Справа№ 161/4588/16-а
Номер провадження: 2-а/161/283/16
27 квітня 2016 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Ковтуненка В.В.,
при секретарі Царюк Н.М.,
з участю позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луцьк адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Луцьку ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом. В обгрунтування заявленого позову посилається на те, що постановою в справі про адміністративне правопорушення ПС2 № 834732 від 28 березня 2016 року складеною інспектором роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Луцьку ОСОБА_2 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 гривень. Вважає дану постанову такою, що винесена без достатнього з'ясування всіх обставин справи з порушенням норм матеріального та процесуального права з підстав викладених в адміністративному позові. Просить суд скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серія ПС2 № 834732 від 28 березня 2016 року.
Відповідно до ст. 166 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.
Судом при розгляді справи встановлено та підтверджено самим відповідачем, що 28 березня 2016 року близько 17.00 годин, на АЗС «ВОГ» було зупинено автомобіль Ауді 80. За твердженням відповідача, що позивач керуючи автомобілем по території АЗС тримав у руках мобільний телефон та розмовляв по мобільному телефону.
Таким чином, позивач керуючи транспортним засобом, рухався по прилеглій території, а не по проїзній частині вулиці Відродження, навпроти будинку № 40. При цьому, Правилами дорожнього руху України затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 01 січня 2002 року з послідуючими змінами та доповненнями відповідальність може наставати лише при керуванні транспортним засобом по проїзній частині, а не по прилеглій території
Також судом встановлено і це підтверджено самим відповідачем, що транспортний засіб під керуванням позивача було зупинено його напарником, рядовим поліції ОСОБА_3, з вікна службового автомобіля, не припиняючи його руху, шляхом подачі голосової команди ОСОБА_4 про зупинку транспортного засобу. Проте, в подальшому, всі дії щодо притягнення ОСОБА_4 до адміністратвиної відповідальності були вчинені інспектором роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Луцьку ОСОБА_2
Також судом встановлено і це підтверджено самим відповідачем, що після повної зупинки транспортного засобу позивача, останній підійшов до автомобіля, представився, пояснив причину зупинки, при цьому попросив надати посвідчення водія та технічний паспорт на автомобіль. Повідомив позивачу, що ним буде винесено постанову за частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, дії по притягненню позивача до адміністративної відповідальності, які вчинені безпосередньо інспектором роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Луцьку ОСОБА_2, який не виявив адміністративне правопорушення та не зупиняв транспортний засіб під керуванням позивача. Однак, виніс оскаржувану постанову, якою позивача притягнув до адміністративної відповідальності та наклав адміністративне стягнення є неправомірними.
Судом достовірно встановлено та підтверджується самим відповідачем, що після вчинення відповідачем вищезазначених дій, останній не в повному обсязі роз'яснив позивачу права та обов'язки. Однак, відповідач при оголошенні позивачу прав та обов'язків, хибно зазначив норму КУпАП, якою передбачені права та обов'язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і не в повній мірі оголосив всі права та обов'язки. Таким чином відповідачем грубо порушено вимоги статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Також судом при розгляді справи встановлено, що 28 березня 2016 року відповідачем по справі було винесено постанову серії ПС2 № 834732 (а.с. 3), якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу 425 гривень.
Оскаржувана постанова складена відповідачем в присутності позивача, який під час складання постанови перебував у своєму автомобілі. Після складання постанови відповідач оголосив зміст постанови та під розписку вручив позивачу копію оскаржуваної постанови.
Також судом достовірно встановлено, і це визнається відповідачем, що при винесенні оскаржуваної постанови у відповідача не було взагалі будь-яких доказів у відповідності до вказаної норми права, що підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопрушення, передбаченого частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. А тому незрозуміло на підставі чого відповідач зробив висновок про наявність достатніх підстав для прийняття оскаржуваної постанови та притягнення позивача до адмінстративної відповідальності.
При цьому оскаржувана постанова винесена посадовою особою органу Національної поліції, яка уповноважена КУпАП на розгляд справ про адміністративні правопорушення.
Судом встановлено, що 28 березня 2016 року в м. Луцьку на території АЗС «ВОГ», яка розташована на прилеглій території до проспекту Відродження, навпроти житлового будинку № 40, відповідачем було винесено оскаржувану постанову. При цьому, відповідач в оскаржуваній постанові щодо місця розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови вказує: місто Луцьк, вулиця Відродження, 40. Однак, таке твердження не відповідає дійсності, що вказує на неповне з'ясування всіх обставин щодо дійсного місця розгляду справи.
Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, що відповідач, розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, установив.
При цьому судом достовірно встановлено, і це підтверджено самим відповідачем, що взагалі відсутні будь-які матеріали про вчинення адміністративного правопорушення позивачем. А тому є незрозумілим твердження, які саме матеріали міг розгляднути відповідач із-за їх відсутності.
Також із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що відповідач установив, що позивач керуючи транспортним засобом 28 березня 2016 року о 17.02 годині в м. Луцьку вулиця Відродження, 40, при цьому не вказано саме де, тобто не зроблено прив'язки щодо конкретного місця, під час руху транспортного засобу. Так як судом достовірно встановлено, що на думку відповідача, позивачем було вчинено адміністративне правопорушення на території АЗС «ВОГ», яка розташована на прилеглій території до проспекту Відродження, навпроти житлового будинку № 40.
Також в оскаржуваній постанові відповідач вказує про те, що позивач користувався засобами зв'язку тримаючи їх у руках, а саме розмовляв по мобільному телефону. При цьому, жодних доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення саме під час керування транспортним засобом, що дійсно позивач розмовляв по мобільному телефону і він його тримав рукою біля вуха.
Також із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що відповідач керуючись положеннями статей 33 та 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення постановив: застосувати до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу 425 гривень.
При цьому в порушення вимог пункту 1 статті 11 Загальної декларації прав людини, пункту 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод , пункту 2 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, принципу 36 Звіду принципів захисту всіх осіб щодо презумпції невинуватості. Позивача не було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частино 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення.
Судом достовірно встановлено і це визнається самим відповідачем, що вимоги ст.ст. 35, 277, 277-2, 278, 279 КУпАП ним взагалі не виконано при притягненні позивача до адміністративної відповідальності.
Судом встановлено і це вбачається із змісту оскаржуваної постанови а також підтверджено самим відповідачем, що вона не відповідає даним вимогам статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки в ній всупереч вимогам даної норми права містяться суперечливі дані.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що 28.03.2016 року інспектор роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Луцьку Департаменту патрульної поліції Головного управління національної поліції у Волинській області ОСОБА_2 при притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП грубо порушив вимоги ст. ст. 122, 268, 283 КУпАП. А тому за таких обставин суд приходить до висновку про постановлення окремої ухвали і направлення її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Керуючись ст. 166 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Начальнику Управління патрульної поліції у м. Луцьку вжити заходів щодо усунення причин і умов, що сприяли порушенню законодавства інспектором роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Луцьку Департаменту патрульної поліції Головного управління національної поліції у Волинській області ОСОБА_2.
Про вжиті заходи повідомити суд не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.
Окрема ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги окрема ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Окрема ухвала може бути оскаржена особами, інтересів яких вона стосується в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подання протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії окремої ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження окремої ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.
Суддя В.В. Ковтуненко