ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
19 травня 2016 р. Справа № 909/253/16
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: публічного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленнерго", вул. Індустріальна, 34, м. Івано-Франківськ, 76014
поштова адреса: вул. Максимовича, 7, м. Івано-Франківськ, 76006
до відповідача: публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод", вул. Є.Коновальця, 229, м. Івано-Франківськ, 76011
про стягнення 29539,12 грн.
за участю:
від позивача: ОСОБА_1 - юрисконсульт, (довіреність №973 від 06.10.15),
від відповідача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність №20/06-02 від 04.01.16).
Публічне акціонерне товариство "Прикарпаттяобленнерго" звернулось в суд із позовом до публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод" про стягнення 29539,12 грн., в тому числі 4956,02 грн. пені, 9650,53 грн. - 10 % річних та 15022,57 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою від 22.03.16 порушено провадження у справі та призначено до розгляду в засіданні на 12.04.16, за наслідками якого розгляд справи відкладено на 12.05.16.Ухвалою суду від 12.05.16 розгляд справи відкладено на 19.05.16 .
Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав. В обґрунтування позовних вимог посилається на невчасне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії №523 від 24.09.10 щодо оплати вартості наданих послуг.
Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву за вх.№6543/16 від 12.05.16, зокрема, зазначає, що позивач в порушення умов п.4.2.1. договору №523 від 24.09.10 не надав відповідачу розрахунковий документ, у якому була б зазначена окремим рядком сума пені, 10 % річних та інфляційних. Також у вказаному відзиві посилається на п.1.1. постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України "Про питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.13, у якому зазначено, що грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, а тому вважає, що пеня, 10% річних, інфляційні збитки, які нараховуються відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України, виникають при порушенні цивільного та господарського зобов'язання. В даному випадку штрафні санкції повинні нараховуватися від тарифу на електроенергію, що встановлюється уповноваженими органами державної влади, тобто, на суму без податку на додану вартість, оскільки це зобов'язання виникає із Податкового кодексу України, невиконання якого для сторін призводить до виникнення збитків, які не відносять до штрафних санкцій.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.
Між сторонами по справі 24.09.10 укладено договір про постачання електричної енергії №523, згідно з умовами якого постачальник (далі - позивач) продає електричну енергію споживачу (далі - відповідач) для забезпечення потреб електроустановок відповідача з приєднаною потужністю 25163 кВА (кВТ), а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.
Зазначений вище Договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України.
Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ).
Згідно п. 2.2.2 договору постачальник електричної енергії зобов'язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару, в обсягах визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток 1 "Обсяги постачання електричної енергії"), а споживач зобов'язується дотримуватися режиму споживання електричної енергії (п. 2.3.2 Договору).
Відповідно до п.2.3.3. договору, відповідач зобов'язався оплачувати позивачу вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 2 "Порядок розрахунків" та додатку № 9 "Графік зняття показів засобів обліку електроенергії".
Згідно п. 2 додатку № 2 до договору, щомісячно 30 числа календарного місяця відповідач направляє уповноваженого представника у відповідну районну філію позивача для подання додатку № 6 "Акт про використану електричну енергію", який є невід'ємною частиною договору, одержання відповідних рахунків на оплату та надання позивачу документів, що підтверджують оплату у розрахунковому періоді.
Згідно п.3 додатку №2 до договору, відповідач щомісячно проводить остаточний розрахунок по всіх платежах, передбачених даним договором, протягом 5 операційних днів з дня отримання рахунку.
Відповідно до ч.5 п.6.11 ПКЕЕ, дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованими тарифами.
В порушення договірних зобов'язань, відповідачем не проводились вказані розрахунки вчасно, а саме за період з квітня місяця 2013 року по лютий місяць 2016 року.
Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення закріплено в ч.1 ст. 188 ГК України.
Якщо у зобов"язанні встановлено строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню в цей строк (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач сплачував вартість отриманої електричної електроенергії з порушенням умов п.3 додатку №2 до договору договору.
Пунктом 4.2.1 договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених п.2.3.3-2.3.4 договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 10 % річних та інфляційні збитки. Дана сума зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Згідно з пунктом 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Відповідно до статті 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.
Частиною 6 статті 232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що позивачем дотримано .
Позивачем до матеріалів справи долучено докази направлення відповідачу рахунків про сплату пені, 10% річних та інфляційних (докази направлення рахунків відповідачу містяться в матеріалах справи), що спростовує заперечення відповідача щодо недотримання позивачем умов п.4.2.1 договору.
З огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України .
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
В Рекомендаціях Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.97 №62-97р. зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Судом перевірено правильність нарахування пені, інфляційних та 10% річних, обґрунтований розмір яких становитиме відповідно 4956,02 грн.- пені, 9650,53 грн. - 10 % річних та 6880,52 грн.- інфляційних втрат. В стягненні 8142,05 грн. інфляційних нарахувань належить відмовити.
Що стосується заперечень відповідача про те, що пеня, річні та інфляційні за прострочення оплати вартості електричної енергії повинні нараховуватись, виходячи із тарифу на електроенергію, без врахування податку на додану вартість, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 14.1.178, розділу V Податкового кодексу України податок на додану вартість, це непрямий податок, який додається до ціни товару/послуги (для електроенергії - 20 відсотків бази оподаткування) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент). Відповідно до ч.6, 7 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів. Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних від простроченої суми, сплата яких передбачена статтею 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та компенсації за користування коштами, належними до сплати кредиторові. Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
В даному випадку, відповідачем було допущено порушення грошового зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості спожитої електричної енергії, яка відповідно до законодавства України включає в себе тариф та ПДВ.
Таким чином, до стягнення підлягають 4956,02 грн.- пені, 9650,53 грн. - 10 % річних та 6880,52 грн. - інфляційних втрат.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 998,17 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст.121, 124 Конституції України, ст.ст. 207,208, 509, 524, 533-535, 546, 549, 610, 629, 625 ЦК України, ст.230, 232, 276 Господарського кодексу України, ст.ст.33, 34,43, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов публічного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленнерго" до публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод" про стягнення 29539,12 грн. задовольнити частково.
Стягнути з публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод", вул. Є.Коновальця, 229, м. Івано-Франківськ, 76011(код 00218271) на користь публічного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленнерго", вул. Індустріальна, 34, м. Івано-Франківськ, 76014 (код 00131564, на поточний рахунок № 2600630100758 в ІФ обласному управлінні ПАТ " Ощадбанк", МФО 336503) - 4956,02 (чотири тисячі дев"ятсот п"ятдесят шість гривень дві копійки ) - пені, 9560,53 (дев"ять тисяч п"ятсот шістдесят гривень п"ятдесят три копійки ) - 10% річних, 6880,52 ( шість тисяч вісімсот вісімдесят гривень п"ятдесят дві копійки) - інфляційних втрат, а також 998,17 (дев"ятсот дев"яносто вісім гривень сімнадцять копійок) - судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В частині позовних вимог про стягнення 8142,05 (восьми тисяч ста сорока двох гривень п"яти копійок) інфляційних втрат - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 24.05.16
Суддя Максимів Т. В.