04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"19" травня 2016 р. Справа№ 910/24881/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Андрієнка В.В.
при секретарі Місюк О.П.
за участю представників:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
від третьої особи - 1 не з'явився
від третьої особи - 2 не з'явився
від третьої особи - 3 не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Господарського суду м. Києва від 04.02.2016 (суддя Борисенко І.І.)
за позовом ОСОБА_2
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегапром"
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_4
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль"
про визнання недійсним рішень загальних зборів учасників,-
Позивач ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до ТОВ «Мегапром» про визнання недійсним рішення загальних зборів.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.02.2016 в задоволені позову відмовлено повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 04.02.2016 у справі № 910/24881/15, та прийняти нове рішення яким визнати недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Мегапром" про взяття кредиту в ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" в сумі 2500000 доларів США, оформлене протокол зборів учасників товариства № 63 від 16.01.2004, підписаним головою зборів ОСОБА_3 та секретарем зборів ОСОБА_6
Відповідно до протоколу про автоматизований розподіл судової справи, апеляційна скарга була передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шапран В.В., судді Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2016 апелянту поновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження на призначено до розгляду на 26.04.2016.
Ухвалою суду від 26.04.2014 розгляд апеляційної скарги був відкладений до 19.05.2016 відповідно до ст. 77 ГПК України.
В судові засідання 26.04.2016 та 19.05.2016 представники сторін не з'явилися, про день та час розгляду скарги повідомлялись належним чином, що підтверджується зворотними повідомленнями та виписками з офіційного сайту УДППЗ «Укрпошта» наявними в матеріалах справи.
Враховуючи, те що представники сторін були належним чином повідомлені про дату та час розгляду апеляційної скарги, ними не було подано суду доказів неможливості явки в призначені судові засідання інших представників, вони не були позбавлений можливості, у випадку неявки в судове засідання та при наявності необхідності, подати письмові додаткові пояснення по суті спору чи подати відзив на апеляційну скаргу, те, що наявні матеріали справи достатні для прийняття повного, всебічного та обґрунтованого рішення, а неявка представників сторін не перешкоджає вирішенню справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне.
ОСОБА_2 є засновником та учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегапром».
Право власності позивача на відповідну частку в Товаристві підтверджується статутом Товариства, зареєстрованим 04.03.1998 Залізничною райдержадміністрацією м. Києва № 6252, з відповідними змінами і доповненнями.
16.01.2004 відбулись загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегапром», які оформлені протоколом № 63, відповідно до якого на порядок денний було поставлене питання про взяття кредиту в АППБ "Аваль" в сумі 2500000 доларів США, за результатами розгляду якого усі присутні учасники проголосували "за" одноголосно.
Позивач, звертаючись із позовом до суду, стверджує, що прийняте на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАПРОМ" рішення про взяття кредиту в АППБ "Аваль" в сумі 2500000 доларів США, яке оформлено протоколом від 16.01.2004 року є незаконним, необґрунтованим і таким, що підлягає визнанню у судовому порядку недійсним, у зв'язку із порушенням порядку скликання, а саме неповідомлення позивача про день та час проведення таких зборів і проведення загальних зборів учасників Товариства без наявності кворуму.
Відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог, мотивує свої заперечення тим, що прийняте рішення загальними зборами є законне та оформлене належним чином, оскільки протокол загальних зборів підписаний всіма повноважними посадовими особами та завірений печаткою товариства, а прийняте на вказаних зборах рішення про отримання кредиту у третьої особи 1 жодним чином не порушує права позивача як акціонера товариства.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ст.167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Відповідно до ст. 145 ЦК України, ст. 58 Закону України «Про господарські товариства» вищим органом товариства є загальні збори його учасників. При цьому, вищий орган товариства - загальні збори є волеутворючим органом товариства, який наділений певними повноваженнями за приписами законодавства та умов статутних документів та вправі здійснювати свої цивільні права у межах, наданих йому актами цивільного законодавства.
Як вірно встановлено місцевим судом, 16.01.2004 відбулись загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАПРОМ". Рішення, прийнятті на цих зборах, оформлені протоколом загальних зборів №63. Відповідно до зазначеного протоколу, присутніми на загальних зборах Товариства були: ОСОБА_7 - 20%, ОСОБА_2 (Позивач) - 7,5%, ОСОБА_6 - 17, 5%, ОСОБА_8 - 17, 5%, ОСОБА_3 - 20%, ОСОБА_4 - 17, 5%, мали 100% голосів. Даним рішенням загальних зборів учасників ТОВ "МЕГАПРОМ" вирішено взяти кредит в АППБ "Аваль" в сумі 2 500 000, 00 доларів США.
Відповідно до ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" встановлено імперативний припис щодо розміру відсотків, що складають кворум на засіданні зборів товариства - більше 60%.
Повноваження загальних зборів учасників Товариства визначені положеннями п. 4.3 Статуту Товариства в редакції від 04.03.1998, згідно з якими до виключної компетенції такого органу належить, крім іншого, визначення основних напрямів діяльності Товариства, затвердження договорів (угод) на суму більшу, ніж 300 мінімальних заробітних плат, тощо.
Рішення з відповідних, визначених в частинах 1 та 2 п. 4.3 Статуту питань, приймаються простою більшістю голосів та більшістю у ? голосів учасників присутніх на зборах.
Разом з тим, відповідно до ч. 4 та 5 п. 4.3 Статуту Товариства (в редакції із змінами та доповненнями від 2002 року) такі питання як одержання кредитів у розмірі понад 300 мінімальних заробітних плат в Україні, придбання власності на суму понад 500 мінімальних плат, реорганізація Товариства, вступ до асоціацій чи інших господарських об'єднань, створення спільних підприємств, філій, представництв вважаються принятими, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більше як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.
Відповідно до п. 4.3 статуту (в редакції із змінами та доповненнями від 2002 року) збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, що володіють у сукупності більше як 60 відсотками.
Як вбачається з оскаржуваного позивачем рішення загальних зборів, на них були присутні наступні учасники товариства: ОСОБА_7 - 20%, ОСОБА_2 (Позивач) - 7,5%, ОСОБА_6 - 17, 5%, ОСОБА_8 - 17, 5%, ОСОБА_3 - 20%, ОСОБА_4 - 17, 5%, мали 100% голосів.
Тобто, враховуючи вище зазначені та те, що частка позивача в даному товаристві становить - 7,5%, навіть за наявності належних та допустимих доказів, які не були подані позивачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції, відсутності ОСОБА_2 на загальних зборах товариства 16.01.2004, кворум таких зборів був наявний та рішення було прийнято відповідно до вимог закону та положень статуту відповідача за наявності 50% загальної кількості голосів.
Згідно з п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", при розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.
Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є:
- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства);
- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства);
- прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства).
Судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:
- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;
- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;
- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
Відповідно до ст. 60 ЗУ «Про господарські товариства» про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.
Як вбачається з тексту статуту товариства (в редакції із змінами та доповненнями від 2002 року) ним не передбачено конкретний спосіб повідомлення учасників товариства про скликання загальних зборів, а тому, враховуючи приписи чинного законодавства України, учасники товариства про скликання зборів можуть бути повідомлені в будь-який спосіб (усний, письмовий), що спростовує твердження позивача про неповідомлення його належним чином про день та час проведення загальних зборів, та крім того, ним, в свою чергу не було наданого належних та допустимих доказів того, що він не був повідомлений про скликання та проведення загальних зборів 16.01.2004 та, відповідно не був присутнім на таких зборах.
Щодо твердження апелянта про те, що про проведення зборів 16.10.2004 та про прийняте на ньому рішення про отримання кредиту у третьої особи - 1, а от же використання його корпоративних прав без його відома, йому стало відомо лише в серпні 2015, колегія суддів зазначає наступне.
Як вірно було встановлено місцевим судом та підтверджується наявними матеріалами справи, відповідно до протоколу №111 від 22.01.2007 збори учасників вирішили взяти кредит в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", в рамках генеральної кредитної угоди №010/08/1901 від 18.02.2004, в розмірі 13500 доларів США для купівлі автомобіля "КІА" в Товаристві з обмеженою відповідальністю "КІА Моторс Україна".
Згідно до протоколу №112 від 15.02.2007 збори учасників вирішили взяти кредит в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", в рамках генеральної кредитної угоди №010/08/1901 від 18.02.2004, в розмірі 13564 доларів США для купівлі автомобіля "Шкода Актавія" в Закритому акціонерному товаристві "Прага Авто".
Відповідно до протоколу №125 від 18.07.2007 збори учасників Товариства вирішили в разі згоди Райффайзен Банк Аваль, збільшити ліміт активних операцій на 540000 доларів США - підписати додаткову угоду до Генеральної кредитної угоди №010/08/1901 від 18.02.2004 про таке збільшення.
У відповідності до протоколу №132 від 29.10.2007 збори учасників вирішили взяти кредит в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", в рамках генеральної кредитної угоди №010/08/1901 від 18.02.2004, в розмірі 6629 доларів США для купівлі автомобіля ВАЗ - 21112 в ТОВ "Техкомплект", в кількості 1 шт.
За положеннями протоколу №22/11/1 від 22.11.2013 збори учасників Товариства вирішили підтвердити зобов'язання Товариства за всіма діючими на поточний момент договорами (зі змінами, доповненнями та додатковими угодами до них) та затвердити раніше укладені договори (зі змінами, доповненнями та додатковими угодами до них), зокрема, з АТ "Райффайзен Банк Аваль" за генеральною кредитною угодою №010/08/1901 від 18.02.2004 та додатковими угодами до неї.
Згідно з протоколом від 27.12.2013 збори учасників Товариства вирішили підтвердити зобов'язання Товариства за укладеними договорами, додатковими договорами, додатковими угодами, зокрема, Додаткової угоди №22 від 17.12.2013 до Генеральної кредитної угоди №010/08/1901 від 18.02.2004.
Таким чином, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що всі наступні рішення зборів учасників Товариства, були оформлені відповідними протоколами, які приймалися після спірного прийняття рішення відповідно до протоколу №63 від 16.01.2004 та по своій суті випливали зі спірного протоколу №63 від 16.01.2004 та також підписувались Позивачем, як секретарем загальних зборів, який приймав участь в прийнятті рішень Товариства.
Вказані рішення загальних зборів є чинними, у встановленому законом порядку та спосіб недійсними не визнані, в рамках даної справи позивачем не спростовано та не надано доказів не присутності на вказаних вище загальних зборах та доказів на підробку його підпису на таких протоколах.
Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову. Право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення, що оскаржується. Вимоги акціонера (учасника) товариства про визнання недійсним рішення органу управління товариства не підлягають задоволенню, якщо на момент його прийняття позивач ще не набув права власності на акції чи частку в статутному капіталі товариства, оскільки його корпоративні права не могли бути порушеними.
Згідно із п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону України "Про господарські товариства".
Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах, тощо.
При розгляді позовних вимог, необхідно виходити з того, що при вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення. Водночас, згідно зі ст. ст. 41, 60 Закону України "Про господарські товариства" загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери (учасники), що мають відповідно до статуту товариства більш як 60% голосів. У зв'язку з цим положення установчих документів товариства, які встановлюють інші правила щодо визначення кворуму, є такими, що суперечать закону і не підлягають застосуванню. Відсутність кворуму на загальних зборах є безумовною підставою для визнання в судовому порядку прийнятих загальними зборами рішень недійсними.
Зважаючи на все викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАПРОМ" від 16.01.2004 були прийняті при наявності правомочного кворуму учасників Товариства, необхідного для прийняття спірного рішення зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАПРОМ" щодо взяття кредиту в АППБ "Аваль" в сумі 2500000 доларів США; належних доказів про не участь ОСОБА_2 (Позивача) в прийнятті зазначеного рішення, оформленого протоколом №63 від 16.01.2004 суду позивачем надано не було.
Тобто, умови щодо правомочності засідання загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАПРОМ" дотримано.
Отже, з огляду на наведене не вбачається, які саме права позивача були порушені спірним рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАПРОМ", оформлене протоколом №63 від 16.01.2004.
Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі статтею 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції правомірно не була застосована до заявлених позивачем вимог позовна давність з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність сплинула і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Зважаючи на те, що ані судом першої, ані судом апеляційної інстанцій, в процесі всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору, не було встановлено та доведено факту порушення прав та законних інтересів позивача, позовна давність не підлягає застосуванню в рамках даної справи.
Враховуючи все вище викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з'ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно відмовлено в задоволені позовних вимог ОСОБА_2, а тому апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.
Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга ОСОБА_2 залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2016 у справі № 910/24881/15- без змін.
Матеріали справи № 910/24881/15 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді С.І. Буравльов
В.В. Андрієнко