17.05.2016 р. Справа № 30/77
За скаргою: Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м. Львів
на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконними дій відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 17.06.2015р.; визнання незаконними дій ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.10.2015р.; визнання незаконними дії ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 19.10.2015р.; визнання недійсною постанови ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17.06.2015р. (ВП №21775393) про стягнення з ЛМКП “Львівтеплоенерго” виконавчого збору у розмірі 2920854,18 грн.; визнання недійсною постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.10.2015р. (ВП № 48981555) з виконання постанови від 17.06.2015 року про стягнення з ЛМКП “Львівтеплоенерго” виконавчого збору у розмірі 2920854,18 грн.; визнання недійсною постанови про арешт коштів боржника від 19.10.2015р. (ВП № 48981555).
по справі № 30/77
За позовом: ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, м. Київ
до відповідача: ЛМКП “Львівтеплоенерго”, м. Львів
про стягнення 29182805,84 грн.
Cуддя Мороз Н.В.
Суддя Сухович Ю.О.
Суддя Петрашко М.М.
при секретарі М. Потикевич
за участю представників сторін:
від скаржника (боржника) - ОСОБА_1
від органу державної виконавчої служби - ОСОБА_2
від стягувача - ОСОБА_2
Суть спору:
26.01.2016р. ЛМКП “Львівтеплоенерго”, м.Львів звернулось до суду в порядку ст.121-2 ГПК України, зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконними дій відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 17.06.2015р.; визнання незаконними дій ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.10.2015р.; визнання незаконними дії ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 19.10.2015р.; визнання недійсною постанови ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17.06.2015р. (ВП №21775393) про стягнення з ЛМКП “Львівтеплоенерго” виконавчого збору у розмірі 2920854,18 грн.; визнання недійсною постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.10.2015р. (ВП № 48981555) з виконання постанови від 17.06.2015 року про стягнення з ЛМКП “Львівтеплоенерго” виконавчого збору у розмірі 2920854,18 грн.; визнання недійсною постанови про арешт коштів боржника від 19.10.2015р. (ВП № 48981555).
Ухвалою господарського суду від 29.01.2016р. ЛМКП «Львівтеплоенерго» відновлено строк для подання скарги на дії органу державної виконавчої служби, скаргу прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.02.2016р.
З метою всестороннього та об'єктивного вирішення поданої скарги, розгляд скарги відкладався ухвалою суду від 16.02.2016р. В судовому засіданні 01.03.2016р. оголошувалась перерва, про що представники сторін ознайомлені під розписку. Ухвалою суду від 29.03.2016р. строк вирішення скарги продовжено на 15 днів, розгляд скарги відкладено на 12.04.2016р.
Ухвалою господарського суду від 12.04.2016р. призначено колегіальний розгляд скарги у складі трьох суддів та відкладено розгляд скарги на 26.04.2016р.
Для всебічного, повного та об'єктивного вирішення поданої скарги, з'ясування всіх обставин справи, розгляд скарги відкладався ухвалою суду від 26.04.2016р.
17.05.2016р. представник скаржника (боржника) в судове засідання з'явився, вимоги викладені в скарзі підтримав. Зазначив, що дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору з боржника від 17.06.2015р. (ВП №21775393) є незаконними. Ствердив, що всупереч вимогам ст.32 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем на момент винесення оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору від 17.06.2015р. не було вчинено передбачених вказаною вище нормою дій, спрямованих на примусове виконання судового рішення. ЛМКП «Львівтеплоенерго» самостійно виконало рішення господарського суду Львівської області у 2011 році в частині стягнення основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат та пені до винесення постанови про стягнення виконавчого збору та вчинення будь-яких заходів виконавчого провадження, під час того як виконавче провадження було зупинене на підставі ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження». Скаржник посилається на правову позицію викладену в Постанові Верховного суду України від 28.01.2015р., згідно якої сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника, а виконавчий збір стягується, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконане, а держаним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання. Також, згідно додаткових пояснень від 26.04.2016р. зазначив, що на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 17.06.2015р. несплаченими залишалися державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 25736,00 грн. Посилаючись на норму п.п.3.7.2 п.3.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень скаржник вважає, що обґрунтованим є стягнення виконавчого збору у розмірі 10% не від усієї суми заборгованості згідно рішення суду, а від суми, яка не була сплачена боржником самостійно до початку його примусового виконання.. Вважає незаконними дії ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.10.2015р. (ВП № 48981555) з виконання постанови від 17.06.2015 року про стягнення з ЛМКП “Львівтеплоенерго” виконавчого збору у зв'язку з порушенням терміну направлення постанови та позбавленням боржника права на добровільне виконання постанови від 09.10.2015р. Також, скаржник вважає незаконними дії органу державної виконавчої служби щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 19.10.2015р. (ВП № 48981555) посилаючись на заборону звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, а накладення арешту на розрахунковий рахунок, кошти на якому використовуються для виплати заробітної плати працівникам, на думку скаржника, суперечить Конституції України, Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 №95 та спричиняє порушення їх конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю. Крім того, просить визнати недійсними постанову ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17.06.2015р. (ВП №21775393) про стягнення з ЛМКП “Львівтеплоенерго” виконавчого збору у розмірі 2920854,18 грн.; постанову про відкриття виконавчого провадження від 09.10.2015р. (ВП № 48981555) з виконання постанови від 17.06.2015 року про стягнення з ЛМКП “Львівтеплоенерго” виконавчого збору у розмірі 2920854,18 грн.; постанову про арешт коштів боржника від 19.10.2015р. (ВП № 48981555). Скаргу просить задоволити відповідно до заяви про уточнення скарги від 16.03.2016р.
Представник органу державної виконавчої служби та стягувача в судове засідання з'явився, проти заявлених в скарзі вимог заперечив. Зазначив, що згідно норм ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» чинної на момент винесення оскаржуваної постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 17.06.2015р., виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом. Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.10.2010р. ВП №21775393 надано семиденний строк з дня отримання постанови про відкриття виконавчого провадження для добровільного виконання виконавчого документа, в наданий строк виконавчий документ боржником виконано не було. При невиконанні рішення в наданий строк для добровільного виконання воно виконується в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат. Враховуючи те, що виконавчий документ в строк встановлений для добровільного виконання боржником виконано не було, 08.11.2010р. виконавче провадження було зупинено. 17.06.2015р. виконавче провадження ВП №21775393 було поновлено у зв'язку з тим, що обставини, які були підставою для зупинення виконавчого провадження відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» відпали. Крім того, 17.06.2015р. державним виконавцем було винесено постанову про стягнення з ЛМКП «Львівтеплоенерго» виконавчого збору в розмірі 10% від суми заборгованості - 2920854,18 грн. Зазначив, що державний виконавець при винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 48981555 від 09.10.2015р. з виконання постанови про стягнення з ЛМКП «Львівтеплоенерго» виконавчого збору від 17.06.2015р. діяв відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження». Щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 19.10.2015р. (ВП № 48981555) зазначив, що державним виконавцем відповідно до вимог ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» було розпочато примусове виконання шляхом звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника. Ствердив, що при винесенні постанови від 19.10.2015р. державним виконавцем виконано вимоги ст.ст.52, 65 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, як зазначає представник органу державної виконавчої служби, заборона накладати арешт чи проводити стягнення на кошти, що призначені для виплати заробітної плати працівникам юридичної особи боржника відсутня. В задоволенні скарги просить відмовити повністю.
Розглянувши скаргу, заслухавши пояснення представника скаржника та органу державної виконавчої служби, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив.
Рішенням господарського суду Львівської області від 03.08.2010р. у справі №30/77 позовні вимоги ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» задоволено повністю, стягнуто з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь дочірньої компанії “Газ України” національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” - 21738813,92 грн. - основного боргу, 2230323,80 грн. - пені, 944708,08 грн. - 3% річних, 4268960,04 грн. - інфляційних нарахувань, 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
16.08.2010р. на виконання рішення господарського суду Львівської області від 03.08.2010р., яке вступило в законну силу 16.08.2010р. видано наказ по справі №30/77.
05.10.2010р. постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження ВП №21775393 з виконання наказу господарського суду Львівської області від 16.08.2010р. №30/77 про стягнення з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на користь ДП “Газ України” НАК “Нафтогаз України” - 21738813,92 грн. - основного боргу, 2230323,80 грн. - пені, 944708,08 грн. - 3% річних, 4268960,04 грн. - інфляційних нарахувань, 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Згідно запиту від 19.10.2010р. №17406-0-33-10-25-8 ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до ДП «Енергоринок» про надання інформації до 28.10.2010р. про внесення ЛМКП «Львівтеплоенерго» до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».
21.10.2010р. боржник звернувся із заявою до органу державної виконавчої служби про зупинення виконання наказу господарського суду Львівської області №30/77 від 16.08.2010р. з долученою випискою з реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості на строк дії процедури погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» станом на 02.12.2009р., згідно якого боржника включено до Реєстру.
08.11.2010р. старшим державним виконавцем ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зупинено виконавче провадження ВП №21775393 з виконання наказу господарського суду Львівської області від 16.08.2010р. №30/77 на підставі п.15 ч.1 ст.34 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з включенням Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на підставі Наказу Міністерства палива та енергетики України від 10.11.2005р. №568 до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості на строк дії процедури погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» строк дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу неодноразово продовжувався.
Відповідно до вимог Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» та Постанови Кабінету Міністрів від 08.08.2011р. №894 «Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію» (чинні на той момент), 18.10.2011р. між ДК «Газ України» та ЛМКП «Львівтепленерго» було підписано акт звіряння розрахунків на суму 202975542,51 грн., в т.ч. по договору №06/08-1565-ТЕ-21 від 29.09.2008р.
Згідно п.5. Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, учасники процедури списання, списують заборгованість за природний газ в узгоджених сумах, що обліковуються в їх бухгалтерському обліку та підтверджуються актом звіряння заборгованості, який включає загальний обсяг заборгованості та обсяг заборгованості, яку передбачається списати. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу (п.6. Порядку).
На підставі протоколу засіданні комісії із списання заборгованості за спожитий природний газ перед ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» від 09.11.2011р. затверджено обсяги списання заборгованості ЛМКП «Львівтеплоенерго» перед ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» за спожитий природний газ на підставі рішення господарського суду по справі №30/77 від 03.08.2010р. на суму 29182805,82 грн.
При цьому, згідно п.3. Порядку, учасники процедури списання протягом 30 днів після закінчення строку дії Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" ( 3319-17 ) проводять звіряння розрахунків і підписують відповідні акти станом на 31 грудня 2011р., в яких фіксується сума заборгованості, що обліковується в їх бухгалтерському обліку після списання заборгованості. 31.12.2011р. між сторонами підписано акт звіряння розрахунків після списання заборгованості.
15.01.2014р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було поновлено виконавче провадження ВП №21775393 з виконання наказу господарського суду Львівської області від 16.08.2010р. №30/77 у зв'язку з тим, що відповідно до п.3.4. ст.3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" процедура погашення заборгованості підприємствами діє до 1 січня 2014р., відтак, обставини які були підставою для зупинення виконавчого провадження усунено.
Як вбачається з матеріалів справи, державний виконавець звертався з вимогою від 16.01.2014р. №14-0-35-18/5-9 до ЛМКП «Львівтеплоенерго» та ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» про надання інформації в 3-денний строк з моменту отримання вимоги про залишок заборгованості за виконавчим документом №30/77 від 16.08.2010р., надання інформації стосовно заходів, що вживаються для виконання наказу господарського суду Львівської області від 16.08.2010р. №30/77 та повідомлення про залишок заборгованості станом на 01.01.2014р.
Згідно заяви від 18.07.2014р. №31/10-4804 стягувач - ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» повідомило, що залишок заборгованості за виконавчим документом №30/77 становить 25736,00 грн., а також повідомлено про зміну реквізитів стягувача.
Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 21.08.2014р. повторно зупинено виконавче провадження ВП №21775393 у зв'язку з внесенням змін до п.3.4. ст. 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" згідно якої, продовжено строк дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу до 01.01.2016р.
17.06.2015р. винесено постанову про поновлення виконавчого провадження ВП №21775393 з виконання наказу господарського суду Львівської області від 16.08.2010р. №30/77 у зв'язку з внесенням змін до Закону України «Про виконавче провадження» згідно ч.3. ст.37 якого, виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 15 частини першої цієї статті, не зупиняється за рішеннями про виплату заробітної плати, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та в разі стягнення заборгованості перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та/або її дочірнім підприємством, що здійснювало постачання природного газу на підставі ліцензії.
Крім того, 17.06.2015р. державним виконавцем в межах виконавчого провадження ВП №21775393 винесено постанову про стягнення з боржника - ЛМКП «Львівтеплоенерго» виконавчого збору в розмірі 2920854,18 грн. (10% від суми заборгованості) у зв'язку з невиконанням боржником рішення у строк наданий для його самостійного виконання на підставі ч.1. ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження»
Відповідно до ч.1. ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
22.07.2015р. виконавче провадження ВП №21775393 було приєднано до зведеного виконавчого провадження ВП №48220681 в межах яких, державним виконавцем вчинялись дії спрямовані на примусове виконання рішення суду.
Згідно повідомлення про погашення заборгованості від 06.10.2015р. №31/13-3774 стягувач - ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» повідомив ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що заборгованість ЛМКП «Львівтеплоенерго» за виконавчим документом - наказом господарського суду Львівської області від 16.08.2010р. №30/77 (ВП № 21775393) відсутня. Крім того, супровідним листом б/н та без дати, який міститься в матеріалах справи, ЛМКП «Львівтеплоенерго» направлено платіжне доручення №13878 від 16.09.2015р. про оплату залишку заборгованості згідно наказу №30/77 на суму 25261,73 грн. У зв'язку з повним погашенням заборгованості боржник просить закрити виконавче провадження ВП №21775393.
Постановою державного виконавця від 08.10.2015р. виконавче провадження ВП №21775393 з виконання наказу господарського суду Львівської області від 16.08.2010р. №30/77 про стягнення з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на користь ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” 29182805,84 грн. заборгованості закінчено на підставі п.8. ч.1. ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).
08.10.2015р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 встановлено, що рішення суду фактично виконано повністю та на підставі ст.33 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про виведення виконавчого провадження №21775393 із зведеного виконавчого провадження №48220681, яке веде Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 17.06.2015р. ВП № 21775393 виділено в окреме виконавче провадження.
09.10.2015р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження ВП №48981555 з виконання постанови про стягнення з боржника - Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» виконавчого збору в розмірі 2920854,18 грн. № 21775393 від 17.06.2015р.
19.10.2015р. в межах виконавчого провадження №48981555 з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 2920854,18 грн. № 21775393 від 17.06.2015р. винесено постанову про арешт коштів боржника на підставі якої накладено арешт на кошти, що належать ЛМКП «Львівтеплоенерго», що містяться на всіх рахунках в банківських установах зазначених в постанові.
Не погоджуючись з діями відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, боржник в порядку ст.121-2 ГПК України, подав скаргу до суду. Свою позицію обґрунтовує порушенням органом державної виконавчої служби норм ст.6, ч.5.ст.25, 27, 28, 46, ч.2. 52 Закону України «Про виконавче провадження» при винесенні постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 17.06.2015р. (ВП №21775393), винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.10.2015р. (ВП № 48981555) з виконання постанови від 17.06.2015 року про стягнення з ЛМКП “Львівтеплоенерго” виконавчого збору у розмірі 2920854,18 грн., постанови про арешт коштів боржника від 19.10.2015р. (ВП № 48981555) з виконання постанови від 17.06.2015 року про стягнення з ЛМКП “Львівтеплоенерго” виконавчого збору у розмірі 2920854,18 грн.,. Скаргу просить задоволити відповідно до заяви про уточнення вимог скарги від 16.03.2016р. Просить суд визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення вищевказаних постанов та визнати недійсною постанову ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17.06.2015р. (ВП №21775393) про стягнення з ЛМКП “Львівтеплоенерго” виконавчого збору; визнати недійсною постанову про відкриття виконавчого провадження від 09.10.2015р. (ВП № 48981555) з виконання постанови від 17.06.2015 року про стягнення з ЛМКП “Львівтеплоенерго” виконавчого збору; визнати недійсною постанову про арешт коштів боржника від 19.10.2015р. (ВП № 48981555).
Відповідно до ст.121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Стаття 55 Конституції України встановлює, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Частиною 2 ст. 129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до яких віднесено, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до господарського суду зі скаргою на дії органу Державної виконавчої служби скаржником було заявлено клопотання про відновлення пропущеного строку, яке було задоволено ухвалою господарського суду Львівської області від 29.01.2016р.
Порядок та умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у самостійному порядку, регламентований Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч.1. ст.6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» оскаржуються дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 17.06.2015р. (ВП №21775393). Скаржник посилається на норму ст.30 Закону України «Про виконавче провадженні» в редакції від 03.08.2010р. згідно якої, якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання, а також норму ст.46 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 03.08.2010р. якою передбачено порядок стягнення виконавчого збору. Зазначив, що в 2010 році державним виконавцем постанова про стягнення з боржника виконавчого збору не виносилась, а під час зупинення виконавчого провадження жодні заходи примусового виконання рішення не провадяться посилаючись на норму ст.36 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV в редакції від 03.08.2010р. Вважає, що орган державної виконавчої служби не мав правових підстав виносити постанову про стягнення виконавчого збору у період зупинення виконавчого провадження, а на момент поновлення виконавчого провадження від 15.01.2014р. заборгованість ЛМКП «Львівтеплоенерго» була погашена поза будь-якими заходами примусового характеру. Крім того, в обґрунтування вимог скарги посилається на правову позицію викладену в Постанові Верховного суду України від 28.01.2015р., що є обов'язковою до застосування в силу ст.111-28 ГПК України, згідно якої сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника, а виконавчий збір стягується, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконане, а держаним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.
Згідно положень ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 03.08.2010р. (в чинній на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.10.2010р.), державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
Так, 05.10.2010р. постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження ВП №21775393 з виконання наказу господарського суду Львівської області від 16.08.2010р. №30/77 про стягнення з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на користь ДП “Газ України” НАК “Нафтогаз України” - 21738813,92 грн. - основного боргу, 2230323,80 грн. - пені, 944708,08 грн. - 3% річних, 4268960,04 грн. - інфляційних нарахувань, 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Боржнику визначено семиденний строк з дня отримання постанови для добровільного виконання рішення (п.2. постанови). В пункті 3 постанови зазначено, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк, виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.
17.06.2015р. відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в межах виконавчого провадження ВП №21775393 винесено постанову про стягнення з боржника - ЛМКП «Львівтеплоенерго» виконавчого збору в розмірі 2920854,18 грн. (10% від суми заборгованості) у зв'язку з невиконанням боржником рішення у строк наданий для його самостійного виконання на підставі ч.1. ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» чинної на момент винесення постанови.
Згідно ч.5.ст. 12 Закон України «Про виконавче провадження» в редакції від 06.06.2015р., сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.
Відповідно до ч.1. ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 06.06.2015р. (чинній на моменту винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 17.06.2015р.), у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. Суд зазначає, що доказів добровільного виконання рішення згідно наказу господарського суду Львівської області від 16.08.2010р. №30/77 в строк, встановлений для його добровільного виконання в постанові про відкриття виконавчого провадження від 05.10.2010р. ВП №21775393 суду не надано.
Згідно ч.1. ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 06.06.2015р. (чинній на час винесення оскаржуваної постанови від 17.06.2015р.), у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
Згідно п.3.7. Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 28 Закону. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону. Постановами від 08.10.2010р. та 21.08.2014р. виконавче провадження ВП №21775393 зупинялось з підстав, наведених у відповідних постановах, 17.06.2015р. виконавче провадження було поновлено.
Суд звертає увагу, що виходячи з аналізу законодавчої норми ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» чинної на момент винесення оскаржуваної постанови від 17.06.2015р., виконавчий збір у розмірі 10 % суми, що підлягає стягненню, стягується з боржника постановою державного виконавця незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання передбачених Законом України «Про виконавче провадження», що спростовує посилання скаржника на обов'язковість вжиття державним виконавцем заходів з примусового виконання рішення. При цьому, суд звертає увагу скаржника, що постанова про стягнення з ЛМКП «Львівтеплоенерго» виконавчого збору від 17.06.2015р. винесена не під час зупинення виконавчого провадження, а 17.06.2015р. після поновлення виконавчого провадження ВП №21775393 з виконання наказу господарського суду Львівської області від 16.08.2010р. №30/77.
Постановою державного виконавця від 08.10.2015р. виконавче провадження ВП №21775393 з виконання наказу господарського суду Львівської області від 16.08.2010р. №30/77 закінчено на підставі п.8.ч.1. ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).
Згідно ч.6. ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 06.06.2015р. (чинній на момент винесення постанови), у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.
09.10.2015р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 відкрито виконавче провадження ВП №48981555 з виконання постанови про стягнення з боржника - Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» виконавчого збору в розмірі 2920854,18 грн. № 21775393 від 17.06.2015р. Постановою боржнику надано строк самостійно виконати рішення у термін до 15.10.2015р. включно.
Посилаючись на неналежне відправлення ЛМКП «Львівтеплонерго» постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.10.2015р. ВП №48981555 та позбавлення боржника можливості виконати постанову в добровільному порядку в термін встановлений у постанові до 15.10.2015р., при тому, що боржник отримав постанову 19.10.2015р. скаржник просить суд визнати незаконними дії державного виконавця щодо винесення постанови та визнати недійсною постанову про відкриття виконавчого провадження від 09.10.2015р. (ВП № 48981555) з виконання постанови від 17.06.2015 року про стягнення з ЛМКП “Львівтеплоенерго” виконавчого збору у розмірі 2920854,18 грн.
Суд звертає увагу, що скаржник оскаржує незаконні дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови та просить визнати недійсною саму постанову про відкриття виконавчого провадження від 09.10.2015р. (ВП № 48981555). (При цьому) Як на підставу оскарження, скаржник посилається на несвоєчасне надсилання ЛМКП «Львівтеплоенерго» постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №48981555 від 09.10.2015р. Проте, в чому саме полягають незаконні дії органу державної виконавчої служби при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.10.2015р. (ВП № 48981555) та з яких підстав підлягає визнанню недійсною сама постанова, скаржник не обґрунтував, жодних доказів в підтвердження заявлених вимог суду не надав.
Щодо встановлення боржнику строку до 15.10.2015р. для добровільного виконання державний виконавець в судових засіданнях усно пояснив, що в постанові про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору помилково вказано строк до 15.10.2015р., а строк для добровільного виконання постанови про стягнення виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження з виконання такої постанови не зазначається.
Відповідно до вимог п.3.7.4. Інструкції з організації примусового виконання рішень, строк для самостійного виконання у разі відкриття виконавчого провадження за постановою про стягнення виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження боржнику в такому випадку не надається.
Відтак, судом встановлено, що державним виконавцем вчинені дії щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.10.2015р. ВП №48981555 у відповідності до вимог ч.6 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», а постанова про відкриття виконавчого провадження від 09.10.2015р. ВП №48981555 з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 2920854,18 грн. № 21775393 від 17.06.2015р. винесена відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст.32 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 06.06.2015р., заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.
Таким чином, оскільки боржником виконавчий документ добровільно не виконано, відтак, державним виконавцем вчинені дії передбачені Законом України «Про виконавче провадження» спрямовані на примусове виконання рішення суду.
19.10.2015р. в межах виконавчого провадження №48981555 з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 17.06.2015р. винесено постанову про арешт коштів боржника, на підставі якої накладено арешт на кошти, що належать Львівському міському комунальному підприємству «Львівтеплоенерго» в межах суми 2920854,18 грн., що містяться на всіх рахунках в банківських установах зазначених в постанові.
ЛМКП «Львівтеплоенерго» просить суд визнати незаконними дії органу державної виконавчої служби щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 19.10.2015р. (ВП № 48981555), а також визнати недійсною постанову ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт коштів боржника від 19.10.2015р. ВП №48981555. Посилається на заборону звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання статей 19-1 та 26-1 Закону України "Про теплопостачання", а також накладення арешту на розрахунковий рахунок, кошти на якому використовуються для виплати заробітної плати працівникам, що на думку скаржника, суперечить Конституції України, Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 №95 та спричиняє порушення конституційного права працівника на своєчасне одержання винагороди за працю.
У відповідності до вимог ч.ч.1.,2 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання статей 19-1 та 26-1 Закону України "Про теплопостачання" , статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки".
Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.
Відповідно до вимог ч.3. ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Не підлягають стягненню в порядку, встановленому цим Законом, кошти: що перебувають на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки"; що знаходяться на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання статей 19-1 та 26-1 Закону України "Про теплопостачання" та статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику" (ч.5. ст. 65 Закону).
Згідно постанови від 19.10.2015р. ВП №48981555 про арешт коштів боржника зазначено накласти арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках у банківських установах перелічених у постанові, окрім рахунків захищених відповідно до Бюджетного кодексу України, Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік», Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втрати працездатності та витратами, зумовленими похованнями», а також окрім поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання статей 19-1 та 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", що належать боржнику: Львівському міському комунальному підприємству «Львівтеплоенерго». При цьому, Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено заборони звертати стягнення та накладати арешт на кошти, що призначені для виплати заробітної плати працівникам боржника.
Відтак, наведене спростовує посилання скаржника на незаконні дії ВПВР Департаменту державної виконавчої служби МЮУ щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 19.10.2015р. (ВП № 48981555) та недійсність самої постанови, оскільки державним виконавцем при винесенні постанови накладено арешт на кошти боржника, які містяться на рахунках в банківських установах, крім рахунків, на які забороняється звернення стягнення та накладення арешту відповідно до вимог ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження».
Частиною 2 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, державний виконавець зобов'язаний зняти арешт з рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом. Проте, як зазначає державний виконавець, документи, які б підтверджували, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення не надходили на адресу державної виконавчої служби, боржник не звертався із заявою про зняття арешту з рахунків, а також не долучав документів, які б підтверджували заборону звернення стягнення та накладення арешту відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Як вбачається з наведеного, дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчиненні при винесенні постанови про арешт коштів боржника від 19.10.2015р. ВП №4898155, а також постанова про арешт коштів боржника від 19.10.2015р. ВП №4898155 з примусового виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 2920854,18 грн. №21775393 від 17.06.2015р. винесена у відповідності до вимог ст.ст.52,57 Закону України «Про виконавче провадження».
Щодо посилання скаржника на правову позицію викладену в Постанові Верховного суду України від 28.01.2015р. суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» від 12.02.2015р. № 191-VIII внесено зміни та доповнення у статті 28, 41 та 46 Закону України "Про виконавче провадження" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 19-20, ст. 142; 2012 р., № 39, ст. 464; 2014 р., № 20-21, ст. 739) та викладено 05.04.2015р. їх в новій редакції. Таким чином, оскільки, оскаржувані органу державної виконавчої служби винесені 17.06.2015р., 09.10.2015р. та 19.10.2015р., тобто після внесення змін та доповнень до Закону України «Про виконавче провадження», відтак правова позиція Верховного суду України викладена в Постанові від 28.01.2015р. не поширюється на правовідносини, які виникли після набрання чинності змін до Закону України «Про виконавче провадження».
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. (ст. 33 ГПК України)
Відповідно до ст.ст. 33, 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Постановою Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зокрема, у п.9.13 вказано, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
Відповідно до ст.115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
З матеріалів виконавчого провадження та поданих доказів не вбачається порушення вимог законодавства в діях органу державної виконавчої служби, а скаржником не надано суду належних та допустимих доказів в підтвердження заявлених у скарзі вимог.
Відтак, посилання скаржника щодо незаконності дій відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при винесенні постанови від 17.06.2015р. (ВП №21775393) про стягнення з ЛМКП “Львівтеплоенерго” виконавчого збору у розмірі 2920854,18 грн.; постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.10.2015р. (ВП № 48981555) з виконання постанови від 17.06.2015 року про стягнення з ЛМКП “Львівтеплоенерго” виконавчого збору у розмірі 2920854,18 грн.; постанови про арешт коштів боржника від 19.10.2015р. (ВП № 48981555) та визнанні недійсними таких постанов є безпідставними та спростовуються положеннями чинного законодавства, а факт порушення прав та інтересів скаржника не підтверджений належними та допустимими доказами.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, в задоволенні скарги Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” відмовити.
У зв'язку з наведеним вище та керуючись ст.ст.86, 115, 121-2 ГПК України, суд,-
У задоволенні скарги Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” від 22.-1.2-16р. б/н (26.01.2016р. вх.№373/16) - відмовити.
Суддя Мороз Н.В.
Суддя Сухович Ю.О.
Суддя Петрашко М.М.