ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.04.2016Справа №910/4948/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"
про стягнення грошових коштів
Суддя Цюкало Ю.В.
У засіданні брали участь:
від позивача: Шагін О.В. - за довіреністю від 04.01.2016 року;
від відповідача: не з'явились.
В судовому засіданні 18 квітня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У березні 2016 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (позивач) до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (відповідач) про стягнення 718,10 грн. суми страхового платежу, 12,10 грн. 3% річних та 757,54 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов Договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу № 5352 від 27.05.2015 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2016 року суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/4948/16. Розгляд справи призначено на 18.04.2016 року.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
27.05.2015 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Нова» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП ЛІЗИНГ» (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу № 5352 (надалі - Договір), відповідно до п. 2.1. розділу 2 якого предметом договору є майнові інтереси, що не суперечать закону та пов'язані з володінням, користування і розпорядженням застрахованими ТЗ та додатковими обладнаннями до них; відшкодуванням страхувальником та/або експлуатантом заподіяної ним шкоди життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок експлуатації застрахованого ТЗ; життям, здоров'ям і працездатністю застрахованих осіб.
Відповідно до пункту 1 розділу 1 Договору сума загального страхового платежу становить 18 479,82 грн.
Пунктом 2 розділу 1 Договору сторони погодили строк сплати страхового платежу до 01.07.2015 року, період дії договору в частині зобов'язань страховика (з 00-00 до 24-00) з 04.06.2015 року до 03.06.2016 року.
Відповідно до п. 13.1. Договору період дії договору - будь-який із зазначених у розділі 1 договору проміжків часу, протягом якого страховик несе зобов'язання за договором, за умови отримання страховиком від страхувальника сум страхових платежів у терміни, зазначені у розділі 1 Договору. ТОВ «Грас Савуа Україна» на основі п. 3.2., 3.3. Договору доручення №В9/01.08.12 від 01.08.2012 зобов'язаний протягом (одного) робочого дня з дати отримання страхової премії перерахувати її на розрахунковий рахунок страховика.
Пунктом 12.4. Договору сторони погодили, що дію договору може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика. При цьому: у разі дострокового припинення дії договору на вимогу страхувальника, страховик повертає йому 65% суми страхового платежу за період, що залишився до закінчення дії договору, з вирахуванням фактичних виплат за договором.
Про намір достроково припинити дію договору будь-яка сторона зобов'язана письмово повідомити іншу не пізніш як за 30 робочих днів до дати припинення, якщо сторони не дійшли згоди про інше (п. 12.5. Договору).
На підставі виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Грас Савуа Україна» рахунку-фактури № 1120 від 02.06.2015 року, платіжним дорученням № 4688 від 08.06.2015 року позивач здійснив оплату страхового платежу по Договору в сумі 4 619,95 грн.
26.06.2015 року позивачем направлено відповідачу лист № 1862/06, у якому повідомлено про припинення дії Договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу № 5352 від 27.05.2015 року з 26.06.2015 року, а також про повернення суми страхового платежу.
Зазначений лист отриманий відповідачем 01.07.2015 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (копії опису вкладення та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи).
Позивач стверджує, що відповідачем не повернуто суму страхового платежу за Договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу № 5352 від 27.05.2015 року, який був припинений в порядку п.п. 12.4., 12.5.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Статтею 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.
Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Статтею 1 Закону України "Про страхування" передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно зі ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Частиною 4 статті 997 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо страхувальник відмовився від договору страхування (крім договору страхування життя), страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, та фактично здійснених страховиком страхових виплат.
Аналогічні приписи містить норма частини 4 статті 28 Закону України «Про страхування», відповідно до якої у разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом, 26.06.2015 року позивачем направлено відповідачу лист № 1862/06, яким повідомлено про припинення дії Договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу № 5352 від 27.05.2015 року з 26.06.2015 року, а також про повернення суми страхового платежу (лист отримано відповідачем 01.07.2015 року).
З урахуванням викладеного, п.п. 12.4., 12.5. Договору, отримання вказаного листа відповідачем 01.07.2015 року, відповідний договір є припиненим 12.08.2015 року.
Крім того, у відповідача виникло зобов'язання з повернення страхового платежу (п. 12.4. Договору).
Однак, відповідачем не надано доказів повернення позивачу суми страхового платежу за період, що залишився до закінчення дії Договору в порядку п. 12.4. Договору, а тому позовні вимоги про стягнення 718,10 грн. суми страхового платежу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення 12,10 грн. 3% річних та 757,54 грн. інфляційних втрат, суд повідомляє наступне.
Відповідно до пункту 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.
Враховуючи викладене, оскільки обов'язок відповідача з повернення страхових платежів виник у зв'язку з розірванням договору, а не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, підстави для стягнення 3% річних та інфляційних втрат відсутні, у зв'язку із чим позовні вимоги у відповідній частині судом відхиляються.
Судові витрати, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА» (02660, м. Київ, вулиця Марини Раскової , будинок 11, ідентифікаційний код 31241449) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП ЛІЗИНГ» (01033, м. Київ, вулиця Жилянська, будинок 43, ідентифікаційний код 35912126), грошові кошти: 718,10 грн. (сімсот вісімнадцять гривень 10 копійок) суми страхового платежу та 1 306,26 грн. (одна тисяча триста шість гривень 26 копійок) судового збору. Видати наказ.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 910/4849/16.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 25.04.2016 року.
Суддя Ю.В. Цюкало