"19" травня 2016 р.Справа № 916/953/16
за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"; в особі, якою є Одеська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту);
до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія";
про стягнення 62905,83грн.;
Суддя Степанова Л.В.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю;
Від відповідача: ОСОБА_3 адвокат;
Суть спору: про стягнення 62905,83грн.
Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" заборгованості у сумі 62905,83грн. у тому числі 56568,60грн. основного боргу, 5932,73грн. пені, 404,50грн. 3% річних.
Позивач на позовних вимогах наполягає.
19.05.2016р. за вх.суду№2-2657/16 надав до суду відзив на позов в якому просить припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 56568,60грн. у зв'язку із сплатою основного боргу у повному обсязі про що надав платіжне доручення №447 від 20.04.2016р.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
30.01.2014р. між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) (позивач, Власник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" (відповідач, Сервітуарій) було укладено договір про встановлення сервітуту №533-П-ОДФ-14 (далі договір) відповідно до якого Власник надає Сервітуарію право сервітуту на причал №14 ОФ ДП "АМПУ" довжиною 288,6пог.м., що розташований в акваторії Власника, а Сервітуарій зобов'язується здійснювати Власникові плату за сервітут у розмірах і в порядку, передбачених договором (п.1.1. договору).
Відповідно до.п.п.4.1. - 4.4. договору плата за сервітут встановлюється у розмірі 62671,76грн. в місяць (без урахування ПДВ). Плата за сервітут за звітний період, який становить менше місяця, визначається як місячна плата за сервітут поділена на повну кількість днів у даному звітному місяці та помножена на кількість фактичних днів неповного місяця, в рамках дії договору. Сервітуарій зобов'язується здійснювати плату за сервітут у розмірі, встановленому п.4.1. договору, в строк не пізніше 10 числа кожного місяця. Наступного за звітним. Плата за сервітут здійснюється шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний розрахунковий рахунок Власника.
У разі порушення термінів оплати Сервітуарій несе відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення виконання грошових зобов'язань, від суми прострочення, що підлягає оплаті за кожен день прострочки (п.5.2. договору).
Згідно п.7.4. договору договір сервітуту набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2014р.
31.12.2014р. між сторонами було укладено додаткову угоду за якою сторони внесли зміни до п.1.1. договору стосовно довжини причалу №14 ОФ ДП "АМПУ" та зазначили довжину причалу - 286,49пог.м., внесли зміни до п.3.2. договору стосовно дії сервітут до 31.12.2015р., внесли зміни до п.4.1. договору стосовно розміру плати за сервітут з 01.01.2015р. у розмірі 47140,50грн., внесли зміни до п.7.4. договору та продовжили строк дії договору до 31.12.2015р.
31.12.2015р. між сторонами був підписаний акт №546012 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 47140,50грн.
Як зазначає позивач, протягом грудня 2015р. відповідач реалізував своє право на сервітут на причал №14 ОФ ДП "АМПУ" здійснював виконання на ньому комплексу робіт і послуг, пов'язаних з перевалкою вантажів, задіявши його під час здійснення своєї господарської діяльності на території Одеського морського порту. На підтвердження сервітуту між сторонами був підписаний акт №546012 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 47140,50грн. та виставлений відповідачу рахунок (Invoice) №546012 від 31.12.2015р. на суму 56568,60грн. (47140,50грн. плата за сервітут, 9428,10грн. ПДВ), який був отриманий відповідачем 06.01.2016р. однак відповідач в порушення умов договору зазначений рахунок своєчасно не сплатив. 19.01.2016р. за вих..№38А/39 позивач звернувся до відповідача з листом про оплату рахунку (Invoice) №546012 від 31.12.2015р. на суму 56568,60грн., 04.02.2016р. за вих.№20А.3/6-82 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості у сумі 56568,60грн.
Станом на день подання позову заборгованість відповідача становить 56568,60грн.
Як зазначає позивача, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати за сервітут, позивач нарахував відповідачу 5932,73грн. пені та 404,50грн. 3% річних.
19.05.2016р. за вх.суду№2-2657/16 надав до суду відзив на позов в якому просить припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 56568,60грн. у зв'язку із сплатою основного боргу у повному обсязі про що надав платіжне доручення №447 від 20.04.2016р.
Дослідивши матеріли справи, заслухавши пояснення представників позивача, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З матеріалів справи вбачається, що 30.01.2014р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про встановлення сервітуту №533-П-ОДФ-14 відповідно до якого позивач надав відповідачу право сервітуту на причал №14 ОФ ДП "АМПУ" довжиною 286,49пог.м. (відповідно до додаткової угоди від 31.12.2014р.), що розташований в акваторії Власника, а Сервітуарій зобов'язується здійснювати Власникові плату за сервітут у розмірах і в порядку, передбачених договором.
Судом встановлено, що на виконання умов договору відповідач протягом грудня 2015р. реалізував своє право на сервітут на причал №14 ОФ ДП "АМПУ" здійснював виконання на ньому комплексу робіт і послуг, пов'язаних з перевалкою вантажів, задіявши його під час здійснення своєї господарської діяльності на території Одеського морського порту.
Відповідно до п.4.1. в редакції додаткової угоди від 31.12.2014р. плата за сервітут встановлюється у розмірі 47140,50грн. в місяць (без урахування ПДВ).
На підтвердження сервітуту між сторонами був підписаний акт №546012 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 47140,50грн. та виставлений відповідачу рахунок (Invoice) №546012 від 31.12.2015р. на суму 56568,60грн. (47140,50грн. плата за сервітут, 9428,10грн. ПДВ), який був отриманий відповідачем 06.01.2016р. однак відповідач в порушення умов договору зазначений рахунок своєчасно не сплатив. 19.01.2016р. за вих..№38А/39 позивач звернувся до відповідача з листом про оплату рахунку (Invoice) №546012 від 31.12.2015р. на суму 56568,60грн., 04.02.2016р. за вих.№20А.3/6-82 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості у сумі 56568,60грн.
Під час розгляду справи відповідач сплатив плату за сервітут згідно рахунку (Invoice) №546012 від 31.12.2015р. на суму 56568,60грн. у повному обсязі, що підтверджується наданим до матеріалів справи платіжним дорученням №447 від 20.04.2016р.
В судовому засіданні позивач підтвердив сплату рахунку (Invoice) №546012 від 31.12.2015р. на суму 56568,60грн. у повному обсязі.
Відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі якщо зокрема відсутній предмет спору.
Враховуючи сплату відповідачем плати за сервітут згідно рахунку (Invoice) №546012 від 31.12.2015р. на суму 56568,60грн., провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу у сумі 56568,60грн. підлягає припиненню.
Щодо стягнення з відповідача пені у сумі 5932,73грн. за період з 11.01.2016р. по 06.04.2016р. слід зазначити наступне.
Отже, виходячи з матеріалів справи, відповідач виконав свої зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд, перевіривши розрахунок позивача та здійснивши власний розрахунок за допомогою програми "Законодавство" зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня за період з 11.01.2016р. по 06.04.2016р. у сумі 5916,52грн.
Щодо стягнення з відповідача 404,50грн. річних за період з 11.01.2016р. по 06.04.2016р. слід зазначити наступне.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши розрахунок позивача та здійснивши власний розрахунок за допомогою програми "Законодавство" зазначає, що стягненню з відповідача підлягає 3% річних за період з 11.01.2016р. по 06.04.2016р. у сумі 403,40грн.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" 56568,60грн. основного боргу підлягають припиненню відповідно до п.1-1. ст.80 ГПК України, позовні вимоги в частині стягнення пені та 3% річних підлягають частковому задоволенню у сумі 6319,92грн. у тому числі 5916,52грн. пені, 403,40грн. 3% річних.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача та відповідача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, п.1-1. ст.80, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Провадження у справі в частині стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" основного боргу у сумі 56568,60грн. - припинити.
2. Позов Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) в частині стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" 5932,73грн. пені, 404,50грн. 3% річних - задовольнити частково.
3. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" (65026, м. Одеса, Митна площа, 1, код ЄДРПОУ 31846804) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, Митна площа, 1, код ЄДРПОУ 38728457) 5916/п'ять тисяч дев'ятсот шістнадцять/грн. 52коп. пені, 403/чотириста три/грн. 40коп. 3% річних, 1377/одна тисяча триста сімдесят сім/грн. 62коп. судового збору.
Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.
4. В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України.
Повне рішення складено 23 травня 2016 р.
Суддя Л.В. Степанова