1[1]
08 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі судового засідання: ОСОБА_4 ,
за участю прокурорів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
засудженого ОСОБА_10 ,-
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора та обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 18 травня 2015 року, -
Цим вироком
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що народився в м. Києва, громадянина України, освіта середня спеціальна, який працює різноробочим у приватного підприємця, не одруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації, раніше неодноразово судимого, останній раз 08.06.2010 року Подільським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років 5 місяців позбавлення волі, звільненого 18.08.2011 року умовно-достроково на невідбутний строк 2 місяці 30 днів,
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_10 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком три роки.
Відповідно до вимог ст. 76 КК України ОСОБА_10 зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтись на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої інспекції.
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився в Луганській області, м. Стаханов, громадянина України, освіта середня спеціальна, не працюючого, не одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , раніше неодноразово судимого, останній раз 23.08.2007 року вироком Оболонського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком 4 роки 2 місяці, звільнений 08.04.2011 року умовно-достроково на невідбутний строк покарання 3 місяці 18 днів, -
визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ст. 198 КК України, та призначено покарання:за ст. 198 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі; за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покаранням більш суворим ОСОБА_11 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки.
На підставі ч. 2 ст.86 КК України, ч. 2 ст. З Закону України “Про застосування амністії в Україні”, ст.2 Закону України “Про амністію у 2014 році” - ОСОБА_11 звільнено від відбування покарання.
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка народилася в м. Києві, громадянку України, освіта середня, не працюючу, не одружену, яка зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_2 , яка судима 02.03.2012 р. вироком Оболонського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком 1 рік, -
визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ст. 198 КК України та призначено покарання: за ст. 198 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі;за ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 3 (трьох) років 8 (восьми) місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покаранням більш суворим ОСОБА_12 призначено покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки 8 (вісім) місяців.
У відповідності до ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_12 за сукупністю злочинів призначено покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки 8 (вісім) місяців.
На підставі ч, 2 ст.86 КК України, ч. 2 ст. З Закону України “Про застосування амністії в Україні”, ст.2 Закону України “Про амністію у 2014 році” - ОСОБА_12 звільнена від відбування покарання.
Згідно з вироком суду ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 вчинили умисні корисливі злочини при наступних обставинах.
ОСОБА_13 , приблизно о 23 годині 45 хвилин, 02.01.2012 року, під час знаходження на зупинці громадського транспорту біля станції метро «Мінська», що розташована за адресою: м. Київ, вул. Тимошенка, 14-А, разом з ОСОБА_14 та ОСОБА_15 стояв у черзі на маршрутне таксі № 99. Перед собою помітив раніше незнайому громадянку ОСОБА_16 . В цей час у підсудного ОСОБА_17 виник намір, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, з метою збагатитись за рахунок викраденого.
Реалізуючи свій, вказаний вище намір, ОСОБА_13 , впевнившись в тому, що за ним ніхто не спостерігає, діючи таємно, повторно, викрав з кишені ОСОБА_18 гаманець вартістю 50 гривень, в якому знаходились гроші в сумі 500 гривень та додаткова пенсійна картка «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , що належали останній. В подальшому розпорядився викраденим на власний розсуд, а саме: ОСОБА_13 передав картку «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , що належала ОСОБА_18 , підсудним НІКУЛІНУ ОО. та ОСОБА_19 .
В цей час у ОСОБА_14 та ОСОБА_20 виник намір, спрямований на збут майна, одержаного злочинним шляхом.
Реалізуючи свій, вказаний вище намір, ОСОБА_14 разом із ОСОБА_15 , 03.01.2012 р., біля 00 годині 10 хвилин, отримавши від ОСОБА_17 додаткову пенсійну картку «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , та знаючи, що дана картка була викрадена, направились до супермаркету «Новус», розташованого на першому поверсі ТРЦ «Дрім Таун» за адресою: м. Київ, пр, Оболонський 1-Б, де придбали за продукти харчування на суму 99 гривень 79 копійок, розрахувавшись при цьому викраденою додатковою пенсійною карткою «ПриватБанк» № НОМЕР_1 .
В подальшому ОСОБА_21 , продовжуючи реалізовувати свій намір, направлений на збут майна, одержаного злочинним шляхом, направився до супермаркету «Продукти 517», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Тимошенка, де придбав продукти харчування на суму 158 гривень 99 копійок, розрахувавшись викраденою додатковою пенсійною карткою «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , яка видана ОСОБА_16 ,
Після цього ОСОБА_22 , направився в універсам «Сільпо», що розташований за невстановленою слідством адресою, де знову придбав продукти харчування на суму 882 гривень 15 копійок, розрахувавшись викраденою додатковою пенсійною карткою «ПриватБанк» № НОМЕР_1 . В подальшому ОСОБА_21 направився в супермаркет «Вест Лайн», що розташований по проспекту Героїв Сталінграду в м. Києві, де знову придбав продукти харчування на суму 991 гривень 08 копійок, розрахувавшись викраденою додатковою пенсійною карткою «Приват Банк» НОМЕР_1 .
Після цього, ОСОБА_21 , направився в супермаркет «Велика Кишеня», що розташований за адресою: м. Київ, пл. Дружби Народів 6, де знову придбав продукти харчування, на суму 430 гривень 64 копійки, розрахувавшись викраденою додатковою пенсійною карткою «Приват Банк» НОМЕР_1 .
В результаті вчинених злочинів ОСОБА_18 спричинена матеріальна шкода на загальну суму 3 112 гривні 65 копійок.
Крім того, ОСОБА_12 в період часу з 20 годині 00 хвилин 16.12.2011 року по 18.12.2011 року з дозволу власника ОСОБА_23 , перебувала в приміщенні квартири АДРЕСА_4 за місцем проживання останнього.
18.12.2011 року приблизно о 13 годині 00 хвилин у ОСОБА_24 , яка знаходилась за адресою: АДРЕСА_5 , виник злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, з метою збагатитись за рахунок викраденого.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, з метою збагатитися за рахунок викраденого, ОСОБА_24 , перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_4 , переконавшись в тому, що ОСОБА_25 спить та за її діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, повторно таємно викрала майно, що належить ОСОБА_26 , а саме: плазмовий телевізор «TCL» у корпусі чорного кольору вартістю 2 500 гривень; мобільний телефон марки «Samsung GTS 5230» ІМЕІ НОМЕР_2 в корпусі чорного кольору вартістю 900 гривень, з sim-карткою оператору «Life», що не представляє матеріальної цінності; шкіряне портмоне чорного кольору «CEMEL» вартістю 250 гривень, в якому знаходились банківська картка, що не представляє матеріальної цінності; гроші у сумі 70 гривень; DVD-плеєр марки «Оріоп» вартістю 200 гривень; магнітофон «Grundig», що не представляє матеріальної цінності; електричний чайник марки «BOSH» вартістю 300 гривень; праска марки «Оріоп» вартістю 100 гривень; котушка до спінінгу вартістю 200 гривень; котушка до спінінгу, що не представляє матеріальної цінності; ключі від квартири, що не представляє матеріальної цінності; документи: Атестат № 11645, виданий на ім'я ОСОБА_23 ; Свідоцтво про народження № 802, видане на ім'я ОСОБА_27 ; Свідоцтво № НОМЕР_3 , видане на ім'я ОСОБА_27 ; Медична довідка № 090238, видана на ім'я ОСОБА_27 ; характеристика, видана на ім'я ОСОБА_27 ; атестат № 014955, виданий на ім'я ОСОБА_23 ; Свідоцтво про неповну середня освіту № НОМЕР_4 , видане на ім'я ОСОБА_27 ; Доручення на право керування автомобілем № 311189, видане на ім'я ОСОБА_28 ; Гарантійний талон № 0701129; Фотокартки; Екзаменаційна картка № 3205, видана на ім'я ОСОБА_28 ; гарантійний талон № 5230210; Товарний чек на годинник «Casio»; Копія Вироку Шевченківського суду; Роздруківка на листах формату A4 «Коди аварій»; Копії кредитних договорів та квитанцій про виплату.
Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на повторне таємне викрадення чужого майна, з метою збагатитись за рахунок викраденого, ОСОБА_24 , склала викрадені речі в свою сумку та поліетиленовий пакет, після цього зникла з місця вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд. В результаті вчинення злочину ОСОБА_24 , спричинила матеріальну шкоду ОСОБА_29 на загальну суму 4520 гривень 00 копійок.
Крім того, 26.12.2011 року приблизно о 11 годині 00 хвилин ОСОБА_24 , перебуваючи біля будинку № 19-Г по вул. Прирічній в м. Києві, помітила лежачу на землі раніше незнайому їй ОСОБА_30 , яка спала. В цей час у ОСОБА_14 виник намір, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, з метою збагатитися за рахунок викраденого.
Реалізуючи свій, вказаний вище намір, ОСОБА_24 , перебуваючи біля будинку №19-Г по вул. Прирічній в м. Києві, впевнившись в тому, що за нею ніхто не спостерігає, діючи повторно таємно викрала золоті сережки вартістю 100 гривень, гроші в сумі 6 гривень та мобільний телефон марки «Samsung» модель «GT-E 10801» ІМЕІ НОМЕР_5 , вартістю 120 гривень, в якому знаходилась sim-картка «Київстар» з номером телефону НОМЕР_6 , яка не представляє матеріальної цінності.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_14 того ж дня продала викрадені сережки незнайомому чоловіку, а мобільний телефон залишила собі.
В результаті вчинення злочину ОСОБА_14 спричинила матеріальну шкоду ОСОБА_30 на загальну суму 226 гривень 00 копійок.
Крім того, 29.12.2011 року приблизно о 00 годині 30 хвилин, ОСОБА_24 , перебуваючи на зупинці громадського транспорту станція метро «Мінська», що розташована за адресою: м. Київ, вул. Тимошенка 14, помітила раніше незнайому їй ОСОБА_31 , яка сиділа на лавочці. В цей час у ОСОБА_14 виник намір, спрямований на повторне відкрите викрадення чужого майна, з метою збагатитись за рахунок викраденого.
Реалізуючи свій, вказаний вище намір, ОСОБА_14 підійшла до ОСОБА_32 та, схопивши з лавки її сумку вартістю 100 гривень, в якій знаходився конверт з грошами в сумі 300 гривень, книга «Мішень для сліпого» вартістю 30 гривень, косметичний набір вартістю 70 гривень, шкіряний гаманець вартістю 100 гривень та пластикові дисконтні картки, які матеріальної цінності не становлять, на загальну суму 600 гривень, побігла в сторону станції метро «Мінська» в м. Києві.
Продовжуючи свої дії, направлені на повторне відкрите викрадення чужого майна, з метою збагатитися за рахунок викраденого, ОСОБА_24 , з викраденим майном, відбігла на декілька метрів від зупинку громадського транспорту станція метро «Мінська». Однак виконавши всі дії, які остання вважала необхідними для доведення злочину до кінця, а саме, відбігши від вказаної зупинки з викраденим майном, ОСОБА_14 свій, вказаний вище намір, не довела до кінця, з причин які не залежали від її волі, оскільки за адресою: м. Київ, вул. Тимошенка 14-А, була затримана працівниками міліції.
Громадянин ОСОБА_21 , 20.01.2012 p., приблизно о 18 годині 15 хвилин, знаходячись в салоні маршрутного № 24, яке від'їжджало від зупинки громадського транспорту станція метро «Мінська», що за адресою: м. Київ, вул. Тимошенка 14, помітив поруч із собою раніше йому незнайому громадянку ОСОБА_33 . В цей час у останнього виник намір, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, з метою збагатитись за рахунок викраденого.
Реалізуючи свій, вказаний вище намір, ОСОБА_21 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, просунув руку до лівої зовнішньої кишені пальто останньої, витягнувши звідти мобільний телефон марки «Samsung» модель «Galaxy GT-S 5830» ІМЕІ 357 НОМЕР_7 вартістю 1200 гривень, в якому знаходилась сім-карта «Київстар» з номером НОМЕР_8 , вартість поновлення якої складає 21 гривню, що знаходився в силіконовому чохлі вартістю 60 гривень та належав ОСОБА_34 . Після чого ОСОБА_21 вийшов на зупинці громадського транспорту, що по вул. Тимошенка, 22-В.
Продовжуючи свої злочинні дії, 22.01.2012 року приблизно о 08 годині 20 хвилин, ОСОБА_21 , знаходячись в приміщені ломбарду ПТЗТ «Скарбниця», що за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра 35, здав викрадений мобільний телефон марки «Samsung» модель «Galaxy GT-S 5830» ІМЕІ 357 НОМЕР_7 , за що отримав гроші в сумі 500 гривень, які витратив на власні потреби.
В результаті вчинення злочину ОСОБА_21 спричинив матеріальну шкоду ОСОБА_35 на загальну суму 1 281 гривень 00 копійок.
Крім того, 23.01.2012 p., приблизно о 21 годині 10 хвилин, ОСОБА_21 , перебуваючи в підземному пішохідному переході станції метро «Мінська», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Тимошенка 14, біля торгової точки, де продавались квіти, помітив раніше незнайому ОСОБА_36 . В цей час у нього виник намір, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, з метою збагатитись за рахунок викраденого.
Реалізуючи свій, вказаний вище намір, ОСОБА_21 підійшов в притул до громадянки ОСОБА_37 , та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, просунув руку до сумки, яка знаходилась у останньої на плечі, витягнувши звідти мобільний телефон марки «НТС» модель «Rhyme S51 Ob» ІМЕІ НОМЕР_9 вартістю 1 000 гривень, в якому знаходилась sim-картка «Київстар», вартість поновлення якої складає 21 гривню, який належав ОСОБА_36 .
Продовжуючи свої зазначені вище дії, ОСОБА_21 , 25.01.2012 року приблизно о 01 годині 15 хвилин, знаходячись в відділені ПТЗТ «Скарбниця» за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра 35, здав викрадений мобільний телефон марки «НТС» модель «Rhyme S51 Ob» ІМЕІ НОМЕР_9 , за що отримав гроші в сумі 1 000 гривень, які витратив на власні потреби.
В результаті вчинення злочину ОСОБА_21 спричинив матеріальну шкоду ОСОБА_37 на загальну суму 1 021 гривень 00 копійок.
Крім того, 25.01.2012 p., приблизно о 08 годині 45 хвилин, ОСОБА_21 , перебуваючи в салоні тролейбуса №27 в районі зупинки громадського транспорту вул. І. Гонти, щорозташована за адресою: м. Київ, вул. О. Теліги 2, помітив раніше незнайому ОСОБА_38 , яка стояла перед ним. В цей час у ОСОБА_20 виник намір, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, з метою збагатитись за рахунок викраденого.
Реалізуючи свій, вказаний вище намір, ОСОБА_21 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, просунув руку до сумки, яка знаходилась у останньої на плечі та витягнув звідти електронну книжку «Amazon kindle» вартістю 2000 гривень і намагався вийти з тролейбуса. В цей час ОСОБА_39 виявила відсутність її особистих речей, тим самим викрила злочинні дії ОСОБА_20 . Продовжуючи свої зазначені вище дії, ОСОБА_21 , незважаючи на те, що був викритий, продовжуючи дії, спрямовані на утримання викраденого майна, вийшов з тролейбуса та намагався вирватися. Однак виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, свій злочинний умисел, направлений на повторне відкрите викрадення чужого майна, не довів до кінця, з причин які не залежали від його волі, оскільки в подальшому був затриманий працівниками міліції.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_40 , не оспорюючи фактичні обставини справи та правильність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_10 , подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок Оболонського районного суду від 18.05.2015 року відносно ОСОБА_10 скасувати в частині призначення йому покарання в зв'язку з неправильним застосування кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості і постановити новий вирок, яким ОСОБА_10 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі.
На обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні питання про можливість виправлення ОСОБА_10 без ізоляції від суспільства, не навів мотивів та підстав для такого рішення, не врахував, що ОСОБА_10 був раніше судимий за аналогічний злочин, судимість за який не знята та не погашена, повторно вчинив новий умисний злочин середньої тяжкості, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення, у зв'язку з чим виправлення ОСОБА_10 без реального позбавлення волі не можливе.
Не погоджуючись з вироком суду, ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок Оболонського районного суду м. Києва і закрити справу відносно нього у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.
Як на підстави скасування вироку апелянт посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність та неповноту судового слідства.
Обґрунтовуючи своїх вимоги апелянт зазначає про те, що висновки суду ґрунтуються на неправдивих показаннях свідків та інших засуджених за даним вироком осіб, які мають із ним неприязні стосунки, а також апелянт вказує, що досудове і судове слідство не було проведено в повному обсязі, у зв'язку з тим, що не були витребувані відеозаписи камер відеоспостереження, не були допитані усі свідки, а їх показання були лише оголошені.
Щодо інших засуджених та самими засудженими цей же вирок не оскаржено, а тому в цій частині вирок суду першої інстанції не переглядається.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію прокурора і заперечував проти апеляції засудженого, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали апеляцію засудженого і заперечували проти апеляції прокурора, провівши часткове судове слідство, судові дебати та вислухавши останнє слово засудженого, вивчивши матеріали кримінальної справи і обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів дійшла таких висновків.
Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_10 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку та визнаних судом першої інстанції доведеними, підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні, зокрема, показаннями потерпілої ОСОБА_8 ; показаннями засудженої ОСОБА_12 , які вона давала в ході досудового розслідування і які були досліджені в судовому засіданні, щодо викрадення гаманця у потерпілої саме ОСОБА_10 , показаннями засудженого ОСОБА_11 , які він давав у ході досудового слідства і які були досліджені в судовому засіданні, про передачу йому ОСОБА_10 картки «ПриватБанку», якою він розраховувався в подальшому при купівлі продуктів харчування, та повідомлення йому ОСОБА_10 про викрадення гаманця в черзі на маршрутне таксі № 99; даними, що містяться в протоколі огляду CD-диску «Mira» білого кольору від 08.02.2012 із записом придбання продуктів харчування в ТРЦ «Дрім Таун» 03.01.2012 в період часу з 00 год. 02 хв. по 00 год. 10 хв. чоловіком зовні схожим на ОСОБА_11 та дівчиною зовні схожою на ОСОБА_12 і про чоловіка зовні схожого на ОСОБА_10 , що знаходився біля входу в ТРЦ «Дрім Таун».
Цим доказам, дослідивши їх повно, всебічно і об'єктивно, суд першої інстанції дав належну оцінку і обґрунтовано дійшов висновку, що ОСОБА_10 повторно, таємно вчинив крадіжку чужого майна, та правильно кваліфікував його дії за цими ознаками за ч.2 ст. 185 КК України.
Твердження засудженого ОСОБА_10 про те, що судом першої інстанції обставини вчинення ним злочину були досліджені однобічно та неповно, колегія суддів уважає надуманими та такими, що не відповідають дійсності, оскільки судом першої інстанції були розглянуті клопотання засудженого про витребування додаткових доказів, зокрема, записів з камер відеоспостереження, але в їх задоволенні було відмовлено через сплив значного часу, а згідно до наданого ОСОБА_10 в суді апеляційної інстанції договору № 1 на виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт по встановленню системи відеоспостережння, то така система була встановлена за адресою його мешкання після 18 травня 2015 року, тоді як злочин ОСОБА_10 був вчинений 02.01.2012.
Посилання засудженого ОСОБА_10 на те, що засуджені ОСОБА_12 та ОСОБА_11 обмовили його щодо викрадення гаманця з грошима та карткою «ПриватБанку», були предметом перевірки та дослідження в суді першої інстанції і свого підтвердження не знайшли, бо як убачається з матеріалів кримінальної справи та протоколу судового засідання, суд першої інстанції серед інших доказів дослідив показання ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які кожен з них давав під час проведення очної ставки з ОСОБА_10 і в яких послідовно та конкретно повідомляли про дії ОСОБА_10 , про обставини заволодіння ним гаманцем потерпілої ОСОБА_8 та про те, яким чином він розпорядився викраденим.
Суд першої інстанції, проаналізувавши дані в ході досудового слідства показання ОСОБА_12 та ОСОБА_11 та співставивши їх з іншими дослідженими доказами, дійшов обґрунтованого висновку, що ці показання є достовірними та правдивими, бо в них засуджені повідомили відомості, які могли бути відомі лише безпосереднім учасникам події.
Допитана в судовому засіданні апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_8 підтвердила показання, які вона давала в ході досудового та судового слідства про обставини виявлення нею викрадення гаманця, про групу із трьох осіб, серед яких вона впізнала ОСОБА_12 , а той факт, що вона не запам'ятала в обличчя двох чоловіків із цієї групи, не спростовує показань ОСОБА_12 та ОСОБА_11 про те, що гаманцем потерпілої заволодів саме ОСОБА_10 .
З огляду на викладене, колегія суддів уважає безпідставними твердження ОСОБА_10 в апеляції про неповноту та однобічність судового слідства і про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а тому не убачає підстав для задоволення його апеляції, скасування вироку суду та закриття провадження щодо нього, як про це він просить у своїй апеляції.
Призначаючи ОСОБА_10 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, дані про особу засудженого, який неодноразово вчиняв протиправні кримінально карані діяння, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем роботи характеризується позитивно.
Обставиною, яка обтяжує покарання, суд визнав рецидив злочинів.
Обставинами, які пом'якшують покарання, суд визнав позитивну характеристику за місцем роботи, те, що ОСОБА_10 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
На підставі цих даних суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність призначення ОСОБА_10 відмінного від мінімального виду покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст. 185 КК України, а саме: покарання у виді позбавлення волі, яке буде справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Взявши до уваги тривале утримання ОСОБА_10 під вартою в зв'язку з даною справою, суд визнав, що на час винесення вироку відбування покарання можливе без ізоляції від суспільства та відповідно до положень ст. 75 КК України звільнив ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.
Проте, такі висновки суду першої інстанції суперечать положенням ст. 75 КК України, а, крім того, належно не вмотивовані.
За таких обставин, колегія суддів уважає обґрунтованими твердження прокурора в апеляції про неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину і особі засудженого внаслідок м'якості, а тому приходить до висновку про скасування вироку суду в частині звільнення ОСОБА_10 від відбування покарання з випробуванням та постановлення нового вироку.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_10 покарання, суд апеляційної інстанції враховує, що вчинений ним злочин відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, цей злочин вчинений ОСОБА_10 через незначний проміжок часу - чотири місяці після звільнення з місць позбавлення волі умовно-достроково з невідбутим строком покарання у 2 місяці 30 днів, що він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем роботи характеризується позитивно.
Обставиною, яка обтяжує покарання, суд визнає рецидив злочинів.
Обставин, які пом'якшують покарання, судом не встановлено.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції уважає, що необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_10 і попередження вчинення нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 185 КК України строком, який визначений судом першої інстанції.
Враховуючи, що до ОСОБА_10 в межах даної справи було застосоване попереднє ув'язнення, строк попереднього ув'язнення має бути зарахований в строк призначеного покарання з урахуванням положень ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VІІІ від 26.11.2015.
Відповідно до положень ч.12 ст. 154 КПК 1960 року застава, внесена застоводавцем ОСОБА_41 в сумі 24 360 грн. підлягає поверненню заставодавцю.
Керуючись ст.ст. 323, 324, 378 КПК України 1960 року, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва, -
Апеляцію засудженого ОСОБА_10 залишити без задоволення, апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.
Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 18 травня 2015 року відносно ОСОБА_10 скасувати в частині призначення покарання.
Призначити ОСОБА_10 за ч.2 ст. 185 КК України, за якою він визнаний винним, покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки.
На підставі ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VІІІ від 26.11.2015 строк попереднього ув'язнення з 01.02.2012 до 21.11.2015 зарахувати в строк призначеного ОСОБА_10 покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі та звільнити його від відбування покарання в зв'язку з його відбуттям.
В решті вирок Оболонського районного суду м. Києва від 18 травня 2015 року залишити без зміни.
Заставу в сумі 24 360 грн., внесену за реквізитами: отримувач Оболонський районний суд м. Києва; код отримувача - 02896785; банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача - 820019, платником ОСОБА_41 за реквізитами: код платника: 2810814867; банк платника - Київське відділення № 40 «Дельта Банк», повернути застоводавцю ОСОБА_42 .
Вирок набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з дня його оголошення.
_________________ ________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11/796/40/2016 Категорія КК: ч. 2 ст. 185
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_43
Доповідач ОСОБА_1