ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.05.2016Справа №910/4766/16
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АКІМ»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «УКРАРМ»
простягнення 10 633,50 грн.
Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
від позивача:Зарвій І.Л.
від відповідача:не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «АКІМ» (надалі - ТОВ «АКІМ») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАРМ» (надалі - ТОВ «УКРАРМ») про стягнення 10 633,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було поставлено позивачу товар з порушенням вимог щодо його асортименту, в зв'язку з чим позивач вказує на обов'язок відповідача повернути сплачені за поставлений товар грошові кошти у розмірі 10 633,50 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.03.2016 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.04.2016 р.
Ухвалами господарського суду міста Києва від 11.04.2016 р. та 25.04.2016 р. розгляд справи відкладався на 25.04.2016 р. та 16.05.2016 р. відповідно у зв'язку із нявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.
Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.
Місцезнаходження відповідача за адресою: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, матеріалами справи та вказано в позові.
Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
18.02.2015 р. ТОВ «АКІМ» було виставлено рахунок-фактуру №378 від 18.02.2015 р. на оплату товару: кран фланцевий моноблочний, корпус-сталь, куля-нерж.сталь (Арт. TBV-25F (G), PN25, ДУ 100, кількістю 3 шт. вартістю 10 633,50 грн.; фланець плоский (Ст. 37,2) РУ 16 ДУ 250 кількістю 4 шт. вартістю 3 336,00 грн.; фланець плоский (Ст. 37,2) РУ 16 ДУ 150 кількістю 4 шт. вартістю 1 673,00 грн.
19.02.2015 р. позивачем було повністю оплачено виставлений відповідачем рахунок-фактуру №378 від 18.02.2015 р., що підтверджується платіжним дорученням №219 від 19.02.2015 р.
На підставі видаткової накладної №139 від 20.02.2015 р. оплачений товар був переданий відповідачем позивачу.
Із матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що договір поставки у формі єдиного документу не складався.
Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Таким чином, між сторонами укладено договір поставки (шляхом виставлення рахунку відповідачем та його оплатою позивачем), а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Претензією №158 від 03.09.2015 р. (отримана відповідачем 10.09.2015 р.) позивач вимагав повернути сплачені грошові кошти у розмірі 10 633,50 грн. внаслідок того, що частина поставленого товару (кран фланцевий моноблочний, корпус-сталь, куля-нерж.сталь (Арт. TBV-25F (G), PN25, ДУ 100, кількістю 3 шт.) була неналежної якості.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по поставці товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 10 633,50 грн.
Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Матеріалами справи (платіжне доручення №219 від 19.02.2015 р.) підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача 100% вартості товару за рахунком-фактурою №378 від 18.02.2015 р. у розмірі 15 642,75 грн.
За змістом ч. 1 ст. 671 Цивільного кодексу України якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.
Частиною 1 ст. 673 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Згідно з п. 6.1 Договору якість товару має відповідати стандартам, технічним умовам, сертифікату якості та іншій технічній документації, що встановлює вимоги до її якості, або зразкам (еталонам).
Згідно із частинами 5, 6, 8 ст. 268 Господарського кодексу України у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми. У разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника. У разі якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товарів, які не відповідають за якістю стандартам, технічним умовам, зразкам (еталонам) або умовам договору, постачальник (виробник) зобов'язаний розпорядитися товарами у десятиденний строк, а щодо товарів, які швидко псуються, - протягом 24 годин з моменту одержання повідомлення покупця (одержувача) про відмову від товарів. Якщо постачальник (виробник) у зазначений строк не розпорядиться товарами, покупець (одержувач) має право реалізувати їх на місці або повернути виробникові. Товари, що швидко псуються, підлягають в усіх випадках реалізації на місці.
Частиною 2 ст. 678 Цивільного кодексу України визначено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.
Претензією №158 від 03.09.2015 р. (отримана відповідачем 10.09.2015 р.) позивач вимагав повернути сплачені грошові кошти у розмірі 10 633,50 грн. внаслідок того, що частина поставленого товару (кран фланцевий моноблочний, корпус-сталь, куля-нерж.сталь (Арт. TBV-25F (G), PN25, ДУ 100, кількістю 3 шт.) була неналежної якості, та прийняти товар неналежної якості.
Матеріали справи не містять доказів надання відповідачем обґрунтованої відмови від прийняття спірного товару та повернення коштів на користь позивача, як і доказів вчинення відповідних дій.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 10 633,50 грн. згідно ч. 5 ст. 268 Господарського кодексу України. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
ТОВ «УКРАРМ» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «АКІМ» про стягнення з ТОВ «УКРАРМ» заборгованості у розмірі 10 633,50 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АКІМ» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАРМ» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 6; ідентифікаційний код 38997202) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКІМ» (49125, м. Дніпропетровськ, вул. Червоного Козацтва, 26, кв. 6; ідентифікаційний код 24612305) заборгованість у розмірі 10 633 (десять тисяч шістсот тридцять три) грн. 50 коп. та судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 19.05.2016 р.
Суддя В.П. Босий