18.05.16р. Справа № 904/1544/16
Суддя господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Яковлєвій А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
За позовом Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради", м. Дніпропетровськ
до Дніпропетровського державного інституту фізичної культури і спорту, м. Дніпропетровськ
про стягнення пені у розмірі 116277грн.73коп., інфляційної складової у розмірі 33694грн.18коп., 3% річних у розмірі 5908грн.53коп.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1, дов. №068 від 22.03.2016р.
Від відповідача: ОСОБА_2, дов. №01-01/268 від 16.04.2015р.
Присутній: ОСОБА_3
Присутній: ОСОБА_4
В судовому засіданні від 29.03.2016р. було оголошено перерву до 19.04.2016р., в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
СУТЬ СПОРУ: Комунальне підприємство "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" звернулось до Дніпропетровського державного інституту фізичної культури і спорту з позовом про стягнення пені у розмірі 121734грн.48коп., інфляційної складової у розмірі 50626грн.31коп., 3% річних у розмірі 6253грн.53коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про закупівлю теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання за державні кошти №1458 від 15.04.2015р.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2016р., порушено провадження у справі та призначене судове засідання.
24.03.2016р. на адресу суду надійшов відзив Дніпропетровського державного інституту фізичної культури і спорту, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування правової позиції, відповідач посилається на те, що він є державної освітньою установою, підпорядкованою Міністерству освіти та науки України, яке встановлює йому відповідні нормативи матеріально-технічного, фінансового та іншого забезпечення.
Фінансування інституту відбувається за рахунок загального та спеціального фондів Державного бюджету України.
Відповідач неодноразово звертався до Міністерства освіти та науки України про виділення додаткових коштів на оплату комунальних послуг та енергоносіїв, однак повного фінансування не отримав.
Враховуючи викладене, відповідач наполягає, що порушення строків оплати поставленої позивачем теплової енергії сталося за умов, що не залежать від волі Дніпропетровського державного інституту фізичної культури і спорту, тобто не з його вини. А тому, згідно із ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, він не несе за нього відповідальності.
Також у відзиві відповідач зазначив, що позивачем було порушено порядок подання позову, а саме не надано до матеріалів позовної заяви документів, які підтверджують вжиття позивачем заходів досудового врегулювання спору.
У поясненнях до відзиву на позовну заяву №84-ю від 19.04.2016р. позивач наполягає, що за приписами ст. 5 Господарського процесуального кодексу України сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.
Відповідно до договору №1458 від 15.04.2015р. обов'язковість застосування заходів досудового врегулювання спору сторонами не визначена. Тому посилання відповідача на обов'язковість долучення до позовної заяви документів, які підтверджують вжиття позивачем заходів досудового врегулювання спору, на думку позивача, є безпідставним.
Також позивач зазначає, що відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
19.04.2016р. позивач надав на адресу суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 116277грн.73коп., суму інфляційної складової у розмірі 33694грн.18коп. та 3% річних у розмірі 5908грн.53коп.
Перевіривши повноваження особи, яка підписала заяву про зменшення розміру позовних вимог та дослідивши обставини, викладені в ній, суд прийняв заяву позивача до розгляду.
Таким чином, з урахуванням заяви, наданої позивачем предметом розгляду у справі є стягнення з Дніпропетровського державного інституту фізичної культури і спорту на користь Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" пені у розмірі 116277грн.73коп., суми інфляційної складової у розмірі 33694грн.18коп. та 3% річних у розмірі 5908грн.53коп.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив.
15.04.2015р. між Комунальним підприємством "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (далі - постачальник) та Дніпропетровським державним інститутом фізичної культури і спорту (далі - споживач) підписаний договір про закупівлю теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання за державні кошти №1458 (далі - договір). За умовами зазначеного договору постачальник здійснює послуги з постачання пари та гарячої води по об'єктах споживача, а споживач приймає та зобов'язується оплатити оплатити теплову енергію на умовах даного договору.
Пунктом 4.5 договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.
Відповідно до пункту 4.6 договору постачальник до 5-го числа поточного місяця виставляє споживачу рахунок на 100% передплату місячної суми планових платежів, передбачених п. 1.2 договору.
У пункті 4.7 договору зазначено, що постачальник на протязі 5-ти днів з дня отримання від споживача документів, передбачених пунктами 5.3, 5.5 цього договору, виставляє споживачу рахунки на сплату з коригуванням фактично спожитої теплової енергії. Зазначені рахунки повинні бути сплачені споживачем не пізніше 15 числа місяця, що слідує за розрахунковим.
Пунктом 4.8 договору передбачено, що обов'язок по отримання рахунків покладається на споживача.
Згідно з пунктом 7.3.7 договору за несвоєчасну сплату теплової енергії, передбачену п. 4.6 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Пунктом 10.1 договору сторони визначили, що договір набирає чинності з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. включно, а в частині розрахунків за спожиту теплову енергію - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору Комунальне підприємство "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" за період з 01.01.2015р. по 30.06.2015р. включно поставило Дніпропетровському державному інституту фізичної культури і спорту теплову енергію на загальну суму 788663грн.89коп.
Відповідач сплатив позивачу суму основної заборгованості з порушенням строків оплати, передбачених положеннями договору, внаслідок чого позивач 11.03.2016р. звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Позивач на підставі пункту 7.3.7 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 16.02.2015р. по 01.10.2015р. в розмірі 116277грн.73коп. Вказана сума є заходом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання відповідачем.
Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, суд дійшов висновку, що він відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, положенням пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України.
За приписами пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд при винесенні рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.
Враховуючи обставини справи, суд за власною ініціативою зменшує розмір штрафних санкцій, а саме - пені з 116277грн.73коп. до 46511грн.09коп.
При цьому, у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення суму інфляційних витрат в розмірі 33694грн.18коп. за загальний період з 01.03.2015р. по 30.09.2015р. та 3% річних в розмірі 5908грн.53коп. за загальний період з 01.02.2015р. по 30.09.2015р.
Перевіривши розрахунок суми інфляційних витрат, суд встановив, що він зроблений вірно та відповідає вимогам чинного законодавства. Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума інфляційних витрат в розмірі 33694грн.18коп.
При перевірці судом розрахунку 3% річних, наданого позивачем, судом встановлено, що в ньому допущено арифметичні помилки.
За результатом зробленого судом розрахунку сума 3% річних за загальний період з 01.02.2015р. по 30.09.2015р. становить 5892грн.73коп.
Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума 3% річних у розмірі 5892грн.73коп.
Щодо посилань відповідача на відсутність бюджетного фінансування, то суд вважає їх безпідставним тому, що така обставина не звільняє відповідача від сплати штрафних санкцій за порушення умов виконання грошових зобов'язань, оскільки така обставина не визначена законодавчо як така, що звільняє від виконання зобов'язання. Так, частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України прямо передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
В постанові Верховного Суду України від 15.05.2012р. у справі №11/446 також викладена позиція про те, що відсутність бюджетного асигнування не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання.
Статтею 11128 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.
Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене та керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 21, 22, 33, 34, 36, 49, 82, 83, 84, 85, 11128 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" до Дніпропетровського державного інституту фізичної культури і спорту про стягнення пені у розмірі 116277грн.73коп., інфляційної складової у розмірі 33694грн.18коп., 3% річних у розмірі 5908грн.53коп. - задовольнити частково.
Зменшити розмір заявленої до стягнення пені з 116277грн.73коп. до 46511грн.09коп.
Стягнути з Дніпропетровського державного інституту фізичної культури і спорту (ідентифікаційний код: 05540712; місцезнаходження: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 10) на користь Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (ідентифікаційний код: 30982775; місцезнаходження: 49005, м. Дніпропетровськ, вул. Феодосіївська, буд. 7) пеню у розмірі 46511грн.09коп., інфляційну складову у розмірі 33694грн.18коп., 3% річних у розмірі 5892грн.73коп. та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 2337грн.97коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання чинності рішенням.
В судовому засіданні від 18.05.2016р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст підписаний 23.05.2016р.
Суддя ОСОБА_5