17.05.2016 Справа № 912/751/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. - доповідач;
суддів: Пархоменко Н.В., Верхогляд Т.А.
при секретарі судового засідання Саланжій Т.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю б/н від 19.10.2015;
від відповідача: ОСОБА_2 представник за довіреністю від 13.11.2015 № 44Д-10;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Креатив» на рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.04.2016 по справі № 912/751/16 (суддя Балик В.М.)
за позовом: Фермерського господарства «Князівське», с. Павлівка, Білопільського району, Сумської області
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Креатив», м. Кіровоград
про стягнення 2286244,90 грн., -
06 квітня 2016 року рішенням господарського суду Кіровоградської області по даній справі позов задоволено повністю.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Креатив» на користь Фермерського господарства «Князівське» заборгованість у сумі 2286244,90 грн., з яких: 2182090,63 грн. основного боргу, 43740,80 грн. 3% річних, 60413,47 грн. інфляційних збитків, а також 34293,67 грн. судового збору.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване обґрунтованістю заявлених позовних вимог, наявністю правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу за поставлений, але не оплачений товар, сплати 3% річних та інфляційних втрат від простроченої суми (ст. 625 ЦК України).
Непогоджуючись з рішенням господарського суду відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Апеляційна скарга мотивована прийняттям рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права на підставі висновків, що не відповідають дійсним обставинам справи, а тому вважає, що рішення підлягає скасуванню, а в позові слід відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, оскільки ним розглянуто справу за відсутності представника відповідача у першому судовому засіданні з відхиленням клопотання останнього про відкладення розгляду справи.
Апелянт посилається на укладення додаткової угоди, якою визначається кінцева вартість товару за договором, зі значним порушенням строку передбаченого п. 4.5. договору.
Також апелянт посилається на відсутність у нього інформації про видачу ОСОБА_3 довіреностей на право вчинення будь-яких дій від імені ПрАТ «Креатив», виданих підписанту ОСОБА_3, на підставі яких він діяв при підписанні договорів та додаткових угод до них, актів, протоколів та інших документів від імені ПрАТ «Креатив», що покладені в основу судового спору.
Крім того судом не надано оцінки та не витребувано від позивача доказів передачі відповідачу разом з товаром: товарно-транспортної накладної, оригіналів податкової накладної, якісного посвідчення, документу про вміст токсичних елементів, пестицидів, мікотоксинів і радіонуклідів, що передбачено п. п. 3.8., 3.9. договору.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.04.2016 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 25.04.2016) розгляд справи призначено до розгляду у судовому засіданні на 17.05.2016.
10.05.2016 на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу ПрАТ «Креатив», відповідно до якого ФГ «Князівське» просить колегію суддів апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення по справі залишити без змін.
За заявами сторін розгляд справи здійснювався у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
17.05.2016 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Судова колегія, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду залишити без змін з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, між відповідачем - Приватним акціонерним товариством «Креатив» (покупцем) та позивачем - Фермерським господарством «Князівське» (продавцем) укладено договір поставки від 26.09.2014 № С14-00409 (далі - договір), згідно п. 1.1. якого, продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити насіння соняшника урожаю 2014 року (далі - товар) на умовах даного договору.
Згідно п. 4.1. договору, кількість товару, що поставляється за даним договором - 300 тон ± 35 тон (за вибором покупця).
Пунктом 4.2. договору сторонами визначено, що для оприбуткування покупцем поставленого товару продавець надає покупцю видаткові накладні на кількість фактично поставленого товару по ціні 2000,00 грн., в т.ч. ПДВ, виписані датою фактичної поставки. Вказана ціна для оприбуткування товару є первісною. Подальше визначення ціни здійснюється сторонами в порядку, встановленому п. п. 4.3.-4.3.1. даного договору.
Умовою вказаного пункту договору передбачено, що ціна товару з якісними показниками, передбаченими п. 2.1. договору, встановлюється сторонами шляхом укладання додаткової угоди (далі - додаткова угода визначення ціни) та визначається як середня ринкова закупівельна ціна насіння соняшнику на аналогічних умовах поставки на дату підписання зазначеної додаткової угоди, але не пізніше 31 грудня 2014 року, зменшена на 12% річних, нарахованих на суму здійсненої оплати (відповідно до п. 5.1. договору) з дати перерахування коштів до дати переоцінки, за кожну фактично поставлену тону партії товару, що переоцінюється. Визначена таким чином ціна товару може як перевищувати первісну ціну для оприбуткування, вказану в п. 4.2. договору, так і бути меншою.
Пунктом 4.5. договору сторони визначили, що у випадку неотримання покупцем до 31 грудня 2014 року (включно) додаткової угоди визначення ціни, покупець складає та направляє продавцю додаткову угоду визначення ціни, в якій ціна визначається як середня ринкова закупівельна ціна насіння соняшнику на аналогічних умовах поставки станом на 31 грудня 2014 року. Складена та направлена таким чином додаткова угода визначення ціни є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.
У відповідності до пункту 4.7. договору для розрахунків на підставі додаткової угоди визначення ціни формується ОСОБА_2 визначення кінцевої ціни та вартості товару з урахуванням вимог розділу 4 договору.
Відповідно до п. 4.8. сума договору визначається шляхом множення кількості поставленого товару на остаточну ціну товару.
Згідно з п. 4.9. попередня сума договору (виходячи з первісної ціни) - 600000,00 грн.
У пунктах 5.1.-5.2. договору сторонами погоджено, що покупець зобов'язується здійснити оплату товару на умовах передоплати у сумі, вказаній п. 4.9. договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця на підставі рахунку-фактури.
Остаточний розрахунок (доплата покупцем або повернення коштів продавцем) здійснюється після фактичного отримання товару згідно з умовами договору та проведення досліджень поставленого товару на відповідність його якості вимогам п. 2.1. договору, протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання сторонами додаткової угоди (п. 4.3.) та ОСОБА_2 визначення кінцевої ціни (п. 4.7.), виходячи з остаточної ціни на товар відповідно до п. 4.6. договору.
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками, що свідчить про погодження сторонами усіх його умов.
На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу 323,44 тон товару:
- згідно накладної від 30.09.2014 № 45 - 35,350 тон;
- згідно накладної від 08.10.2014 № 46 - 288,090 тон (а. с. 16-17).
Товар прийнятий представником відповідача згідно довіреності від 29.09.2014 № 5168 підписаної керівником відповідача та скріпленої печаткою підприємства відповідача (а. с. 15).
Жодних зауважень та заперечень щодо дати отримання або ненадання разом з товаром товарно-супровідних документів, визначених п. 3.8. та п. 3.9. договору, видаткові накладні не містять.
В матеріалах справи міститься копія виписки з банківського рахунку позивача, згідно з якою відповідачем 29.09.2014 перераховано на користь ФГ «Князівське» 600000,00 грн. за договором (а. с. 28).
При цьому місцевий господарський суд звернув увагу на незначне порушення сторонами умов договору, зокрема п. п. 4.3., 4.5. якими визначено, що Додаткова угода в частині визначення ціни укладається сторонами не пізніше 31 грудня 2014 року. У випадку неотримання покупцем до 31 грудня 2014 року (включно) такої додаткової угоди, покупець самостійно складає та направляє продавцю додаткову угоду визначення ціни в порядку, визначеному п. 4.5. договору.
Додаткова угода № С14-00409/3 до договору підписана між сторонами лише 29.05.2015 (далі - додаткова угода), пунктами 1, 3 якої погоджено, що продавцем на адресу покупця поставлено 323,44 тон фізичної ваги насіння соняшника врожаю 2014 року, ціна партії товару, вказаної в п. 1 цієї додаткової угоди, складає 9031,00 грн., з урахуванням ПДВ за одну тону. Ціна партії товару, враховуючи 16 відсотків річних та зміни курсу НБУ складає 8706,31 грн. з урахуванням ПДВ.
Пунктом 4 додаткової угоди сторони визначили, що ціна партії товару, вказана в п. 3. цієї додаткової угоди, встановлена за товар з якісними показниками, вказаними в п. 2.1. договору (базисні норми). У разі передачі товару з якісними показниками, що не відповідають якісним показникам, вказаним в п. 2.1. договору як базисні норми (гірше цих показників), сторони проводять перерахунок кінцевої ціни на товар з урахуванням фактичних якісних показів в порядку, передбаченому п. 4.6. договору.
Умови договору виконуються з урахуванням умов додаткової угоди (п. 5 додаткової угоди), яка набирає чинності з моменту її підписання сторонами та є невід'ємною частиною договору (п. 7 додаткової угоди).
Згідно підписаного між сторонами ОСОБА_2 № 1 переоцінки насіння соняшнику від 29.05.2015 вартість поставленого товару після переоцінки складає 2782090,63 грн. (а. с. 19).
Матеріалами справи також підтверджується виставлення позивачем 23.09.2015 для оплати відповідачем рахунку-фактури № 45 на суму 2182090,63 грн., який не оплачено відповідачем (а. с. 26).
24.09.2015 позивач направив на адресу відповідача претензію № 1 про сплату заборгованості у сумі 2182090,63 грн., яка відповідачем отримана 30.09.2015 та залишена без відповіді (а. с. 20-25).
Несплата відповідачем вартості отриманого від позивача товару на вказану суму і стала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.
Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості у зв'язку з невиконання відповідачем обов'язку щодо оплати поставленого позивачем товару за договором поставки.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу, підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 202 цього Кодексу передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двохсторонніми.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до частин 1-3 статті 193 Господарського кодексу, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, правовідносини за яким регулюються, зокрема, параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу.
Згідно ст. 265 Господарського кодексу, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій відповідач доказів оплати поставленого позивачем товару в сумі 2182090,63 грн. не надав.
При цьому колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду відносно того, що твердження відповідача про відсутність на його підприємстві документів, які свідчать про стан правовідносин між сторонами договору, зміну керівництва, власників, головного бухгалтера, втрату техніки не звільняють ПрАТ «Креатив» від грошових зобов'язань перед його контрагентами.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про можливість задоволення позовних вимог та наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 2182090,63 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Окрім суми основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у сумі 43740,80 грн. та 60413,47 грн. інфляційних втрат за періоди прострочення з 13.06.2015 по 11.02.2016.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов'язання, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про можливість задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 43740,80 грн. - 3% річних та 60413,47 грн. - інфляційних втрат за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за вказані позивачем періоди.
Доводи апеляційної скарги стосовно неналежного повідомлення відповідача про час і місце судового засідання, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.
У відповідності до абзацу 3 пункту 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 (із змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.
Як вбачається з матеріалів справи (а. с. 1, 35), місцевим господарським судом належним чином виконано вимоги ст. 64 ГПК України щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, однак відповідач просив суд відкласти розгляд справи через прийняття участі в судовому засіданні Вищого адміністративного суду України.
Згідно п. 3.9.2. вищезазначеної Постанови пленуму ВГСУ, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).
Відповідачем не доведено належними доказами факт неможливості участі у судовому засіданні іншого представника та не використано можливість подати докази, які на його думку є необхідними для вирішення спору по суті, як і не використано такого права під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Посилання апелянта на укладення додаткової угоди, якою визначається кінцева вартість товару за договором, зі значним порушенням строку передбаченого п. 4.5. договору колегія суддів вважає безпідставним, оскільки відповідач міг самостійно на виконання вказаного пункту договору скласти та направити на адресу продавця додаткову угоду, визначити середню закупівельну ціну насіння соняшнику на аналогічних умовах поставки станом на 31.12.2014, або відмовитися від підписання додаткової угоди поданої продавцем, однак відповідачем цього не зроблено.
Посилання апелянта на відсутність у нього інформації про видачу ОСОБА_3 довіреностей на право вчинення будь-яких дій від імені ПрАТ «Креатив», зокрема на підписання договорів, додаткових угод до них, актів, протоколів та інших документів від імені ПрАТ «Креатив», що покладені в основу судового спору, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.
Згідно ч. 1, 2 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Про схвалення договору відповідачем свідчить виконання його умов (прийняття товару та часткова його оплата).
Відповідачем не доведено відсутності повноважень ОСОБА_3 на підписання вказаних документів та не подано суду доказів неправомірного використання печатки підприємства в господарській діяльності.
Крім того, колегією суддів відхиляються доводи апелянта про ненадання позивачем разом з товаром документів визначених в п. п. 3.8., 3.9. договору, оскільки покупець прийняв товар за договором без зауважень, а тому слід вважати, що документи передбачені п. п. 3.8., 3.9. договору отримані відповідачем у повному обсязі. Крім того, згідно п. 5.2. договору, остаточний розрахунок за отриманий товар здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту підписання додаткової угоди та акту визначення кінцевої ціни, які наявні в матеріалах справи та підписані без зауважень, у тому числі щодо якості поставленого товару.
На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Креатив» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.04.2016 по справі № 912/751/16 залишити без змін.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписано 23.05.2016.
Головуючий Ю.Б. Парусніков
Судді: Н.В. Пархоменко
ОСОБА_4