Кіровоградської області
19 травня 2016 рокуСправа № 912/1550/16
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Наливайко Є.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/1550/16
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Приватного підприємства фірми "Магос"
про стягнення 79 565,48 грн
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_3, довіреність від 29.03.2016;
від відповідача - не був присутнім.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини прийнятого рішення.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1, позивач) подала до Господарського суду Кіровоградської області позов про стягнення з Приватного підприємства фірми "Магос" (надалі - ППФ "Магос", відповідач) 79 795,48 грн, з яких: 71 050 грн основної заборгованості, 8 745,48 грн пені.
Ухвалою від 19.04.2016 господарським судом прийнято вказаний позов до розгляду, порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 14 год. 00 хв. 19.05.2016, витребувано від сторін необхідні для вирішення спору докази.
Сторони належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.
У судовому засіданні представником позивача надані господарському суду належним чином засвідчені копії письмових доказів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, оригінали цих документів оглянуті у судовому засіданні.
Представником позивача у судовому засіданні подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в сумі 79795,48 грн, що знаходяться на поточному рахунку НОМЕР_2 в ПАТ КБ "Приватбанк", код ЄДРПОУ 14360570, МФО 323583, вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49094, та на транспортні засоби, що належать відповідачу і перебувають на обліку в УДАІ УМВСУ в Кіровоградській області за адресою: вул. Панфіловців, 22, м.Кіровоград.
Дана заява мотивована тим, що відповідач ухиляється від виконання дій по відшкодуванню заборгованості, про що свідчать письмові докази додані до позовної заяви, а саме: претензії позивача від 15.03.2016 та від 22.03.2016, які визнані відповідачем, але не виконані. На думку позивача, такі дії відповідача мають послідовний характер і підтверджують його небажання виконувати свої господарсько-правові обов'язки. З огляду на викладені обставини позивач вважає, що грошові кошти та інше майно, яке є у відповідача, на момент пред'явлення позову може зникнути або зменшитися.
Відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, відзив на позов не подав.
У процесі розгляду справи по суті представником позивача подана заява про зменшення розміру позовних вимог. У зв'язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості у розмірі 230 грн у період 28.03.2016 по 19.05.2016 року, позивач відповідно до вказаної заяви просить зменшити розмір позовних вимог і стягнути з відповідача на його користь 70820грн основної заборгованості за договором №09/12-15 від 09.12.2015 та 8745,46грн пені.
За приписами статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Господарський суд розцінює подану заяву як заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості. Така заява приймається господарським судом і подальший розгляд справи здійснюється з її урахуванням, виходячи із ціни позову у розмірі 79 565,48 грн.
Представником позивача позов підтримано у повному обсязі з урахуванням нової його ціни.
За відсутності відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд
09.12.2015 між ФОП ОСОБА_1 (Постачальник) та ППФ "Магос" (Покупець) укладено Договір поставки (довгостроковий) № 09/12-15 (надалі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору Постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність Покупця комплекти постільної білизни (надалі - Товар), загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена в Додатках, які є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та здійснити оплату згідно пунктів 3.1., 3.2., шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.
Передача (поставка) Товару здійснюється Постачальником окремими партіями, узгодженими сторонами, на адресу Покупця м. Кіровоград. Мінімальна партія поставки Товару складає 250 комплектів (пункт 1.5. Договору).
У пункті 1.6. Договору визначено, що кількість і вартість (ціна за одиницю Товару), що передається (поставляється) за даною угодою, визначаються між сторонами в Додатках, які є невід'ємною частиною цього Договору.
Як Додатки сторони приймають:
- Рахунки-фактури;
- Видаткові (товарні) накладні на Товар;
- Акти приймання-передачі;
- Інші письмові додаткові угоди сторін до договору.
Постачальник не є платником податку на додану вартість (пункт 1.7. Договору).
Ціна одиниці виміру Товару та загальна вартість кожної партії Товару визначаються Сторонами в рахунках, накладних та Додатках, які є невід'ємною частиною даного Договору (пункт 2.1. Договору).
Постачальник зобов'язаний поставити Товар Покупцю на протязі 12 календарних днів з моменту підписання сторонами даного договору (пункт 3.1. Договору).
Покупець після фактичного отримання Товару здійснює в безготівковому порядку оплату шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на протязі 2 календарних днів (пункт 3.2. Договору).
Розрахунок Покупець здійснює на підставі належним чином оформлених Додатків згідно пунктів 1.6., 1.7. Договору (пункт 3.3. Договору).
Передача (поставка) Постачальником у власність Покупця Товару здійснюється на підставі належним чином оформлених Додатків, які сторони погоджують згідно пунктів 1.1.-1.7 цього Договору (пункт 4.1. Договору).
Загальна кількість Товару, що поставляється згідно умов даного Договору, не обмежена. При цьому фактична кількість Товару, що поставляється згідно кожної погодженої Сторонами Заявки, може відрізнятись від зазначеної в цій Заявці загальної кількості Товару, але не більше/менше ніж на 10 (десять) відсотків від усього Товару, що поставляється по такій Заявці (пункт 4.2. Договору).
Договір підписаний повноважними представниками Сторін та скріплений печатками.
09.12.2015 сторонами підписано Специфікацію № 1 на поставку Товару загальною вартістю 72 500 грн.
Виконуючи умови Договору Постачальник поставив Товар (комплекти постільної білизни у кількості 250 штук, загальною вартістю 72 500 грн) Покупцю, про що свідчить видаткова накладна № РН-000019 від 14.12.2015 (а.с. 21). На такій видатковій накладній міститься відбиток штампу (печатки) відповідача та підпис особи, прізвище якої не зазначено, та посилання на довіреність № 15 від 14.12.2015. Позивачем надано копію довіреності № 15 від 14.12.2015 (а.с. 22), відповідно до якої керівник ППФ "Магос" уповноважив комерційного директора ОСОБА_4 отримати від ФОП ОСОБА_1 за Договором № 09/12-15 від 09.12.2015 цінності, а саме: 1 000 комплектів постільної білизни.
Всупереч вимогам пункту 3.2. відповідач не здійснив оплату Товару протягом 2 календарних днів після фактичного його отримання.
Позивач з метою досудового врегулювання спору звернувся до відповідача із претензією № 147/17 від 30.01.2016, у якій просить у строк до 09.02.2016 провести повну оплату отриманого Товару по Договору.
Відповідач у відповіді на вказану претензію від 29.01.2016, визнав наявну заборгованість станом на 05.02.2016 у розмірі 71 315 грн, яку зобов'язується погасити до 15.03.2016.
У зв'язку із невиконанням відповідачем обов'язку щодо повної оплати отриманого Товару позивач повторно звернувся до відповідача із претензією від 22.03.2016, у якій просив погасити заборгованість по договору поставки №09/12-15 від 09.12.2015 в розмірі 71 145 грн, а також пеню в сумі 6 545,54грн.
Відповідач і на таку претензію надав відповідь № 25 від 24.03.2016, у якій зазначає, що станом на 24.03.2016 його заборгованість перед позивачем складає 71 100 грн, також відповідач надсилає для підписання Акт звірки взаєморозрахунків.
Відповідно до Акта звіряння взаємних розрахунків станом на 28.03.2016 згідно Договору поставки № 09/12-15 від 09.12.2015, що підписаний повноважними представниками сторін (з боку відповідача - комерційним директором ОСОБА_1) та скріплений печатками, відповідачем 24.12.2015 здійснено оплату в розмірі 1 000 грн, 11.01.2016 - 50 грн, 14.01.2016 - 25 грн, 27.01.2016 - 50 грн, 28.01.2016 - 25 грн, 29.01.2016 - 35 грн, 12.02.2016 - 25 грн, 15.02.2016 - 25 грн, 16.02.2016 - 25 грн, 19.02.2016 - 25 грн, 24.02.2016 - 25 грн, 26.02.2016 - 25 грн, 02.03.2016 - 20 грн, 16.03.2016 - 20 грн, 23.03.2016 - 25 грн, 25.03.2016 - 25 грн, 28.03.2016 - 25 грн, всього 1450 грн.
Згідно поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог у період з 28.03.2016 по 19.05.2016 відповідач здійснив переказ на поточний рахунок позивача коштів сумі 230грн. Отже станом на день розгляду даної справи заборгованість відповідача за вказаним Договором складає 70 820 грн.
Доказів сплати цієї заборгованості сторонами господарському суду не надано.
У зв'язку із невиконанням відповідачем свого обов'язку по оплаті отриманого Товару позивач і звернувся із даним позовом до господарського суду.
Вирішуючи спір господарський суд враховує такі положення законодавства.
Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 202 цього Кодексу передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двохсторонніми.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених у статті 11 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до частин 1-3 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Укладений між ППФ "Магос" та ФОП ОСОБА_1 Договір, за своєю правовою природою є договором поставки, правовідносини за яким регулюються, зокрема, параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено господарським судом пунктом 3.2. Договору передбачено інший строк оплати товару, а саме Покупець після фактичного отримання Товару здійснює в безготівковому порядку оплату шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на протязі 2 календарних днів.
Господарським судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання по поставці товару на загальну суму 72 500 грн, проте відповідач виконав свої зобов'язання лише частково, заборгованість відповідача перед позивачем з оплати товару (основний борг) за Договором станом на день розгляду справи становить 70 820 грн.
Доказів сплати залишку боргу господарському суду сторонами не подано.
Отже ППФ "Магос" не повністю виконало свої зобов'язання за Договором, не оплатило у повному обсязі отриманий товар, порушивши тим самим умови Договору та норми Цивільного кодексу України.
За викладених обставин господарський суд вважає доведеним факт неналежного виконання відповідачем умов Договору, а тому позов в частині стягнення основної заборгованості в сумі 70 820 грн з останнього на користь позивача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення пені в розмірі 8 745,48 грн, то господарський суд враховує такі положення чинного законодавства та Договору.
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до положень статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторонами в пункті 6.1. Договору встановлено, що за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань, що випливають з цього Договору, винна Сторона несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від ціни товару зазначеного в пункті 4.2. цього Договору, за кожний день прострочки. Сторони прикладають максимальні зусилля, щоб усунути виникаючі розбіжності винятково шляхом переговорів.
Сплата штрафних санкцій і відшкодування збитків не звільняє винну сторону від подальшого, належного виконання своїх договірних зобов'язань (пункт 6.2. Договору).
Так позивач нарахував пеню у розмірі 8 745,48 грн за період з 21.12.2015 по 31.03.2016 із заборгованості, яка була у відповідача перед позивачем станом на кожен день, з урахуванням часткових сплат відповідачем.
Перевіривши такий розрахунок, господарський суд вважає його обґрунтованим.
Отже позов в частині стягнення пені підлягає задоволенню повністю, а саме у розмірі 8 745,48 грн.
Враховуючи викладене, господарський суд задовольняє позов повністю у розмірі 79 565,48 грн, з яких 70 820 грн основного боргу та 8 745,48 грн пені.
Розглядаючи заяву позивача про забезпечення позову господарський суд враховує таке.
Господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову (частина 1 статті 66 Господарського процесуального кодексу України).
Стаття 67 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, передбачає, що позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.
При цьому, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (пункт 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову та навести суду обґрунтування, належним чином доведене, необхідності застосування заходів забезпечення позову та мотивування того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Всупереч зазначеному позивач не надає доказів на підтвердження своїх припущень, що кошти та майно, яке є у відповідача можуть зникнути чи зменшитись. Доказів реалізації відповідачем майна чи здійснення підготовчих дії до його реалізації, витрачання коштів, укладення договорів застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання позивачем господарському суду не подано.
Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень при виконанні судового рішення.
Заява позивача не містить фактичних даних, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.
За викладених обставин заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Судовий збір відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про судовий збір" та статті 49 Господарського процесуального кодексу України сплачений за подання заяви про забезпечення позову покладається на позивача, за подання позову - на відповідача.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРIШИВ:
У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного підприємства Фірми "Магос" (25014, м. Кіровоград, вул. Валентини Терешкової, 213А, ідентифікаційний код 13757839) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61052, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 71 050 грн основного боргу, 8 745,48 грн пені, а також судовий збір у розмірі 1 378,00 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Повне рішення складено 23.05.2016.
Суддя Є. М. Наливайко