"16" травня 2016 р.Справа № 916/4521/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТАРАСТАНДАРТ";
до відповідача ОСОБА_1 підприємства "ОДИССОС" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю;
про стягнення 10 108,72 грн.
Суддя Щавинська Ю.М.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2 - довіреність № 27-04 від 27.04.2016р.;
від відповідача: не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРТАРАСТАНДАРТ" звернулося до господарського суду з позовною заявою до ОСОБА_1 підприємства "ОДИССОС" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, в якій просило стягнути з останнього заборгованість у розмірі 16 578,03грн., з яких 6 965,60грн. основного боргу 4962,44грн. 10% річних за користування грошовими коштами, 4649,99грн. інфляції, а також витрати по сплаті судового збору.
В обґрунтування поданого позову позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, взятих згідно договору поставки товару № 11/2011.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.02.2016р. (суддя Степанова Л.В.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТАРАСТАНДАРТ" на підставі п. 5 ч.1 ст. 81 залишено без розгляду.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.03.2016 року ухвалу господарського суду Одеської області від 25.02.2016р.у справі №916/4521/15 скасовано, справу направлено на розгляд до господарського суду Одеської області .
Розпорядженням керівника апарату суду від 08.04.2015р. призначено повторний автоматичний розподіл, за результатами якого справу №916/4521/15 розподілено судді господарського суду Одеської області Щавинській Ю.М.
Ухвалою суду від 11.04.2016р. справу № 916/4521/15 прийнято до свого провадження із призначенням розгляду в засіданні суду 16.05.2016р.
04.05.2016р. до канцелярії суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо питань, поставлених в ухвалі суду від 11.04.2016р. (т.2 а.с.16-17).
Водночас, 04.05.2016р. позивачем до суду було надано заяву про уточнення позовних вимог (зменшення їх розміру) (т.2а.с.19-20), згідно якої останній просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 10 108,72 грн., в тому числі 10% річних від суми боргу у сумі 5 284,81 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4 823,91 грн., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1 218 грн.
Позивач вказує, що зазначене зменшення було спричинено сплатою відповідачем основної заборгованості у розмірі 6 965,60 грн., а інфляційні втрати та 10% річних були перераховані, в результаті чого їх розмір був дещо збільшений.
У судове засідання 16.05.2016р. з'явився представник позивача, який під час розгляду справи в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням зменшення їх розміру, наполягав на їх задоволенні.
Відповідач - Мале підприємство "ОДИССОС" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, шляхом надсилання судової ухвали про прийняття справи до провадження від 11.04.2016р. на адресу, що зазначена у спеціальному витязі з ЄДР (т.2 а.с.27-28), у судове засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.
Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Приймаючи до уваги зазначене та те, що вищевказана ухвала суду від 11.04.2016р. була повернута з відміткою поштової установи „за закінченням терміну зберігання” (т.2 а.с.5-8), при цьому про наявність судового розгляду відповідач був цілком обізнаний (т.1 а.с.131-133), суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Крім того, у відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити з нього певну грошову суму.
У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли в силу укладеного між сторонами договору поставки товару № 11/2011 від 01.04.2011р. (т.1 а.с.10-13), згідно якого у відповідача, з огляду на неналежне виконання ним умов щодо оплати товару, виникла заборгованість у розмірі 6 965,60грн., яка в подальшому була сплачена останнім, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про стан розрахунків станом на 27.04.2016р. (т.2 а.с.18).
Оцінюючи вимоги позивача про стягнення 10% річних у сумі 5 284,81 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4 823,91 грн. суд вказує наступне.
Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 7.1 договору сторони обумовили, що у випадку несвоєчасної оплати товару у відповідності до п. 3.2 договору, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення платежу, інфляційні втрати, 10 % річних за користування грошовими коштами.
Суд, перевіривши розрахунок 10 % річних (т.2 а.с.21-23), вважає його вірним, у зв'язку із чим вимоги про стягнення 10% річних у сумі 5 284,81 грн. є такими, що підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд, перевіряючи розрахунок індексу інфляції, судом встановлено, що його розраховано без врахування місяців, в яких відбувалася дефляція, що суперечить приписам ст.625 ЦК України, а також п.3.2 постанови пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", у зв'язку з чим зроблено власний розрахунок, згідно з яким індекс інфляції становить 5 250,26 грн.
Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції
22.12.2012 - 28.03.2013 44236.80 1.001 44.15 44280.95
29.03.2013 - 17.06.2013 37785.60 1.001 37.79 37823.39
18.06.2013 - 10.07.2013 37575.60 1.000 0.00 37575.60
11.07.2013 - 28.07.2013 34575.60 0.999 -34.58 34541.02
29.07.2013 - 11.08.2013 29775.60 1.000 0.00 29775.60
12.08.2013 - 01.09.2013 27675.60 0.993 -193.73 27481.87
02.09.2013 - 19.09.2013 25875.60 1.000 0.00 25875.60
20.09.2013 - 25.11.2013 23475.60 1.006 141.04 23616.64
26.11.2013 - 02.04.2014 13475.60 1.035 476.22 13951.82
03.04.2014 - 03.04.2014 12875.60 1.000 0.00 12875.60
04.04.2014 - 12.05.2014 12215.60 1.033 403.11 12618.71
13.05.2014 - 01.06.2014 11415.60 1.038 433.79 11849.39
02.06.2014 - 28.09.2014 11115.60 1.052 575.73 11691.33
29.09.2014 - 18.12.2014 10115.60 1.075 756.24 10871.84
19.12.2014 - 15.03.2015 9785.60 1.086 838.07 10623.67
16.03.2015 - 27.04.2015 9455.60 1.140 1323.78 10779.38
28.04.2015 - 22.07.2015 9155.60 1.016 144.91 9300.51
25.08.2015 - 27.08.2015 8375.60 1.000 0.00 8375.60
28.08.2015 - 20.10.2015 7775.60 1.010 75.43 7851.03
21.10.2015 - 15.11.2015 6965.60 1.000 0.00 6965.60
5 250.26
Отже, сума інфляційних складає 5 250,26 грн. Разом з тим, приймаючи до уваги положення господарського процесуального кодексу України щодо меж позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції у заявленому позивачем розмірі -4 823,91 грн.
Враховуючи задоволення позову, витрати по сплаті судового збору згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 44, 49,75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "ОДИССОС" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65009, Одеська область, м. Одеса, Приморський район, вул. Зоопаркова, буд. 8, код ЄДРПОУ: 03598144) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТАРАСТАНДАРТ" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Писаржевського, буд. 1-А, офіс 511Б, код ЄДРПОУ: 37004482) 10 % річних у сумі 5 284 /п'ять тисяч двісті вісімдесят чотири/ грн. 81 коп.; інфляційні втрати у розмірі 4 823/чотири тисячі вісімсот двадцять три/грн. 91 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 218/одна тисяча двісті вісімнадцять/ грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 23 травня 2016 р.
Суддя Ю.М. Щавинська