79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
10.05.2016р. Справа№ 914/864/16
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Львів
до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства “ДТЕК Західенерго”, м.Львів
про стягнення 83 787,50 грн.
За участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_2 - представник (довіреність б/н від 07.12.2015р.);
від відповідача ОСОБА_3 - представник (довіреність №147 від 22.12.2014р.);
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Позов заявлено ОСОБА_1 акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська залізниця» до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства “ДТЕК Західенерго” про стягнення 83 787,50 грн. штрафу за неправильне зазначення в залізничних накладних коду одержувача.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.
Представник позивача подав заперечення (від 10.05.2016р. вх.№19666/) на клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафу, позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову не заперечив, зазначивши, що код товару у перевізних документах було вказано невірно у зв'язку із допущеною помилкою. При цьому представник відповідача просив зменшити розмір штрафу, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників позивача та відповідача, суд -
встановив:
01.10.2015р. зі станції Бурштин Львівської залізниці ОСОБА_1 акціонерним товариством “ДТЕК Західенерго” з Бурштинської ТЕС відправлялись вагони на станцію Скалат Львівської залізниці на адресу ТзОВ «ВК «Гірничовидобувна промисловисть».
04.10.2015р., після прибуття вагонів у складі поїзда №3564 на станцію призначення в залізничних накладних виявлено неправильне зазначення коду одержувача. Так, у залізничних накладних вантажовідправник проставив цифровий код одержувача - 1164, замість чотиризначного коду ТзОВ ВК «Гірничовидобувна промисловість» - 1664. Вказані розбіжності зафіксовані актом загальної форми №2881, складеним за участю представників вантажоодержувача.
Позивач у позовній заяві посилається на Правила оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, в п.1.3. яких зазначено, що усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Додатком до вказаних правил визначено, що вантажовідправник вносить відомості у графи накладної №4 «Одержувач» і №5 «Код одержувача 4-значний».
А відповідно до п.122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Таким чином, на підставі ст.ст.122, 118 Статуту залізниць за неправильне зазначення в накладних коду одержувача позивачем нараховано відповідачу штраф у п'ятикратному розмірі провізної плати, а саме 83 787,50 грн.
Враховуючи наведене, позивач звернувся до господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 83 787,50 грн.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому Публічне акціонерне товариство “ДТЕК Західенерго” зазначає, що код товару у перевізних документах було вказано невірно у зв'язку із допущеною помилкою. При цьому відповідач просить зменшити розмір штрафу до 16 757,50 грн.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що у позов слід задоволити частково з наступних підстав.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Законом України "Про залізничний транспорт'", а саме ст.3 визначається, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України (Статут) та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст.5 Статуту).
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
У відповідності до ст. 23 Статуту залізниць України відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Пунктом 2.1. Правил оформлення перевізних документів передбачено, що відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил.
В п.4.1. Правил оформлення перевізних документів також зазначено, що заповнення накладної під час перевезення здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил.
Відповідно до додатку 3 Правил визначено, що вантажовідправник вносить відомості у графи накладної №4 «Одержувач» і №5 «Код одержувача 4-значний».
Відповідачем не заперечується факт невірного зазначення коду одержувача.
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць.
Факт невірного зазначення коду одержувача був засвідчений актом загальної форми, який містяться в матеріалах справи.
В силу приписів ст. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
Згідно п.5.5 Правил оформлення перевізних документів якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.
Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як вбачається із матеріалів справи, у залізничних накладних вантажовідправник проставив цифровий код одержувача - 1164, замість чотиризначного коду ТзОВ ВК «Гірничовидобувна промисловість» - 1664.
У пункті 6.2. Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 р. №04-5/225 роз'яснено, що у застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Збитки (додаткові витрати, якщо вони є), завдані залізниці через допущені відправником порушення, зазначені у статтях 118 та 122 Статуту, підлягають відшкодуванню відправником незалежно від сплати ним штрафу, оскільки згідно зі статтею 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано штраф в сумі 83 787,50 грн.
Щодо поданого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу, суд зазначає наступне.
Пунктом 3 статті 83 ГПК України надано право господарському суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Крім того, відповідно до ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У частині третій статті 551 Цивільного кодексу України йдеться про право суду зменшувати належну до сплати кредиторові неустойку, зазначено, що розмір такої неустойки може бути зменшений судом, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Таким чином, враховуючи те, що відповідач знаходиться у скрутному фінансовому становищі, що підтверджується поданими до матеріалів справи доказами, і доказів понесення позивачем збитків матеріали справи не містять, суд вважає за доцільне зменшити розмір штрафу та стягнути з відповідача штраф в однократному розмірі провізної плати, а саме в розмірі 16 757,50 грн.
Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжним дорученням №833 від 24.03.2016р. на суму 1 378,00 грн.
Пунктом 4.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 21.02.2013 року №7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” встановлено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, керуючись нормами ст.49 ГПК України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 1 378,00 грн. судового збору.
В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства “ДТЕК Західенерго” (79026, м.Львів, вул.Козельницька, 15, код ЄДРПОУ 23269555) на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська залізниця» 16 757,50 грн. штрафу за неправильне зазначення в залізничних накладних коду одержувача та 1 378,00 грн. судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання судовим рішення законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Повний текст рішення
виготовлено 16.05.2016р.
Суддя Петрашко М.М.