"20" травня 2016 р.Справа № 916/153/16
За позовом: Анімаккорд, ЛТД
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Л І А Ексім”
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Одеської митниці державної фіскальної служби України
про стягнення 165360грн. компенсації
Головуючий суддя Малярчук І.А.
Судді Степанова Л.В.
ОСОБА_1
В судових засіданнях приймали участь представники:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 26.06.2015р.
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: ОСОБА_3, довіреність від 22.03.2016р.
В засіданні 20.05.2016р. приймали участь представники:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 26.06.2015р.
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
Суть спору: про стягнення з ТОВ „Л І А Ексім” на користь Анімаккорд, ЛТД 165360грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.
Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, подав заяву від 25.02.2016р. про зміну предмету позову за вх.№2-1015/16, де виклав позовні вимоги в остаточній редакції, яка судом прийнята до розгляду по суті.
Первинні позовні вимоги позивача складали: про стягнення з ТОВ „Л І А Ексім” на користь Анімаккорд, ЛТД 165360грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав; про конфіскацію контрафактних товарів.
Так, в обґрунтування позовних вимог позивач, з врахуванням пояснень до позовної заяви від 25.02.2016р. за вх.№4833/16, від 10.03.2016р. за вх.№5996/16, від 24.03.2016р. за вх.№7472/16, від 01.04.2016р. за вх.№8295/16, від 26.04.2016р. за вх.№10680/16, зазначає, що 12.01.2016р. в зоні діяльності Одеської митниці ДФСУ за митною декларацією №500060006/2016/000206 заявлено до митного контролю та митного оформлення у митний режим імпорту товар - взуття для дітей на підошві з полімерних матеріалів та верхом з текстильних матеріалів - туфлі: розмір 23-32: артикул 200-101 - 600 пар, артикул 200-136 - 600 пар, а всього 1200 пар, торгівельна марка „ШАЛУНИШКА”, виробник „Pujjang yinghui textile co., LTD”, Китай. На виконання вимог ст.399 МКУ Одеською митницею ДФС було призупинено з 13.01.2016р. строком на десять робочих днів митне оформлення товару, що містить ознаки використання об'єкту права інтелектуальної власності „твір образотворчого мистецтва - малюнок „Маша”, заявленого до митного оформлення за МД №500060006/2016/000206. За таких обставин, позивач, як особа, що володіє виключними майновими правами на зображення частини аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу „Маша і Мєдвєдь”, а саме, персонажу „Маша”, вважає свої права порушеними та визначає заявлену до стягнення суму компенсації, що розрахована з врахуванням 1200 випадків порушення авторського права шляхом ввезення такого товару на митну територію України.
Відповідач в судові засідання не з'являвся, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Одеська митниця державної фіскальної служби України подала письмові пояснення від 24.03.2016р. за вх.№7456/16, від 28.04.2016р. за вх.№10945/16, де вказує, що після реєстрації об'єкта права інтелектуальної власності у митному реєстрі об'єктів митний орган в обов'язковому порядку вживає заходів щодо запобігання переміщенню через митний кордон контрафактних товарів. За результатом проведення митного огляду товарів, заявлених до оформлення за МД від 12.01.2016р. №500060006/2016/000206 було виявлено ознаки використання об'єкту права інтелектуальної власності: твір образотворчого мистецтва - малюнок „Маша”, що занесений з 04.02.2015р. до митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності за номером 002458. З підстав чого митницею 13.01.2016р. прийнято рішення №2016/001 про призупинення митного оформлення спірних товарів строком на 10 робочих днів з повідомленням правовласника про виявлення таких фактів. При цьому, як повідомила Одеська митниця ДФС, ТОВ „Л І А Ексім” під час декларування спірних товарів обрано митний режим „Імпорт 40 ДЕ”.
Ухвалою суду від 01.02.2016р. задоволено заяву позивача від 22.01.2016р. за вх.№2-314/16 про вжиття заходів до забезпечення позову.
Ухвалою суду від 10.03.2016р. задоволено клопотання позивача від 01.03.2016р. за вх.№2-1105/16 про витребування доказів у порядку ст.38 ГПК України.
Клопотання третьої особи від 25.02.2016р. за вх.№4748/16, від 24.03.2016р. за вх.№7387/16 про відкладення розгляду справи, від 24.03.2016р. за вх.№7456/16 про долучення документів до матеріалів справи, від 06.04.2016р. за вх.№8780/16 про ознайомлення з матеріалами справи були судом задоволені.
Ухвалою суду від 11.03.2016р., за клопотанням позивача від 10.03.2016р. за вх.№5996/16, згідно ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду справи продовжено до 06.04.2016р.
Ухвалою суду від 06.04.2016р. справу призначено до колегіального розгляду.
Згідно розпорядження керівника апарату Господарського суду Одеської області ОСОБА_4. від 06.04.2016р. №457, призначено автоматичний розподіл справи для визначення складу колегії суду для розгляду справи №916/153/16, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Малярчук І.А., судді - Степанова Л.В., Цісельський О.В., у зв'язку з чим справу прийнято до провадження визначеною колегією суддів згідно ухвали від 06.04.2016р.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представника позивача, третьої особи та їх правові позиції, суд встановив наступне:
На умовах договору авторського замовлення №ОК-2/2008 від 01.04.2008р., згідно зі службовим завданням №МиМ-С1 від 12.05.2008р. ОСОБА_5 було створено аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал „Маша і Мєдвєдь” та одночасно всі його складові частини та елементи, в т.ч. зображення персонажу „Маша”. 23.09.2008р. автор ОСОБА_5, згідно з умовами договору №ОК-2/2008 від 01.04.2008р., за актом приймання-передачі робіт передав виключне право на сценарій восьми серій дитячого телевізійного серіалу „Маша і Мєдвєдь” замовнику - ТОВ Студія „Анімаккорд”.
08.06.2010р. між ТОВ „Маша і Мєдвєдь” та ОСОБА_5 укладено ліцензійний договір №ЛД-1/2010 про надання права використання творів образотворчого мистецтва (виключна ліцензія), за умовами якого товариство набуло виключне право використання створених оригінальних малюнків, що зображують персонажів аудіовізуального твору - анімаційного серіалу „Маша і Мєдвєдь” під назвою „Маша” і „Ведмідь” та право використання творів у встановлених договором межах, на умовах виключної ліцензії.
Пунктом 1.1. договору №ЛД-1/2010 від 08.06.2010р. встановлено, що ліцензіар надає ліцензіату на термін дії договору за оплачувану ліцензіатом винагороду право використання творів у встановлених договором межах, на умовах виключної ліцензії, тобто без збереження за ліцензіаром права видачі ліцензій на використання творів способами, передбаченими Договором, іншим особам.
Право використання творів способами, передбаченими договором, надаються ліцензіаром ліцензіату на території всіх країн світу на термін з дати укладення договору до 30.06.2025 р. включно (п.2.1. договору №ЛД-1/2010).
За умовами п.2.2. договору №ЛД-1/2010 від 08.06.2010р. ліцензіар надає ліцензіату право використовувати твори як разом, так і окремо способами, встановленими договором.
Також пунктами 2.5. - 2.7. договору №ЛД-1/2010 від 08.06.2010р. ліцензіату надано право видавати субліцензії без попередньої згоди ліцензіара, реєструвати твори або їх частини, назви та персонажів як торговельні марки.
Згідно п.2.10. договору №ЛД-1/2010 від 08.06.2010р., якщо треті особи порушують виключне право ліцензіара, а таке порушення буде зачіпати права ліцензіата, то названі особи зобов'язуються разом захищати свої права. Відмова ліцензіара від захисту своїх прав, як і його бездіяльність не є перешкодою для самостійного вжиття ліцензіатом доречних заходів захисту його прав в передбаченому законом порядку.
Відповідно до свідоцтва №13631 від 22.04.2008р. в Російському авторському товаристві зареєстрований та депонований результат інтелектуальної діяльності - малюнки персонажів до анімаційного дитячого серіалу під назвами: „Маша”, „Мєдвєдь”, автором яких, за його власною заявою, є ОСОБА_5
10.12.2014р. на підставі договору №ММ-2, укладеного між ТОВ „Маша і Мєдвєдь” та Анімаккорд, ЛТД, товариство передало Анімаккорд, ЛТД виключні права на аудіовізуальні твори - анімаційні серіали „Маша і Мєдвєдь” та „Машині казки”, про що сторонами складено та підписано акт передачі прав №1 від 01.012015р.
На підтвердження обставин того, що відповідачем заявлено до ввезення на територію України товари, що місять ознаки порушення авторського права, Одеська митниця ДФС подала до справи копії митної декларації №500060006/2016/000206, акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 12.01.2016р., акту про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 22.09.2015р., листа „Pujjang yinghui textile co., LTD про визначення отримувачем вантажу ТОВ „Л І А Ексім”, коносаменту №579612048 від 24.08.2015р., CMR №051 від 24.09.2015р., рахунків від 20.08.2015р., від 23.09.2015р., упаковочного листа від 23.09.2015р., контракту №08/03/6UA від 03.08.2015р.
В підтвердження розміру передбачуваних збитків позивача від неправомірних дій відповідача в сумі 163000грн. позивач подав звіт про незалежну оцінку майнових прав від 25.03.2016р., яка проводилась ПП „Експерт забезпечення”.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та викладені ними правові позиції, суд вважає заявлені Анімаккорд, ЛТД позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 165360грн. компенсації за порушення майнових авторських прав частково правомірними, такими, що відповідають дійсними обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.
Статтею 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. ОСОБА_6 не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб; використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом; умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону (ч.ч.2-4 ст.426 ЦК України).
Згідно ст.435 ЦК України первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.
Статтею 441 ЦК України визначено, що використанням твору, в тому числі, є його відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, аудіовізуальний твір - це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.
Частиною 1 статті 8 названого Закону до об'єктів авторського права віднесено твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема аудіовізуальні твори.
Відповідно до ст.9 Закону України „Про авторське право і суміжні права” частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.
Згідно до статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору, а також виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права. Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом. Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів; здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер.
Статтею 443 Цивільного кодексу України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Згідно статті 440 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 15 Закону України “Про авторське право і суміжні права” майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
У відповідності до ч. 1 ст.31 названого вище Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
Частиною другою статті 32 Закону України “Про авторське право і суміжні права” передбачено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.
Порядок реєстрації у митному реєстрі об'єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012р. №648, передбачає, що з метою сприяння захисту майнових прав на об'єкти права інтелектуальної власності під час митного контролю та митного оформлення товарів, що містять такі об'єкти, на підставі заяв правовласників і містить інформацію, яка використовується з метою запобігання переміщенню через митний кордон України товарів з порушенням прав інтелектуальної власності (п.1.2. Порядку).
Пункти 4), 20) ч.1 ст.4 Митного кодексу України передбачають, що ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку; митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.
Відповідно до ч.1 ст.10 Митного кодексу України територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також території вільних митних зон, штучні острови, установки і споруди, створені у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, становлять митну територію України.
За положеннями ч.1 ст.74 Митного кодексу України імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.
За положеннями п.г) ч.1 ст. 50 Закону України „Про авторське право і суміжні права” порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є: ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське право і (або) суміжні права, примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення.
Порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену Цивільним кодексом України, законом чи договором (ст.431 ЦК України).
Статтею 445 ЦК передбачено право автора на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.
За приписами ч.1 ст.52 вищезгаданого Закону за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
Зі змісту ч.2 вищезазначеної статті вбачається, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу, крім того, при визначенні компенсації слід враховувати обсяг порушення та (або) наміри відповідача.
Таким чином, предметом доведення по справі про стягнення компенсації за порушення авторського права є, по-перше, належність позивачу авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, по-друге, додержання відповідачем вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами (п.29 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності").
Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши умови договорів, суд доходить висновку про наявність у позивача виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір мультиплікаційний серіал “Маша і Мєдвєдь” та на його складові частини, в тому числі і на малюнок "Маша", а отже, і наявність права захищати свої права, у тому числі шляхом звернення до суду з позовом.
Тобто, Анімаккорд, ЛТД є власником виключних прав у повному обсязі також і на персонажі аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу ТОВ “Маша і Мєдвєдь”, в тому числі малюнок “Маша”, який в силу статті 9 Закону України “Про авторське право і суміжні права” охороняється як твір відповідно до цього Закону.
Факт ввезення відповідачем взуття, що містить малюнок „Маша” із порушенням майнових авторських прав на нього, у кількості 1200шт., на митну територію України в режимі імпорту підтверджується наданою до оформлення митною декларацією №500060006/2016/000206, актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 12.01.2016р., актом про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 22.09.2015р., листом „Pujjang yinghui textile co., LTD про визначення отримувачем вантажу ТОВ „Л І А Ексім”, коносаментом №579612048 від 24.08.2015р., CMR №051 від 24.09.2015р., рахунками від 20.08.2015р., від 23.09.2015р., упаковочним листом від 23.09.2015р., контрактом №08/03/6UA від 03.08.2015р., що є порушенням ТОВ „Л І А Ексім” майнових авторських прав на малюнок "Маша", як складову частину аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу “Маша і Мєдвєдь”, шляхом дій, що спрямовані на введення в обіг товару, що містить зображення персонажу „Маша”.
Положення п.51.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності” передбачають, що у визначенні розміру компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності. Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.
Приписи Цивільного кодексу України та Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) не ставлять розмір компенсації у залежність від кількості використаних об'єктів або їх складових частин (не містять приписів стосовно залежності розміру компенсації), а лише встановлюють право стягнення компенсації, виходячи з самого факту вчинення порушення авторського права. Інші обставини (стосовно систематичності вчинення порушень, їх (його) обсягу, кількості неправомірно використаних об'єктів тощо), в свою чергу, повинні враховуватися судом у визначенні суми компенсації в кожному конкретному випадку, виходячи з меж, встановлених статтею 52 Закону (Оглядовий лист Вищого господарського суду України №01-06/417/2012 від 04.04.2012р. “Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об'єкти інтелектуальної власності (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)).
Так, позивачем розраховано 1200 випадків реалізації контрафактної продукції та за кожен окремий випадок просить стягнути мінімально встановлену ст. 52 Закону України “Про авторське право та суміжні права” суму компенсації у розміні 10 мінімальних заробітних плат.
Звідси, з огляду на розмір заявлених позовних вимог і встановленого законом мінімального розміру компенсаційних заходів, спрямованих на захист майнових прав суб'єктів авторського права, за наявності встановленого порушення у вигляді наміру ввести в обіг товари з порушенням авторського права, шляхом їх ввезення на митну територію України, але без їх фактичного розповсюдження, чому сприяли правомірні своєчасні дії митних органів та позивача, при цьому, не підлягає врахуванню звіт про незалежну оцінку майнових прав від 25.03.2016р., як такий, що не враховує конкретну вартість надання дозволу правоволодільця на зображення на взутті малюнку „Маша”, а також зважаючи на те, що вказаний товар буде знищений на вимогу правоволодільця авторського права, враховуючи те, що 1200 пар взуття надійшло однією партією та доказів повторюваності правопорушення відповідачем відсутні, суд вважає, що покладання на відповідача надміру високої суми компенсації не відповідатиме критеріям справедливості, добросовісності та розумності, з огляду на що задовольняє позовні вимоги частково, в сумі, що складає 15 мінімальних заробітних плат, а саме 21750грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, та те, що позовні вимоги Анімаккорд, ЛТД є доведеними та частково обґрунтованими, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 21750грн. компенсації за порушення майнового авторського права. В решті частині позовних вимог у задоволенні позову слід відмовити.
Позивачу за рахунок відповідача згідно ст.49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за розгляд позовної заяви пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 326,25грн. та 689грн. за розгляд судом заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.
Неявка відповідача в судові засідання не є перешкодою для розгляду справи, оскільки, як визначено п.п.3.9.1., 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. ...В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
В процесі розгляду даної справи судом було вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення відповідача про судові засідання, в тому числі судове засідання, призначене на 20.05.2016р., особливо з врахуванням того, що ухвали надсилались відповідачу за адресою зазначеною позивачем у позовній заяві та витязі з ЄДРЮОФОП станом на 03.03.2016р., у зв'язку з чим суд приймає рішення за результатами розгляду справи по суті.
Керуючись ст.ст.49, 82- 85 ГПК України суд, -
1. Задовольнити позов позивача частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Л І А Ексім” (67300, Одеська область, м. Березівка, провул. Шевченка, 7, код 39526135) на користь Анімаккорд Лтд (Республіка Кіпр, 1095, м. Нікосія, ОСОБА_6,6, корп.С, 7 поверх, офіс 703, реєстраційний номер НЕ 244451) 21 750 (двадцять одна тисяча сімсот п'ятдесят) грн. компенсації за порушення майнових авторських прав, 1015 (одну тисячу п'ятнадцять) грн. 25коп. судового збору.
3. Відмовити Анімакорд, ЛТД у задоволенні решти частини заявлених позовних вимог.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Наказ видати у відповідності до ст.116 ГПК України.
Повний текст рішення складено 20 травня 2016 р.
Головуючий суддя І.А. Малярчук
Суддя Л.В. Степанова
Суддя О.В. Цісельський