18.05.2016 року Справа № 904/5169/14
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)
суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.
при секретарі судового засідання: Крицькій Я.Б.,
за участю представників сторін:
від позивача: юрисконсульт юридичного відділу ОСОБА_1, довіреність № 52-16/65 від 24.12.2015 року
від відповідача: представник ОСОБА_2, довіреність № 14-188юр. від 19.04.2016 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.02.2016 року у справі № 904/5169/14
за позовом Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 904 904, 06 грн.
Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягнення з останнього на свою користь 904 904, 06 грн. - суми, яка відшкодовує позивачу вартість наданих останнім та отриманих відповідачем в період з 01.10.2012 року по липень 2013 року включно послуг з транспортування коксо-доменної суміші. Як на правову підставу позову позивач послався на ст.ст. 387, 1212, 1213 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.02.2016 року у справі № 904/5169/14 (суддя Колісник І.І.) позов задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" вартість транспортування коксо-доменної суміші у сумі 903 189, 28 грн., судовий збір у сумі 18 063, 78 грн., витрати за проведення судових експертиз у сумі 14 181, 08 грн.; у решті позову відмовлено.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд послався на ті обставини, що після закінчення строку дії договору на транспортування коксо-доменної суміші №331/230а від 25.01.2011 року у період з жовтня 2012 року по липень 2013 року позивач надав, а відповідач отримав послуги з транспортування коксо-доменної суміші в обсязі 20 912 тис. куб. м; відповідно до висновку судово-економічної експертизи Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 2547/2548-15 від 12.01.2016 року в об'ємі наданих документів вартість заявленого до стягнення транспортування позивачем на користь відповідача у вказаний період підтверджується у сумі 903 189, 28 грн. Дійшовши висновку, що надані позивачем послуги з транспортування коксо-доменної суміші у період з жовтня 2012 року по липень 2013 року були отримані відповідачем поза межами строку дії укладеного між ними раніше договору, тобто без правової підстави, суд стягнув визначену експертним висновком суму послуг з транспортування, застосувавши до спірних відносин статті 1212, 1213 Цивільного кодексу України, в решті заявленої до стягнення суми відмовив.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" подало апеляційну скаргу. Посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом при прийнятті рішення у даній справі обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати прийняте судом рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що вирішуючи спір по суті, місцевий господарський суд дійшов хибного висновку, що до правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем необхідно застосовувати приписи ст. 1213 ЦК України за аналогією. На думку відповідача, позивач помилково стверджує, що послуги та майно по своїй правовій суті є тотожними, а отже до спірних правовідносин за аналогією необхідно застосовувати норми цивільного законодавства щодо повернення безпідставно отриманого майна. Проте, за доводами відповідача, відносини, пов'язані із власністю та послугами, є абсолютно різними, а тому до них не може бути застосована аналогія; за своєю правовою природою послуга є певним результатом економічної діяльності, в результаті якої не створюється майно, а надаються певні блага, при цьому послуга споживається і вичерпується під час її надання. Відповідач зазначає, що послуга підлягає оплаті, якщо вона надається на підставі договору, при цьому в такому договорі мають міститися положення щодо платності послуги. Також, відповідач вважає, що судом не було належним чином досліджено висновок судової експертизи Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 2547/2548-15 від 12.01.2016 року, адже цей висновок є неналежним доказом по справі. У даній справі для надання обґрунтованого висновку судовий експерт мав визначитись, які саме чинники об'єктивно впливають на вартість транспортування коксо-доменної суміші, обґрунтовано розрахувати дійсну вартість транспортування та надати кінцевий висновок щодо відповідності вартості транспортування, на якій наполягає позивач, вартості транспортування, визначеної за результатами проведеної експертизи. Натомість, у висновку судової експертизи містяться лише вказівки на первинні документи бухгалтерського обліку, що були надані позивачем експерту, відображені певні обставини справи. Однак висновок судової експертизи не містить аналітики стосовно досліджених обставин, наданих на вивчення документів. За доводами відповідача, фактично у висновку судової експертизи дублюється інформація позивача, викладена у позовній заяві, а також його розрахунок вартості транспортування коксо-доменної суміші. Експертом наведено таблицю чинників, які нібито впливають на формування вартості транспортування зазначеної суміші, але немає жодної вказівки, чому саме ці чинники мають бути враховані при визначенні вартості транспортування. Відповідач посилається і на ті обставини, що оскаржуване рішення прийнято судом виключно на підставі висновку судової експертизи, тоді як суд залишив поза увагою, що цей висновок не може слугувати належним доказом по справі, не дослідив заперечення відповідача на цей висновок та не відобразив їх спростування в прийнятому рішенні.
Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення у даній справі правомірно застосовані до спірних правовідносин ст.ст. 1212, 1213 ЦК України. За доводами позивача, надані ним послуги з транспортування коксо-доменної суміші у період з жовтня 2012 року по липень 2013 року були отримані відповідачем поза межами строку дії укладеного між ними договору, в період ведення перемовин стосовно умов подовження його дії, тобто без правової підстави, якою відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України міг би бути чинний господарський договір. Посилаючись на прецедентну практику Європейського суду з прав людини, позивач стверджує, що поняття "майно" включає в себе як "фактичне майно", так і майнові цінності, в тому числі майнові інтереси в цілому та боргові вимоги. За таких обставин, на думку позивача, застосування до спірних правовідносин щодо відшкодування вартості послуг з транспортування у спірний період коксо-доменної суміші положень ст.ст. 1212, 1213 ЦК України є правомірним. Також, позивач вважає, що відповідач при розгляді справи судом першої інстанції не довів неможливості припинення ним в односторонньому порядку отримання від позивача послуг з транспортування коксо-доменної суміші; його посилання на особливий технологічний процес транспортування належними та допустимими доказами не обґрунтовані; контррозрахунку заявленої до стягнення суми відповідач не надав, висновок судового експерта не спростував, хоча, з огляду на свої процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 33 ГПК України, таку можливість мав. За доводами позивача, діючим матеріальним та процесуальним законодавством України тягар доказування своєї невинуватості покладено на особу, яка порушила зобов'язання, у даному випадку - на відповідача. У свою чергу, відповідач не надав доказів на підтвердження відсутності своєї вини у порушенні зобов'язання, відповідно, місцевий господарський суд при прийнятті рішення у справі дійшов, як вважає позивач, правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
У судовому засіданні апеляційного господарського суду з розгляду апеляційної скарги у даній справі, яке відбулось 18.04.2016 року, оголошено перерву на 18.05.2016 року на 10:30.
У судовому засіданні 18.05.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено місцевим господарським судом, 25.01.2011 року Відкрите акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яке відповідно до статуту у новій редакції, державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 13.06.2014 року (номер запису - 12271050040000464) (а.с. 36-42, т. 1), змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - підприємство), та Відкрите акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг", яке відповідно до статуту у новій редакції, державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 26.04.2011 року (номер запису - 12271050033001364) (а.с. 46-48, т. 1), змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - споживач) уклали договір № 331/230а на транспортування коксо-доменної суміші (а.с. 10-14, т. 1).
До даного договору позивачем та відповідачем були укладені додаткові угоди № 1, № 2, № 3, № 4 та № 5 (а.с. 15-19, т. 1).
Відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору підприємство здійснює транспортування коксо-доменної суміші споживача від металургійного виробництва до гірничого департаменту (ГЗК) споживача, а споживач зобов'язується сплачувати вартість послуг з транспортування. Обслуговування газопроводу здійснюється відповідно до встановленої межі обслуговування.
Пунктом 2.3 договору сторонами погоджено, що фактична кількість протранспортованої коксо-доменної суміші споживачу визначається згідно даних приладів обліку та відображається у двосторонньому акті прийому виконаних робіт за підписом уповноважених осіб та скріплюється круглою печаткою. Ці акти є підставою для розрахунків між сторонами договору.
Ціна транспортування за 1000 м3 складає 2,75 грн. без ПДВ (пункт 5.1 договору).
Згідно з пунктом 9.1 договору в редакції додаткової угоди № 5 від 01.05.2012 року (а.с. 19, т. 1) договір вступає в дію з моменту підписання, діє по 01.10.2012 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення. Дана додаткова угода вступає в дію з 01.05.2012 року (п. 3. додаткової угоди № 5).
Після закінчення строку дії договору у період з жовтня 2012 року по липень 2013 року включно позивач надав, а відповідач отримав послуги з транспортування коксо-доменної суміші в обсязі 20 912 тис. куб. м, з яких:
602 тис. куб. м у жовтні 2012 року відповідно до акту від 26.10.2012 року (а.с. 21, т. 1);
1149 тис. куб. м у листопаді 2012 року відповідно до акту від 28.11.2012 року (а.с. 22, т. 1);
1566 тис. куб. м у грудні 2012 року відповідно до акту від 27.12.2012 року (а.с. 23, т. 1);
1679 тис. куб. м у січні 2013 року відповідно до акту від 29.01.2013 року (а.с. 24, т. 1);
1668 тис. куб. м у лютому 2013 року відповідно до акту від 26.02.2013 року (а.с. 25, т. 1);
1862 тис. куб. м у березні 2013 року відповідно до акту від 27.03.2013 року (а.с. 26, т. 1);
1413 тис. куб. м у квітні 2013 року відповідно до акту від 26.04.2013 року (а.с. 27, т. 1);
2073 тис. куб. м у травні 2013 року відповідно до акту від 29.05.2013 року (а.с. 28, т. 1);
4504 тис. куб. м у червні 2013 року відповідно до акту від 27.06.2013 року (а.с. 29, т. 1);
4396 тис. куб. м у липні 2013 року відповідно до акту від 02.08.2013 року (а.с. 30, т. 1).
Вказані акти підписані представниками обох сторін без зауважень.
Заявлену до стягнення вартість послуг з транспортування, наданих відповідачу у період з жовтня 2012 року по липень 2013 року включно позивач визначив, виходячи із здійсненого ним розрахунку вартості транспортування 1 тис. куб. м коксо-доменної суміші, яка склала 36, 06 грн. (без ПДВ).
Надані позивачем послуги з транспортування коксо-доменної суміші у вказаний період відповідачем не були оплачені, що стало підставою для подання даного позову про їх стягнення на підставі ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.
За приписами частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави (глава 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави") застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
При цьому термін "майно" в розумінні частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України включає в себе поняття можливих матеріальних благ, що захищаються правом, у випадку набуття особою таких благ, тобто, відповідного збагачення, за відсутності підстав, наведених у статті 11 Цивільного кодексу України, чи у випадку, коли такі підстави відпали згодом.
Вказане відповідає і практиці Європейського суду з прав людини (справа "Гайдук та інші проти України", рішення від 02.07.2002 року), а саме поняття "майна" в розумінні статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод може охоплювати як "фактичне майно", так і майнові цінності, в тому числі боргові вимоги, згідно з якими заявник може претендувати щонайменше на "законне сподівання" на фактичне користування правом власності.
Як встановлено вище та не заперечується відповідачем, він споживав послуги, надані позивачем, отже, набув відповідні матеріальні блага, матеріальну вигоду за відсутності належних підстав (строк дії договору на транспортування коксо-доменної суміші № 331/230а від 25.01.2011 року закінчився до періоду надання спірних послуг).
Оскільки строк дії договору припинився, позивачем надані, а відповідачем прийняті послуги з транспортування коксо-доменної суміші в обсязі 20 912 тис. куб. м у період з жовтня 2012 року по липень 2013 року включно, відповідач набув спірні послуги за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, а поза підставами, передбаченими договором; враховуючи, що відповідач не надав суду доказів оплати вказаних послуг, не відмовився прийняти надані послуги, апеляційний господарський суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача вартості безпідставно набутих послуг в обсязі 20 912 тис. куб. м на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України обґрунтованими.
Відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Враховуючи, що послуга споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, надані позивачем відповідачу послуги повернути відповідачем позивачу неможливо, позивачу відшкодовується вартість безпідставно набутого відповідачем майна, що визначається судом на момент розгляду справи про повернення майна.
Для встановлення вартості наданих позивачем відповідачу послуг місцевим господарським судом у справі призначалася судово-економічна експертиза (ухвала від 14.05.2015 року; а.с. 154-155, т. 1). На вирішення судового експерта судом було поставлено наступне питання: чи підтверджується документально вартість заявленого до стягнення транспортування Публічним акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" у період з жовтня 2012 року по липень 2013 року коксо-доменної суміші у сумі 904 904, 06 грн. і якщо не підтверджується, то яка її дійсна вартість?
Відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 2547/2548-15 по справі № 904/5169/14 від 12.01.2016 року, наданого Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз (а.с. 185-190, т. 1), в об'ємі наданих документів підтверджується вартість заявленого до стягнення транспортування Публічним акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" у період з жовтня 2012 року по липень 2013 року коксо-доменної суміші з урахуванням рівня рентабельності - 5,1% у сумі 903 189, 28 грн.
За наведеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача вартості безпідставно отриманих послуг у сумі 903 189, 28 грн.
Апеляційний господарський суд у спірних правовідносинах не вбачає підстав дійти висновку, що спірні послуги надані на підставі господарського договору, укладеного у спрощений спосіб, оскільки акти, якими підтверджується надання послуг, не визначають вартості наданих послуг, тоді як погоджена сторонами ціна договору, з урахуванням приписів ч. 3 ст. 180 ГК України, є істотною умовою договору, згоди щодо визначення якої сторонами не було досягнуто, зважаючи на наявне у справі листування між сторонами (а.с. 73, 74, т. 1). З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи відповідача про те, що послуги надаються за плату лише у випадку, коли це передбачено договором (договірні відносини щодо спірного періоду надання послуг між позивачем та відповідачем відсутні).
Також, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення у справі, вважає за необхідне зазначити, що акти, які складалися між сторонами спору в підтвердження надання послуг у спірному періоді, містять посилання на договір № 331/230а від 25.01.2011 року, однак судовими рішеннями у справах господарського суду Дніпропетровської області при вирішенні спорів між тими ж сторонами № 904/8102/13 (а.с. 31-33, т. 1), № 904/8103/13, 904/8172/13, № 904/8104/13 (роздруковані з сайту Єдиного державного реєстру судових рішень та долучені до матеріалів справи апеляційним господарським судом - а.с. 207-231, т. 6) суди дійшли висновків, що сторонами не було продовжено дію договору № 331/230а від 25.01.2011 року, не було погоджено істотні умови, зокрема ціну послуг транспортування; що послуги згідно актів про отримання послуг з транспортування коксо-доменної суміші за період з жовтня 2012 року по липень 2013 року були надані не в межах вказаного договору, і ці висновки, покладені в основу прийнятих судових рішень по суті, відповідно, не можуть бути переоцінені судом у даній справі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи відповідача щодо неналежності як доказу по справі висновку судово-економічної експертизи № 2547/2548-15 від 12.01.2016 року, оскільки зі змісту висновку експерта вбачається, що ним досліджувалися первинні документи бухгалтерського обліку, які були надані позивачем, та внаслідок їх оцінки здійснено відповідні розрахунки. Проведення дій оціночного характеру, а саме надання оцінки господарським операціям, визнання ціни наданих послуг, як вказано у самому висновку експерта, не відноситься до завдань та виходить за межі компетенції експерта економіста.
У свою чергу, відповідачем не надано обґрунтованих заперечень щодо висновку судового експерта.
Також, не доведено відповідачем належними доказами неможливості припинення ним в односторонньому порядку отримання від позивача послуг з транспортування коксо-доменної суміші після закінчення строку дії договору № 331/230а від 25.01.2011 року.
За наведеного вище, апеляційний господарський суд не вбачає підстав, передбачених статтею 104 ГПК України, для зміни або скасування рішення суду першої інстанції та, відповідно, підстав для задоволення апеляційної скарги. Оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.02.2016 року у справі № 904/5169/14 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.02.2016 року у справі № 904/5169/14 залишити без змін.
Повна постанова складена 23.05.2016 року
Головуючий суддя Л.А. Коваль
Суддя Н.В. Пархоменко
Суддя А.Є. Чередко