04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"11" травня 2016 р. Справа№ 910/32004/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лобаня О.І.
суддів: Майданевича А.Г.
Федорчука Р.В.
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 11.05.2016 року,
розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод імені Січневого повстання 1918 року» на рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2016 року
у справі № 910/32004/15 (суддя - Демидов В.О.)
за позовом державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна
залізниця»
до приватного акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний
завод імені Січневого повстання 1918 року»
про зобов'язання вчинити дії та стягнення 12 586,50 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 02.02.2016 року по справі № 910/32004/15 провадження в частині вимог щодо зобов'язання приватного акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод імені Січневого повстання 1918 року» виконати гарантійний ремонт електричних машин - припинено, позов державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» до приватного акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод імені Січневого повстання 1918 року» в іншій частині - задоволено.
Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод імені Січневого повстання 1918 року» на користь державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» пеню у розмірі 9 062,28 грн., штраф у розмірі 3 524,22 грн. та судовий збір в розмірі 2 436,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 02.02.2016 року, приватне акціонерне товариство «Київський електровагоноремонтний завод імені Січневого повстання 1918 року» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2016 року по справі № 910/32004/15 скасувати.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2016 року законним та обґрунтованим. Позивач просив відмовити відповідачу у задоволенні його апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У судових засіданнях 28.03.2016 року та 11.05.2016 року представник приватного акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод імені Січневого повстання 1918 року» надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі, в яких підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів, зазначених у ній, та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.
Представник державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» також надав суду свої пояснення по справі, в яких заперечив проти задоволення апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених в письмових запереченнях. Представник позивача вважає апеляційну скаргу не обґрунтованою та безпідставною, а оскаржуване рішення законним та обґрунтованим. Представник державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» просив апеляційний господарський суд залишити без задоволення апеляційну скаргу, та оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 02.02.2016 року залишити без змін.
Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явилися у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
02.04.2014 року між державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» (далі - позивач, замовник) та приватним акціонерним товариством «Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року» (далі - відповідач, виконавець) укладено договір № ПЗ/НРП-141170/НЮ про надання послуг по капітальному ремонту лінійного обладнання (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується у 2014 році надати послуги по капітальному ремонту лінійного обладнання (далі - послуги), у відповідності обсягів згідно додатку № 1 «Обсяги та вартість послуг», який є невід'ємною частиною договору, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.
Відповідно до п. 2.1 договору виконавець гарантує якість капітального ремонту лінійного обладнання та їх працездатність протягом гарантійного терміну згідно окремого додатку № 3 «Перелік гарантійних термінів», який є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 3), при дотриманні замовником умов експлуатації, а також виконання вимог Правил технічного обслуговування та поточних ремонтів, Інструкції, технічної й технологічної документації, яка затверджена у встановленому порядку.
За приписами п. п. 2.4, 2.5 договору на виявлені порушення складається акт, який підписується представниками замовника та виконавця, а питання гарантії в цьому випадку розглядається спільно представниками (або відповідальними особами) виконавця та замовника. На виявлені замовником дефекти ремонту в гарантійний термін експлуатації складається акт-рекламація.
Пунктом 2.6. договору передбачено, що при виході з ладу неякісно відремонтованого лінійного обладнання в гарантійний період виконавець сплачує замовнику понесені витрати на усунення дефекту та штраф у розмірі 20% від вартості неякісно відремонтованих складових частин. У разі нанесення виконавцем замовнику збитків внаслідок неякісного ремонту останні стягуються замовником в повному обсязі понад штрафні санкції.
Згідно з п. 2.7 договору порядок взаємодії замовника і виконавця при виникненні дефектів відремонтованого лінійного обладнання в гарантійний термін і ведені претензійної роботи проводиться згідно «Положення про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу», затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 261 від 22.04.2002. Усунення дефектів ремонту виконавцем в умовах підприємства виконавця, проводиться в термін, який вказується в акті-рекламації та не повинен перевищувати 20 днів.
На виконання умов договору відповідач виконав для позивача роботи по ремонту електричних машин: двигунів компресора АОСВ заводські №888/22467, №7781/15860, №4189, асинхронних розчіплювачів фаз заводські №2334, №385, приписки моторвагонного депо Фастів-1, яке є відокремленим підрозділом залізниці.
Як вбачається з матеріалів справи, при експлуатації спірного обладнання протягом гарантійного терміну позивачем були виявлені дефекти капітального ремонту.
По випадках виходу з ладу електричних машин складено акти-рекламації: №№ 21, 23 від 01.10.2014 року, № 28 від 13.10.2014 року, №22 від 01.10.2014 року, №25 від 13.10.2014 року, які підписані представниками ПрАТ «КЕВРЗ» без посилання на особливу думку.
Відповідно до актів-рекламацій та визнаних претензій електричні машини були передані позивачем відповідачу на гарантійний ремонт: двигуни компресора АОСВ заводські №888/22467 - 15.10.2015 року, №7781/15860 - 15.10.2015 року, №4189 - 09.12.2014 року, асинхронні розчіплювачі фаз заводські №2334 - 15.10.2015 року, №385 - 14.10.2015 року.
Тобто, гарантійний ремонт для двигунів компресора АОСВ, зав. №№ 888/22467, 7781/15860 та асинхронних розчіплювачів фаз зав. № 2334 повинен був бути здійснений не пізніше 04.11.2015 року, гарантійний ремонт для асинхронного розчіплювала фаз зав. № 385 - не пізніше 03.11.2015 року, та гарантійний ремонт двигуна компресора АОСВ зав. № 4189 - не пізніше 29.12.2014 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що свої зобов'язання за договором № ПЗ/НРП-141170/НЮ від 02.04.2014 та «Положення про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу» (далі положення), затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 22.04.2002р. № 261 відповідач не виконав, не повернувши вчасно (20 днів) направлені на повторний ремонт об'єкти ремонту.
З матеріалів справи вбачається, що 12.05.2015 позивачем на адресу відповідача було направлено лист №РПЧ-8/1154 з вимогою виконати гарантійний ремонт та повернути електричне обладнання.
21.05.2015 року відповідач направив позивачу лист-відповідь, в якому повідомив, що у зв'язку з відсутністю фінансування підприємства та об'єктів ремонту, керівництвом заводу встановлений одноденний робочий тиждень, основні цеха фактично простоюють, тому відповідач не має можливості виконати свої гарантійні зобов'язання у встановлений термін.
У відповідності з п. 5.15 Положення при поверненні Виконавцю об'єктів ремонту, усунення дефектів проводиться Виконавцем в термін не більше 20 робочих днів з моменту їх надходження до Виконавця, після чого Виконавець безкоштовно повертає об'єкти ремонту Замовнику або замінює іншими того ж обсягу ремонту, який був виконаний при плановому ремонті об'єкта. При відправці об'єктів Замовнику Виконавець зобов'язаний в добовий термін листом або по телеграфу сповістити Замовника про безкоштовну відправку вузлів та агрегатів, безкоштовно відремонтованих Виконавцем, з зазначенням їх типу, номера залізничної квитанції, а також по якому акту-рекламації та замість якого обладнання проведена відправка.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідач замість асинхронного розчіплювача фаз зав. №2334 повернув №144 - 20.10.2015, що підтверджується телеграмою від 22.10.2015, замість №385 повернув №840 - 22.10.2015, що підтверджується телеграмою від 22.10.2015, замість двигуна компресора АОСВ зав. №888/22467 повернуто №6510, замість №7781/15860 повернуто №774, що підтверджується телеграмою від 28.12.2015.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що замість двигуна компресора АОСВ зав. №4189 повернуто №7762, що підтверджується телеграмою від 01.02.2016 року.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не було своєчасно здійснено виконання гарантійних ремонтних робіт, що призвело до нарахування штрафних санкцій.
Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст. 859 ЦК України якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов'язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам статті 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку. Гарантія якості роботи поширюється на все, що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду.
Частиною 1, 2 ст. 857 ЦК України передбачено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.
Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, відповідач, повернувши позивачу замість асинхронного розчіплювача фаз зав. №2334 - №144, замість №385 - №840, замість двигуна компресора АОСВ зав. №888/22467 - №6510, замість №7781/15860 - №774, та замість двигуна компресора АОСВ зав. №4189 - №7762 виконав своє зобов'язання, проте з порушенням строків виконання. При цьому, факт прострочення виконання зобов'язання відповідачем не заперечується.
Згідно з п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Оскільки під час розгляду справи у суді першої інстанції був відсутній предмет спору в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача виконати гарантійний ремонт електричних машин: двигунів компресора АОСВ заводські №888/22467, №7781/15860, №4189, асинхронних розчіплювачів фаз заводські № 2334, № 385 та повернути їх моторвагонне депо Фастів-1 в місячний строк, та відповідачем було повернуто позивачеві інше лінійне обладнання, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд правомірно припинив провадження по справі у відповідності до вимог п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
Разом з тим, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивачем нараховано пеню в розмірі 9 062,28 грн. та штраф в сумі 3 524,22 грн.
Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За несвоєчасне надання послуг виконавець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на період, за який сплачується пеня, від вартості несвоєчасно наданих послуг. За неякісне надання послуг виконавець сплачує замовнику понесені витрати на усунення дефекту та штраф у розмірі 20% від вартості неякісно відремонтованих складових частин (п. п. 7.4, 7.5 договору).
Відповідно до ч. 2 ст. 321 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Здійснивши перевірку розрахунку пені та штрафу, судова колегія апеляційного господарського суду вважає його обґрунтованим та арифметично вірним. Розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, а тому місцевим господарським судом правомірно було стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 9 062,28 грн. та штраф в сумі 3 524,22 грн.
Доводи відповідача про те, що положення договору не поширюються на гарантійний ремонт обладнання, не заслуговують на увагу, оскільки п. 2.5, 2.6., 2.7. та 2.8 договору регулюють відносини замовника і виконавця саме у випадку здійснення гарантійного ремонту. Так, відповідно до п. 2.7. договору, усунення дефектів ремонту виконавцем на місці, в умовах депо, проводиться в термін, який вказується в акті-рекламації та не повинен перевищувати 15 календарних днів; усунення дефектів ремонту виконавцем в умовах підприємства виконавця, проводиться в термін, який вказується а акті-рекламації та не повинен перевищувати 20 днів.
Посилання скаржника на встановлений у відповідача одноденний робочий тиждень не заслуговують на увагу, оскільки зазначеним поясненням скаржник обґрунтовує обрахування строку позовної давності, заяву про застосування якої відповідачем не подано. В матеріалах справи така заява відсутня.
При цьому, судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що викладені у відзиві на позов пояснення відповідача щодо пропуску строку позовної давності не можуть розглядатись судом як заява про застосування строку позовної давності, оскільки зазначені пояснення не викладені відповідачем з позицією щодо застосування судом першої інстанції строку позовної давності по даним правовідносинам, що є обов'язковим для розгляду такої заяви судом.
Судова колегія зазначає, що аналогічні пояснення про позовну давність, що зазначені в апеляційній скарзі, не можуть бути розглянуті судом з тих же підстав. До того ж, при подачі заяви про застосування строків позовної давності до суду апеляційної інстанції, така заява також не могла бути задоволена, оскільки суд апеляційної інстанції позбавлений права розглядати такі заяви, якщо вона не була предметом розгляду у суді першої інстанції. Як зазначалося вище, заява про застосування строку позовної давності відповідачем до суду першої інстанції не подавалась.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення, викладені у апеляційній скарзі приватного акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод імені Січневого повстання 1918 року» на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2016 року прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким, що відповідає нормам закону.
Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги приватного акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод імені Січневого повстання 1918 року» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2016 року залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод імені Січневого повстання 1918 року» на рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2016 року у справі № 910/32004/15 - залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2016 року у справі № 910/19341/15 - залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/32004/15 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя О.І. Лобань
Судді А.Г. Майданевич
Р.В. Федорчук
Дата підписання 16.05.2016 року