Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" травня 2016 р.Справа № 922/1212/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Суслової В.В.
при секретарі судового засідання Помпі К.І.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика", м. Харків
про внесення змін до договору
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, довіреність № ББУ/ПУ216/СЛ/15 від 10.12.2015 року;
відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 34-2016 від 16.05.2016 року;
Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі за текстом - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" (далі за текстом - відповідач) про внесення змін до Договору № 14-16/480-ПД/И від 06.08.2014 року.
В обґрунтування позову позивач посилався на істотну зміну обставин, що унеможливлює виконання зобов'язань за Договором, а саме: на проведення на території Донецької та Луганської областей антитерористичної операції. Враховуючи положення статті 652 ЦК України та статті 188 ГК України, просив внести зміни до пункту 6.3. Договору № 14-16/480-ПД/И від 06.08.2014 року в частині строків оплати, шляхом відстрочення строків оплати отриманої продукції до 30.12.2016 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.04.2016 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.05.2016 року о 10:00 год.
В призначеному судовому 17.05.2016 року присутній представник позивача наполягає на задоволенні позову, а також надав клопотання про визнання обставин загальновідомими за вх. № 15986 та заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, проте причини необхідності відкладення не вказав.
Відповідач у судовому засіданні повністю заперечує проти задоволення позову. Свої заперечення мотивує тим, що позивачем не надано обґрунтувань наявності передбачених ч. 4 ст. 652 ЦК України виняткових випадків для зміни договору поставки та крім того, позивачем не доведено наявності всіх умов для зміни договору, передбачених п. п. 1-4 ч. 2 ст. 652 ЦК України. Представником відповідача був наданий письмовий відзив на позов за вх. № 16091, який долучений судом до матеріалів справи.
Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про достатність матеріалів наданих до суду для всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, в зв'язку з чим відхиляє усне клопотання позивача про відкладення розгляду справи як необгрунтоване.
Так, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
06 серпня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (надалі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Наукове-виробниче підприємство " Залізничавтоматика" (надалі - підрядник) було укладено Договір № 14-16/480-ПД/И (надалі - Договір).
Відповідно до умов Договору Підрядник (відповідач по справі) взяв на себе зобов'язання виконати для Замовника (позивача) роботи з проектування і виконання будівельно-монтажних робіт електричної централізації станції ЦЗФ "Павлоградська".
Відповідно до п. 4.1. Договору, строки виконання робіт за договором: початок виконання робіт - з 06.08.2014 року, закінчення - 31.12.2014 року. Роботи виконуються згідно затвердженого між сторонами графіку виконання робіт.
У відзиві відповідача на позов було зазначено, що на виконання умов Договору, відповідач виконав роботи з проектування, поставив за власний рахунок обладнання та виконав будівельно-монтажні роботи електричної централізації ЦЗФ "Павлоградська".
Слід зазначити, що вказаний факт позивачем в судовому засіданні не заперечувався.
Відповідно до п. 6.3. Договору сторонами встановлено, що оплата робіт здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника на 90 (дев'яностий) календарний день з моменту підписання сторонами Акта приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) і виставленого рахунку підрядника. у випадку, якщо строк приходить на вихідний або святковий день оплата виконується на наступний банківський день.
Стверджуючи про наявність істотної зміни обставин, які виникли в зв'язку з проведенням антитерористичної операції та у зв'язку з цим погіршенням фінансового становища позивача, останній заявив вимогу про внесення змін до договору № 14-16/480-ПД/И від 06.08.2014 року в частині відтермінування проведення розрахунків до 30.12.2016 року.
Позивач вказує, що при укладанні договору № 14-16/480-ПД/И від 06.08.2014 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика", не мав можливості передбачити у майбутньому, з усією обачністю та добросовісністю, різкого погіршення умов ведення господарської діяльності, зокрема масові заворушення, проведення бойових та військових дій на сході країни, введення тимчасових заходів на період проведення антитерористичної операції, а тому в момент укладення договору виходив з того, що така зміна обставин не настане.
В зв'язку з істотною зміною обставин, позивач вказує, що подальше виконання договору, без відповідних змін, порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, оскільки Позивач та Відповідач знаходяться в різних економічно-соціальних умовах. Прийняття державою відповідних законодавчих та інших правових актів щодо початку проведення АТО та встановлення його режиму підтверджує істотність суспільно-політичного та економічного характеру тих подій.
Згідно з частиною 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Подібне положення також закріплено й у частині 1 статті 188 ГК України.
Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Статтею 652 ЦК України врегульовано зміну або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставиною. За приписами даної норми зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Відповідно до частини 1 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Порядок зміни господарського договору врегульований статтею 188 ГК України. Зокрема, відповідно до частини 4 цієї статті у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений двадцятиденний строк після одержання пропозиції про зміну (розірвання) договору, з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.03.2016 року позивач направив відповідачеві додаткову угоду, в якій виклав пропозицію змінити договір. Пропозиція позивача полягала в зміні умов договору, а саме п. 6.3. Договору та викладення його в наступній редакції: "Оплата работ осуществляется Заказчиком путем перечисления денежных средств на текущий счет Подрядчика до 30.12.2016 г.".
Однак відповідач не відповів на викладену пропозицію, що дало позивачу підстави звернуться з відповідним позовом до суду.
Так, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір може бути на підставі та з дотриманням умов частин 2, 4 статті 652 ЦК України змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.
Виходячи з вимог положень частин 2, 4 статті 652 ЦК України, зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках. При цьому, така зміна договору можлива за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Крім названих вище чотирьох умов для зміни договору додатково необхідна ще одна з таких умов:
1) розірвання договору суперечить суспільним інтересам;
2) розірвання договору потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Відтак, за істотної зміни обставин, у разі встановлення винятковості випадку, для зміни договору за рішенням суду, заінтересованій стороні (позивачу) необхідно довести наявність одночасно п'яти умов (чотирьох передбачених частиною 2 статті 652 ЦК України і однієї з двох, передбачених частиною 4 цієї статті).
Натомість позивачем не доведено наявності одночасно умов, передбачених п.1-4 ч. 2 ст. 652 ЦК України та наявності передбачених ч. 4 ст. 652 ЦК України виняткових випадків для зміни договору поставки за рішенням суду у зв'язку з істотною зміною обставин.
Посилання позивача на нестабільну ситуацію в країні, пов'язану з проведенням антитерористичної операції на сході України та у зв'язку з тим, що погіршенням фінансового становища позивача, як підстава для задоволення заявленого позову визнається судом необґрунтованою, в силу наступного.
Так, відповідно до листа Служби безпеки України від 13.06.2014 року N33/2117 7 квітня 2014 року, на підставі ст.ст. 10, 11 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" прийнято рішення щодо проведення антитерористичної операції в Донецькій, Луганській і Харківській областях.
Постановою Верховної Ради України від 16 квітня 2014 року N1215-VII "Про Заяву Верховної Ради України щодо захисту конституційних прав військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, осіб рядового і начальницького складу та інших працівників органів внутрішніх справ України, які беруть участь у антитерористичній операції, направленій на захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, мирного життя українських громадян" визнано проведення антитерористичної операції на сході України та закликано громадян України, які мають бажання, у цей скрутний час вступати до лав Збройних Сил України, Національної гвардії України та підрозділів Міністерства внутрішніх справ України.
Згідно Указу Президента України №405/2014 від 14 квітня 2014 року, було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України.
Проте, правовідносини між сторонами за договором №14-16/480-ПД/И від 06.08.2014 року вже після настання даних обставин, а саме 06.08.2014 року, внаслідок чого укладаючи даний договір на певних умовах позивач знав про існування заявлених ним обставин.
При цьому, позивачем жодним чином не обгрунтовано можливість порушення співвідношення майнових інтересів сторін договору і позбавлення заінтересованої сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору, у випадку виконання договору підряду на існуючих умовах.
Суд також не приймає до уваги доводи позивача про те, що починаючи з 25.03.2014 року по 02.03.2015 року до Збройних сил України позивачем було передано 22 одиниці автотранспортної техніки, яка використовувалась у виробничих потребах підприємства, оскільки вказане не підтверджено жодними доказами.
Таким чином, посилання позивача, на те, що при укладанні договору №14-16/480-ПД/И від 06.08.2014 року, не мав можливості передбачити у майбутньому, з усією обачністю та добросовісністю, різкого погіршення умов ведення господарської діяльності, зокрема масові заворушення, проведення бойових та військових дій на сході країни, введення тимчасових заходів на період проведення антитерористичної операції, а тому в момент укладення договору виходив з того, що така зміна обставин не настане, судом визнається необґрунтованим, оскільки договір укладено пізніше (а саме 06.08.2014 року) настання обставин щодо проведення антитерористичної операції в Донецькій, Луганській і Харківській областях.
Більше того позивачем суду не доведено, що на території місцезнаходження позивача або ведення його господарської діяльності (м. Павлоград, Дніпропетровська область) відбувається здійснення антитерористичної операції.
Статтею 10 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” передбачено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Згідно з Законом України “Про торгово-промислові палати України”, торгово-промисловим палатам надане право підтверджувати наявність обставин форс-мажорного характеру. Разом з тим чинне законодавство не передбачає права торгово-промислових палат проводити правову експертизу наявності підстав для внесення змін до Договору.
Таким чином Позивач не надав жодного доказу який свідчив би про вплив обставин непереборної сили на можливість здійснення господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань.
Також, судом враховані положення ст. 44 Господарського кодексу України, згідно яких підприємництво здійснюється, зокрема, на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Посилання позивача на те, що невиконання його контрагентами зобов'язань, призвело до затримки в оплаті, судом не приймаються до уваги, оскільки в силу ст.617 Цивільного кодексу України та статті 218 Господарського кодексу України, які передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
З огляду на це, суд приходить до висновку, що наведені позивачем обставини передусім є наслідком господарської діяльності, його власного комерційного розрахунку та ризику, а не якихось об'єктивних, незалежних від боржника обставин.
Отже, загострення соціальної та економічної ситуації в країні, скрутне фінансове становище підприємства не можуть вважатися істотною зміною обставин, оскільки, укладаючи договір підряду вже після початку проведення антитерористичної операції, позивач приймав на себе певний ризик та був обізнаний з умовами виконання своїх зобов'язань перед відповідачем.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Наявними в матеріалах справи доказами позивач не підтвердив наявності обставин, з якими закон пов'язує можливість внесення змін у Договір у судовому порядку, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 617, 652 Цивільного кодексу України, ст.ст. 42, 44, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 19.05.2016 р.
Суддя ОСОБА_3
справа № 922/1212/16