Справа № 604/436/16-ц
Провадження № 2/604/211/16
17 травня 2016 року
Суддя Підволочиського районного суду Тернопільської області Сидорак Г.Б., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, зацікавлена особа - Підволочиська районна державна нотаріальна контора, про визнання недійсним державного акту на землю, -
Позивач звернувся з позовом вказавши, що 01 березня 1999 року помер його батько - ОСОБА_3. Після його смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 1,803 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала йому на підставі права власності на землю. Відповідач по справі, надавши неправдиві відомості в нотаріальну контору, успадкувала вищевказану земельну ділянку, - отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, а в подальшому звернулася із заявою на виготовлення технічної документації зі складанням державного акта на право власності на земельну ділянку. 14 березня 2006 року технічна документація і державний акт на право власності на земельну ділянку був виготовлений.
Після того, як позивачу стало відомо про спадок після смерті батька, він звернувся до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину так як спадщину отримала відповідач.
Рішенням Підволочиського районного суду від 28 грудня 2015 року позивачу надано термін на прийняття спадщини в подальшому для оформлення документів.
З огляду на вказане, просить визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю від 14 березня 2006 року серія ЯГ №009999, виданий Кам'янківською сільською радою Підволочиського району Тернопільської області, згідно із розпорядженням №821 від 13 грудня 2005 року на ім'я ОСОБА_2, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на земельну ділянку, площею 1,803 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
Ознайомившись із позовною заявою та зазначеними в ній і долученими до неї доказами, суд приходить до висновку що позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, виходячи з таких міркувань.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 118 ЦПК України позов предявляється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.
Статтею 119 ЦПК України визначена форма і зміст позовної заяви.
В ч. 2 ст. 119 ЦПК України вказані вимоги, які повинна містити позовна заява:
…
3) зміст позовних вимог;
4) ціну позову щодо вимог майнового характеру;
5) виклад обставин, якими позивач обгрунтовує свої позовні вимоги;
6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування ….
Позивачем ОСОБА_1 вимоги закону не виконані.
Так, в силу вимог ст. 19 Конституції України суд може застосувати лише такий спосіб захисту, що передбачений законом. Закон, зокрема в ст. 16 Цивільного кодексу України та ст.152 ЗКУ, такого способу захисту, як визнання недійсним, нечинним тощо державного акту, не передбачає.
Відповідно до ст. 125 ЗКУ, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Поки що це правило замінене тимчасовим положенням п. 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок» від 05.03.2009: «до створення єдиної системи органів реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень … право власності або право користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації земельної ділянки».
Отже, з аналізу вище зазначених норм законодавства вбачається, що державний акт - це документ, що лише посвідчує право особи на земельну ділянку.«Спір» щодо державного акта - це в будь-якому випадку не спір про право. Тобто, в будь-якому разі, між існуванням права на земельну ділянку та дійсністю (чинністю) державних актів не є тотожними поняттями.
Також, позивач ОСОБА_1 в позовній заяві зазначаючи обставини, якими обґрунтовує свої вимоги, не зазначає доказів, що їх підтверджують або наявність підстав для звільнення від доказування.
ОСОБА_1 зазначає у якості зацікавленої особи - Підволочиську державну нотаріальну контору, хоча ЦПК України в позовному провадженні не передбачає такого статусу для сторони.
Крім того, позивачем не сплачено судовий збір відповідно до ставок передбачених Законом України «Про судовий збір» № 3674-VI в редакції від 26 вересня 2015 року, (за подання до суду позовної заяви позовної заяви немайнового характеру) - 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, що на даний час становить 551,20 гривень.
Вказані недоліки унеможливлюють суд прийняти правильне та об'єктивне рішення у даній справі.
Згідно ч. 1 ст. 121, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК, постановляє ухвалу про залишення заяви без руху.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 119, 121 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, зацікавлена особа - Підволочиська районна державна нотаріальна контора, про визнання недійсним державного акту на землю, - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків п'ять днів з дня отримання копії ухвали.
Якщо в зазначений термін недоліки не будуть усунуті, заява буде вважатися не поданою і буде повернута позивачу.
Суддя Г.Б. Сидорак