"10" липня 2006 р. справа № 4/234
За позовом Новоселицького районного центра зайнятості
до відповідача Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Топорівський»
про стягнення коштів - 59365,42 грн.
Суддя О. Г. Проскурняк
Секретар судового засідання О.С. Тинок
Представники:
Від позивача - Подгорецька О.В.
Від відповідача - не з'явився
В засіданні приймали участь
СУТЬ СПОРУ: Новоселицький районний центр зайнятості звернувся з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Топорівський» село Топорівці Новоселицький район Чернівецька область про стягнення коштів у сумі 59365,42 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що На виконання Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» проведено перевірку дотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог Закону в СВК «Топорівський». Проведеною перевіркою встановлено, що СВК «Топорівський", Чернівецька обл.., Новоселицький р-н, с. Топорівці зареєстрований як платник страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. За наслідками перевірки складено акт № 18 від 06 серпня 2004 року та зроблено розрахунок заборгованості по сплаті страхових внесків до Фонду. Станом на 06 серпня 2004 року прострочена заборгованість та пеня СВК «Топорівський» складає 59365,42 грн., що є порушенням зазначених вимог Закону. Відповідно до пункту 4 статті 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" керівнику СВК «Топорівський" робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття - Чернівецьким обласним центром зайнятості, надіслано для виконання розпорядження про стягнення коштів та застосування штрафних санкцій від 1 листопада 2003 року, які підлягають сплаті до бюджету Фонду. Дане розпорядження виконується підприємством самостійно в десятиденний термін з дня отримання розпорядження. Однак до даного часу розпорядження не виконано. Відповідач не виконував покладені на нього вказаним Законом обов'язки по сплаті страхових внесків, а отже зобов'язаний сплатити заборгованість у сумі 55236,68 грн. та пеню у сумі 4128,74 грн.
Відповідач проти позовних вимог заперечує та вказує, що 14 листопада 2003 року Новоселицький районний центр зайнятості звернувся до Новоселицької державної інспекції про списання безнадійного податкового боргу по страхових внесках від роботодавців з СВК “Топорівський». Новоселицька міжрайонна державна податкова інспекція у Чернівецької області підставі пункту 18.2 статті 18 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та висновку торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини № 9273/08.2-8 від 24 липня 2003 року прийняло рішення № 33 від 20 листопада 2003 року про списання безнадійного податкового боргу ( страхових внесків від роботодавців ) з СГК “Топорівський» у сумі 40436,20 грн. ( обов'язковий платіж -35991,27 грн.; пеня -4444,93 грн. ), який виник станом на 11 квітня 2003 року. Окрім того, відповідач являється платником фіксованого сільськогосподарського податку.
Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 28 лютого 2005 року, суд зупинив провадження у справі до вирішення справи № 7/43.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 20 червня 2005 року справа № 7/43, суд вирішив визнати недійсним розпорядження Чернівецького обласного центру зайнятості від 01 листопада 2004 року про стягнення коштів та застосування фінансових санкцій». Враховуючи те, що рішення від 20 червня 2005 року справа № 7/43 набрало законної сили, суд ухвалою від 30 серпня 2005 року поновив провадження у справі.
31 жовтня 2005 року ухвалою господарського суду Чернівецької області, зупинено провадження у справі до вирішення справи № 9/234. Рішенням господарського суду Чернівецької області від 7 грудня 2005 року справа № 9/234, залишеного в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22 лютого 2006 року, вирішено визнати недійсним рішення Новоселицької МДПІ від 20 листопада 2003 року № 33 про списання безнадійного податкового боргу з СВК “Топорівський».
Повторне не з'явлення у судове засідання представника відповідача, що належним чином повідомлений про час і місце засідання суду не перешкоджає вирішення спору по суті за наявними в справі матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
6 серпня 2004 року проведено перевірку СВК “Топорівський» щодо правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове держане соціальне страхування на випадок безробіття до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття у період з 01 червня 2003 року по 30 липня 2006 року ( попередня перевірка з 1 січня 2001 року по 30 червня 2003 року акт № 36), про що складено акт № 18.
За результатами перевірки у період 1 січня 2001 року по 30 червня 2004 року визначено прострочену заборгованість у сумі 55236,68 грн. та нараховано пеню у сумі 4128,74 грн.
1 листопада 2004 року Чернівецьким обласним центом зайнятості на підставі акту перевірки № 18 від 6 серпня 2004 року прийнято розпорядження про стягнення коштів та застосування штрафних санкцій у сумі 59365,42 грн.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 20 червня 2005 року справа № 7/43, суд вирішив визнати недійсним розпорядження Чернівецького обласного центру зайнятості від 01 листопада 2004 року про стягнення коштів та застосування фінансових санкцій».
Так, приймаючи рішення від 20 червня 2005 року справа № 7/43 суд виходив з того, що рішення МДПІ № 33 від 20 листопада 2004 року про списання боргу, було прийнято в порядку передбаченому Законом і яке є актом, правомірність і законність якого може бути встановлена господарським судом відповідно до статті 12 ГПК України, в установленому законом порядку не визнано недійсним, воно ( рішення) має юридичну силу на день розгляду спору.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 7 грудня 2005 року справа № 9/234, залишеного в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22 лютого 2006 року, вирішено визнати недійсним рішення Новоселицької МДПІ від 20 листопада 2003 року № 33 про списання безнадійного податкового боргу з СВК “Топорівський», при цьому суди виходили з того, що дія Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 не поширюється на правовідносини щодо списання заборгованості по внескам на загальнообов'язкове держане соціальне страхування. Рішення МДПІ від 20 листопада 2003 року № 33 прийнято з перевищенням повноважень та у спосіб, що не передбачений Законами України.
Отже, з вищевикладеного вбачається, що позивачем згідно акту № 18 від 6 серпня 2004 року правомірно нараховано відповідачу заборгованість по внесках у сумі 55236,68 грн. та пеню у сумі 4128,74 грн.
Згідно підпункту 2 пункту 2 статті 35 Закону України “України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року № 1533-ІІІ визначено, роботодавець зобов'язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески.
У відповідності до статті 38 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року № 1533-ІІІ встановлено, що у разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками, у тому числі через ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, або неповної їх сплати страхувальники сплачують суми донарахованих контролюючим органом страхових внесків ( недоїмки ), штраф та пеню.
Згідно пункту 9.7. “Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття» затвердженої Наказом Міністерства Праці та Соціальної політики N 339 від 18.12.2000 визначено, що не сплачені в строк страхові внески, пеня і штрафи стягуються в дохід Фонду із страхувальника у судовому порядку відповідно до законодавства.
Відповідач не виконував покладені на нього означеним Законом обов'язки по сплаті страхових внесків, а тому зобов'язаний сплатити недоїмку у сумі 6473,62 грн. грн.
Окрім того, норми Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17 грудня 1998 року № 320-ХІV на які посилається відповідач не поширюють свою дію на дані правовідносини.
Законом України “Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17 грудня 1998 року № 320-ХІV встановлено, що фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок податків і зборів ( обов'язкових платежів ).
Стаття 1 Закону України “Про систему оподаткування» встановлює, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів). Перелік податків і зборів (обов'язкових платежів), наведений у статтях 14, 15 даного Закону, є вичерпним. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, крім визначених Законом України “Про джерела фінансування дорожнього господарства України», сплаті не підлягають.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України № 1533 (який набрав чинності з 01.01.2001 р.), законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України "Про зайнятість населення" та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
З 1 січня 2001 року набрав чинності Закон України “Про розмір внесків на деякі види загальобов'язкового державного соціального страхування» від 11 січня 2001 року. Згідно статті 1 означеного Закону встановлюються розміри внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Тобто, відносини у сфері соціального страхування на випадок безробіття регулюються спеціальним законодавством.
У силу п. 2 розділу 8 Закону України № 1533, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Отже, з моменту вступу в силу Закону України № 1533 (з 01.01.2001 р.) норми Закону України "Про систему оподаткування" у частині, що йому суперечили, не застосовуються. Хоча, зміни у Закон України "Про систему оподаткування", якими виключено пункт 16 частини першої статті 14 Закону, що відносив до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) і збір на обов'язкове соціальне страхування, були внесені тільки Законом № 429-1V від 16.01.2003 р.
Як вбачається з вищевикладеного, внески до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття з 1 січня 2001 року не є податком чи збором ( обов'язковим платежем ), а тому на дані правовідносини з 1 січня 2001 року не розповсюджується дія норм Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17 грудня 1998 року № 320-ХІV та інші нормативні акти, що регулюють відносини у сфері оподаткування.
Керуючись 94, 158, 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного дослідного господарства “Центральне» Буковинського інституту агропромислового виробництва української академії аграрних наук вулиця Каштанова, 20, місто Чернівці, код 00729876, р/р 26006925046870 в УСБ на користь Чернівецького міського центру зайнятості, вулиця Бетховена, 5, місто Чернівці, код 23246436, р/р 37173971900002 у ВДК у м. Чернівці, МФО 856135 - 6473,62 грн. боргу.
3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення строку. У разі подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Відповідно до статті 185, частини першої - третьої, п'ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної заяви або апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржувану постанову. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 60 цього Кодексу-з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О. Г.Проскурняк