"17" травня 2016 р. Справа № 922/4115/15
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А. , суддя Могилєвкін Ю.О.
при секретарі Кохан Ю.В.
за участю:
прокурора - Горгуль Н.В. (службове посвідчення № 036152 від 29.10.2015)
представника 1-го відповідача - не з'явився
представника 2-го відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області (вх. №645 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 14.09.2015 у справі № 922/4115/15
за позовом Прокурора Дзержинського району м. Харкова
до 1) Харківської міської ради, м. Харків
2) Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Сапсан", м. Харків
про скасування рішення, визнання недійсним державного акту та зобов'язання вчинити певні дії, -
Прокурор Дзержинського району міста Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив визнати незаконним та скасувати п. 9.2 додатку 1 до рішення 45 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 23.06.2010 №151/10; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №206699 на земельну ділянку, площею 0,3886 га, розташовану у місті Харкові по вулиці Динамівській, з кадастровим номером 6310136300:07:002:0023; зобов'язати Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Сапсан" передати територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради, а Харківську міську раду прийняти земельну ділянку 0,3886 га, розташовану у місті Харкові по вулиці Динамівській, з кадастровим номером 6310136300:07:002:0023 за актом прийому-передачі. Судові витрати прокурор просив покласти на відповідача.
Рішенням господарського суду Харківської області від 14.09.2015 по справі № 922/4115/15 (суддя Шарко Л.В.) в задоволенні позову відмовлено повністю.
Заступник прокурора Харківської області не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права при його прийнятті. Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 14.09.2015 по справі №922/4115/15 та прийняти нове, яким позовні вимоги прокурора задовольнити. Скаржник також звернувся до суду з клопотанням про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 03.03.2016 клопотання Заступника прокурора Харківської області про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено. Прийнято апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області до провадження. Розгляд скарги призначено на 24 березня 2016 о 10:30 год. Запропоновано відповідачам надати відзиви на апеляційну скаргу.
1-й відповідач - Харківська міська рада, в порядку ст. 96 ГПК України надав відзив на апеляційну скаргу (від № 3273 від 24.03.2016), відповідно до якого вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу прокурора такою, що задоволенню не підлягає. Крім того, Харківська міська рада заявляє клопотання про застосування позовної давності і просить суд апеляційної інстанції врахувати це при розгляді справи. Просить рішення господарського суду Харківської області від 14.09.2015 по справі № 922/4115/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 розгляд справи відкладено на 26.04.2016 о 10:30 год.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 продовжено строк розгляду справи за клопотанням прокурора та 1-го відповідача. Розгляд скарги відкладено на 17.05.2016 о 12:30 год.
2-й відповідач - Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Сапсан", м. Харків надав відзив на апеляційну скаргу (вх. № 4956 від 17.05.2016), в якому проти доводів апеляційної скарги прокурора заперечує, просить відмовити в задоволенні позову на підставі частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Заступника прокурора Харківської області задоволенню не підлягає, з огляду на нижченаведене.
Як свідчать матеріали справи та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, згідно пункту 9 додатку 1 до рішення 45 сесії Харківської міської ради 5 скликання від «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування» від 23.06.2010 № 151/10 ОК "ЖБК "Сапсан" надано у приватну власність земельну ділянку за рахунок земель житлової та громадської забудови, загальною площею 0,3886 га для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови по вулиці Динамівській, буд. 1, зі строком виконання будівництва до 01.06.2012.
На підставі зазначеного рішення ОК "ЖБК "Сапсан" було видано державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:07:002:0023 серії ЯЛ № 206699, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі Управління Держземагенства у м. Харкові за № 121070500086.
Предметом спору у даній справі є вимоги прокурора про:
- визнання незаконним та скасування пункту 9.2. додатку 1 до рішення 45 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 23.06.2010 року №151/10, з огляду на прийняття спірного рішення усупереч вимогами статті 41 Земельного кодексу України, статтям 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлового-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 № 186;
- визнання недійсним державного акту серії ЯЛ № 206699 на право власності на земельну ділянку, площею 0,3886 га, розташовану у місті Харкові по вулиці Динамівській, з кадастровим номером 6310136300:07:002:0023;
- зобов'язати ОК "ЖБК "Сапсан" передати територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради, а останню прийняти спірну земельну ділянку за актом прийому-передачі.
Згідно із статтею 12 Земельного кодексу України до повноважень Харківської міської ради, у тому числі, віднесено розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Положеннями статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка була безоплатно передана у власність другого відповідача на підставі положень статті 41 Земельного кодексу України.
Наведеною нормою передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив, а тому при вирішенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному наведеною нормою, слід враховувати саме мету створення кооперативу, яка має відповідати встановленим вимогам до порядку створення такого кооперативу.
В силу статей 133, 135 Житлового кодексу України та абзацу 1 пункту 8 Примірного статуту, громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру; до членів ЖБК приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і які потребують поліпшення житлових умов.
Відповідно до статті 137 Житлового кодексу України, житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності ЖБК установлюється цим Кодексом, Примірним статутом та іншими актами законодавства.
Згідно з частиною 6 статті 137 Житлового кодексу України та абзацу 2 пункту 4 Примірного статуту рішення зборів про організацію кооперативу, список громадян, які вступають до кооперативу, і членів їх сімей, що виявили бажання оселитися в будинку кооперативу, затверджуються виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів.
Відповідно до абзацу 2 пункту 5, пункту 5, абзацу 2 пункту 7, абзацу 1 пункту 45, абзацу 1 пункту 74 Примірного статуту житлово-будівельний кооператив діє на підставі статуту, прийнятого відповідно до цього Примірного статуту і зареєстрованого у виконавчому комітеті Ради народних депутатів, який затвердив рішення про організацію кооперативу; число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік; до членів ЖБК приймаються особи віком до 30 років; громадянин може бути членом тільки одного ЖБК, крім випадку вступу до новостворюваного кооперативу у зв'язку з потребою у поліпшенні житлових умов; контроль за діяльністю житлово-будівельних кооперативів, за експлуатацією та ремонтом належних їм будинків здійснюють виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів.
При вирішенні питання, яким нормативно-правовим актом слід керуватись при створенні Житлово - будівельного кооперативу: статтею 7 Законом України "Про кооперацію" або Житловим кодексом України та Примірним статутом необхідно врахувати, що зазначені нормативно-правові акти співвідносяться як загальний (Закон України "Про кооперацію") та спеціальний (Житловий кодекс України та Примірний статут), а тому слід застосовувати норми спеціальних нормативно-правових актів.
Під час перегляду справи в апеляційному порядку колегією суддів встановлено, що ОК "ЖБК "Сапсан" створено із порушенням вищевказаних норм, оскільки останній згідно статуту створений в організаційно-правовій формі обслуговуючого кооперативу (п.1.1.).
Відповідно до статті 2 Закону України "Про кооперацію" обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.
Таким чином, ОК "ЖБК "Сапсан" фактично не є житлово-будівельним кооперативом в розумінні вимог глави 5 Житлового кодексу України та статті 41 Земельного кодексу України. Вказаний кооператив фактично є обслуговуючим, його фактична мета створення, порядок створення, організації та діяльності не відповідає вимогам до житлово-будівельного кооперативу.
Стаття 41 Земельного кодексу України, на підставі якої було ухвалене спірне рішення, передбачає можливість надання земельних ділянок не обслуговуючим, а лише житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам.
Колегією суддів апеляційної інстанції також встановлено, що згідно статуту другого відповідача ОК "ЖБК "Сапсан" та протоколу загальних зборів засновників від 02.04.2010, даний кооператив не створено при виконавчому комітеті місцевої ради народних депутатів, при підприємстві, установі чи організації, що суперечить положенням статті 137 Житлового кодексу України.
Відповідачі не надали суду доказів того, що члени кооперативу на момент його створення, потребували поліпшення житлових умов, що суперечить вимогам статті 135 Житлового кодексу України та абзацу І пункту 8 Примірного статуту.
Вимога щодо необхідності поліпшення житлових умов повинна бути передбачена у матеріалах реєстраційної справи та статутних документах. Дослідженням зазначених документів ОК "ЖБК "Сапсан" прокуратурою встановлено, що відповідні відомості у них відсутні.
Всупереч пункту 5 Примірного статуту, з урахуванням того, що число членів кооперативу не визначено виконавчим комітетом Харківської міської ради, число його членів не повинно бути менше п'яти. При цьому відповідно до переліку членів кооперативу, затвердженому протоколом установчих зборів засновників від 02.04.2010, число його членів - три.
Так, пунктом 5.1. Статуту кооперативу усупереч статей 133, 135 Житлового кодексу України та абзацу 1 пункту 56 Примірного статуту передбачено можливість юридичних осіб бути членам кооперативу, пунктом 5.2. Статуту кооперативу всупереч абзацу 1 пункту 45 Примірного статуту передбачено можливість членів кооперативу бути членами кількох кооперативів.
За таких обставин, доводи прокурора про незаконність п. 9.2. додатку 1 до рішення 45 сесії Харківської міської ради скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів будівництва", яке в подальшому слугувало підставою для оформлення державного акту на право власності на зазначену земельну ділянку серії ЯЛ № 206699, колегія визнає обґрунтованими та такими, що узгоджуються з практикою Верховного Суду України, правова позиція якого щодо застосування наведених норм матеріального права викладена у постанові колегії суддів Судових палат в адміністративних, господарських та цивільних справах від 17.06.2014 у справі № 21-195а14.
Разом з тим, згідно матеріалів справи відповідачі просили суд застосувати наслідки спливу позовної давності.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що норми частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015р. у справі №6-178цс15.
Господарським судом першої інстанції встановлено, а матеріалами справи підтверджується, обізнаність прокурора м. Харкова про прийняття оскаржуваного рішення Харківської міськради ще у 2010 році, оскільки останній був присутній на пленарному засіданні ради під час винесення оспорюваного рішення, яке, до того ж, листом направлялось до прокуратури міста Харкова.
Нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими рішеннями органів місцевого самоврядування, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру", призводить до наслідків визначених частиною 2 статті 12, частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України, оскільки держава здійснює свої права через органи державної влади.
У зв'язку із обізнаністю з 2010 року прокурора м. Харкова про прийняття безпосередньо за його участю оскаржуваного рішення Харківської міської ради, також є обізнаними всі інші органи прокуратури, оскільки вони становлять єдину централізовану систему відповідно до статті 6 Закону України "Про прокуратуру".
Аналогічна правова позиція з цих питань наведена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 у справі № 6-152цс14.
Отже, початок перебігу позовної давності щодо оскарження рішення Харківської міської ради від 23.06.2010, починається саме з дати прийняття цього рішення, а тому враховуючи звернення прокурора з даним позовом у липні 2015 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо пропуску прокурором строку позовної давності, а тому вірно відмовив в задоволенні позову.
Підсумовуючи все вищезазначене, а також те, що в ході апеляційного розгляду справи колегія суддів дійшла висновку про невідповідність спірного рішення Харківської міської ради від 23.06.2010 вимогам статті 41 Земельного кодексу України, статей 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР, Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу та про наявність підстав для задоволення позовних вимог прокурора, у задоволенні позову прокурора все ж необхідно відмовити з причин пропуску ним строку позовної давності на підставі частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, наведеній у постанові Судової палати у господарських справах від 12.06.2007 у справі № П-9/161-16/165.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в задоволенні позову було правильно відмовлено судом першої інстанції за спливом строку позовної давності.
Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України у своїх постановах від 20.01.2016 по справі № 922/3303/15, від 27.01.2015р. по справі № 922/3556/15, від 25.02.2016 по справі № 922/4908/15, від 02.03.2016 по справі № 922/2958/15, які винесені судом касаційної інстанції за результатами розгляду справ у подібних спорах.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на всі обставини справи в їх сукупності апеляційна скарга Заступника прокурора Харківської області є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування прийнятого рішення у даній справі.
Підсумовуючи вищезазначене, рішення господарського суду Харківської області від 14.09.2015 у справі № 922/4115/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області - без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 14.09.2015 у справі № 922/4115/15 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Головуючий суддя Барбашова С.В.
Суддя Істоміна О.А.
Суддя Могилєвкін Ю.О.