12 травня 2016 року Справа № 914/1703/15
Вищий господарський суд України в складі колегії
суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Гоголь Т.Г., Добролюбової Т.Б.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Будмаркет "ЛІДЕР"
на постановувід 17.11.2015
Львівського апеляційного господарського суду
у справі Господарського суду Львівської області № 914/1703/15
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудпостачання"
до Приватного підприємства "Будмаркет "ЛІДЕР"
простягнення заборгованості в сумі 458606,91грн,
за участю представників: позивача - Стрижак Ю.О.
відповідача -Шарко С.В.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.07.2015 у справі №914/1703/15 (суддя Коссак С.М), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Дубник О.П., судді: Матущак О.І., Скрипчук О.С.), частково задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудпостачання" (далі-позивач) до Приватного підприємства "Будмаркет "Лідер" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки №20/13 від 28.03.2015, пені, інфляційних втрат та 3% річних в загальній сумі 458606,91грн. Стягнено з відповідача на користь позивача 259998,26грн основної заборгованості, 115755,31грн інфляційних втрат, 4931,31грн 3% річних та 76645,13грн пені. В частині стягнення 1000,00грн основного боргу провадження у справі припинено. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме: ст.ст. 42, 43, ч.3 ст.22, ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, скаржник зазначає, що під час прийняття рішення та постанови у справі, попередніми судовими інстанціями безпідставно не прийняті до уваги докази поставки відповідачеві неякісного цементу, вартість якого включена позивачем до ціни позову. Крім того, скаржник вказує, що попередніми судовими інстанціями не було належним чином забезпечено участі відповідача в судових засіданнях під час розгляду справи.
У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечив проти її задоволення.
Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 28.03.2013 між ТОВ "Укрбудпостачання" (постачальник) та ПП "Будмаркет "Лідер" (покупець) укладено договір № 20/13 поставки цементу, за умовами якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупцю портландцемент зі шлаком ДСТУ БВ.2.7-46:2010 марки: ПЦ ІІ/А-Ш-400, ПЦ ІІ/А-Ш-500 та інші (надалі-цемент), в обсягах, асортименті, в строки та на умовах, визначених цим договором, а покупець зобов'язується прийняти цемент і сплатити за нього визначену договором ціну (п.1.1 договору); загальна сума цього договору і обсяги (вага) цементу, поставленого за цим договором, визначається по закінченню строку дії цього договору на підставі всіх отриманих покупцем видаткових накладних на цемент (п.2.1 договору); у разі одержання покупцем цементу, який не відповідає вимогам щодо якості та (або) кількості, покупець зобов'язаний до прибуття представника постачальника, прийняти товар на відповідальне зберігання і протягом одного робочого дня повідомити про це постачальника (п.2.6 договору); сторони домовились, що поставка цементу за цим договором буде здійснюватись постачальником частинами (партія цементу), партією цементу вважається погоджені сторонами обсяги (вага) цементу, що повинні поставлятись на підставі відповідних письмових замовлень покупця (заявки), що передані покупцю постачальником та підтверджені видатковими документами (п.4.2 договору); ціна цементу, а також вартість кожної партії цементу, що буде поставлятися постачальником протягом терміну дії цього договору, вказується у додатках до договору, які складають невід'ємну частину цього договору (п. 5.1 договору); оплата цементу за цим договором здійснюється покупцем в національній грошовій одиниці України - гривні, шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника, реквізити якого вказані в розділі 11 договору (п.5.5 договору); постачальник виставляє покупцю рахунок - фактуру із зазначенням вартості цементу протягом одного дня з моменту відвантаження партії цементу покупцю. Покупецьзобов'язаний оплатити поставлений йому цемент на умовах відтермінування платежів, протягом 14 календарних днів з дати фактичного відвантаження партії цементу за умови відсутності обґрунтованих претензій покупця до постачальника та (або) перевізника щодо якості та/або обсягів (ваги) поставленого цементу (п.5.6 договору); за прострочення терміну оплати партії цементу, поставленої покупцю, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику (на йогу вимогу) пеню за кожний день прострочення оплати, виходячи з подвійного розміру облікової ставки НБУ, яка діяла під час прострочення оплати. Пеня нараховується на розмір несплачених покупцем грошових сум з першого дня прострочення максимального терміну оплати, встановленого в п.5.6 цього договору. Нарахування пені здійснюється за весь період прострочення оплати покупцем і припиняється з моменту повного погашення заборгованості покупцем (п.6.2 договору); договір набирає чинності з 05.04.2013 та є чинним до 31.12.2014, а в частині, що стосується невиконаних зобов'язань сторін, - до часу їх повного і належного виконання кожною із сторін (п. 8.1 договору).
На виконання умов договору, за період з 21.07.2014 по 04.11.2014, позивачем поставлено відповідачеві цемент на загальну суму 315367,26грн, що підтверджується наявними у справі копіями видаткових накладних: № 225 від 21.07.2014 на суму 61791,00грн, № 256 від 07.08.2014 на суму 63000,00грн, № 297 від 26.08.2014 на суму 62868,76грн, № 364 від 25.09.2014 на суму 66507,50грн та видатковою накладною № 440 від 04.11.2014 на суму 61200,00грн, що скріплені підписами та печатками обох сторін.
Втім, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого цементу за договором виконав не в повному обсязі, заборгувавши 261998,26грн, що підтверджується також актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2014, який підписаний та скріплений печатками обох сторін, заборгованість відповідача за поставлений товар.
У зв'язку із вказаними обставинами, ТОВ "Укрбудпостачання" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ПП "Будмаркет "ЛІДЕР" 260998,26грн основної заборгованості, 76897,95грн пені, 115755,31грн інфляційних втрат та 4955,39грн 3% річних (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог б/н, б/д), вимоги якого обґрунтовані, зокрема, приписами ст. ст. 526, 549, 610, 625 Цивільного кодексу України.
Після порушення провадження у справі, 05.06.2015 відповідачем здійснено часткову оплату основної заборгованості в сумі 1000,00грн, у зв'язку з чим в цій частині стягнення основного боргу провадження у справі припинено на підставі п. 11 ч.1 ст. 80 ГПК України.
Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши факт прострочення відповідачем зобов'язання по сплаті за отриманий товар та перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум, дійшов висновку про підставність стягнення 259998,26грн основної заборгованості, 115755,31грн інфляційних втрат, 4931,31грн 3% річних та 76645,13грн пені.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судами попередніх інстанціями встановлено, а відповідачем не спростовано, що на день винесення рішення у справі його заборгованість за цемент, поставлений по договору №20/13 від 28.03.2015, складає 259998,26грн, відтак, враховуючи також здійснену місцевим господарським судом перевірку розрахунку заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, 3% річних та пені, висновки попередніх судових інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача 259998,26грн основної заборгованості, 115755,31грн інфляційних втрат, 4931,31грн 3% річних, 76645,13грн пені, колегія суддів вважає законними та обґрунтованими.
Доводи відповідача про те, що частина поставленого за договором цементу була неналежної якості, а відтак стягнення вартості такого товару є безпідставним, колегія суддів відхиляє, оскільки під час розгляду справи в попередніх судових інстанціях відповідач не подав жодного доказу на підтвердження вказаних обставин.
Посилання скаржника на те, що попередніми судовими інстанціями не було належним чином забезпечено можливість участі представника відповідача під час розгляду справи, чим порушено норми процесуального права, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ухвали про призначення та відкладення розгляду справи судами як першої, так апеляційної інстанцій надсилались відповідачеві в строки, визначені приписами ГПК України та за належною адресою його місцезнаходження, а відтак останній, будучи обізнаним із наявністю судового спору, не був позбавлений можливості добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами, зокрема, на участь в судових засіданнях не тільки керівника, а і повноважного представника в порядку ч. 3 ст. 28 ГПК України, на подання заперечень проти позову по суті заявлених вимог з наданням підтверджуючих документів і доказів, на ініціювання укладення мирової угоди, на подання зустрічного позову, тощо. Втім, будь-яких документів і доказів на підтвердження як своїх заперечень проти позову, так і доводів апеляційної та касаційної скарг відповідач не подав.
Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди попередніх інстанцій не припустилися порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Будмаркет "ЛІДЕР" залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 у справі Господарського суду Львівської області № 914/1703/15 залишити без змін.
Головуючий суддя К.В. Грейц
Судді Т.Г. Гоголь
Т.В. Добролюбова