків, що стосуються наданих виконавцем послуг, замовник має право відмовитись від підписання акту приймання-передачі послуг та скласти акт розбіжностей, в якому зазначити виявлені недоліки та терміни їх усунення. При цьому виконавець зобов'язаний усунути виявлені недоліки за власний рахунок протягом терміну, вказаного замовником. Після усунення всіх недоліків наданих виконавцем послуг, сторони підписують акт приймання-передачі наданих послуг протягом терміну, визначеного в п. 3.3. договору.
Пунктом 3.4. договору встановлено, якщо замовник не підписує акт приймання-передачі наданих послуг та не надає мотивованої відмови від підписання такого акту протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання акту, виконавець зобов'язаний надіслати замовнику офіційну письмову вимогу про підписання акту приймання-передачі наданих послуг. у випадку якщо замовник не підпише акт або не надасть мотивовану відмову від такого підписання протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання від виконавця офіційної письмової вимоги, акт вважається підписаним та прийнятим без зауважень.
Відповідно до п. 3.5. договору, замовник зобов'язаний сплатити вартість наданих виконавцем послуг в розмірі 223 800,00 грн. протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання сторонами акту.
Згідно з п. п. 4.1. та 4.2. договору, виконавець повинен надати послуги, визначені в п. 1.2. договору в строк до 31.12.2014 р.; послуги вважаються наданими в повному обсязі, належним чином та прийнятими замовником з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014 р., але в будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов'язань в повному обсязі.
Позивач пояснив суду, що на підставі договору № 07/10 від 07.10.2014 р. ТОВ «Пергам» було виконано умови, що передбачені п. 1.2. пп. 1.2.1., зокрема: розміщено інформаційні матеріали замовника на 3-й обкладинці видання «Методичні брошури для сімейних лікарів» на тему «Ревматологія»: 4 сторінки А5 інформаційними матеріалами.
Для оплати наданих послуг ТОВ «Пергам» було надано ТОВ «Медійні Системи Смарт» рахунок на оплату послуг, а також складено акт надання послуг № 59 від 11.11.2014 р., податкову накладну від 11.11.2014 р. № 4, які були погоджені сторонами.
Однак, відповідач не сплатив рахунок, виставлений позивачем, у зв'язку з чим у ТОВ «Медійні Системи Смарт» виникла заборгованість за надані послуги позивачем у розмірі 223 800,00 грн.
В якості доказу виконання послуг ТОВ «Пергам» надало копію примірника видання Методичні рекомендації «Основи ревматології для лікарів загальної практики - сімейних лікарів», де розміщені інформаційні матеріали замовника щодо товарів під ТМ «Фастум», «Диклоберл», «Дексалгін», «Німесил».
Також в обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що для виконання даних робіт між ТОВ «Пергам» та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Інтерсервіс» було укладено договір № 20/08 від 20.08.2014 р., відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки виготовляти друковану продукцію, було сформовано видаткову накладну № РН-456 від 18.11.2014 р. та податкові накладні від 23.10.2014 р. №73, від 24.10.2014 р. № 80, від 29.10.2014 р. № 98, від 31.10.2014 р. № 108, від 10.11.2014 р. № 45.
Крім того, позивач зосередив увагу суду на тому, що на виконання умов даного договору дані матеріали були розповсюджені по різним містам України, що підтверджується актом здачі-приймання послуг.
За таких обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю «Пергам» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медійні Системи Смарт» про стягнення 223 800,00 грн., у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 07/10 від 07.10.2014 р.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Так, статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
З пояснень представника відповідача випливає, що ТОВ «Медійні Системи Смарт» підписало акт надання послуг № 59 від 11.11.2014 р., однак при його підписанні не бачило результатів наданих позивачем послуг, і не могло оцінити їх якість, як того вимагають положення п. 3.3. договору.
При цьому, видатковою накладною № РН-456 підтверджується, що медичні брошури ф.А5 «Основи ревматології», в яких мали бути розміщені інформаційні матеріали, позивач отримав від підрядника лише 18.11.2014 р., відтак, підписаний відповідачем 11.11.2014 р. акт надання послуг № 59 не може вважатись беззаперечним доказом належного виконання позивачем послуг.
Крім того, сам позивач, ні на момент складання ним рахунку на оплату № 50 10.11.2014 р., ні на момент складання акту надання послуг № 59 11.11.2014 р. не мав у себе результатів надання послуг, не міг оцінити їх якість, а отже і передати відповідачу результати таких послуг.
Після отримання оригіналу примірника брошури «Основи ревматології», в якій було розміщено інформаційні матеріали відповідача («Фастум», «Диклоберл», «Дексалгін», «Німесил»), відповідач виявив, що вони не відповідають макетам, які були надані позивачу для розміщення, у зв'язку з чим відповідач звернувся до позивача з претензією, якою повідомив про допущений зі сторони позивача брак, і про відмову такий брак оплачувати, оскільки відповідач не вважав замовлені послуги виконаними належним чином, а інформаційні матеріали розміщеними.
Відповідно до положень п. 5.4. договору, у випадку не розміщення інформаційних матеріалів замовника в узгодженому виданні, виконавець зобов'язується або здійснити публікацію таких інформаційних матеріалів замовника в іншому виданні, узгодженому із замовником додатково у письмовій формі, або на розсуд замовника, повертає замовнику вартість такого неналежного розміщення інформаційних матеріалів.
Судом встановлено, що позивач погодився з претензіями та 25.12.2014 р. між сторонами було підписано акт № 67 на повернення послуг, в якому сторони підтвердили, що виконавцем не було надано послуги з розміщення інформаційних матеріалів про препарати Торгових марок «Фастум», «Диклоберил», «Дексалгін», «Німесил» у спеціалізованому виданні з медичної тематики «Методичні брошури для сімейних лікарів» на тему «Ревматологія», вартістю 223 800,00 грн. (в т.ч. ПДВ 37 300,00 грн.), у зв'язку з чим відповідач не повинен їх оплачувати.
Крім того, судом встановлено, що 25.12.2014 р. позивач склав розрахунок № 3 коригування кількісних і вартісних показників до своєї податкової накладної № 4 від 11.11.2014 р., яку він додав до позовної заяви, та зменшив суму свого податкового зобов'язання на всю суму ПДВ, яка входила до вартості не наданих ним послуг, тобто на 37 300,00 грн.
Також 25.12.2014 р. сторони склали та підписали акт звірення взаємних розрахунків, яким додатково підтвердили факт припинення грошового зобов'язання відповідача з оплати послуг позивача у зв'язку з тим, що такі послуги не були нам надані, і відсутності будь-яких боргів між сторонами.
Таким чином, спірна ситуація між сторонами була врегульована ще наприкінці 2014 року.
За таких обставин, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про необґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медійні Системи Смарт» заборгованості за надані послуги за договором № 07/10 від 07.10.2014 р. в розмірі 223 880,00 грн., суд відмовляє в задоволенні даних вимог.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 22, 32,33, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У позові відмовити повністю.
2. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено 20.05.2016 р.
Суддя І.О. Андреїшина