Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Кривов'яз А.П.
№22-ц/796/8631/2016 Доповідач Кравець В.А.
Справа №2-3214/2001
23 травня 2016 року суддя Апеляційного суду м. Києва Кравець В.А., вивчивши апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Ленінградського районного суду м. Києва від 09 липня 2001 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
Рішенням Ленінградського районного суду м. Києва від 09 липня 2001 року позов задоволено. Розірвано шлюб, зареєстрований 27 лютого 1985 року у відділі РАГС Ленінградського району м. Києва між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, актовий запис № 381 (а. с 7).
27 березня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Ленінградського районного суду м. Києва від 09 липня 2001 року у справі за позовом ОСОБА_2 до нього про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що ухвалене у справі рішення є заочним, справу розглянуто за його відсутності і при ухваленні судового рішення не враховано ряд суттєвих обставин.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 липня 2015 року відновлено втрачене провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 03 серпня 2015 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Ленінградського районного суду м. Києва від 09 липня 2001 року залишено без задоволення.
08 жовтня 2015 року ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу на рішення Ленінградського районного суду м. Києва від 09 липня 2001 року.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25 грудня 2015 року вищевказану апеляційну скаргу повернуто заявнику.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 квітня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 25 грудня 2015 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.
З матеріалів справи убачається, що апеляційну скаргу на рішення суду було подано з пропуском строку.
У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки дізнався про рішення суду лише в грудні 2014 року. Крім того, зазначене рішення постановлено у його відсутність.
Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (ст. 8 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI).
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatismutandis, п. 27 рішення Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», та «Трух проти України» (ухвала) від 14 жовтня 2003 року).
Поновлення процесуального строку зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від з квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки ця обставина підтверджується матеріалами справи.
Згідно до вимог ст. 297 ЦПК України в редакції Закону від 20.12.2011 року № 4176, що набула чинності 15.01.2012 року суддя доповідач вирішує питання про відкриття апеляційного провадження за скаргою, що подана із пропуском строку на оскарження.
Апеляційна скарга відповідає вимогам ст. 294, 295 ЦПК України і підлягає прийняттю до розгляду апеляційним судом.
У порядку підготовки справи до розгляду, з метою перевірки заявлених апелянтом у скарзі доводів, необхідно виконати дії, передбачені ст. 298, 301 ЦПК України.
Керуючись ст. 297, 298, 301 ЦПК України -
Клопотання про поновлення строку задовольнити.
Поновити строк на апеляційне оскарження.
Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Ленінградського районного суду м. Києва від 09 липня 2001 року.
Копію апеляційної скарги направити іншим особам, які беруть участь у справі, встановивши строк до 08 червня 2016 року для подачі заперечень на апеляційну скаргу.
Суддя В.А.Кравець