604/441/16-к
1-кс/604/95/16
18 травня 2016 року сел. Підволочиськ
Слідчий суддя Підволочиського районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянула клопотання сторони кримінального провадження - слідчого СВ Підволочиського ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_3 про арешт майна.
Клопотання надійшло до суду 16 травня 2016 року.
Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думки слідчого СВ Підволочиського ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_3 та власника майна, слідчий суддя, -
У клопотанні слідчого вказано, що 22 квітня 2016 року близько 22.30 год. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель с. Городниця Підволочиського району Тернопільської області, шляхом розбиття вікна проник в приміщення житлового будинку, що в с. Городниця Підволочиського району Тернопільської області, звідки таємно викрав 3 подушки та 2 одіяла, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на суму 595 гривень. 23 квітня 2016 року дане повідомлення зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідування за №12016210150000107 та розпочато досудове розслідування.
Під час проведення огляду місця події 23 квітня 2016 року в житловому будинку ОСОБА_5 що в с. Городниця Підволочиського району Тернопільської області працівниками Підволочиського ВП ГУНП в Тернопільській області було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Nокіа» RМ-1134 чорного кольору IМЕІ НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_4 , який залишив даний телефон в будинку ОСОБА_5 під час вчинення крадіжки. 24 квітня 2016 року даний телефон було оглянуто, визнано речовим доказом та того ж дня повернуто власнику ОСОБА_4 під зберігальну розписку.
Крім того, 23 квітня 2016 року, ОСОБА_4 добровільно видав працівникам Підволочиського ВП ГУНП в Тернопільській області 3 котонові подушки, наповнені синтипоном марки «Рiumino» та 2 одіяла марки «Аmbro» (100% Роlyester), які він викрав в ніч на 23 квітня 2016 року з господарства ОСОБА_5 в с. Городниця Підволочиського району Тернопільської області.
05 травня 2016 року вказані подушки та одіяла були оглянуті та 10 травня 2016 року після їх оцінки, визнані речовими доказами та будуть повернуті потерпілому ОСОБА_5 під зберігальну розписку.
Слідчий СВ Підволочиського ВП ГУНП в Тернопільській області вважає, що вказані речі є речовими доказами по даному кримінальному провадженні, а тому підлягають накладенню арешту, з метою забезпечення їх збереження, тому керуючись ст.ст. 131-132, 170-171 КПК України, просить накласти арешт на мобільний телефон марки «Nокіа» RМ-1134 чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 , належний ОСОБА_6 ; 3 котонові подушки, наповнених сінтіпоном марки «Ріumino», та 2 одіяла марки «Аmbrо» (100% Роlyester) належні потерпілому ОСОБА_5 .
В судовому засіданні слідчий СВ Підволочиського ВП ГУНП в Тернопільській області клопотання підтримав, пояснив, що вказані вище речі є речовими доказами по даному кримінальному провадженні, а тому підлягають накладенню арешту, з метою забезпечення їх збереження.
Власник майна ОСОБА_4 проти задоволення клопотання не заперечував.
Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю результатами інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ч. 3 ст. 41 Конституції України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Стаття 170 КПК України, передбачає, що арешт майна - один із заходів забезпечення кримінального провадження, суть якого полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавленні за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, тобто є речовим доказом (матеріальним об'єктом, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення).
Крім того, відповідно до Переліку майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком, що міститься в Додатку до КК України, не підлягають конфіскації, а тому і не підлягають з цією метою арешту предмети першої необхідності, що використовуються особою і членами її родини, зокрема предмети домашнього вжитку (матрац, подушка, дві простині, дві наволочки, ковдра тощо).
Згідно пояснень слідчого, наданих в судовому засіданні, майно, на яке він просить накласти арешт, на собі слідів кримінального правопорушення не містить, ризики його знищення чи пошкодження власниками або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, слідчим не доведені.
Проаналізувавши наведене, суд вважає, що клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, задоволенню не підлягає, оскільки стороною обвинувачення не доведено в судовому засіданні необхідність здійснення такого арешту, не обґрунтовано правову підставу для арешту майна, а тому застосування в даному випадку такого заходу забезпечення кримінального провадження не виправдовує таке втручання у права і свободи особи.
Слідчий суддя також звертає увагу, що у клопотанні про арешт майна згідно з п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК слідчий (прокурор) має назвати документи, які підтверджують право власності на майно, що підлягає арешту, чого зроблено не було.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 132, 170-173, 175 КПК України, суддя -
У задоволенні клопотання слідчого СВ Підволочиського ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_3 про арешт майна, - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Тернопільської області протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутньою при оголошенні ухвали протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1