Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" травня 2016 р.Справа № 922/1258/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Чистякової І.О.
при секретарі судового засідання Сінченко І.В.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробничого підприємства "Водомер", м. Харків
про тлумачення умов договорів
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 за довіреністю №ББУ/ПУ254/Т/15 від 18.12.2015;
відповідача - не з'явився
Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробничого підприємства" "Водомер", в якій просить суд: розтлумачити зміст пункту 4.4. Договору поставки від 11.02.2014р. №№ 14-16/245-КП та пункту 4.7. Договору поставки від 25.01.2015р. № 99-ПУ-УМТС, укладених між ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" та ТОВ "Науково - виробниче підприємство" "Водомер" та визначити, що датою поставки Продукції вважається дата, вказана особисто представником Покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих Постачальником про прийняття Продукції в момент передачі Продукції.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на різне розуміння сторонами умов вищенаведених договорів щодо дати поставки продукції.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 квітня 2016 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05 травня 2016 року о 12:00 годині. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 травня 2016 року розгляд справи відкладено на 18 травня 2016 р. о 11:00 год.
Цією ж ухвалою суду зобов'язано позивача надати суду до судового засідання докази сплати судового збору в сумі 1378,00 грн. за другу немайнову вимогу.
В судовому засіданні 18.05.2016 представник позивача надав письмові пояснення (вх. №16351), в яких зазначає, що за Договором №14-16/245-КП від 11.02.2014 відповідачем було сплачено борг в повному обсязі та спірні правовідносини за даним договором відсутні, у зв'язку з чим позивач не сплачував судовий збір за другу немайнову вимогу, а тому наполягає на розгляді вимог в частині розтлумачення змісту пункту 4.7. Договору поставки від 25.01.2015р. № 99-ПУ-УМТС, укладеного між ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" та ТОВ "Науково - виробниче підприємство" "Водомер".
Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не надав.
Копія ухвали господарського суду Харківської області від 05 травня 2016 року про відкладення розгляду справи на 18 травня 2016 р. о 11:00 год. надіслана 06 травня 2016 року на адресу відповідача: 61000, м. Харків, вул. Багратіона,6, яка зазначена позивачем у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, і не повернута підприємством зв'язку.
Відповідно до п.п.1) п.1 Розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 р. N 958 нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
Згідно п.2 Розділу ІІ Нормативів при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
У п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судам України надано роз'яснення, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
22 січня 2015 року між Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (надалі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Водомер" (надалі - Постачальник) було укладено договір поставки №99-ПУ-УМТС (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставити у власність Покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, код ДК - (надалі - "Продукція"), в асортименті, кількості, в терміни, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими Сторонами в цьому Договорі та Специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього Договору.
Згідно з п. 1.2. Договору Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлену в його власність Продукцію відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до п. 4.1. Договору поставка Продукції проводиться партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в терміни, узгоджені Сторонами в Специфікаціях до цього Договору. Під партією Продукції Сторони розуміють будь-яку кількість Продукції, однорідної за своїми якісними показниками, яке супроводжується одним документом про якість та/або одним з товаросупровідним документом.
Згідно з п.4.7. Договору датою поставки вважається дата, зазначена представником Покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих Постачальником. При поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата зазначена представником Покупця на видатковій накладній. При поставці залізничним транспортом датою поставки вважається дата зазначена в залізничній накладній, яка свідчить про прибуття продукції на залізничну станцію призначення (в узгоджене місце призначення поставки).
Відповідно до п.4.8. Договору зобов'язання Постачальника вважаються виконаними з моменту передачі Продукції в розпорядження Покупця в узгоджене місце призначення поставки в належній якості, комплектності, асортименті, кількості, строки, з якісними характеристиками, узгодженими Сторонами в Договорі і Специфікаціях до Договору. Зобов'язання Покупця вважаються виконаними з моменту оплати поставленої Продукції.
Згідно з п.4.9. Договору право власності на Продукцію, ризики втрати або пошкодження Продукції переходять від Постачальника до Покупця з дати поставки Продукції.
Відповідно до п.5.4. Договору розрахунки за поставлену Постачальником Продукцію за цим Договором здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 5 (п'яти) робочих днів з 60 (шістдесятого) календарного дня з дати поставки відповідної Продукції на підставі отриманого Покупцем рахунку і за умови надання Постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 цього Договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.
Згідно з п.8.1. Договору цей Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін. Сторони дійшли згоди, що у разі належного виконання обома Сторонами своїх зобов'язань, строк дії Договору встановлюється до 31.12.2015 року включно. У разі не виконання (неналежного виконання) Сторонами (Стороною) своїх зобов'язань за цим Договором, строк дії Договору продовжується до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань. У разі укладення Сторонами на виконання цього Договору Специфікації (-ій) до Договору до закінчення терміну дії Договору, встановленого в абзаці 1 п. 8.1. цього Договору, строки виконання зобов'язань за якими виходять за рамки строку дії Договору, зазначеного в абзаці 1 п. 8.1. цього Договору, дія Договору продовжується на строк виконання Сторонами зобов'язань за вказаними Специфікаціям. Строк дії Договору продовжується тільки щодо Специфікацій, які укладені в порядку, зазначеному в даному пункті Договору, і тільки на період виконання Сторонами зобов'язань за вказаними Специфікаціям.
В березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Водомер" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою, зокрема про стягнення солідарно з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" та ФОП ОСОБА_2 заборгованості в сумі 259368,69 грн., який виник на підставі Договору № 99-ПУ-УМТС від 22.01.2015. Вимоги, викладені у цій позовній заяві, мотивовані тим, що строк на здійснення оплати за Продукцію слід відраховувати від дати складання (оформлення) видаткових накладних.
ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" вважає, що датою поставки за п.4.7. Договору, є дата, що зазначена представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником, виходячи із буквального значення слів та виразів Договору, а не дата товаросупровідного документу (видаткової накладної), яка є реквізитом цього документу.
Через вказані обставини позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом у даній справі, в якому просить суд розтлумачити зміст пункту 4.7 Договору та визначити, що датою поставки вважається дата, вказана особисто представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником про прийняття продукції в момент передачі продукції.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з приписами статті 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу, у разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.
За приписами Цивільного кодексу України тлумачення правочину може здійснюватися як сторонами, так і на вимогу однієї із сторін судом.
Частинами 3, 4 статті 213 Цивільного кодексу України визначено, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими ч. 3 цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Отже, підставою для застосування такого правового інституту як тлумачення змісту правочину має бути наявність спору між сторонами правочину щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змоги з'ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір, тобто, потребує встановлення справжньої волі, вираженої при вчиненні правочину, та відповідності волі та волевиявлення.
Таким чином, тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 Цивільного кодексу України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення нез'ясованостей та суперечностей у трактуванні його положень. Відповідно, тлумачення не може створювати, натомість, тільки роз'яснювати вже існуючі умови правочину.
Тобто, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 12.02.2014 у справі № 5006/25/130пд/2012, від 24.02.2016 у справі №904/6486/15.
Однак, позивач просить розтлумачити спірну умову Договору, який виконується сторонами, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №58 від 01.04.2015.
Крім того, позивач, заявляючи вимогу про тлумачення пункту 4.7 Договору, фактично просить внести зміни (включити нові умови), які відсутні в змісті цього пункту.
Так, позивач просить розтлумачити зміст пункту 4.7 Договору шляхом визначення, що дата поставки вказується представником покупця "особисто" та "в момент передачі продукції". Дані умови в діючій редакції вказаного пункту Договору відсутні.
В той же час, тлумачення не може створювати, а лише роз'яснює існуючі умови угоди.
Також, суд вважає, що спір між сторонами фактично виник не у зв'язку із різним розумінням положень пункту 4.7 Договору, а у зв'язку із непроставленням на видатковій накладній №58 від 01.04.2015 представником позивача відповідної дати отримання продукції.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає належних правових підстав для задоволення даного позову в частині тлумачення п.4.7. Договору поставки №99-ПУ-УМТС від 22.01.2015, а тому відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.
В іншій частині позову щодо тлумачення п.4.4. Договору поставки №14-16/245-КП від 11.02.2014 суд позов залишає без розгляду виходячи з наступного.
Відповідно до ч.3 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою усіх вимог.
Згідно ч.3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
У п. 2.11. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" господарським судам роз'яснено, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.
Проте, позивач вимоги ухвали суду не виконав, доказів сплати судового збору в сумі 1378,00 грн. за іншу немайнову вимогу: з тлумачення змісту пункту 4.4. Договору поставки від 11.02.2014р. №№ 14-16/245-КП - не надав. Наведені позивачем у поясненнях причини ненадання доказів сплати судового збору не є на думку суду поважними.
Згідно п.5 ч.1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо, зокрема, позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення позову без розгляду в частині тлумачення змісту п.4.4. Договору поставки №14-16/245-КП від 11.02.2014.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 213, 627,628, 637, Цивільного кодексу України, ст. 49, пунктом 5 частини 1 статті 81, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити в задоволенні позову частково.
Відмовити в задоволенні позову в частині тлумачення п.4.7. Договору поставки №99-ПУ-УМТС від 22.01.2015, укладеного між Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Водомер".
В іншій частині позову щодо тлумачення п.4.4. Договору поставки №14-16/245-КП від 11.02.2014 - позов залишити без розгляду.
Повне рішення складено 23.05.2016 р.
Суддя ОСОБА_3