17.05.2016 Справа № 904/252/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. - доповідач;
суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.
при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність № 162 від 11.04.2016;
від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність № 14-185юр від 19.04.2016 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2016 по справі № 904/252/16 (суддя Рудь І.А.)
за позовом: Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «ТехЕлектроСервіс», м. Київ
до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 179436,40 грн., -
21 березня 2016 року рішенням господарського суду Дніпропетровської області по даній справі позов задоволено частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «ТехЕлектроСервіс» 157203,47 грн. пені, 11830,92 грн. 3% річних, 2535,52 грн. витрат по сплаті судового збору.
В решті позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване порушенням відповідачем строків оплати (п. 4.1. договору) за поставлене позивачем обладнання, що є підставою для нарахування до стягнення з відповідача пені (п. 17.8. договору) та 3 % річних (ст. 625 ЦК України).
Позовні вимоги задоволено частково, оскільки позивачем невірно визначено початок прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, згідно умов п. 4.1. договору (включено до розрахунку дати оплати відповідачем поставленого обладнання).
Не погоджуючись з даним рішенням позивач звернувся з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Апеляційна скарга мотивована прийняттям рішення з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на ігнорування місцевим господарським судом тієї обставини, що неотримання відповідачем від позивача повного пакету документів передбаченого п. 4.1. договору, на підставі яких здійснюється оплата виконаних робіт, а саме: рахунку-фактури, довідки форми КБ-3, податкової накладної, що на його думку свідчить про відсутність прострочення оплати виконаних підрядних робіт, а також є наслідком відсутності належних правових підстав для вимоги позивача про сплату неустойки і 3% річних.
З огляду на вищевикладене апелянт просить скасувати рішення місцевого господарського суду по даній справі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження і призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.05.2016.
06.05.2016 на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого позивач просив відмовити апелянту в задоволенні скарги, а рішення місцевого господарського суду по даній справі залишити без змін.
17.05.2016 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Судова колегія в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України розглянувши справу, перевіривши повноту, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, прийшла до висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення з огляду на наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 05.03.2014 між відповідачем - Публічним акціонерним товариством «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі - замовник) та позивачем - Науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю «ТехЕлектроСервіс» (далі - підрядник) укладено договір № 4600051923/1134 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого, в редакції додаткової угоди № 2 від 11.06.2014 підрядник у межах договірної ціни виконує власними і залученими силами (по узгодженню із замовником) роботи на об'єктах «ГД. Подрібнювальна фабрика. Основна виробнича ділянка № 2. Реконструкція АТУ джерела № 205, № 207, № 208, № 209, № 210, № 211» у повному обсязі основних та супутніх робіт згідно із відомістю обсягів робіт (далі - роботи) (додаток № 1, а. с. 110 том 1).
Пунктом 2.1. договору, в редакції додаткової угоди № 2 від 11.06.2014, сторони визначили, що договірна ціна робіт, доручених для виконання підряднику, розрахована на рівні конкурсної пропозиції підрядника та є незмінною, крім випадків, передбачених п. п. 2.7, 2.8 даного договору та вимогами технічних завдань. Загальна вартість Договору складається із вартості робіт, узгоджених в специфікаціях (додатках № 3 та додаткових угодах) до договору (а. с. 102 том 2).
Згідно п. 4.1 договору, в редакції додаткової угоди № 3 від 27.11.2014, замовник здійснює оплату поетапно - за кожним джерелом (відповідно до Технічного завдання - ТЗ), протягом 25 календарних днів після підписання замовником повного пакету документів на оплату. Дана оплата здійснюється у розмірі:
- 90 відсотків від фактично виконаних робіт на підставі довідки (форма КБ-3), затвердженої наказом Мінрегіонбуду № 554 від 04.12.2009 та засвідченої підписами уповноважених представників сторін;
- 10 відсотків від фактично виконаних робіт замовник сплачує підряднику протягом 25 діб після повного виконання обсягів робіт за відповідним джерелом та підписання акту готовності відповідного об'єкту до експлуатації, але не пізніше 50 календарних днів з дати повного виконання обсягів робіт за відповідним джерелом (а. с. 105 том 2).
Розрахунок за поставлене по даному договору обладнання здійснюється на підставі рахунку-фактури, та підписаних сторонами товарно-транспортних накладних, акту прийому-передачі, записки цеху про прийняття на зберігання цього обладнання. При цьому обладнання повинно бути змонтовано підрядником у строки згідно графіку виконання робіт (додаток № 5, а. с. 108-109 том 2). Дана оплата здійснюється у розмірі:
- 90 відсотків від фактично поставленого обладнання протягом 25 календарних днів після підписання замовником повного пакету документів на оплату;
- 10 відсотків від фактично поставленого обладнання замовник сплачує підряднику протягом 25 діб після повного виконання обсягів робіт за відповідним джерелом та підписання акту готовності відповідного об'єкту до експлуатації, але не пізніше 50 календарних днів з дати повного виконання обсягів робіт за відповідним джерелом.
Акти виконаних робіт підрядник готує на підставі специфікації вартості робіт і передає для підпису уповноваженому представнику замовника. Остаточний термін передачі повного пакету документів (акти, податкова накладна, рахунок) - 20 число звітного місяця. Рахунок-фактура повинен містити юридичний номер договору, номер SAP специфікацій, номер SAP замовлень на закупівлю, номер підрядника, під яким він зареєстрований в SAP. Підрядник повинен направити оригінал рахунку-фактури разом з податковою накладною до відділу з обліку кредиторської заборгованості замовника.
У разі відсутності в рахунку-фактурі необхідної для оплати інформації замовник має право повернути рахунок-фактуру підряднику для виправлення або заміни. Дата отримання належно оформленого рахунку з урахуванням усіх зазначених у цьому пункті вимог замовника буде вважатися датою отримання рахунку. У випадку прострочення оплати з причини неналежно оформленого рахунку, замовник звільняється від відповідальності за прострочення платежу.
Згідно п. 19.3. договір вступає в дію з моменту підписання і діє по 31.12.2015 або до належного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору, в залежності від того, яка з вказаних подій настане раніше.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу обладнання «Обладнання екологічного моніторингу для реконструкції джерел № 205, № 207, №208, № 209, № 210, № 211» у кількості п'яти комплектів двома партіями на загальну суму 4471083,97 грн.
Перша партія обладнання поставлена позивачем 11.12.2014 на загальну суму 2734194,47 грн. та прийнята відповідачем, що підтверджується видатковими накладними № 514, № 515, № 516, № 517, № 518, № 519 від 11.12.2014, приймально-здавальними актами № 6 ЭМ, № 7 ЭМ, № 8 ЭМ, № 9 ЭМ, № 10 ЭМ, № 11 ЭМ від 12.12.2014 (підписаними сторонами 25.12.2014) та товарно-транспортною накладною від 10.12.2014. (а. с. 114-120, 125-130, 136 том 2).
Друга партія обладнання поставлена позивачем 14.01.2015 на загальну суму 1736889,50 грн. та прийнята відповідачем, що підтверджується видатковими накладними № 4, № 5, № 6, № 7, № 8 від 14.01.2015, приймально-здавальними актами № 20 ЭМ, № 21 ЭМ, № 22 ЭМ, № 23 ЭМ, № 24 ЭМ від 14.01.2015 (підписаними представниками сторін 16.01.2015) та товарно-транспортною накладною від 13.01.2015 (а. с. 120-124, 131-135, 137 том 2).
Судом встановлено, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань здійснив оплату першої та другої партій поставленого обладнання з порушенням строків оплати, визначених пунктом 4.1. договору, сплативши на користь позивача: 882885,80 грн. 19.02.2015, 1769533,09 грн. - 25.02.2015, 625280,22 грн. - 13.03.2015, 312640,11 грн. - 17.03.2015, 625280,22 грн. - 02.04.2015, що підтверджується банківською довідкою від 23.12.2015 № 5-2/15/23 (а. с. 139 т. 2).
Порушення відповідачем строків оплати поставленого позивачем обладнання і є причиною виникнення даного спору.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду відносно того, що укладений між сторонами договір є змішаним договором.
Господарським судом встановлено, що договір від 05.03.2014 № 4600051923/1134 є змішаним договором та містить в собі елементи договору поставки та договору підряду.
Відповідно до ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
У відповідності до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У відповідності до норм частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно статей 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
За умовами п. 17.8. договору за порушення строків оплати за даним договором замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Згідно розрахунку позивача, строк оплати поставленого обладнання є таким, що настав 18.01.2015 - за першою партією та 09.02.2015 - за другою партією.
За прострочення оплати поставленого обладнання позивач нарахував до стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 166741,56 грн. за період з 19.01.2015 по 02.04.2015 за кожною видатковою накладною окремо.
Згідно положень ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
На підставі положень ст. 625 ЦК України, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3 % річних у загальному розмірі 12694,84 грн. за період з 19.01.2015 по 02.04.2015, розраховані за кожною видатковою накладною окремо.
Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого господарського суду щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Як вже зазначалося вище, з урахуванням положень п. 4.1. договору та підписаних сторонами 25.12.2014 та 16.01.2015 приймально-здавальних актів, строк оплати вартості поставленого позивачем обладнання слід вважати таким, що настав 19.01.2015 та 10.02.2015 відповідно.
Згідно з п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.13 № 14 з огляду на вимоги ч.1 ст.47 і ст. 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Крім того, за приписами п. 1.9. вказаної постанови пленуму Вищого господарського суду України день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Здійснивши перевірку виконаного позивачем розрахунку пені та 3% річних, місцевим господарським судом правильно, на думку колегії суддів встановлено, що позивачем невірно визначено початок прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань згідно умов п. 4.1 договору, а також в порушення вищезазначених приписів чинного законодавства включено до розрахунку дати оплат відповідачем поставленого товару.
За вказаних обставин, згідно перерахунку, виконаному господарським судом, до стягнення з відповідача підлягають:
- пеня у загальній сумі 157203,47 грн., з яких: 76388,14 грн. - пеня за прострочення оплати першої партії обладнання за загальний період з 20.01.2015 по 24.02.2015; 80815,33 грн. - пеня за прострочення оплати другої партії обладнання за загальний період з 11.02.2015 по 01.04.2015;
- 3% річних у загальній сумі 11830,92 грн., з яких 6845,81 грн. - 3% річних за прострочення оплати першої партії обладнання за загальний період з 20.01.2015 по 24.02.2015; 80815,33 грн.; 4985,11 грн. - 3% річних за прострочення оплати другої партії обладнання за загальний період з 11.02.2015 по 01.04.2015.
Розрахунок пені та 3% річних перевірений колегією суддів, здійснений місцевим господарським судом починаючи з наступного дня після виникнення обов'язку оплати та фактично до дати здійснених оплат, підтверджених банківською довідкою від 23.12.2015 (а. с. 139 том 2).
Отже на думку колегії суддів правомірним є часткове задоволення місцевим господарським судом позовних вимог про стягнення з відповідача саме 157203,47 грн. пені та 11830,92 грн. 3 % річних. В решті позову судом відмовлено правомірно.
Доводи апелянта стосовно неотримання ним від позивача повного пакету документів передбаченого п. 4.1. договору, які є підставою для оплати поставленого обладнання, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК; а отже, наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплатити вартість поставленого за договором обладнання.
Посилання відповідача на відсутність довідки форми КБ-3 та податкової накладної, необхідних для здійснення оплати поставленого обладнання, помилкові, оскільки згідно умов п. 4.1. в редакції додаткової угоди № 3 від 27.11.2014 (а. с. 105 том 2) передбачено порядок розрахунків як за виконані роботи так і за поставлене майно. При цьому розрахунок за поставлене майно здійснюється на підставі рахунку-фактури, товарно-транспортних накладних, акту прийому передачі, записки цеху про прийняття на зберігання. Таким чином довідка форми КБ-3 та податкова накладна не входить до переліку документів, які є підставою для оплати поставленого обладнання згідно умов договору.
Крім того, як зазначено місцевим господарським судом сторонами до матеріалів справи не надано доказів, які б спростовували вартість прийнятого відповідачем обладнання, а також доказів звернення відповідача до позивача щодо ненадання документів або неналежного їх оформлення. Сплативши з простроченням 90 відсотків вартості поставленого майна, відповідач своїми діями підтвердив факт наявності документів, необхідних для оплати поставленого позивачем обладнання.
З урахуванням вищезазначеного доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених господарським судом обставин, а тому не заслуговують на увагу і задоволенню не підлягають.
На думку судової колегії, рішення господарського суду відповідає нормам матеріального і процесуального права, винесене при повному дослідженні всіх наявних в матеріалах справи доказів, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2016 по справі № 904/252/16 залишити без змін.
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» залишити без задоволення.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови виготовлено 23.05.2016.
Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков
Судді: Л.М. Білецька
ОСОБА_3