17.05.2016 року Справа № 904/204/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кузнецова В.О.,
суддів: Науменка І.М., Євстигнеєва О.С.,
секретар судового засідання Однорог О.В.,
за участю сторін:
від скаржника: Никитенко Є.В., довіреність №1959/04-62-00-026 від 08.07.2015 р., представник,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2016р. у справі
за заявою ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАУРІКА", м.Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАУРІКА", м.Дніпропетровськ
про визнання банкрутом
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2016 р. у даній справі (суддя Владимиренко І.В.) товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАУРІКА" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 3 місяці; ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Польянова Євгена Олександровича.
Згадана постанова обґрунтована посиланням на те, що вартості майна боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів, при цьому до звернення ліквідатора до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, було дотримано вимоги цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.
Не погодившись з даною постановою, Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить постанову господарського суду скасувати, провадження у справі припинити.
Скаржник зазначає, що матеріали справи не містять доказів в підтвердження відсутності активів боржника, доказів щодо зареєстрованого за боржником у відповідних установах (Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, Держкомзем, ДАІ, Інспекція держнагляду, тощо) майна, а також довідок банківських установ, що свідчили б про відсутність на рахунках боржника грошових коштів. Ліквідатором не надано відомостей про відокремлені підрозділи юридичної особи та докази про вжиття заходів щодо їх закриття.
На думку скаржника, відсутність в матеріалах справи доказів проведення оцінки наявних активів боржника, унеможливлює визначення їх реальної вартості.
В порушення вимог п.7 ст.111 ЦК України боржником не забезпечено своєчасне надання податковому органу первісних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.
Відзиву на апеляційну скаргу боржником не надано.
Ліквідатор боржника в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Враховуючи, що явка ліквідатора в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за його відсутністю.
Заслухавши пояснення представника скаржника, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.01.2016 р. ліквідатор товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАУРІКА" Курмаєв С.В. звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згадана заява обґрунтована посиланням на те, що 02.09.2015 р. учасниками товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАУРІКА" прийнято рішення про ліквідацію підприємства та призначення ліквідатора.
Відповідно до вимог ст.105 ЦК України боржник звернувся до державного реєстратора юридичних та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області для здійснення реєстраційної дії по внесенню відомостей про припинення юридичної особи, про що державним реєстратором 02.09.2015 р. було складено відповідний запис.
В спеціалізованому друкованому засобі масової інформації "Оприлюднення відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців" № 329 (24) за період з 31.08.2015 р. по 09.09.2015 р. опубліковано повідомлення про припинення діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАУРІКА".
Після публікації оголошення на адресу боржника надійшли грошові вимоги від кредитора товариства з обмеженою відповідальністю "ДИМЕТРА" про визнання грошових вимог на загальну суму 25 000,00 грн., які були визнані ліквідатором.
В ході інвентаризації станом на 03.11.2015 р. було виявлено: кредиторська заборгованість у розмірі 25 000,00 грн., дебіторська заборгованість відсутня, основні засоби відсутні, товарно-матеріальні цінності відсутні, грошові кошти у розмірі 12 180,00 грн.
Зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАУРІКА" був розглянути та затверджений проміжний ліквідаційний баланс та прийнято рішення від 03.11.2015 р. про звернення до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2016 р. порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАУРІКА", відповідно до процедури, передбаченої статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2016 р. товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАУРІКА" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 3 місяці; ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Польянова Євгена Олександровича.
Вирішуючи питання про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, колегія суддів враховує таке.
Згідно зі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.
Такий порядок передбачений нормами ч. 3 ст. 110, ст. 111 ЦК України, норми яких містять загальні положення про ліквідацію юридичної особи (суб'єкта господарювання).
Особлива процедура, що передбачена ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.
Необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.
Такі передумови полягають у наступному: прийняття рішення власником майна (або органом, уповноваженим управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою. Проведення аналізу активів боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна (у тому числі переданого у заставу майна), його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника. Аналіз пасивів боржника шляхом публікації оголошення згідно з вимогами ч. ч. 2, 5 ст. 105 ЦК України. Проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до п. 3 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства - ч. 7 ст. 111 ЦК України .
Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 вказаного Закону та складає предмет спору у справі про банкрутство за особливою процедурою, що порушується в порядку наведеної правової норми.
При цьому, необхідною та обов'язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство, в порядку норм ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", є надання належних доказів на підтвердження наявності всіх передумов для порушення провадження, згідно з цією статтею, саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.
Вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство (в тому числі, і до заяви, яка подається боржником) встановлені ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Так, частинами 1-5 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі та, серед іншого, повинна містити виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви. До заяви про порушення справи про банкрутство додаються, в тому числі: докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора; докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави). До заяви боржника додаються також: установчі документи боржника - юридичної особи; бухгалтерський баланс боржника на останню звітну дату; перелік кредиторів боржника, вимоги яких визнаються боржником, із зазначенням загальної суми грошових вимог усіх кредиторів, а також щодо кожного кредитора - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; перелік майна боржника із зазначенням його балансової вартості та місцезнаходження, а також загальна балансова вартість майна; перелік майна, що перебуває у заставі або є обтяженим у інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кредиторів, на користь яких вчинено обтяження майна боржника, їх ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційні коди юридичних осіб або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), суми їх грошових вимог, підстави виникнення зобов'язань, а також строки їх виконання згідно із законом або договором; довідка органів приватизації (органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності) стосовно наявності або відсутності на балансі підприємства, щодо якого порушено справу про банкрутство, державного майна, що в процесі приватизації (корпоратизації) не увійшло до його статутного капіталу; перелік осіб, що мають невиконані зобов'язання перед боржником, із зазначенням вартості таких зобов'язань, терміну виконання та підстав виникнення; відомості про всі рахунки боржника, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, їх реквізити; відомості про всі рахунки, на яких обліковуються цінні папери, що належать боржнику, їх реквізити; протокол загальних зборів (конференції) працівників боржника, відповідне рішення первинної профспілкової організації боржника (за наявності кількох первинних організацій - їхнє спільне рішення), на яких обраний представник працівників боржника для участі у справі про банкрутство, якщо такі збори (конференція) відбулися до подачі заяви боржника до господарського суду; копія спеціального дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, а в разі закінчення терміну дії такого дозволу - довідка про наявність у боржника матеріальних носіїв секретної інформації (технічної документації, виробів, їхніх дослідних зразків тощо); рішення власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника про звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство; інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника. Боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено цим Законом. Боржник зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин: задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності); під час ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі; в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.2 ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.
Постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є, за своєю правовою природою, судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Положеннями ч. 4 ст. 111 ЦК України визначено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.
Відповідно до пункту 5 Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879 інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства.
Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка.
В підтвердження заходів щодо виявлення майна боржника ліквідатором до господарського суду додано лише лист Регіонального відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 22.10.2015 р. № 18-09-07075 про відсутність інформації щодо зареєстрованого за боржником державного майна.
Всі інші довідки стосовно відкритих рахунків у банках, щодо відсутності обтяжень нерухомого майна у боржника, відсутність у боржника цінних паперів, щодо наявності (відсутності) активів боржника подані головою ліквідаційної комісії (ліквідатором) боржника за його підписом. Документів, які б достеменно підтверджували дані, зазначені в цих довідках ліквідатора боржника, до суду не надано.
Колегія суддів вважає, що надані ліквідатором боржника докази є недостатніми для встановлення факту вжиття боржником повного обсягу заходів щодо виявлення майна (активів) боржника.
Проміжний ліквідаційний баланс боржника станом на 03.11.2015 р. не можна вважати таким, що відображає повну інформацію щодо активів боржника.
За ч.7 ст.111 ЦК України для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку. До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.
Боржником не надано належних та допустимих доказів в підтвердження надання ліквідатором боржника до органів доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування документів підприємства, у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, для проведення відповідних перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових коштів.
Отже, ліквідатором не вжито вичерпних заходів, передбачених ч.7 ст. 111 ЦК України щодо визначення наявності або відсутності заборгованості боржника перед відповідними державними органами.
З урахуванням наведеного, пасив боржника не міг бути повністю сформований, тому не можна вважати, що у поданому до суду проміжному ліквідаційному балансі боржника, без вказаних вище даних, вірно встановлено (відображено) його розмір.
Доказів вжиття ліквідатором боржника вичерпних заходів щодо виявлення всіх активів боржника матеріали справи не містять.
Положеннями ч. 3 ст. 111 ЦК України визначено, що під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.
Відповідно до положень пункту 69.1 статті 69 Податкового кодексу України банки та інші фінансові установи відкривають поточні та інші рахунки платникам податків - юридичним особам (резидентам і нерезидентам).
Пунктом 69.2 статті 69 Податкового кодексу України передбачено, що банки та інші фінансові установи зобов'язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків - юридичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунка.
Послідовність дій банків та інших фінансових установ при наданні повідомлень про відкриття або закриття рахунків платників податків - юридичних осіб, до контролюючих органів, в яких обліковуються платники податків, та відкриття або закриття банками власних кореспондентських рахунків, а також форму і зміст повідомлень про відкриття/закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах, перелік підстав для відмови контролюючих органів у взятті рахунків на облік врегульована Порядком подання повідомлень про відкриття/закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах до контролюючих органів, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 18.08.2015 №721.
Пунктом 11.16 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.12.2011 за №1562/20300, визначено, що з метою забезпечення закриття інших рахунків юридичних осіб, що ліквідуються, контролюючий орган на звернення комісії з припинення (ліквідатора, ліквідаційної комісії тощо) надає перелік рахунків у фінансових установах відповідної юридичної особи та/або її відокремлених підрозділів, які на момент звернення взяті на облік контролюючими органами та щодо яких не надходили повідомлення про їх закриття.
Таким чином, належним доказом наявності відкритих/закритих рахунків у боржника є довідка Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо наявності таких рахунків.
Доказів того, що ліквідатор боржника звертався до відповідного контролюючого органу щодо отримання переліку таких рахунків юридичної особи боржника та відомостей про їх закриття матеріали справи не містять.
В порушення ч.3 ст.111 ЦК України ліквідатором боржника не надано доказів закриття рахунків, відкритих у фінансових установах.
Крім того, колегія суддів враховує, що згідно податкових декларацій, товариством з обмеженою відповідальністю за період з лютого по серпень 2015 р. було задекларовано обсяги постачання на загальну суму 28 258 119,00 грн., що свідчить про платоспроможність підприємства.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи заяву про порушення провадження у справі про банкрутство за спеціальною процедурою відповідно до ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та визнаючи боржника банкрутом, судом першої інстанції належним чином не було перевірено дотримання процедури добровільної ліквідації юридичної особи, фінансово-майновий стан боржника належним чином не досліджувався, не було перевірено чи мало підприємство боржника, станом на день прийняття рішення його засновником про ліквідацію недостатньо грошових коштів та іншого ліквідаційного майна для здійснення розрахунків з кредиторами.
Місцевим господарським судом не було з'ясовано, якими належними та допустимими доказами, що мають бути долучені до заяви про порушення провадження у справі, підтверджується відсутність у боржника будь-яких майнових активів.
В порушення вимог ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", приймаючи заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Лауріка" про порушення справи про банкрутство, господарський суд ухвалою від 19.01.2016 р. зобов'язував голову ліквідаційної комісії боржника надати оригінали документів, доданих до заяви про порушення справи про банкрутство (для огляду у підготовчому засіданні), аудиторський висновок за результатами фінансово-господарської діяльності, документальні докази недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, документальні докази дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що боржником виконані вимоги суду і оригінали документів надавались суду, а також відсутні докази дослідження господарським судом у судовому засіданні оригіналів документів.
Колегія суддів наголошує, що документи, які підтверджують наявність або відсутність майна та майнових активів боржника не можуть бути надані суду після порушення провадження у справі, оскільки на відміну від позовного провадження, порушення справи про банкрутство тягне за собою ряд правових наслідків.
Тобто, судом першої інстанції належним чином не було перевірено дотримання заявником всіх передбачених законом дій, що передують зверненню до суду із заявою про визнання боржника банкрутом на підставі ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також не проведено аналізу активів та пасивів боржника та належним чином не з'ясовано питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів, оскільки визнаючи боржника банкрутом, суд у будь-якому випадку має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про неспроможність боржника відновити свою платоспроможність не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури, а отже наявність правових підстав для визнання боржника банкрутом, є передчасним.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 27.10.2015 р. у справі № 904/1491/15.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції безпідставно порушив провадження у даній справі про банкрутство, в порядку норм ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а в подальшому - виніс оскаржувану постанову про визнання боржника банкрутом.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова господарського суду прийнята з порушенням норм матеріального права, що відповідно до ст.104 ГПК України є підставою для її скасування.
Встановивши факт безпідставного порушення провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАУРІКА", колегія суддів приходить до висновку про припинення провадження у даній справі на підставі п.12 ч.1 ст.83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99,101-105 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2016 р. у справі № 904/204/16 скасувати.
Провадження у справі № 904/204/16 припинити.
Копію постанови направити державному реєстратору Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції (49004, м.Дніпропетровськ, вул.Комсомольська, 56) для здійснення реєстраційних дій щодо товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАУРІКА» (49033, м.Дніпропетровськ, вул.Карла Лібкнехта, 23/1, офіс 2; код ЄДРПОУ 39483893).
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом 20 днів.
Головуючий суддя В.О.Кузнецов
Судді І.М.Науменко
О.С.Євстигнеєв