79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
17.05.2016р. Справа№ 914/3402/15
За позовом: Заступника військового прокурора Західного регіону України, м. Львів, в інтересах держави, в особі:
позивача-1: Міністерства оборони України, м. Київ
позивача-2: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, м. Львів
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Київстар”, м. Київ
про усунення перешкод в користуванні майном
Суддя Морозюк А.Я.
при секретарі Дзедзінській Ю.К.
Представники сторін:
від прокуратури: ОСОБА_1 - начальник відділу військової прокуратури ЗРУ
від позивача-1: ОСОБА_2 - юрисконсульт ЗТЮВ МОУ
від позивача-2: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_3 - радник з юридичних питань
Позов заявлено Заступником військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, до Приватного акціонерного товариства “Київстар” про усунення перешкод в користуванні майном.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.09.2015 р. відмовлено Заступнику військового прокурора Західного регіону України у відстроченні сплати судового збору; повернуто позовну заяву і додані до неї документи Заступнику військового прокурора Західного регіону України без розгляду.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 р. апеляційну скаргу Першого заступника війського прокурора Західного регіону України задоволено, ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.09.2015 р. у цій справі скасовано, а справу передано на розгляд місцевого господарського суду.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.11.2015 р. порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду, справу призначено до розгляду в засіданні на 22.12.2015 р., відстрочено сплату судового збору. Ухвалою суду від 22.12.2015 р. розгляд справи відкладено на 20.01.2016 р., продовжено строк на який відстрочено сплату судового збору.
28.12.2015 р. на адресу суду надійшов лист Львівського апеляційного господарського суду № 09-01/6395/15 від 28.12.2015 р. про надіслання на адресу апеляційної інстанції матеріалів справи № 914/3402/15 для подальшого їх скерування на адресу Вищого господарського суду України у зв'язку з надходженням касаційної скарги Приватного акціонерного товариства “Київстар” на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 р. у справі №914/3402/15, у зв'язку з чим ухвалою суду від 28.12.2015 р. зупинено провадження у справі №914/3402/15 до вирішення Вищим господарським судом України справи №914/3402/15. Матеріали справи № 914/3402/15 надіслано до Львівського апеляційного господарського суду.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.02.2016 р. касаційну скаргу ПАТ “Київстар” на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 р. у справі №914/3402/15 господарського суду Львівської області повернуто скаржнику.
На виконання листа Вищого господарського суду України від 29.02.2016 р. №02-20/914/3402/15/89/2016, матеріали справи №914/3402/15 супровідним листом господарського суду Львівської області №914/3402/15/2/16 від 12.03.2016 р. направлено до Вищого господарського суду України для розгляду клопотання ПАТ "Київстар" про повернення судового збору за подання касаційної скарги.
У зв'язку з поверненням на адресу суду матеріалів справи №914/3402/15, ухвалою суду від 25.04.2016 р. поновлено провадження у даній справі №914/3402/15, розгляд справи призначено на 17.05.2016 р. Одночасно ухвалою продовжено строк, на який відстрочено сплату судового збору за подання позовної заяви, до 17.05.2016 р.
В судовому засіданні 17.05.2016 р. прокурор позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві та з посиланням на матеріали справи, також подав суду клопотання про відстрочку сплати судового збору від 17.05.2016 р. №10/2/3-342вих16, в якому судовий збір просить відстрочити до прийняття судового рішення по суті.
Позовну заяву заступник військового прокурора Західного регіону України обгрунтовує тим, що укладений між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова та Приватним акціонерним товариством «Київстар» договір №7 від 1 вересня 2011 року, у відповідності до п. 6.2. та п. 6.7, припинив свою дію 30.08.2014 р., тому відповідач з 01.09.2014 р. незаконно без жодних на це підстав до теперішнього часу продовжує користуватися майном позивачів, та просить усунути перешкоди в користуванні Міністерством оборони України та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова нерухомим майном - будівлею №68 військового містечка №48 по вул. Творчій, 11 у м. Львові, шляхом демонтажу обладнання базової станції - ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку. Також вважає, що зазначене майно повинно бути передано в оренду, а не використовуватися за договором зберігання.
В судому засіданні представник позивача-1 зазначив, що позовні вимоги підтримує з підстав, наведених в позовній заяві.
Позивач-2 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належно був повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить наявне у справі повідомлення про вручення поштового відправлення.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав наведених у поданому суду 17.05.2016 р. відзиві на позовну заяву.
У відзиві на позовну заяву від 17.05.2016 р. відповідач зазначив, що позовна вимога прокурора про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном шляхом демонтажу телекомунікаційного обладнання суперечить мотивам прокурора в частині нібито порушень державних інтересів, позаяк не спрямована на їх захист і відновлення. Вказує на те що в частині доказування факту не здійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави органами державної влади чи місцевого самоврядування прокурор обмежується лише вказівкою на те, що такі органи нібито не здійснюють захисту інтересів держави шляхом розривання договорів про надання послуг чи звернення до суду з вимогою про демонтаж. Зазначає, що прокурор вправі звернутися з позовом до суду в інтересах держави лише і виключно в разі наявності для цього достатніх правових підстав. Проте прокурором не виконано обов'язку ані щодо доведення обставин порушення інтересів держави відповідно до заявлених ним вимог, ані щодо доведення факту нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави іншими компетентними органами.
Враховуючи те, що позивач-2 був належно повідомлений про час та місце судового засідання, в жодне із судових засідань явки представника не забезпечив, суд розглядає справу за відсутності в судовому засіданні представника позивача-2 за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача-1 та представника відповідача, суд встановив наступне.
01 вересня 2011 року між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова (позивачем-2) та Приватним акціонерним товариством «Київстар» (відповідачем) укладено договір № 7 з розміщення та зберігання обладнання операторів телекомунікацій на об'єктах Міністерства оборони України (м. Львів, вул. Творча, 11, військове містечко №48, будівля (споруда) №68). Відповідно до п. 1.1 вказаного договору позивач-2 зобов'язався надати послуги з розміщення та зберігання на даху та п'ятому поверсі будівлі №68, військового містечка №48, яке закріплене за позивачем-2 та розташоване за адресою: м. Львів, вул. Творча, 11, обладнання базової станції-ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку, вартістю за актом оцінки на 01.04.2011 р. 375 238,12 грн.(додаток № 4 до договору), відповідно до затвердженої схеми розміщення майна (додаток № 3), а відповідач зобов'язався оплатити цю послугу.
Пунктом 2.2. договору встановлено, що позивач-2 приймає у відповідача майно за актом приймання-передачі (додаток № 2).
Між сторонами договору підписано акт приймання-передачі майна замовника (відповідача), згідно якого відповідач передав, а позивач-2 прийняв для розміщення на об'єкті позивача-2 обладнання відповідача (базову станцію-ретранслятор з рухомого (мобільного) зв'язку).
Пунктом 6.2. Договору встановлено строк дії договору по 30 серпня 2014 р.
В матеріалах справи відсутні будь які докази (додаткова угода тощо) які б підтверджували продовження строку дії договору №7 від 01.09.2011 р., чи новий договір який би укладався між позивачем-2 та відповідачем з аналогічним предметом.
Відповідно до п. 6.7. Договору, договір припиняється у разі завершення строку дії Договору або у випадках його розірвання. Одночасно пунктом 2.5. договору сторони погодили, що у разі припинення цього договору відповідач складає та підписує акт приймання-передачі, демонтує та вивозить майно з об'єкта позивача-2 протягом двох тижнів. Майно вважається поверненим відповідачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.
Докази які б підтверджували, що відповідач здійснив демонтаж та вивіз майно з об'єкта позивача-2, в матеріалах справи відсутні.
Згідно з умовами договору, будівля №68 військового містечка №48, яка закріплена за позивачем-2 та розташована за адресою: м. Львів, вул. Творча, 11, використовується відповідачем з метою розміщення на ній майна відповідача, а саме: обладнання базової станції-ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку.
Звертаючись до суду з позовом у даній справі, заступник військового прокурора Західного регіону України, просить суд зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Київстар» усунути перешкоди в користуванні Міністерством оборони України та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова нерухомим майном - будівлею №68 військового містечка № 48 по вул. Творчій, 11, в м. Львові, шляхом демонтажу обладнання базової станції - ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку, оскільки відповідач без жодних підстав користується майном позивачів, у зв'язку з тим, що термін дії договору №7 від 01.09.2011 р. закінчився 30.08.2014 р.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до норм ст. 121 Конституції України, Закону України “Про прокуратуру”, ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
За рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999р. під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах” потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. В контексті пункту 2 статті 121 Конституції України приписи пункту 3 частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ та організацій незалежно від їх підпорядкування та форм власності.
Відповідно до ст.10 Закону України “Про оборону”, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони. Серед функцій вказаного органу згідно із законом є здійснення управління переданим Міністерству оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.
Згідно ст. 3 Закону України “Про Збройні Сили України” та п. 3 Положення “Про Міністерство оборони України”, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 р. № 406/2011 Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади та головним органом у сфері оборони і військового будівництва, а КЕВ міста Львова є його структурним підрозділом та являється органом влади на місцях у системі Збройних Сил України, на балансі якого перебувають військове майно та покладено відомчий контроль за його використанням.
У даному випадку, заступник військового прокурора Західного регіону України, з метою захисту порушених інтересів держави, звертається до суду з позовом в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова. Наявність підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави відповідно до ст.23 Закону України «Про прокуратуру» у даній справі №914/3402/15 встановлено Львівським апеляційним господарським судом при винесенні постанови від 10.11.2015 р. у справі №914/3402/15, якою скасовано ухвалу господарського суду Львівської області від 28.09.2015 р. №914/3402/15 про повернення позовної заяви Військовій прокуротурі Західного регіону України без розгляду.
У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст.174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобов'язань).
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку..
У відповідності до ст.526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Із матеріалів справи вбачається, що укладений між позивачем-2 та відповідачем договір №7 з розміщення та зберігання обладнання операторів телекомунікацій на об'єктах Міністерства оборони України (м. Львів, вул. Творча, 11, військове містечко №48, будівля (споруда) №68) від 01.09.2011 р., згідно п. 6.2. та п. 6.7. договору, припинив свою дію 30.08.2014 р. Докази які б підтверджували, що після 30.08.2014 р. (закінчення строку дії договору) між сторонами договору укладалася додаткова угода щодо продовження строку дії договору №7 від 01.09.2011 р. або укладався новий договір з аналогічним предметом, а також докази які б підтверджували виконання відповідачем п. 2.5. договору щодо здійснення демонтажу та вивозу майна відповідачем з об'єкту позивача-2, суду не надано і такі докази в матеріалах справи відсутні. Таким чином твердження заступника військового прокурора Західного регіону України, що відповідач з 01.09.2014 року незаконно без жодних правових підстав продовжує користуватись майном позивачів, що призводить до порушення інтересів держави, є обгрунтованим.
У позовній заяві прокурор просить зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Київстар» усунути перешкоди в користуванні Міністерством оборони України та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова нерухомим майном - будівлею №68 військового містечка №48 по вул. Творчій, 11 у м. Львові, шляхом демонтажу обладнання базової станції - ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача-2 на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві-2 перешкод щодо здійснення цих правомочностей. Такий захист не пов'язаний із захистом від порушень, які пов'язані із позбавленням володіння майном.
Враховуючи наведене, а також зважаючи на те, що договір № 7 від 01 вересня 2011 року з розміщення та зберігання обладнання операторів телекомунікацій на об'єктах Міністерства оборони України(м. Львів, вул. Творча, 11, будівля №68 військового містечка №48), припинив свою дію, відповідачу необхідно усунути перешкоди в користуванні позивачами нерухомим майном - будівлею №68 військового містечка №48 по вул. Творчій, 11 у м. Львові, шляхом демонтажу обладнання базової станції - ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку.
Окрім цього, згідно з рішенням Міністра оборони України від 03.01.2013 р. № 72/з зазначене майно повинно бути передано в оренду, відповідно до Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та Інструкції про організацію передачі в оренду та укладення договорів оренди нерухомого військового майна, затвердженої наказом Міністра оборони України від 02.02.2010 р. № 46, а не використовуватись за договором зберігання. Отже, у даному випадку, має місце порушення майнових інтересів держави шляхом використання відповідачем без будь-якої правової підстави військового майна.
Всім вищенаведеним також підтверджується наявність підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави відповідно до ст.23 Закону України «Про прокуратуру».
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.Згідно з ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. В силу вимог ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Виходячи з усього вищенаведеного, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають до задоволення.
Щодо порушеного відповідачем у відзиві на позовну заяву від 17.05.2016 р. питання представництва інтересів позивачів прокурором, то як вже вище зазначалося, питанню представництва інтересів держави прокурором у даній справі надано відповідну оцінку у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 р., якою було задоволено апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Західного регіону України і скасовано ухвалу господарського суду Львівської області від 28.09.2015 р. у цій справі про повернення позовної заяви без розгляду, а справу передано на розгляд господарського суду Львівської області.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір”, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.
Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено можливість, зокрема, відстрочення судом сплати судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Відповідні питання можуть бути вирішені судом в ухвалі про прийняття позовної заяви чи іншої заяви або скарги, передбаченої Господарським процесуальним кодексом України, з подальшим вирішенням питання щодо розподілу судових витрат у прийнятті судового рішення в порядку статті 49 названого Кодексу.
Оскільки ухвалами суду було відстрочено сплату судового збору та продовжено цей строк до 17.05.2016 р., і таку сплату Військовою прокуратурою Західного регіону України здійснено не було, судові витрати за подання позову до суду в розмірі 1 218,00 грн., у відповідності до ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету, так як спір виник з його вини.
Відповідно до п. 4.8 Постанови Пленуму ВГС України № 7 від 21.02.2013 р. “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.
Згідно з підпунктом 7 пункту 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір”, за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду сплачується судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.10.2015 р. прокурору відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги. Доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Львівської області від 28.09.2015 р. Військовою прокуратурою Західного регіону України не надано. Враховуючи наведене, судовий збір на суму 1 218,00 грн. необхідно стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України відповідно до ст. 49 ГПК України.
Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст.ст. 4-3, 29, 33, 43,49, 82 - 85,116 ГПК України, господарський суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Київстар» (03110, м.Київ, Червонозоряний проспект,51, ідентифікаційний код 21673832) усунути перешкоди в користуванні Міністерством оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, ідентифікаційний код 00034022) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова (79007, м. Львів, вул. Батуринська, 2, ідентифікаційний код 07638027) нерухомим майном - будівлею №68 військового містечка №48 по вул. Творчій, 11 у м. Львові, шляхом демонтажу обладнання базової станції - ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київстар» (03110, м.Київ, Червонозоряний проспект,51, ідентифікаційний код 21673832) в дохід Державного бюджету 2 436 грн. 00 коп. - судового збору.
4. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
Повне рішення складено 23.05.2016 року.
Суддя Морозюк А.Я.